Документ № 90337585

Справа № 991/5400/20

Провадження1-кс/991/5558/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю секретаря судового засідання Будкової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Беляєва Дмитра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Беляєва Д. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна. Представник просить скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2014 (справа № 757/30516/14-к) у кримінальному провадженні № 42014000000000499 на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2014 накладений арешт на зазначене майно. На думку заявника, такий арешт є необґрунтованим оскільки станом на час постановлення цієї ухвали ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, що унеможливлює накладення арешту з метою забезпечення можливої конфіскації. В підтвердження цих обставин заявник посилається на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 у справі № 757/45638/19, якою встановлений вказаний факт. У зв`язку з цим просить скасувати накладений арешт.

В судове засідання заявник не з`явився, подав клопотання про розгляд клопотання за його відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, в яких проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 30.08.2019 було особисто вручене повідомлення про підозру; норми ст. 174 КПК України не передбачають можливості скасування арешту через незаконність арешту, а заявник не наводить нових фактичних обставин, які не були відомі слідчому судді під час постановлення ухвали про арешт.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000499 від 11.06.2014 за фактом вчинення розтрати та привласнення службовими особами Міністерства охорони здоров`я України коштів державного бюджету в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2014 (справа № 757/30516/14-к) у кримінальному провадженні № 42014000000000499 накладений арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , що знаходиться за адресами:,

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення та апартаменти АДРЕСА_3 ;

- АДРЕСА_4 ;

- АДРЕСА_5 ;

- АДРЕСА_6 ;

- АДРЕСА_7 .

Як вбачається із відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень за результатами апеляційного перегляду згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2015 вказана ухвала скасована в частині накладення арешту на присадибну земельну ділянку та будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 та в цій частині у задоволенні клопотання відмовлено. Тому клопотання про скасування арешту вказаної будівлі є безпідставним.

Постановою від 23.04.2015 матеріали цього кримінального провадження об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 42014000000000163 від 24.03.2014, якому присвоєний номер останнього. А 05.05.2015 із кримінального провадження № 42014000000000163 від 24.03.2014 виділені матеріали досудового розслідування № 42015000000000824 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування, виходячи із того, на яку підставу вказує зацікавлена у скасуванні особа.

В даному клопотанні представник вказує на необґрунтованість і безпідставність накладного арешту, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею.

Відповідно до ст. 170 КПК України (в редакції, що діяла на момент накладення арешту) арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2014 у справі № 757/30516/14-к вбачається те, що арешт на майно ОСОБА_1 накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Частиною першою та пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 4 ст. 170 КПК України). На підставі ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу

Отже, можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з:

1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт;

2)закріплення конфіскації як додаткового виду покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному;

3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

Прокурор надав до матеріалів клопотання копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 20 жовтня 2014 року, на якій відсутні відмітки останньої про його отримання.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України (в редакції від 22.08.2014 р., яка діяла на момент складання органом досудового розслідування повідомлення про підозру), підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» внесені зміни до окремих положень кримінального процесуального закону, в тому числі до ч. 1 ст. 42 КПК України, які набули чинності з 31.10.2014 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України (в чинній редакції), підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто, з 31.10.2014 року Кримінальним процесуальним кодексом передбачено набуття статусу підозрюваного особою, якій не було повідомлено про підозру у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, але вжито заходів для вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ст. 111 КПК України).

Разом з тим, в матеріалах клопотання відсутні будь-які поштові відмітки, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 чи дорослими членами її сім`ї поштового відправлення із письмовим повідомленням про підозру. Також в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані або документи, які б підтверджували, що таке письмове повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 від 20.10.2014 р. стороною обвинувачення було вручене під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає, або житлово-експлуатаційній організації за місцем її проживання, або адміністрації за місцем її роботи, або направлено в порядку вручення повідомлень належним чином.

За таких умов слідчий суддя доходить висновку, що орган досудового розслідування не довів належним чином факт набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної станом на час накладення арешту на її майно з метою забезпечення можливої конфіскації (постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2014). Відсутність у ОСОБА_1 такого статусу підозрюваної унеможливлює накладення арешту на її майно із зазначеною метою, оскільки це суперечить вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що арешт на належне їй майно був накладений необґрунтовано.

При вирішенні питання про скасування арешту майна слідчий суддя враховує також те, що із кримінального провадження №42014000000000499 від 11.06.2014 (в межах якого був накладений арешт) матеріали щодо підозрюваної ОСОБА_1 виділені в окреме провадження № 42015000000000824 від 05.05.2015. А тому на сьогоднішній день матеріали досудового розслідування щодо цього арешту містяться у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015.

В цьому кримінальному провадженні Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла аналогічних висновків щодо відсутності у ОСОБА_1 статусу підозрюваної (ухвала від 04.06.2020 у справі № 757/45638/19-к).

Водночас слідчий суддя відхиляє доводи прокурора про те, що повідомлення про підозру від 20.10.2014 було вручене ОСОБА_1 30.08.2019, оскільки це не підтверджується матеріалами клопотання (не надані докази такого отримання), а таке вручення вчинене в позапроцесуальний спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_1 накладений необґрунтовано із порушенням ч. 5 ст. 170 КПК України.

Виходячи із зазначеного, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2014 арешт підлягає скасуванню. Тому клопотання адвоката Беляєва Дмитра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити частково, за виключенням скасування арешту на нерухоме майно, на яке арешт не накладений ( АДРЕСА_7 ).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-173, 174, 277-278, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання адвоката Беляєва Дмитра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.10.2014 (справа № 757/30516/14-к), на майно ОСОБА_1 , а саме:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення та апартаменти АДРЕСА_3 ;

- АДРЕСА_4 ;

- АДРЕСА_5 ;

- АДРЕСА_6 .

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко