Документ № 90560622

Справа № 991/5146/20

Провадження1-кс/991/5301/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря Волощенко С.В., детектива Хлистуна В.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Хлистуна Володимира Валерійовича про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Хлистуна В.В. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України, в якій заявники просять:

- скасувати постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Хлистуна В.В. від 25.05.2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України.

Скарга мотивована тим, що постанова детектива НАБУ Хлистуна В.В. від 25.05.2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 є необґрунтованою, безпідставною та винесеною з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки, детективом не вчинено всі необхідні дії для проведення ефективного досудового розслідування.

Особи, що звернулися зі скаргою, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились, направили заяву про розгляд скарги за їх відсутності, просили задовольнити із викладених у ній підстав.

Детектив НАБУ Хлистун В.В. в судовому засіданні в дистанційному режимі відеоконференції слідчому судді пояснив, що рішення про закриття вказаного кримінального провадження прийнято після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження і оцінки показань, речей та документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Оскільки, детективом вчинено усі необхідні та можливі заходи, спрямовані на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, постанова від 25.05.2020 відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, є обґрунтованою та вмотивованою, просив відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності осіб, що звернулися зі скаргою.

Дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019, заслухавши доводи детектива, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено, що детективом НАБУ Хлистуном В.В. здійснювалося досудове розслідування кримінального провадженні № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками:

- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за фактом можливого вимагання ОСОБА_3 , який займав посаду голови Апеляційного суду Запорізької області, грошових коштів у сумі 100 000 доларів США від ОСОБА_1 за сприяння у призначенні останнього на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області;

- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом прийняття 19.05.2015 року головою Запорізької Обласної державної адміністрації ОСОБА_4 розпорядження № 168 «Про надання територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (Токмацького районного суду Запорізької області), яким передано ТУ ДСА в Запорізькій області земельну ділянку разом із будинком, збудованим ОСОБА_2 ;

- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, за фактом можливого постановлення суддями Васильківського районного суду Запорізької області ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_18., ОСОБА_19. завідомо неправосудних рішень;

- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України, за фактом можливого втручання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в діяльність судді з метою винесення неправосудного рішення.

Відомості про вказані кримінальні правопорушення, що були викладені у заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.05.2019 року, внесено до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31.07.2019 року (справа № 760/18417/19).

Постановою детектива НАБУ Хлистуна В.В. від 25.05.2020 року кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях зазначених осіб складу кримінального правопорушення.

Не погодившись з відповідною постановою, заявники звернувся до слідчого судді з даною скаргою на підставі п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

З огляду на викладене, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Отже, відповідно до ст. 110 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.

Як вбачається із оскаржуваної постанови та підтверджується матеріалами кримінального провадження № 52019000000000700, під час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 був допитаний у якості свідка, зокрема щодо обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Так, свідок пояснив, що у кінці лютого 2011 року у приміщенні Апеляційного суду Запорізької області, а потім у кінці квітня 2011 року при зустрічі в кафе, що розташоване на трасі Москва-Сімфереполь с. Зелений Гай Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3 висловив ОСОБА_1 вимогу надати йому 100 000 доларів США за те, що він у 2003 та 2007 роках сприяв у призначенні ОСОБА_1 на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області. Свідок повідомив, що надати грошові кошти відмовився, про даний факт відразу правоохоронним органам не повідомив, свідків зазначених розмов з ОСОБА_3 немає, а такі розмови ніяким чином не фіксувалися.

Зважаючи, що призначення ОСОБА_1 у 2003 та 2007 роках на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області не обумовлене наданням ОСОБА_3 хабара за сприяння останнього у такому призначенні, яке відбулося задовго до описаних у заяві про вчинення зазначеного злочину подій, враховуючи, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 364 КК України (в редакції, яка була чинною на момент можливого вчинення описаних вище дій ОСОБА_3 ) передбачає виконання чи невиконання, зокрема в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища вже після вимоги надати такий хабар, слідчий суддя погоджується із висновками детектива щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до витягу з ЄРДР, до реєстру внесено відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, головою Запорізької Обласної державної адміністрації ОСОБА_4 , який 19.05.2015 року прийняв розпорядження № 168 «Про надання територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (Токмацького районного суду Запорізької області), яким передав ТУ ДСА в Запорізькій області земельну ділянку разом із будинком, збудованим ОСОБА_2 .

Допитана як свідок ОСОБА_6 (протокол допиту від 12.12.2019 року) повідомила, що голова Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_4 , знаючи про наявність об`єкта нерухомості на зазначеній у розпорядженні земельній ділянці, зловживаючи своїм службовим становищем, прийняв дане розпорядження всупереч ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки, не змінивши цільового призначення земельної ділянки, за відсутності розробленого проекту землеустрою та скасовані технічні документації, передав ТУ ДСА в Запорізькій області вказану земельну ділянку.

Крім того, ОСОБА_6 пояснила, що вона є адвокатом та особисто займалася усіма справами, що досліджуються у цьому кримінальному провадженні, а тому її батько ОСОБА_2 , який є інвалідом, не зможе повідомити ніякої додаткової інформації, вважала за можливе не викликати його на допит.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження № 52019000000000700, ОСОБА_2 звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправним та скасувати зазначене розпорядження.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року (справа № 808/1334/16) у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено, оскільки, на момент винесення спірного розпорядження право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, за ОСОБА_7 , з якою, на підставі договору про сумісну діяльність, нею та ОСОБА_2 здійснювалося фінансування та будівництво цього будинку, було скасовано та зареєстровано за Державою України в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Наявність на земельній ділянці збудованого двоповерхового будинку, суд не прийняв до уваги, оскільки рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 17.02.2016 у справі № 328/4429/14-ц провадження № 2/311/4/2016 право власності на зазначений об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 судом не визнано, та ОСОБА_8 не надав жодного правовстановлюючого документу, на підтвердження його права власності на зазначену будівлю. Спірним розпорядженням передано у постійне користування саме земельну ділянку, а не майно, що знаходиться на ній.

Враховуючи вищевикладене, суд у своєму рішенні зробив висновок, що розпорядження № 168 від 19.05.2015 року прийнято у межах повноважень, визначених Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та у порядку визначеному Земельним кодексом України.

Крім того, ч. 2 ст. 364 КК України передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи (отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжких насідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Разом з тим, досудовим розслідуванням не встановлено жодних доказів надання голові Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_4 будь-якої неправомірної вигоди або заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків заявникам, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку із діями чи бездіяльністю ОСОБА_4 .

Враховуючи, що Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено факт передачі у постійне користування саме земельної ділянки, а не майна, що знаходиться на ній, то втрати майна, як негативного наслідку, не відбулося.

Таким чином, у оскаржуваній постанові детектив дійшов до правильного висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Що стосується наявності у діях суддів Васильківського районного суду Запорізької області ОСОБА_11., ОСОБА_12., суддів Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., суддів Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_18., ОСОБА_19. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, тобто постановлення вказаними суддями завідомо неправосудних рішень, то слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Так, частиною 1 статті 375 КК України передбачена кримінальна відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Таким чином, в розумінні диспозиції статті 375 КК України, вказаний злочин характеризується тільки прямим умислом - усвідомленням судді про те, що ним постановлюється завідомо неправосудний судовий акт.

В цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі припущення щодо постановлення суддею завідомо неправосудного рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.

Також слід звернути увагу, що частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч. 3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом.

Разом з тим, відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов`язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями (в апеляційному та касаційному порядку).

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді.

Таким чином, детектив, проаналізувавши зміст рішення судді Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_11. від 13.06.2014 року у справі № 311/1226/13-ц; рішення колегії суддів Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15. від 07.10.2014 року у справі № 22-ц778/3300/14; рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року у справі № 6-30657св14, яким вказані рішеня першої та апеляційної інстанції залишено без змін; рішення судді Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_12. від 17.02.2016 року у справі № 328/4429/14-ц; постанову Верховного суду від 23.05.2018 року справа № 328/3490/14-ц, якою були скасовані рішення судді Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_12. від 18.05.2016 у справі № 328/3490/14-ц, рішення колегії Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_16., ОСОБА_17. від 18.04.2017 року та направлені на новий розгляд до суду першої інстанції; рішення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_19. від 07.11.2019 у адміністративній справі № 0840/3583/18, провадження в якій було відкрито ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_18. від 31.08.2018 року, дійшов до правильного висновку про відсутність у діях вказаних суддів ознак злочину, передбаченого ст. 375 КК України.

Разом з тим, досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000700 здійснювалося в тому числі і за фактом можливого вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України, тобто їх втручання в діяльність судді з метою винесення неправосудного рішення.

Так, досудовим розслідуванням не встановлено жодних допустимих та належних доказів такого впливу, крім того, постановлення суддею завідомо неправосудного рішення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із втручанням у будь-якій формі у діяльність такого судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення, якщо такі дії перешкодили запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища.

Оскільки, детективом обґрунтовано зроблено висновок, про відсутність у діях суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, то і підстав вважати, що на них здійснювався будь-який вплив немає.

Посилання заявників на непроведення усіх слідчих дій, які необхідно провести у цьому кримінальному провадженні, зокрема призначення правової експертизи вказаних судових рішень, допит суддів, начальника ТУ ДСА в Запорізькій області ОСОБА_20 голови Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_4., заявника ОСОБА_2 слідчим суддею відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Оскільки, свідків висловлення ОСОБА_3 вимоги ОСОБА_9 щодо надання грошових коштів за сприяння у призначенні останнього на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області не було, враховуючи, що сам ОСОБА_1 у протоколі допиту зазначив, що у питаннях, які стосуються спірного будинку, а також взаємовідносин із судами та іншими державними органами орієнтується та може змістовно пояснити ОСОБА_6 , беручи до уваги, що допитана у якості свідка донька заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , що займається адвокатською діяльністю та, як вбачається із вищевказаних судових рішень та підтверджується нею у протоколі допиту, займалася усіма справами, що досліджуються у цьому кримінальному провадженні, надала детективу вичерпну інформацію, то, на підставі ч. 2 ст. 223 КПК України, підстави для проведення допиту ОСОБА_2 були відсутні.

Крім того, враховуючи, що призначення ОСОБА_1 у 2003 та 2007 роках на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області не обумовлене наданням ОСОБА_3 хабара за сприяння останнього у такому призначенні, відсутні підстави вважати, що голова апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3 , начальник ТУ ДСА в Запорізькій області ОСОБА_5 та голова Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_4 зловживали своїм службовим становищем з метою змусити ОСОБА_1 сплатити хабар.

Оскільки, немає підстав вважати, що рішення, які досліджуються у кримінальному провадженні, є завідомо неправосудними, питання щодо їх прийняття з`ясовані детективом шляхом вивчення мотивувальної частини цих рішень, а тому отримання додаткових доказів шляхом проведення допиту вказаних вище службових осіб та суддів відсутні.

Разом з тим, за ч. 1 ст. 242 КПК України, не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), експерту забороняється, зокрема вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Таким чином, проведення правової експертизи судових рішень прямо заборонено кримінальним процесуальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку, що детектив провів всі необхідні першочергові слідчі дії, надав оцінку всім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, всебічно, повно та об`єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження.

Зазначене свідчить про дотримання детективом вимог статей 91-94 КПК України щодо збирання доказів, оцінки вже наявних доказів, дотримання вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної оцінки, а за такого має місце відповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України.

Посилання у скарзі на необхідність допиту ОСОБА_2 в даному випадку до уваги не приймається, оскільки, як вбачається зі змісту повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та викладених в ньому обставин, воно подане заявником ОСОБА_1 і відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 більше обізнаний про обставини можливих злочинів, про які повідомлялось у заяві, чим ОСОБА_6 , яка представляла ОСОБА_7 в суді з привод наведених вище подій та була обізнана про обставини спорів наведених вище спорів. Крім того, особи, що звернулись із скаргами не зазначили у скарзі, які конкретно обставини міг повідомити заявник ОСОБА_10 , про які конкретно обставини у кримінальному проваджені, які мають значення, міг повідомити при допиті заявник ОСОБА_2 , які б не досліджувались детективом.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку, що постанова детектива НАБУ Хлистуна В.В. від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 винесена внаслідок вжиття усіх необхідних заходів, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне дослідження та з`ясування всіх обставин справи, внаслідок проведення належних слідчих та процесуальних дій на підтвердження чи на спростування викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, за наявності належної оцінки детективом доказів, які стосуються кримінального провадження, в їх сукупності, що свідчить про обґрунтованість даної постанови.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим було дотримано принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення слідчого відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а за такого, доводи заявників про необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні слідчим суддею відхиляються, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 9, 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Хлистуна Володимира Валерійовича від 25.05.2020р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000700 від 10.08.2019р., відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК