- Головуючий суддя (ВАКС) : Широка К.Ю.
- Секретар : Севрюк К.А.
Справа № 991/4840/20
Провадження1-кс/991/4993/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
скаржника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , поданої на рішення слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР в місті Києві Хоменка В.Б. у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 року
ВСТАНОВИЛА:
15 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР в місті Києві Хоменка В.Б. у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні.
Скаржник просить:
- скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу ТУДБР в м. Києві В.Хоменка від 21.05.2020, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000682 від 30.03.2020 ;
- зобов`язати слідчого Другого слідчого відділу ТУДБР в м. Києві В.Хоменка , що здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000682 від 30.03.2020 залучити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до даного кримінального провадження як потерпілого.
Обґрунтування скарги
10.01.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов`язав службових осіб ДБР внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 14.11.2019 року.
В подальшому, як зазначає скаржник, виникли проблеми, пов`язані з отриманням та виконанням ДБР цієї ухвали. Втім, це не є предметом скарги.
27.04.2020 року скаржник дізнався, що територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 року. 28.04.2020 року він надіслав на електронну адресу Центрального апарату ДБР та Територіального управління ДБР у м. Києві електронну заяву про залучення його до провадження як потерпілого, а оригінал заяви поштою було надіслано до Територіального управління ДБР у м. Києві та отримано 12.05.2020 року. 18.05.2020 року він також прибував до Територіального управління ДБР у м. Києві, де, за його словами, черговий працівник поліції відмовив у прийнятті від нього заяви і запитів про залучення до справи в якості потерпілого. У зв`язку з цим, скаржник надіслав їх через Київську міську пошту, яка вручила лист Територіальному управлінню ДБР у м. Києві 20.05.2020 року.
Як зазначає скаржник, 05.06.2020 він отримав постанову слідчого Другого слідчого відділу ДБР Хоменка В.Б. від 21 травня 2020 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 року.
У цій постанові слідчий зазначив, що відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Проте, у своїй заяві про вчинення злочину ОСОБА_1 не наводить обставин, які б свідчили про факт завдання йому майнової або іншої шкоди діями саме працівників НАБУ, не наводить та не обгрунтовує її розмір.
15.06.2020 року він звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на вказане рішення слідчого ДБР Хоменка В.
Скаржник вважає, що таке рішення слідчого є незаконним. Він зазначає, що детектив не надав належного обґрунтування відмови, оскільки був зобов`язаний встановити та зазначити у постанові, які саме очевидні та достатні підстави свідчать про відсутність завданої шкоди, чого він не зробив. Скаржник переконаний, що у заяві та доданих до неї документах був достатній обсяг відомостей про вчинення кримінального правопорушення та щодо фактів і розміру завданої шкоди для визнання його та потерпілими у цьому кримінальному провадженні.
Скаржник просить задовольнити скаргу, скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу ДБР Хоменка В. від 22.05.2020 року про відмову у задоволенні клопотання у визнанні потерпілим.
Доводи сторін
У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги, попросив задовольнити.
Слідчий Другого слідчого відділу ДБР Хоменко В.Б. не з`явився у судове засідання, хоча був повідомлений належним чином, що відповідно до вимог статті 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Мотивація суду
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи у судовому засіданні, слідча суддя дійшла до таких висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що детектив має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Слідча суддя аналізує постанову слідчого Другого слідчого відділу ДБР Хоменка В.Б. Він вважає, що на даному етапі слідства кримінального провадження не встановлено достатніх відомостей, які б свідчили про факт вчинення кримінального правопорушення та про завдану фізичну , моральну або майнову шкоду працівниками НАБУ ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020.
Скаржник зазначає, що через обставини, що розслідуються в кримінальному провадженні №62020100000000682 від 30.03.2020, ним було подано заяву про визнання його потерпілим. Вважає, що слідчий ДБР у своїй постанові не навів жодного доказу належного дослідження наявності чи відсутності матеріальної шкоди.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
У п. 4 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.
З наданих до скарги матеріалів, та пояснень вбачається, що основним аргументом слідчого Другого слідчого відділу ДБР Хоменка В. при прийнятті рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 є те, що у органу досудового розслідування на даному етапі досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні відсутні об`єктивні та достатні дані, які б свідчили про завдання ОСОБА_1 шкоди діями працівниками НАБУ, факт правопорушення не знайшов свого об`єктивного підтвердження.
На думку слідчого судді вимога щодо вмотивованості постанови про відмову у визнанні потерпілим передбачає не лише аналіз змісту заяви про визнання потерпілим, а дослідження всіх доказів, наданих на її підтвердження, та їх подальшу перевірку. Отже, слідчий ДБР у межах кримінального провадження, у якому заявляється відповідне клопотання, має процесуальну можливість вчинити слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку викладених фактів. Таким чином, у слідчого Другого слідчого відділу ДБР Хоменка В. на момент прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 було достатньо процесуальних можливостей перевірити надані ним докази, що ним не було вчинено. Так, детектив не провів допит ОСОБА_1 , який міг надати інформацію, необхідну для вирішення питання про наявність завданої йому шкоди у межах кримінального провадження №62020100000000682 від 30.03.2020, та вчинити інші дії, спрямовані на встановлення обставин справи, які б вказували на наявність чи відсутність у ОСОБА_1 статусу потерпілої особи.
Слідчий суддя вважає, що слідчим Другого слідчого відділу ДБР Хоменком В.Б. було лише проаналізовано зміст заяви про залучення до провадження як потерпілого від 28.04.2020, однак не вжито заходів для належної перевірки викладених у ній фактів, що вплинуло на прийняття рішення про відмову без належної мотивації. Як наслідок вимоги скарги щодо скасування постанови від 21.05.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимоги щодо зобов`язання залучити ОСОБА_1 до кримінального провадження № 62020100000000682 від 30.03.2020 у якості потерпілого не можуть бути задоволені слідчим суддею. Такі процесуальні рішення приймаються виключно слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні, а тому не перебувають в межах компетенції слідчого судді. Слідчий суддя не може встановити на підставі матеріалів скарги наявність чи відсутність у ОСОБА_1 процесуального статусу потерпілої особи, саме тому таке рішення має прийматись органом досудового розслідування чи процесуального керівництва на підставі матеріалів кримінального провадження.
Керуючись ст. 55, 110, 303, 305, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Другого слідчого відділу ( Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві Хоменка Вячеслава Борисовича у кримінальному провадженні № 62020100000000682 від 30.03.2020 року про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу ( Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві Хоменка Вячеслава Борисовича від 21 травня 2020 року.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя К.Ю.Широка.