Документ № 90683483

Справа № 991/5574/20

Провадження1-кс/991/5734/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка І. М.,

адвокатів Банчука М. В. та Микитенка О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сенюти Василя Євгенійовича, погоджене начальником управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гарванком І. М.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідча група детективів Національного антикорупційного бюро України здійснює досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за підозрою (на думку сторони обвинувачення) ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

У клопотанні детектив зазначив, що ОСОБА_2 (громадянин Угорщини) є бізнесменом російського походження, який займається, в тому числі, купівлею-продажем сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. ОСОБА_2 є власником компаній «Fedcominvest Europe Sarl» (Монако), «Fedcominvest Monaco Sam» (Монако) та інших; засновником компаній ТОВ «ТІС-Зерно», ТОВ «ТІС-Руда», ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», ТОВ «Федкомінвест-Україна», ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Трансінвестсервіс», ТОВ «ТІС - 14 причал», ТОВ «ТІС - 15 причал», та ТОВ «АТІС».

Згідно версії слідства, під час здійснення своєї діяльності, пов`язаної із купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, бажаючи збільшити обсяги товарообороту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на здійснення обіцянки та надання неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») за продаж підконтрольним ОСОБА_2 підприємствам сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця) на економічно вигідних для нього умовах.

15-16 квітня 2014 року у місті Юрмала (Латвійська Республіка), ОСОБА_2 зустрівся і познайомився з ОСОБА_3 , який на той час був головою правління ПАТ «ДПЗКУ». ОСОБА_2 представився йому власником багатьох підприємств та особою, яка займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу. В цей період ОСОБА_2 , усвідомлюючи службове становище ОСОБА_3 , запропонував останньому за неправомірну вигоду продати наявну в ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_2 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах. ОСОБА_3 , будучи службовою особою державного підприємства, погодився на злочинну пропозицію ОСОБА_2 та у подальшому вони домовились про розмір неправомірної вигоди, час, місце і спосіб її надання.

У подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулися зустрічі у період з 8 по 10 травня 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та 16 липня 2014 року у ресторані «Козачок» в селі Щасливе Бориспільського району Київської області. Також на вказаних зустрічах був присутній громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 , якого ОСОБА_2 представив ОСОБА_3 як свою довірену особу, уповноважену вести переговори щодо господарських взаємовідносин підприємств, підконтрольних ОСОБА_2

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися, що неправомірна вигода надаватиметься ОСОБА_2 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_2 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_2 умовах оплати, а саме із застосуванням форми оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_2 перепродати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати. З метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди, вони домовилися про те, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_2 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_3 , яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший - з підконтрольним ОСОБА_2 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, окрім ціни, умовах.

Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) мала бути неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_3 підприємства-посередника. При цьому, і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 , за версією слідства, усвідомлювали, що залучене ОСОБА_3 підприємство не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ «ДПЗКУ» за продаж сільськогосподарської продукції. За домовленістю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмір неправомірної вигоди визначався виходячи з загальних об`ємів майбутньої поставки ПАТ «ДПЗКУ» підконтрольним ОСОБА_2 підприємствам сільськогосподарської продукції з розрахунку 1 долар США за кожну тонну такої сільськогосподарської продукції.

В подальшому для реалізації злочинного умислу ОСОБА_2 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_6 , фінансового директора ТОВ «Трансінвестсервіс» ОСОБА_4 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «TIC-Зерно» ОСОБА_7 , дії яких у подальшому ОСОБА_2 координував та направляв. Він довів до відома ОСОБА_3 факт залучення цих осіб до вчинення злочину. ОСОБА_3 , у свою чергу, довів до відома ОСОБА_2 факт залучення довірених йому осіб ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), а також те, що компанією-посередником в угодах між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде підприємство SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг).

25.07.2014 року, за вказівкою ОСОБА_8 , начальник відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_11 (що була не обізнана щодо злочинних намірів учасників злочину) підготувала проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу, обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну, загальною вартістю 15 675 000 доларів США. У цей день ринкова вартість ячменю для кормових цілей третього класу на умовах поставки FOB (ФРАНКО БОРТ) складала 215,67 доларів США за метричну тонну.

Цього ж дня, контракт № ЕХР 250714-1 від 25.07.2014 був підписаний у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_12 та від імені SOMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_10 . Одразу ж було укладено аналогічний контракт між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (NO FB-Y250714) щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон вже за ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16 338 750 доларів США. Від імені LIRTAVIS ENTERPRISES LTD договір підписав ОСОБА_6 , який, на думку слідства, був лише номінальним представником компанії; фактичними керівниками компанії були ОСОБА_2 та ОСОБА_4

ОСОБА_7 забезпечував укладання та підписання контракту з боку LIRTAVIS ENTERPRISES LTD і на момент такого підписання знаходився у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» та діяв за вказівками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Останній ж проводив від імені ОСОБА_2 переговори з представниками ПАТ «ДПЗКУ» щодо узгодження злочинних дій протягом усього періоду підготовки та реалізації злочинної схеми.

З 26.07.2014 по 29.07.2014 ПАТ «ДПЗКУ» згідно документарних інструкцій від нібито SOMERTON BUSINESS LIMITED, а насправді від LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, завантажило на морське судно PEACE ARK 75 400,995 метричних тон ячменю третього класу. Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару різниця між загальною вартістю обох контрактів у розмірі 667 298,81 доларів США, що станом на 25.07.2014 згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 7 842 627,41 грн., повинна була залишитися на рахунках компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах, як неправомірна вигода. При цьому розмір неправомірної вигоди у 12 877 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на 01.01.2014), та, відповідно до примітки 1 статті 368 КК України, становить особливо великий розмір.

За версією слідства, під час вчинення злочину, який полягав у обіцянці надати голові правлінні ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_3 неправомірну вигоду за укладення та виконання контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на поставку сільськогосподарської продукції, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману зерном, яке буде поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за такими контрактами. Для цього він залучив ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6

25.07.2014 року ОСОБА_6 підписав договір № 2507/1 між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL щодо продажу того самого ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 метричних тон.

У період серпня - жовтня 2014 року, відбулося укладання та виконання інших договорів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. На думку слідства, ОСОБА_2 не мав наміру оплачувати товар за договорами. Надалі ця сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена кінцевим покупцям, визначеним ОСОБА_2 .

Внаслідок укладення таких контрактів (NO FB-Y250714 від 25.07.2014, № EXP15082014-1 від 15.08.2014, № EXP100914-1 від 10.09.2014, № EXP011014-1 від 01.10.2014, № EXP021014-1 від 02.10.2014 року) кінцевим вигодонабувачем зерна ПАТ «ДПЗКУ» стала компанія FEDCOMINVEST EUROPE SARL, яка належить ОСОБА_2 . Зазначені вище злочинні дії ОСОБА_2 та інших осіб призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді заволодіння шляхом обману належним ПАТ «ДПЗКУ» зерном - ячменем кормовим 3 класу в кількості 273 679,805 тон та пшеницею 5 класу в кількості 22 127,99 тон, загальною вартістю 60 560 477,82 доларів США, що станом на дати укладання контрактів згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 769 013 344,69 гривень. В подальшому ці доходи, одержані злочинним шляхом, на думку слідства, було легалізовано ОСОБА_2 через підконтрольні компанії ОСОБА_2 та уповноваженого ним ОСОБА_7 шляхом здійснення фінансових операцій з цими коштами. В цілому таких фінансових операцій було здійснено на загальну суму 45 836 702,49 доларів США (639 868 567,36 грн.).

Обґрунтування клопотання

За результатами розслідування вказаного кримінального провадження 02.02.2017 року щодо ОСОБА_2 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та 07.02.2017 року направлено для вручення до Князівства Монако.

Після цього 14.03.2018 року щодо ОСОБА_2 було складено повідомлення про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України та злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та 12.04.2018 року направлено для вручення до Князівства Монако.

На вказані запити про міжнародну правову допомогу від 07.02.2017 року та 12.04.2018 року компетентні органи Князівства Монако 29.10.2018 року відповіли, що залишають їх без виконання через ряд причин. А саме: у зв`язку з тим, що Національне антикорупційне бюро України, на їх думку, не вправі самостійно надсилати запити про міжнародну правову допомогу як центральний орган в розумінні ст. 545 Кримінального процесуального кодексу України; у зв`язку з тим, що компетентні органи Князівства Монако вважають, що передача вказаних запитів може відбуватися тільки через міністерства юстиції двох країн; у зв`язку з тим, що, на їх думку, описані в повідомленні про підозру факти не підлягають покаранню за монакським правом.

24.01.2019 року Національне антикорупційне бюро України, на виконання зауважень компетентних органів Князівства Монако, направило запит про міжнародну правову допомогу до Князівства Монако через Міністерство юстиції України для вручення повідомлення про нову підозру ОСОБА_2 від 14.03.2018.

Проте, 28.02.2019 року від компетентних органів Князівства Монако отримано відповідь, що вказаний запит не буде виконаний, так як інкриміновані ОСОБА_2 злочини не підлягають кримінальній відповідальності відповідно до законодавства Монако.

Такі ж запити надсилалися до Італії та Франції, оскільки у детективів були підстави вважати, що ОСОБА_2 може перебувати на території цих країн. Втім, уповноважені органи цих країн відповіли, що ОСОБА_2 на їх території не виявлено.

Крім того, 25.11.2019 про НАБУ направило повідомлення про підозру від 02.02.2017 та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018 року (українською та російською мовами, а також пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного на обох мовах) кур`єрською службою DHL за місцем реєстрації ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Вказані документи були доставлені за цією адресою 26.11.2019 року, про що НАБУ отримало відповідне повідомлення. Зокрема, yа підтвердження направлення повідомлень про підозру та нову підозру на адресу проживання ОСОБА_2 , сторона обвинувачення надала витяг зі сайту служби кур`єрської доставки DHL, який вказує на те, що 26.11.2019 року о 10:37 способом DHL Express було доставлено вантаж за авіа накладною № 4347695542 , та було поставлено підпис «Didier» при отриманні.

Після цього, 19.05.2020 року НАБУ повторно надіслало повідомлення про підозру від 02.02.2017 та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018 року кур`єрською службою UPS за місцем реєстрації ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Оскільки у детективів НАБУ не було даних про місце проживання чи реєстрації ОСОБА_2 на території України, вони не вживали заходів щодо вручення повідомлень про підозру на території України.

Детектив у клопотанні зазначає, що оскільки НАБУ було вжито вичерпних заходів для вручення ОСОБА_2 підозри (в тому числі у порядку міжнародної правової допомоги), він набув статусу підозрюваного.

Детектив зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

-показаннями свідка ОСОБА_13 від 09.09.2015 року, який повідомив, що з ОСОБА_4 його познайомив ОСОБА_3 . У подальшому він неодноразово бачив ОСОБА_4 у кабінеті ОСОБА_3 . Також ОСОБА_13 повідомив, що в липні 2014 року разом з ОСОБА_3 зустрічався з ОСОБА_2 у ресторані в місті Києві;

-показаннями свідка ОСОБА_11 від 20.08.2015 року, яка повідомила, що вона була на нараді в кабінеті ОСОБА_8 , де також були присутні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Під час наради їй сказали, що ПАТ «ДПЗКУ» буде укладати договір із компанією SOMERTON BUSINESS LIMITED, яку представляв ОСОБА_10 . Також у ході наради ОСОБА_8 повідомив, що усі питання щодо цього майбутнього контракту потрібно вирішувати із ОСОБА_9 , а всіма зовнішньоекономічними питаннями ПАТ «ДПЗКУ» будуть займатися безпосередньо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Також ОСОБА_11 повідомила, що у квітні 2014 року до неї звернувся ОСОБА_9 з проханням скласти проект листа від імені компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо набуття нею права вимоги за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014 року, укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та компанією «Unifront Impex LLP», що ОСОБА_11 і зробила;

-показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 02.07.2015 року, які повідомили, що ОСОБА_4 є уповноваженим представником ОСОБА_2 ;

-показаннями свідка ОСОБА_16 від 24.09.2015 року, який повідомив, що 27.10.2014 року ОСОБА_8 доповів про надходження від компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг) та UNIFRONT IMPEX LLP (Британські Віргінські острови) листів-повідомлень щодо списання заборгованості за контрактом № ЕХР250714-1 від 25.07.2014 року за рахунок грошових коштів, отриманих ПАТ «ДПЗКУ» за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014 року;

-контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014 року між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED і NO FB-Y250714 від 25.07.2014 року між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD; контрактами між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD № ЕХР05082014-1 від 05.08.2014 року, № ЕХР110814-1 від 11.08.2014 року, № ЕХР15082014-2 від 15.08.2014 року, № ЕХР15082014-1 від 15.08.2014 року, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014 року, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014 року та № ЕХР021014-1 від 02.10.2014 року;

-висновками експертиз №6036/17-45 від 27.04.2017 року, №8290/17-45 від 07.07.2017 року, №8285/17-45 від 07.07.2017 року, №8286/17-45 від 07.07.2017 року, №8291/17-45 від 07.07.2017 року, №8288/17-45 від 07.07.2017 року, №8287/17-45 від 07.07.2017 року, №8289/17-45 від 07.07.2017 року, №16156/17-45 від 15.09.2017 року, №16156/17-45 від 15.09.2017 року, №16997/17-45 від 15.09.2017 року, №16996/17-45 від 15.09.2017 року, №16998/17-45 від 15.09.2017 року, №16977/17-45 від 15.09.2017 року.

-протоколом огляду від 08.04.2017 року та протоколами огляду за результатами проведення негласної розшукової дії в рамках кримінального провадження від 03.05.2017 року, 27.04.2017 року та 23.05.2017 року;

-листами компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED та UNIFRONT IMPEX LLP від 27.10.2014 року про переуступку обов`язків за контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014 року та № EXP050814-2 від 05.08.2014 року;

-листом компанії FEDCOMINVEST EUROPE SARL №43Е від 08.12.2015 року, яким підтверджується укладання контрактів щодо продажу сільськогосподарської продукції між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL №150814/1-L від 15.08.2014 року, №1009-14-L від 10.09.2014 року, №011014/1-L від 01.10.2014 року та №021014-1-L від 02.10.2014 року;

-листом компанії SAUDI GRAINS AND FODDER HOLDING CO. LLC, яким підтверджується продаж їй зернової продукції підконтрольною ОСОБА_2 компанією FEDCOMINVEST EUROPE SARL;

-витягом з інформаційної бази «Аркан», якою підтверджується виїзд ОСОБА_3 у Мілан (Італійська Республіка) та Вільнюс (Литовська Республіка) у квітні та травні 2014 року;

-матеріалами, що надійшли від компетентного органу Латвійської Республіки на виконання запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено факти перерахунку грошових коштів з банківських рахунків компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, тобто вчинення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

-протоколом огляду від 16.07.2015 року, предметом якого є ноутбук ОСОБА_7 «MacBook Pro». Оглядом вказаного ноутбука, а саме електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що з електронної скриньки юридичної компанії «Юрлайн» ОСОБА_7 отримав лист з проханням оплатити рахунок за юридичні послуги англійських юристів з приводу представлення інтересів компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD перед ПАТ «ДПЗКУ»;

-протоколом огляду від 29.01.2017 року, предметом якого є ноутбук ОСОБА_7 «MacBook Pro A1502». Оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_4» та абонента «ІНФОРМАЦІЯ_3». Так, 22.09.2014 року о 14 годині 44 хвилини ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_17 , що він намагається здійснити оплату на ДПЗКУ; також повідомляє, що сьогодні буде оплачено за ОКІНАВА 14 196 359,28. Також оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_4» та абонента «ІНФОРМАЦІЯ_5». Так, 13.08.2014 року о 8 годині 35 хвилин ОСОБА_7 повідомляє, що скинув контракт між Сомертон та Ліртавіс, та в ньому потрібно замінити Сомертон на Грейн-Транс.

Детектив у клопотанні наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених підпунктами 1-5, частини 1 статті 177 КПК України, які свідчать про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_2 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам. Так, детектив зазначає, що ОСОБА_2 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.08.2019 року було надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_2 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що діє протягом шести місяців. Таким чином, стверджує детектив, суд встановив факт набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного.

Також, 12.09.2017 року постановою детектива Національного бюро Федоричев О. М. був оголошений в міжнародний розшук.

Доводи сторін

Прокурор Гарванко І. М. підтримав клопотання та надав додаткові пояснення щодо повідомлення про підозру. Він вважає, що на даний час Національне антикорупційне бюро України повністю виконало вимоги статей 135, 548, 551 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, та вжито вичерпних заходів для вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру від 02.02.2017 року та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018 року, в тому числі у порядку міжнародної правової допомоги.

Адвокати Банчук М. В. та Микитенко О. П. подали заперечення, у яких вказують на відсутність процесуального статусу ОСОБА_2 у провадженні (що він не є підозрюваним). Вони, серед іншого, зазначили про те, що ОСОБА_2 неналежно було повідомлено про підозру, і що надсилання кур`єрською доставкою повідомлень про підозру не може вважатися належним врученням. Також, адвокати звернули увагу на рух справи та подані клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, по усіх з яких було постановлено відмову у задоволенні. Окрім цього, адвокати звернули увагу на положення Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму 2005 року. Вони вважають, що ця Конвенція 2005 року не застосовується у цьому випадку ні з матеріальних (не передбачено вид міжнародної співпраці щодо вручення повідомлення про підозру), ні з процесуальних підстав (Україна зробила застереження щодо взаємної допомоги у врученні судових документів особам, яких стосуються тимчасові заходи та конфіскація; а щодо Монако, у свою чергу, Конвенція 2005 року ще не набула чинності).

Вислухавши прокурора, адвокатів, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновків, викладених у мотивувальній частині нижче.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя повинна дослідити такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання тощо).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 3 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Необхідно також зазначити, що детектив щонайменше втретє звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09.03.2017 року. У першому випадку слідча суддя відмовила у задоволенні клопотання ухвалою від 21.10.2019 року (провадження № 1-кс/991/970/19), оскільки ОСОБА_2 не був оголошений у міжнародний розшук; у другому випадку слідча суддя задовольнила клопотання ухвалою від 05.02.2020 року (провадження № 1-кс/991/1009/20), оскільки було встановлено достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 оголошений у міжнародний розшук, йому було належно вручено повідомлення про підозру, а також слідча суддя встановила ризики і, відповідно, підстави для обрання тримання під вартою; але це рішення було скасоване ухвалою від 19.02.2020 року (провадження № 11-сс/991/138/20), постановленою Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, оскільки колегія визначила, що ОСОБА_2 не був повідомлений про підозру належним чином.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри ОСОБА_2 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Повідомлення про підозру

Сторона обвинувачення зазначає, що НАБУ 07.02.2017 року та 12.04.2018 року направляло для вручення до Князівства Монако повідомлення про підозру та повідомлення про нову підозру відповідно. Ці запити не було виконано, тому вони також надсилали їх через механізм міжнародної правової допомоги 24.01.2019 року. 25.11.2019 року НАБУ також надіслало ці повідомлення кур`єрською службою DHL за місцем реєстрації ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Вказані документи були доставлені за цією адресою 26.11.2019, про що НАБУ отримало відповідне повідомлення. Після цього, 19.05.2020 року НАБУ повторно надіслало повідомлення про підозру від 02.02.2017 та повідомлення про нову підозру від 14.03.2018 року кур`єрською службою за місцем реєстрації ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . У матеріалах клопотання є накладна кур`єрської служби UPS від 19.05.2020 року, у якій зазначається, що особа з прізвищем « ОСОБА_18 » (детектив НАБУ ОСОБА_18) надсилає документи особі з прізвищем « ОСОБА_19 » за адресою: АДРЕСА_1. Також, у матеріалах клопотання є акт № 6/0219 приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 19.05.2020 року, де зазначено, що на користь ОСОБА_20 було виконано послуги з експрес-перевезення вантажів (документів). Таким чином, детектив та прокурор вважають, що вони належно повідомили ОСОБА_2 . Сторона захисту зазначає, що його неналежно повідомили про підозру, а надсилання повідомлення про підозру кур`єрською службою є здійсненням повідомлення про підозру через непроцесуальний порядок. Адвокати також звертають увагу на те, що НАБУ неправильно інтерпретувало відмову уповноважених органів Князівства Монако щодо невиконання запиту міжнародної правової допомоги. Зокрема, уповноважені органи князівства Монако зазначили, що в даному випадку виклад фактів НАБУ не дозволяє охарактеризувати кримінальний характер справи у такому вигляді, як є. З цього випливає, що суть справи більшою мірою пов`язана з фактами, що відносяться до виключно комерційного спору.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів клопотання вбачається, що підставою для повідомлення про підозру є пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). У Главі 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. Зокрема, повістка про виклик особи (повідомлення), яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (п. 7 ч. 135 КПК України).

Норми КПК України вказують на те, що особу 1) мають повідомити про підозру (і, якщо вона проживає за кордоном, повідомлення має бути вручене згідно з міжнародним договором про правову допомогу), або 2) мають бути вжиті заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (це можливо якщо повідомлення про підозру не вручено особі внаслідок невстановлення місцезнаходження особи).

Необхідно встановити, чи є місцезнаходження ОСОБА_2 невстановленим для органу досудового розслідування. Як згадувалося раніше, детективи НАБУ надсилали повідомлення про підозру від 2 лютого 2017 року та повідомлення про нову підозру від 14 березня 2018 року як кур`єрською службою DHL, так і UPS. В обох випадках ці повідомлення направлялися за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, через засоби міжнародної правової допомоги детективи НАБУ також надсилали ОСОБА_2 повідомлення про підозру для вручення саме за цією адресою. У матеріалах клопотання також є відомості про право ОСОБА_2 на постійне проживання. Станом У розпорядженні суду є матеріали, які вказують на те, що ОСОБА_2 має посвідку на постійне проживання у Князівстві Монако (додана до матеріалів клопотання), а також що він проживає там уже 24 роки (зі слів його захисників). Це, на думку судді, підтверджує обізнаність органів досудового розслідування про місце проживання ОСОБА_2 .

З урахуванням того, що детективи НАБУ встановили місце перебування ОСОБА_2 , вручення повідомлення про підозру мало бути проведене в порядку, що регулюється ч. 7 ст. 135 КПК України, тобто, вручення повідомлення згідно з міжнародним договором про правову допомогу.

Вручення повідомлення згідно з міжнародним договором про правову допомогу

У цьому випадку сторона обвинувачення посилається на Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, ратифіковану Україною 16.01.1998 року. Відповідно до конвенції, запитувана Сторона (тобто, уповноважений орган держави) здійснює вручення письмових документів і письмових доручень суду, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною. Вручення може здійснюватися шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Якщо запитуюча Сторона звертається з ясно висловленим проханням про це, запитувана Сторона здійснює вручення у спосіб, передбачений її власним законодавством для вручення аналогічних документів, або у спеціальний спосіб, сумісний з цим законодавством. Підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої та підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначається спосіб і дата такого вручення (частини 1-2, статті 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах).

Оскільки належними органами для звернення у порядку міжнародної правової допомоги в Україні є Міністерство юстиції України та Генеральна прокуратура України (Офіс Генерального прокурора), то слідча суддя приходить до висновку, що належним зверненням у цьому порядку було звернення від 24.01.2019 року, а не попередні, які НАБУ безпосередньо надсилало уповноваженим органам Князівства Монако. У відповідь на запит від 24.01.2019 року, Директор управління судових органів ОСОБА_21 зазначив, що «факти, які інкримінуються ОСОБА_22 , судячи з усього, не підлягають кримінальній відповідальності, відповідно до законодавства Монако». Він також вказав на те, що Князівство Монако залишило за собою право підпорядкувати виконання судових доручень вимогам, викладеним у підпункті «а» частини 1 статті 5 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, а саме, що злочин, що зумовлює судове доручення, підлягає покаранню за законодавством сторони позивача і запитуваної сторони.

Відповідно до положень статті 5 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, шляхом перепровадження відповідної заяви на ім`я Генерального секретаря Ради Європи, може залишити за собою право обумовлювати виконання судових доручень щодо обшуку або арешту власності однією або декількома такими умовами: (a) правопорушення, на якому ґрунтується судове доручення, має підлягати покаранню як за законодавством запитуючої Сторони, так і за законодавством запитуваної Сторони; (b) правопорушення, на якому ґрунтується судове доручення, має бути екстрадиційним в запитуваній державі; (c) виконання судового доручення має бути сумісним з законодавством запитуваної Сторони. Князівство Монако зробило відповідне застереження під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти 19 березня 2007 року щодо підпункту «а» частини 1 статті 5 Конвенції.

Також, передбачено лише два випадки, коли у допомозі може бути відмовлено: (a) якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної Сторони, є політичним правопорушенням, правопорушенням, пов`язаним з політичним правопорушенням, або податковим правопорушенням; (b) якщо запитувана Сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни.

Слідча суддя звертає увагу на те, що застереження Князівства Монако може стосуватися лише виконання судових доручень щодо обшуку або арешту власності, тобто під це застереження не підпадає виконання вручення повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні. Необхідно зазначити, що у відмові на виконання запиту про міжнародну правову допомогу також нема посилання на випадки, коли може бути така відмова, тобто уповноважені органи Князівства Монако не відмовили на підставі того, що правопорушення є політичним, або пов`язаним з політичним, або є податковим, або що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни. Слідча суддя зазначає, що відповідно до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, країна не може на власний розсуд оцінювати предмет підозри чи обвинувачення, а тому така відмова не є належною відмовою у розумінні Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах. З урахуванням цього, був можливий лише один спосіб виконання запиту Міністерства юстиції України (на підставі заяви НАБУ) - здійснити вручення шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Цього не було зроблено з урахуванням зобов`язань Договірних Сторін Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.

Також, детектив НАБУ у клопотанні звертає увагу на те, що згідно з положеннями Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму 2005 року (Конвенції 2005 року, ратифікована Законом України № 2698-VI (2698-17) від 17.11.2010 року) сторони в якомога ширший спосіб взаємно співробітничають між собою з метою розслідування й судового розгляду справ, що стосуються конфіскації засобів і знарядь та доходів. Ця Конвенція 2005 року, зокрема, передбачає можливість надсилання судових документів поштовими каналами безпосередньо особам за кордон. Адвокати заперечили, зазначивши про те, що Конвенція 2005 року не застосовується ні з матеріальних, ні з процедурних підстав.

Конвенція 2005 року є розширеним міжнародним нормативно-правовим актом до Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 року (Конвенція 1990 року, ратифікована із застереженнями Законом України № 738/97-ВР (738/97-ВР) від 17.12.1997 року), Україна та Князівство Монако ратифікували цю Конвенцію. У ній міститься таке положення у статті 21:

1)Сторони надають одна одній якнайширшу взаємну допомогу у врученні судових документів особам, щодо яких застосовуються прелімінарні заходи і конфіскація.

2)Ніщо в цій статті не заважає:

a)можливості надсилання за кордон поштовими каналами судових документів безпосередньо особам;

b)можливості судових посадових осіб, службовців чи інших компетентних органів Сторони походження здійснювати передачу судових документів безпосередньо через консульські установи цієї Сторони або через судових посадових осіб, службовців чи інші компетентні органи Сторони призначення, якщо Сторона призначення не заявить свого заперечення Генеральному секретарю Ради Європи під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

До цієї Конвенції 1990 року, Україна на робила застережень щодо вручення судових документів, в той час як Князівство Монако визначило, що передача судових документів має здійснюватися через компетентні органи Князівства Монако (вербальна нота від 10.05.2002 року).

Разом з тим, у Конвенції 2005 року міститься аналогічне положення, у статті 31. Україна ратифікувала цю Конвенцію 2005 року. Посилання сторони захисту на те, що ця Конвенція не набула чинності для Монако слідча суддя оцінює критично, оскільки згідно з положеннями Конвенції 2005 року, стосовно будь-якої Держави, яка підписала цю Конвенцію і яка висловлюватиме свою згоду на обов`язковість для неї цієї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати висловлення згоди на обов`язковість для неї цієї Конвенції відповідно до положень пункту 1 статті 49. Разом з тим, таку згоду уповноважені особи Князівства Монако висловили 23.04.2019 року, а, відповідно, Конвенція набрала чинності для цієї держави з 01.08.2019 року. Про це також зазначається на офіційних ресурсах Ради Європи, а також офіційних органів Князівства Монако. З моменту набрання чинності, Сторони Конвенції, які водночас є Сторонами Конвенції 1990 року:

a) застосовують положення цієї Конвенції у відносинах між собою; b) продовжують застосовувати положення Конвенції 1990 року у відносинах з іншими Сторонами зазначеної Конвенції, а не цієї Конвенції. Отже, до відносин між Україною та Князівством Монако застосовуються положення Конвенції 2005 року.

У Конвенції 2005 року, Україна зробила застереження щодо вручення судових документів, зазначивши, що вона не використовуватиме процедури вручення судових документів, визначені параграфом 2 статті 31 Конвенції 2005 року. Сторона, яка зробила застереження стосовно якого-небудь положення цієї Конвенції, не може вимагати застосування такого положення будь-якою іншою Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування такого положення в тому обсязі, в якому вона сама його прийняла (параграф 7 статті 53 Конвенції 2005 року). Отже, компетентні органи України не можуть вимагати від Князівства Монако застосування положень щодо вручення судових документів, оскільки України зробила повне застереження щодо незастосування цих положень стосовно своєї юрисдикції.

Необхідно також врахувати, що ці положення Конвенції 2005 року щодо вручення судових документів стосуються тимчасових заходів і конфіскації майна («provisional measures and confiscation» в оригіналі). З урахуванням положень Розділу 3 Конвенції 2005 року вбачається, що такі тимчасові заходи стосуються лише дій, спрямованих на забезпечення схоронності майна, доходів з метою їх подальшої конфіскації. Отже, слідча суддя не бачить підстав вважати, що ця Конвенція 2005 року може застосовуватися до поточної ситуації, навіть з урахуванням того, що орган досудового розслідування інкримінує ОСОБА_2 злочин, передбачений ч. 3 ст. 209 КК України, тобто легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Слідча суддя звертає увагу на те, що інші способи вручення повідомлення про підозру, які використовував орган досудового розслідування були або неефективними, або ж здійсненими не в порядку, передбаченому відповідним міжнародним правовим договором. Сторона обвинувачення надає лист на виконання запиту НАБУ від 07.02.2017 року від ОСОБА_24 (слідчого судді у Князівстві Монако), який пише про те, що повідомлення про підозру не було вручене, оскільки особа, про яку йдеться в дорученні ( ОСОБА_2 ) відмовилася отримувати будь-які документи. Отже, така спроба надіслати повідомлення про підозру ОСОБА_2 була неуспішною та не може свідчити про його ознайомлення з повідомленням про підозру. На підтвердження направлення повідомлень про підозру та нову підозру на адресу проживання ОСОБА_2 , сторона обвинувачення надала витяг зі сайту служби кур`єрської доставки DHL, який вказує на те, що 26.11.2019 року о 10:37 способом DHL Express було доставлено вантаж за авіа накладною № 4347695542 , та було поставлено підпис «Didier» при отриманні. Крім цього, детектив НАБУ надав копію накладної, якою 19.05.2020 року на адресу: АДРЕСА_1 через кур`єрську службу UPS було оформлено доставку документів. Проте, в обох випадках слідча суддя вважає неприйнятним посилання органу досудового розслідування щодо належного повідомлення про підозру засобами кур`єрських служб, оскільки повідомлення про підозру були направлені поза встановленою процедурою. Більше того, у першому випадку неможливо встановити, що документи отримав саме ОСОБА_2 (на документі про отримання стоїть відмітка про отримання особою «Didier»), а в другому випадку детектив НАБУ не надає підтвердження того, що така доставка взагалі була отримана за вказаною адресою (лише, що вона була ініційована).

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_2 не було належно повідомлено про підозру у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України на формальних підставах.

Відповідно, до ОСОБА_2 , станом на зараз, не може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (і обґрунтованість підозри оцінюється у разі належного ознайомлення особи з підозрою стосовно неї), а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування, сховання, знищення чи приховування речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та інші, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України). З урахуванням цього, слід відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.