Документ № 90683539

справа № 991/5482/20

провадження №11-сс/991/596/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Боднара С.Б., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю захисника Марфіна В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника Марфіна Віталія Вікторовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги захисника Марфіна В.В. на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що детективом дотримана процесуальна процедура повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри, а на стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про зміну підозри є необґрунтованим.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю фактичним обставинам кримінального правопорушення, які перешкоди ухвалити законне та обґрунтоване рішення, захисник Марфін В.В. 10 липня 2020 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на порушення порядку вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , яке відбулось після завершення досудового розслідування на наступний день після складання повідомлення та одночасно з проведенням іншої процесуальної дії - ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, що є грубим порушенням встановленого КПК України порядку вчинення такої процесуальної дії.

Крім того, захисник посилається на недостатність доказів, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що з урахуванням положень ст.277 КПК України, мало бути враховано слідчим суддею.

У зв`язку з чим захисник Марфін В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру в повному обсязі.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник та підозрюваний у судовому засідання апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у ній.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, зазначивши, що слідчим суддею при прийнятті оскаржуваної ухвали належним чином враховано як обґрунтованість підозри, так і дотримання детективом вимог КПК України щодо процедури вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ухвала слідчого судді відповідає вимогам КПК України.

Мотиви суду.

Частиною 1 ст.9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п.3 п.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч.1 ст.277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч.1 ст.278 КПК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

За змістом положень ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

На досудовому провадженні згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 03 червня 2020 року захисник Марфін В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , в якій вказав на порушення процедури повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри, а суть підозри не відповідає матеріалам кримінального провадження та подіям, що відбувались.

Як зазначено слідчим суддею, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 складено 09 квітня 2020 року в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, завершення якого відбулося 10 квітня 2020 року, а фактичне вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри відбулося на наступний день після його складання з об`єктивних причин у відповідності до вимог законодавства та у спосіб, передбачений чинними нормами КПК України, за відсутності належних доказів на спростування зазначеного факту, з огляду на відсутність повноважень у слідчого судді надавати оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, з точки зору наявності достатніх та допустимих доказів для встановлення його вини у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, що є безпосереднім обов`язком суду при розгляді кримінального провадження по суті.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування мотивів прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги захисника Марфіна В.В. на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 .

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали та заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 09 липня 2020 року щодо відмови у задоволенні скарги захисника Марфіна В.В. на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 .

Так, не погоджуючись з доводам апеляційної скарги щодо порушення порядку повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно встановлено, що стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри вручається у спосіб, передбачений ст.111 КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні відповідно до ст.135 КПК України шляхом вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри по телефону або телеграмою.

Отже, діючими нормами КПК України передбачена можливість вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не в день його складання, однак для цього має бути об`єктивна причина, існування якої унеможливлює вручення відповідного повідомлення у день його складання.

Враховуючи, що 09 квітня 2020 року (день складання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри), підозрюваний ОСОБА_1 фактично перебував у м.Бердянськ Запорізької області, яке значно віддалено від міста Києва, тобто, місця знаходження Національного антикорупційного бюро України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що детективи Національного антикорупційного бюро України з об`єктивних причин не мали можливості вручити підозрюваному ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 09 квітня 2020 р. в день його складання. Тому детективами НАБУ дотримані вимоги КПК України щодо порядку вручення 10 квітня 2020 року повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, на наступний день після його складання, підозрюваному особисто за місцем його перебування ум.Бердянськ.

Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника Марфіна В.В. щодо вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 після завершення досудового розслідування, суд враховує таке.

Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п.5 ч.1 ст.3 КПК України).

Нормами КПК України обмежені строки досудового розслідування після повідомлення особі про підозру (ч.2 ст.219 КПК України). Тривалість досудового розслідування обумовлюється, зокрема, складністю кримінального провадження (ч.4 ст.294 КПК України), що впливає на обсяг процесуальних дій, спрямованих на зібрання достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим строк досудового розслідування може бути продовжений.

Завершення досудового розслідування обумовлюється достатністю зібраних доказів для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Так, у разі визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акту чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, сторона обвинувачення зобов`язана повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч.1 ст.290 КПК України).

Таким чином, КПК України пов`язує строки досудового розслідування саме з необхідністю отримання доказів, а не із здійсненням інших процесуальних дій, які цього не стосуються, а завершення досудового розслідування - з достатністю зібраних доказів і не пов`язане з достатністю вчинення інших процесуальних дій, які не стосуються отримання доказів.

Наведене дає підстави для висновку, що призначення строків досудового розслідування полягає в тому, щоб регламентувати часовий проміжок саме і лише для отримання доказів як фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст.84 КПК України).

Саме тому ч.5 ст.280 КПК України передбачено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Обмежень щодо проведення процесуальних дій, які не стосуються отримання доказів, після зупинення досудового розслідування КПК України не містить.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, що вчиняється без мети отримання доказів, за допомогою якої слідчий або прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч.1 ст.111 КПК України).

Відповідно, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий або прокурор повідомляє підозрюваного про прийняте процесуальне рішення, а саме зміну раніше повідомленої підозри.

Із врахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що здійснення стороною обвинувачення повідомлення у кримінальному провадженні, в тому числі про зміну раніше повідомленої підозри, яке не пов`язане з процесом збирання доказів, у разі якщо на час здійснення такого повідомлення досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, є можливим.

Отже, на переконання колегії суддів, здійснення детективом повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри не порушило вимоги КПК України з підстав того, що вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 відбулось після завершення досудового розслідування, як це зазначено в апеляційній скарзі.

Крім того, норми чинного КПК України не встановлюють заборону на одночасне проведення двох процесуальних дій в рамках кримінального провадження, а за такого, за наявності об`єктивних обставин у випадку вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри під час проведення іншої процесуальної дії, такий порядок вручення відповідного повідомлення не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства України.

Про настання негативних наслідків внаслідок вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не у день його слкдаення та після отримання такого повідомлення ОСОБА_1 під час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, стороною захисту ані в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду скарги не зазначалось та колегією суддів не встановлено.

Перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника Марфіна В.В. щодо змісту зміненої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України та її доведеності наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, колегія зазначає наступне.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Як убачається з матеріалів провадження повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 від 09 квітня 2020 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Зі змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів. Також, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що захисником не наведено у скарзі обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричасність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або не обґрунтованість повідомленої підозри (зміненої підозри), а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про зміну підозри є необґрунтованим.

В аспекті викладеного, твердження захисника підозрюваного про те, що оскаржувана ухвала є незаконно та необґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги захисника Марфіна В.В. дослідив всі обставини, з`ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень інших норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги захисника Марфіна В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Марфіна Віталія Вікторовича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Боднар С.Б. Михайленко Д.Г.