- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/1155/20
Провадження1-кс/991/1176/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В, за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., особи, що звернулась із скаргою, ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019 (далі - Кримінальне провадження) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року про відмову у визнанні потеплілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в якій заявник просить:
- скасувати постанову детектива НАБУ Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019;
- доручити розслідування кримінального провадження № 52019000000000382 від 08.05.2019 іншому детективу.
Скарга мотивована тим, що постанова детектива НАБУ Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року про відмову у визнанні потеплілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019 є необґрунтованою, безпідставною та винесеною з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки, детективом не вчинено всі необхідні слідчі та процесуальні дії для проведення ефективного досудового розслідування та встановлення фактів, які свідчать про завдання ОСОБА_1 значної моральної та матеріальної шкоди.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні в дистанційному режимі відеоконференції доводи скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити із викладених у ній підстав.
Детектив НАБУ Даменцов Р.В. був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив. Надав письмові заперечення, відповідно до яких рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні прийнято після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження і оцінки показань, речей та документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Оскільки, після проведення усіх необхідних та можливих заходів, спрямованих на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, детективом не встановлено фактів, які б свідчили про завдання ОСОБА_1 моральної, фізичної чи майнової шкоди, то, на підставі ст. 55 КПК України, було прийнято процесуальне рішення про відмову у визнанні заявника потерпілим. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, рішення якої оскаржується, - детектива НАБУ Даменцова Р.В.
Дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, заслухавши позицію заявника, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що групою детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000382 від 08.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом можливого одержання колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду неправомірної вигоди від службових осіб Головного територіального управління юстиції в Одеській області та керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області при розгляді справи № 815/2475/18, де заявник є позивачем.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення, що були викладені у заяві ОСОБА_1 від 08.11.2018 року № Д-9923, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.02.2019 року.
Постановою детектива НАБУ Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019.
Не погодившись із процесуальним рішенням детектива, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф № 1, статті 303-308 КПК України.
Пунктами 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, відповідно до ст. 110 КПК України, постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено всі обставини та правові підстави, які виключають можливість визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Так, оскаржувана постанова мотивована тим, що оглядом електронних документів, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що предметом розгляду у справі № 815/2475/18 було звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ), в якій позивач просив визнати дії Відділу незаконними, зобов`язати Відділ відкрити виконавче провадження та здійснити його.
Одеським окружним адміністративним судом встановлено наступні обставини. 06.10.2017 рішенням Одеського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до керівника Котовської місцевої прокуратури Мельниченка В.О. про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання регулярно здійснювати особистий прийом. 08.02.2018 постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №815/1425/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду скасовано, визнано бездіяльність відповідача у особі керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області протиправною та зобов`язано керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області здійснити особистий прийом ОСОБА_1 до 01.04.2018.
26.02.2018 Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі № 815/1425/17, яким зобов`язано керівника Котовської місцевої прокуратури здійснити особистий прийом ОСОБА_1 до 01.04.2018. 22.03.2018 позивач надав виконавчий лист по справі №815/1425/17 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
28.03.2018 позивач поштовим листом отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.03.2018 за № 091-2394. Суд встановив, що підставою повернення виконавчого листа стало не надання підтвердження про сплату авансового внеску, яка при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого документу є обов`язковою у відповідності до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не надав суду доказів звільнення його від сплати авансового внеску у відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом першої інстанції 07.08.2018 ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 07.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 залишено без змін.
08.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення злочину, що була зареєстрована за вхідним № Д-9923.
У оскаржуваній постанові детектив зазначає, що під час досудового розслідування не отримано жодного доказу, який свідчить про наявність події кримінального правопорушення, завдання ОСОБА_1 моральної, фізичної або майнової шкоди, нібито протиправними діями суддів, а сам факт поганого стану здоров`я заявника не є достатнім для констатації факту завдання такої шкоди.
Так, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000382 внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Стаття 368 КК України встановлює кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Відповідно до Розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, ст. 368 цього Кодексу відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг. Цей злочин заподіює шкоду суспільним відносинам з приводу використання влади, службового становища та пов`язаних з ними можливостей публічними службовими особами на засадах непідкупності (з отриманням оплати лише в установленому порядку) та неупередженості (виконання покладених функцій незалежно від підкупу з боку будь-яких осіб).
Таким чином, шкода, заподіювана цим злочином, може носити майновий характер, у разі якщо неправомірна вигода вимагається у особи і нею надається.
Проте, як свідчать матеріали справи, у Кримінальному провадженні не йдеться про можливе вимагання у ОСОБА_1 і можливе надання ним неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Тобто, правова природа набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язана з наступними обставинами:
- вчиненням кримінального правопорушення;
- завданням фізичній особі моральної, фізичної або майнової шкоди;
- причинно-наслідковим зв`язком між вчиненим кримінальним правопорушенням та завданою шкодою.
Відсутність хоча б однієї із вказаних обставин виключає наявність підстав для визнання особи потерпілою.
Так, ОСОБА_1 у своїй скарзі стверджує, що йому було завдано значної матеріальної та моральної шкоди. При цьому він не зазначає в чому саме полягає зазначена шкода, якими діями вона була завдана та ким конкретно, також не вказує суму матеріальної шкоди.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.01.2020 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Подільської міської ради», (а.с. 9) ОСОБА_1 хворіє тривалий час.
Однак, вказана виписка не дає підстав зробити висновок, що захворювання заявника якимось чином пов`язано із обставинами, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000382.
Таким чином, ОСОБА_1 не надав слідчому судді жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би факт заподіяння заявнику моральної або майнової шкоди, про яку йдеться у скарзі, спричиненої можливими протиправними діями суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду, а наявність у нього ряду захворювань не є достатньою для констатації факту завдання такої шкоди.
Разом з тим, доводи заявника, що детектив навмисно не провів його допит, слідчим суддею до уваги не приймаються, оскільки проведення або непроведення допиту особи не впливає на доведення факту завдання їй шкоди можливими протиправними діями, які розслідуються у даному кримінальному провадженні.
Крім того, заявник ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження фактів заподіяння йому можливим злочином, що розслідується у даному кримінальному провадженні, значної матеріальної та моральної шкоди.
Зважаючи, що детективом було дотримано принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, вимог ст. 55 КПК України щодо правових підстав для відмови у визнанні потерпілим, а зміст процесуального рішення - оскаржуваної постанови від 28.01.2020 року відповідає вимогам ст. 110 КПК України, то доводи заявника про необґрунтованість зазначеної постанови та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні слідчим суддею відхиляються.
Таким чином, підстави для скасування постанови детектива НАБУ Даменцова Р.В. від 28.01.2020 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019 відсутні.
Що стосується вимоги заявника щодо доручення розслідування кримінального провадження № 52019000000000382 від 08.05.2019 іншому детективу, то слідчий суддя дійшов до висновку, що вказана вимога також не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Крім того, вичерпний перелік підстав, за яких слідчий (детектив) не має права брати участь у кримінальному провадженні, викладений у ч. 1 ст. 77 КПК України та є підставою для його відводу.
Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження № 52019000000000382 від 08.05.2019 належить до підслідності НАБУ, визначення детектива, який здійснюватиме досудове розслідування у ньому, відноситься до дискреційних повноважень керівника НАБУ, Кримінальний процесуальний кодекс України не наділяє такими повноваженнями слідчого суддю.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 55, 110, 303, 306, 307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Даменцова Р.В. від 28.01.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000000382 від 08.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Біцюк А.В.