Пошук

Документ № 90760072

  • Дата засідання: 31/07/2020
  • Дата винесення рішення: 31/07/2020
  • Справа №: 991/6251/20
  • Провадження №: 52016000000000372
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
  • Секретар : Фінько Ю.В.
  • Захисник/адвокат : Годецького І.Ю.
  • Прокурор : Кравець В.В.

Справа № 991/6251/20

Провадження1-кс/991/6432/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Кравця В.В.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Годецького І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кравця Віталія Васильовича

про продовження строку тримання особи під домашнім арештом ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Іноземцево Ставропольського краю Російської Федерації, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України

у кримінальному провадженні № 52016000000000372, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло це клопотання.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційний бюро України проводиться досудове розслідуванні, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 192, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України.

За версією органу досудового розслідування у період з липня-серпня 2014 року, однак не пізніше 14.08.2014 (точну дату та час розслідуванням не встановлено), за невстановлених слідством обставин ОСОБА_1 , будучи директором Державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування», використовуючи колишні знайомства, домовився із заступником Голови Служби зовнішньої розвідки України ОСОБА_2 та заступником директора 2 департаменту СЗРУ ОСОБА_3 про те, що, останні, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - ДП «НЦТМ», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, забезпечать перемогу ДП «НЦТМ» під час організації проведення закупівлі СЗРУ спеціальної техніки, визначивши як таку комплекс програмно-технічного управління геопросторовими даними, відомості про принцип дії якого становлять державну таємницю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 4.4.14 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України № 440 від 12.08.2005.

Реалізуючи спільний злочинний план ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із залученням підлеглих їм працівників ґрунтуючись на попередньо отриманих від директора ДП «НЦТМ» ОСОБА_1 технічних умовах на програмно-технічний комплекс управляння геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА» ТУ У 7010-25746864-001:2014 АМЗА.466514.00, затвердили вихідні вимоги (зареєстровані за № 8/2/3/5930т від 08.09.2014) на предмет закупівлі: «Спеціальна електронно-обчислювальна техніка - програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА».

В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не зважаючи на відсутність своєчасно наданих ДП «НЦТМ» документів, декількох корегувань цінових пропозицій, застереження, викладені у листі від 15.09.2014 за № 14/2/6007т, провели оцінку пропозицій потенційних виконавців та запропонували прийняти пропозицію ДП «НЦТМ», як таку, що є найбільш економічно вигідною.

Після цього між СЗРУ як Замовником в особі ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 12.09.2014 № 5/4/672, та ДП «НЦТМ» як Виконавцем в особі директора ОСОБА_1 укладено договір № 572/14 від 28.10.2014 про закупівлю за державні кошти, який ДП «НЦТМ» не було в змозі виконати, адже Технічні умови ТУ У 7010-25746864-001:2014 на програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК РАЙДУГА», які було надано ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були підробленими, а ДП «НЦТМ» немає сертифікату (ліцензії) на використання програмних продуктів ArcGIS компанії ESRI, що є невід`ємним елементом вказаного комплексу.

Платіжним дорученням № 8934 від 03.11.2014 СЗРУ перераховано до ДП «НЦТМ» кошти в сумі 2 200 000,00 грн. із призначенням платежу «попередня оплата згідно з договором № 572/14 від 28.10.2014», тим самим здійснено повну попередню оплату.

У подальшому ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ДП «НЦТМ» не в змозі виконати умови договору № 572/14 від 28.10.2014, з метою створення видимості виконання умов договору та попередження його викриття прийняв рішення закупити та поставити частину обладнання до СЗРУ на суму 1 155 952,63 грн. В той же час, ОСОБА_1 як директор ДП «НЦТМ», не маючи наміру в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов`язання та маючи можливість розпоряджатись коштами в розмірі 2 200 000 грн, які надійшли від СЗРУ на виконання договору № 572/14 від 28.10.2014, заволодів їх частиною в розмірі 1 044 047,37 грн.

З метою легалізації (відмивання) вказаних коштів, приховання та маскування незаконного походження таких коштів, зміни їх форми (перетворення), а також подальшого набуття, володіння та використання коштів шляхом вчинення фінансових операції з ними під приводом придбання механічних деталей ОСОБА_1 надав вказівку підлеглим йому працівникам перерахувати вказані кошти на рахунки ТОВ «Юні Текс» в сумі 745 794 грн та ТОВ «Білдкар» в сумі 345 960 грн. Всього таким чином ОСОБА_1 , здійснивши вказані фінансові операції на загальну суму 1 091 754 грн, легалізував (відмив) кошти у сумі 1 044 047,37 грн., якими заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Після цього з метою створення видимості виконання умов договору № 572/14 від 28.10.2014 та додаткової угоди № 1 від 05.12.2014, ОСОБА_1 протягом другої половини грудня 2014 року поставив на об`єкт «Колос» СЗРУ, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Голосїївський, 95, придбане ДП «НЦТМ» обладнання, яке відповідно до умов договору № 572/14 СЗРУ не прийнято, первинні бухгалтерські документи, а саме акт приймання-передачі товарів (накладну) не підписано, у зв`язку із невідповідністю поставленого обладнання специфікації.

25.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах;

- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України - пособництві у зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки;

- ч. 1 ст. 209КК України - вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів;

- ч. 4 ст. 358 КК України - використанні завідомо підробленого документа.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 231 200 грн. У зв`язку із невнесенням застави, 21.04.2020, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та поклав на нього виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_1 продовжено до 01.08.2020 включно.

Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України викликана існуванням ризиків, встановлених слідчими суддями при застосуванні запобіжного заходу та продовженні строку його дії, які, на теперішній час, не зменшилися і продовжують існувати, та наявністю обставин, які перешкоджають прийняттю одного із рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.

Відповідно до клопотання на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати такі ризики:

- ризик переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду. В обґрунтування твердження про існування цього ризику прокурор посилається на тяжкість злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 ; наявність фінансових ресурсів для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон; обізнаність та досвід перетину державного кордону України;

- ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику прокурор обґрунтовує можливістю використання знайомств, зв`язків, соціального статусу і авторитету, набутих ОСОБА_1 під час здійснення професійної діяльності з метою здійснення тиску на свідків для зміни наданих ними раніше показань; можливістю безперешкодного контактування із свідками, переважна більшість яких є жителями Київської області та колишніми підлеглими ОСОБА_1 ; наявністю достатніх майнових ресурсів для організації і здійснення незаконного впливу на свідків.

Обґрунтовуючи неможливість здійснення однієї із дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України до закінчення дії попередньої ухвали прокурор посилається на те, що 16.04.2020 прийнято рішення про відкриття стороні захисту зібраних стороною обвинувачення матеріалів, але, на теперішній час, це право стороною захисту не реалізовано.

У зв`язку із вищевикладеним, прокурор зазначає про наявність у органу досудового розслідування достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 , а тому вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

2. Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Кравець В.В. у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, підтримав з наведених у ньому підстав. Просив клопотання задовольнити.

Зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів та з урахуванням встановлених обставин підтверджують, що на теперішній час, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, а також ризик незаконного впливу на свідків не втратили свою актуальність і продовжують існувати, а тому є підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_1

3.Доводи сторони захисту

Захисник Годецький І.Ю. проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень послався на такі обставини:

- необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри. Захисник стверджує, що матеріали на які посилається сторона обвинувачення жодним чином не підтверджують обставини, про які зазначається у клопотанні. Тому ці матеріали не можуть бути покладені в основу висновку щодо існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів. Також, на його думку, зазначення у клопотання у стверджувальній формі про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України є грубим порушенням презумпції невинуватості особи, що прямо вказує на упередженість та обвинувальний ухил прокурора та його необ`єктивність;

- необґрунтованість та надуманість ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Захисник зазначає, що ризики, існуванням яких прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу, ґрунтуються на аналогічних обставинах, про які зазначалося при застосуванні запобіжного заходу та його продовженні. Додаткових обставин на підтвердження актуальності цих ризиків прокурор не наводить. Разом з цим навіть наведені обставини не підтверджені вагомими доказами, які б давали підстави для висновку про їх існування.

За твердженням захисника існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування, на теперішній час, спростовується завершенням досудового розслідування, здачею підозрюваним закордонного паспорту та належною процесуальною поведінкою підозрюваного. Посилання сторони обвинувачення на наявність у ОСОБА_1 фінансових ресурсів для переховування від органів досудового розслідування та суду вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , у тому числі через застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту знаходиться у скрутному матеріальному становищі, його звільнили із роботи, у нього наявна заборгованість за кредитними договорами, відсутнє будь-яке майно.

Щодо посилань прокурора на існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та інших підозрюваних захисник зазначає, що оскільки матеріали клопотання не містять доказів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_1 такого впливу (заяви свідків та ін.), то в такому разі не можна робити висновок про його існування.

Вирішуючи питання щодо продовження застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу захисник просив врахувати, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки в Україні та м. Києві, має дружину та трьох дітей, офіційно працевлаштований та довгий час працює директором ДП «НЦТМ» та викладачем в КНУБА, має відмінну репутацію як за місцем роботи, так і в суспільстві, є членом-кореспондентом Української академії наук, доктором технічних наук, має чотири вищі освіти, раніше не судимий.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи наведені захисником та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання його під цілодобовим домашнім арештом. У разі ж якщо слідчий суддя дійде висновку щодо необхідності продовження застосування запобіжного заходу просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

При вирішенні питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу просив врахувати готовність трьох осіб, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про що надано відповідні заяви.

Під час розгляду справи зазначені особи підтвердили готовність взяти на себе такі зобов`язання та погодилися із наслідками, що можуть для них настати у випадку невиконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

4.Оцінка та висновки слідчого судді

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200 грн. У зв`язку із невнесенням застави 21.04.2020 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та поклав на нього виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.05.2020 строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту визначений до 19.06.2020 включно.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020 до 01.08.2020 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та строк дії процесуальних обов`язків, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

2) не відлучатися з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто, вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень у вчиненні яких він підозрюється:

-статут ДП «Науковий центр точного машинобудування»;

- копії рапортів на оформлення перепусток на територію об`єкта «Колос» Служби зовнішньої розвідки України від 04.07.2014, 23.07.2014, 06.08.2014, 13.08.2014, 15.09.2014, 22.09.2014, 25.09.2014, 09.10.2014, 20.10.2014, 21.10.2014, згідно з якими ОСОБА_1 відвідував цей об`єкт;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 05.04.2017 та 25.04.2017, під час яких останній повідомив про те що, на його думку, ДП «НЦТМ» було надано переваги при обранні виконавця закупівлі, адже вихідні вимоги замовника містили ті ж самі посилання на технічні умови, що і цінова пропозиція ДП «НЦТМ». Крім цього свідок надав пояснення про те, що ОСОБА_1 при відсутності повного комплекту технічних засобів, відсутності пусконалагоджувальних робіт, не розпочавши заходи з побудови КСЗІ зазначеного комплексу, пропонував йому підписати акт приймання-передачі «ПТК «РАЙДУГА», обіцяючи його доробити пізніше та мотивував це тим, що за аналогічною схемою працює з іншими державними органами. За твердженням свідка поставлене ДП «НЦТМ» обладнання не поставлено належним чином на озброєння;

- протокол допиту від 19.04.2017 свідка ОСОБА_8 який повідомив, що у період перебування його на посаді Голови Служби зовнішньої розвідки України (з лютого 2014 року по квітень 2016 року) відповідальним за здійснення закупівель для СЗРУ був його заступник ОСОБА_2 ;

- протокол допиту від 10.06.2019 свідка ОСОБА_9 який показав, що готував рапорт в 14.08.2014 реєстр № 8/10/5522т від 15.08.2014 за ініціативою підрозділу замовника та електронний файл із даним рапортом йому надав ОСОБА_21 , який був проти проведення закупівлі ПТК УКГД;

-протокол допиту від 16.08.2018 свідка ОСОБА_21 , який надав пояснення про те, що ініціатором закупівлі комплексу управління геопросторовими даними були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і саме від ОСОБА_3 він отримав технічні умови для підготовки вихідних вимог для проведення закупівлі;

-протокол допиту від 21.06.2019 свідка ОСОБА_22 , який показав, що на засіданні ТР було обрано двох потенційних виконавців: ДП «НЦТМ» та ТОВ «Ай Сі Ем Груп» та йому доручено за його результатами скласти вихідні вимоги;

-протокол допиту від 05.06.2019 свідка ОСОБА_13 , за змістом якого на виконання рапорту він підготував зміни до Програми озброєння СЗРУ на 2014 рік, а саме змінив назву заходу ПТК «УГПД» на ПТК «Райдуга», а також ним був підготовлений лист-погодження щодо здійснення попередньої оплати;

-протокол допиту від 15.05.2019 свідка ОСОБА_23 , начальника відділу СЗРУ, який надав пояснення про те, що в УТО СД ніколи не проводили маркетингові дослідження та не обирався самостійно конкретний виріб, тому невідомо чому здійснено вибір на «ПТК Райдуга». Також повідомив, під час отримання документів для участі у закупівлі «ПТК Райдуга», ДП «НЦТМ» бракувало необхідних документів для подання їх до СЗРУ у встановлений строк;

-протокол допиту від 05.04.2017 свідка ОСОБА_14 , згідно з показаннями якого він доводив до відома тимчасової робочої групи із закупівлі Програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга» відомості щодо ризиків, пов`язаних із співпрацею з ДП «НЦТМ»;

-протокол допиту від 07.04.2017 свідка ОСОБА_16 , начальника фінансово-економічного управління СЗРУ, який надав пояснення про те, що передплата за результатами закупівлі була можливою лише за умови прийняття керівником відповідного рішення та виконання поставки предмету закупівлі протягом поточного бюджетного періоду, тобто до кінця 2014 року;

-платіжне доручення № 8934 від 03.11.2014 за підписом ОСОБА_2 , згідно з яким СЗРУ перераховано ДП «НЦТМ» кошти в сумі 2 200 000,00 грн з призначенням платежу «попер. опл. за ПТК Райдуга #дог.572/14 від 28.10.14»;

-висновок спеціаліста від 01.10.2018 (довідка аналізу матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000372 від 18.10.2016), згідно з яким за Договором від 28.10.2014 №572/14 виконання зобов`язання з передачі товару від Виконавця до Замовника підтверджується актом приймання передачі товару (накладна); встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та руху коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 10.11.2014 по 31.12.2014 ДП «НЦТМ» витрачено на придбання складових елементів програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «Райдуга» 1 349 868,48 грн. з ПДВ; окрім витрат на придбання складових елементів програмно-технічного комплексу частину коштів, що надійшли на рахунок ДП «НЦТМ» за період з 10.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 1 091 754,00 грн. було перераховано на компанії з ознаками фіктивності ТОВ «Юні Текс» в сумі 745 794,00 грн. та ТОВ «Білдкар» в сумі 345 960,00 грн. Оскільки даний акт приймання передачі товару (накладна) відсутній, то відповідно до умов Договору від 28.10.2014 №572/14 зобов`язання Виконавця є невиконаним в повному обсязі на суму 2 200 000,00 грн;

- протокол допиту від 06.03.2017 свідка ОСОБА_20 , який повідомив, що він не здійснював господарську діяльність, пов`язану з ТОВ «Білдкар». Стати засновником та директором вказаного підприємства він погодився за грошову винагороду від незнайомих осіб;

- копія вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 761/27173/16-к, яким ОСОБА_20 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України;

- технічні умови ТУ У 7010-25746864-001:2014 «Програмно- технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга», каталожна карта вказаної продукції, копія Акту здачі-приймання роботи з перевіряння ТУ У 7010-25746864-001:2014, договором на проведення робіт з перевіряння ТУ У № 231.3./2.5-730 від 17.07.2014;

- висновок експерта від 21.08.2019 № 286/1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_18 , в нижній правій частині першого аркушу технічних умов Програмного-технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга» (ТУ У 7010-25746864-00172014) виконаний не ОСОБА_18 , а також підпис від імені ОСОБА_17 , також виконано не ним;

- протокол допиту від 09.01.2019 свідка ОСОБА_18 , який надав пояснення про те, що не брав участі у розробці технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга» ТУ У 7010-25746864-001:2014 та підпис виконаний на титульному аркуші даних технічних умов йому не належить;

- протокол допиту від 21.03.2019 свідка ОСОБА_17 , який надав пояснення про те, що не брав участі у розробці технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга» ТУ У 7010-25746864-001:2014 та підпис, виконаний на титульному аркуші даних технічних умов, йому не належить;

- висновок експерта №230/1 від 05.12.2018 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підписи на документах, пов`язаних із закупівлею Програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга» від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконані саме цими особами;

- висновок судового експерта № 2425 від 26.01.2018 за результатами судової товарознавчої експертизи, згідно якого вартість обладнання, поставленого ДП «Науковий центр точного машинобудування» на користь Служби зовнішньої розвідки України на виконання договору № 572/14 від 28.10.2014 станом на 03.11.2014 складала 1 068 408,00 грн;

- лист ТОВ «ЕСОММ СО» від 21.07.2017 № 21/07/37, згідно якого ДП «НЦТМ» не значиться у базах даних користувачів програмного забезпечення Ersi та не має жодного сертифікату (ліцензії на використання) програмних продуктів ArcGIS, також сертифікат (ліцензія на використання) видається на ім`я певного кінцевого користувача та не може бути переданий іншому користувачу для використання;

- лист ТОВ «ЕСОММ СО» від 25.07.2017 № 25/07/38, згідно якого Служба зовнішньої розвідки України не значиться у базах даних користувачів програмного забезпечення Ersi та не має жодного сертифікату (ліцензії на використання) програмних продуктів ArcGIS.

Дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та щодо їх вчинення може бути причетний ОСОБА_1 .

Отже висновки органу досудового розслідування та клопотання прокурора не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу. Висновок про обґрунтованість підозри не констатує наявності у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

З урахуванням заперечень сторони захисту, у тому числі щодо можливості обґрунтування підозри допитами свідків, слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

З огляду на це, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту, наведені на спростування обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри.

Доведення стороною обвинувачення існування обгрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України є підставою для продовження строку запобіжного заходу.

4.2. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та підтверджені судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінальних у вчиненні, яких підозрюється ОСОБА_1 . Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення найбільш тяжкого з яких Кримінальний кодекс України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суворість покарання за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик його переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Також слідчий суддя враховує, що у цьому кримінальному провадженні досліджуються обставини заволодіння грошовим коштами у особливо великому розмірі.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим, не втратив свою актуальність на день розгляду цього клопотання.

Належна процесуальна поведінка підозрюваного, готовність інших осіб поручитися за виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, доведення наявності соціальних зв`язків у місці проживання не переконують слідчого суддю у тому, що в умовах притягнення до кримінальної відповідальності він у майбутньому не зможе вжити заходів, направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та інших підозрюваних

Оцінивши доводи клопотання, слідчий суддя погоджується із тим, що на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.

Так ОСОБА_1 тривалий час обіймав керівну посаду у ДП «НЦТМ», а частина свідків у кримінальному провадженні є співробітниками цього підприємства та були підлеглими ОСОБА_1 . За таких умов слідчий суддя не виключає тієї обставини, що ОСОБА_1 і на теперішній час може підтримувати із цими особами особисті зв`язки та використовуючи свій авторитет здійснювати на них вплив з метою викривлення наданих ними показань.

Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя не виключає тієї обставини, що у разі незастосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, він може безперешкодно чинити вплив або узгоджувати спільні дії з іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.

4.3. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу та обов`язків, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, з урахуванням тяжкості та характеру злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя дійшов висновку, що необхідність у застосуванні запобіжного заходу на теперішній час не відпала.

Слідчий суддя враховує готовність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 поручитися за виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України. Проте з урахуванням обставин, встановлених при розгляді клопотання, з огляду на те, що розмір грошового стягнення, передбачений у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років складає від двадцяти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги ту обставину, що двоє із поручителів є близькими особами ОСОБА_1 , а саме донькою та дружиною, слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистою поруки, так само як і будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків та не зможе запобігти існуючим ризикам.

Водночас, беручи до уваги, що досудове розслідування знаходиться на стадії ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, враховуючи особисті дані ОСОБА_1 та ту обставину, що з часу застосування запобіжного заходу він демонструє належну процесуальну поведінку, що підтверджується наданими документами та не заперечується прокурором, слідчий суддя робить висновок про можливість послаблення застосованого до нього запобіжного заходу, а саме шляхом визначення періоду протягом якого йому заборонено залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у період доби з 22:00 до 06:00 години.

4.4. Щодо строку запобіжного заходу та обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного.

У клопотанні прокурор просить продовжити строк виконання таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

2) не відлучатися з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Покладення таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам переховування від органів досудового розслідування чи суду та незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, та ефективності здійснення кримінального провадження. Покладення на підозрюваного саме таких обов`язків дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за його належною процесуальною поведінкою.

Водночас, враховуючи ту обставину, що до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосуванням якого і без того обмежуються пересування останнього, слідчий суддя не вбачає підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку «не відлучатися з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду».

Вирішуючи питання про строк запобіжного заходу та строк обов`язків, слідчий суддя виходить із того, що 16.04.2020 органом досудового розслідування у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 290 КПК України стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

В судовому засіданні встановлено, що, на теперішній час, сторона захисту своє право на ознайомлення не реалізувала. Також при визначенні строку обов`язків слідчий суддя враховує й необхідність відкриття матеріалів стороні обвинувачення.

За таких підстав, враховуючи, що строки досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України не включаються у строки досудового розслідування, строк домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України належить продовжити на два місяці, тобто до 30 вересня 2020 року.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кравця В.В. належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 181, 194, 199, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кравця В.В. про продовження строку тримання особи під домашнім арештом у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 вересня 2020 року строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22:00 до 06:00 години.

Продовжити до 30 вересня 2020 року строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін