- Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
- Секретар : Будкової В.О.
Справа № 991/6359/20
Провадження1-кс/991/6547/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.
за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,
представника власника майна адвоката Богданової Я.О.,
детектива Калько І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Богданової Яни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014,
ВСТАНОВИЛА:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Богданової Яни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014.
1.1.Клопотання обґрунтовано тим, що арешт накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 необґрунтовано та в його застосуванні відпала потреба. Представник зазначає, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про підозру, а тому не є підозрюваною у кримінальному провадженні; договори купівлі - продажу майна були укладені правомірно і ОСОБА_1 не знала про те, що майно підлягає спеціальній конфіскації; 01.02.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що були укладені в травні 2016 року. Тому заявник робить висновок, що на теперішній час немає жодної правової підстави для арешту нерухомого майна, яке зареєстроване за ОСОБА_1
1.2.Заявник просить скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016, а саме на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цією ж адресою та житловий будинок із земельною ділянкою, які розташовані за адресою
АДРЕСА_2 .В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримала, просила його задовольнити. Детектив проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що арешт був накладений обґрунтовано, що підтверджується багатьма судовими рішеннями за результатами розгляду апеляційної скарги та аналогічних клопотань про скасування цього ж арешту, а в застосуванні арешту на даний час потреба не відпала.
3.Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.
3.1.Згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 у справі № 757/26295/16-к задоволене клопотання слідчого ГСУ Генеральної прокуратури України та накладений арешт на майно, яке належить на праві власності третій особі ОСОБА_1 : житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; житловий будинок загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 , встановивши заборону на розпорядження та використання вказаного майна.
Як свідчать матеріали клопотання за результатами апеляційного перегляду ця ухвала була залишена без змін, а апеляційна скарга захисника Самарцева Я. Ю., який діяв в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016).
Згідно з ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 та Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016 метою арешту визначено забезпечення спеціальної конфіскації, що передбачено положеннями п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2.Із матеріалів клопотання та вказаних ухвал вбачається, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014 за підозрою колишнього Голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України та його дружини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
Постановою Генерального прокурора України від 14.12.2017 досудове розслідування кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні доручено здійснювати детективам Національного антикорупційного бюро України.
3.3.Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, … інший власник або володілець майна, … які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування … за клопотанням підозрюваного, … захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, …якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
3.4.Разом з тим, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України).
3.5.Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. В даному випадку заявник вказує на дві підстави, що обумовлює межі дослідження слідчим суддею.
3.6.Щодо необґрунтованості арешту
3.6.1.Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.
3.6.2.Зважаючи на приписи ст. 309 та ст. 174 КПК України, у випадку коли особа (підозрюваний, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі ст. 174 КПК України. Однак одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями).
3.6.3.Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду, яке вступило в законну силу.
3.6.4.Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження протягом його дії. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
3.6.5.В поданому клопотанні заявник вказує на необґрунтованість арешту майна ОСОБА_1 . Водночас зміст ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016 свідчить, що перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 здійснювався за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 , яка також є заявником клопотання про скасування арешту у цій справі. Як слідує із змісту ухвали від 13.06.2016, доводами апеляційної скарги були відсутність причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення та правомірне набуття нею майна.
3.6.6.Апеляційний суд м. Києва, переглядаючи ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , проаналізував такі доводи представника, надав їм відповідну оцінку та дійшов висновку, що «накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності третій особі ОСОБА_1 , яка набула його одразу після набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваної є обґрунтованим…. Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи захисника стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими».
3.6.7.Разом з тим, в матеріалах клопотання наявні ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2019 за результатами розгляду клопотань про скасування арешту майна, які подавалися представниками ОСОБА_1 , та Вищого антикорупційного суду від 10.02.2020 за результатами розгляду клопотання про скасування цього ж арешту майна, поданого захисником Журавльової М. В. У кожному випадку в задоволенні зазначених клопотань було відмовлено.
3.6.8.Проаналізувавши зміст вказаних ухвал, слідчий суддя встановила, що доводи клопотань про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016, були аналогічними тим, які викладені представником ОСОБА_1 у клопотанні у цій справі. Отже доводам представника, якими вона мотивує необґрунтованість накладення арешту, неодноразово надана відповідна оцінка, а підстави для накладення арешту перевірені та підтверджені слідчими суддями під час розгляду цих клопотань.
3.6.9.Тому в цій справі слідчий суддя доходить висновку, що подання клопотання про скасування арешту майна обумовлене тим, що ОСОБА_1 (в особі її представників) не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, що є несумісним із підставами для скасування арешту майна. Водночас обґрунтованість зазначеного арешту майна (в тому числі щодо обставин повідомлення ОСОБА_3 про підозру, укладення договорів купівлі-продажу майна і наявності в них ознак фіктивності), а також подальша потреба арешту (в тому числі у зв`язку із укладенням договорів про розірвання договорів купівлі-продажу) вже була неодноразово встановлена слідчими суддями.
3.6.10.З урахуванням зазначеного, представник не довела того, що арешт накладено необґрунтовано. Наведені адвокатом обставини існували на момент апеляційного перегляду ухвали про накладення арешту майна, та розгляду клопотання про його скасування. Жодних нових доводів на підтвердження необґрунтованості арешту, які до цього часу не були предметом розгляду слідчих суддів, представник не надає.
3.6.11.Слідчий суддя окремо відхиляє посилання представника на обставини набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваної, оскільки клопотання подане не в її інтересах, а в інтересах ОСОБА_1 , і предметом розгляду в цій справі є арешт майна останньої. Разом з тим, накладення арешту з метою спеціальної конфіскації на майно третьої особи (в даному випадку ОСОБА_1 ) прямо передбачене приписами п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України і не залежить від наявності у інших осіб відповідного процесуального статусу. Тому обставини набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваної не впливають на наявність підстав накладення арешту майна ОСОБА_1 з метою спеціальної конфіскації.
3.7.Щодо відсутності подальшої потреби в арешті
3.7.1.Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
3.7.2.Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
3.7.3.Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, а саме:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
3.7.4.Майно, щодо якого ставиться питання про скасування арешту, було набуто особою безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і цій особі було відомо про те, що таке майно відповідає одній із ознак передбачених п. 1- 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України. Оскільки ОСОБА_3 належне їй майно реалізувала фактично одразу ж після повідомлення їй про підозру, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 26.05.2016, 27.05.2016, то накладення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 арешту на майно з метою забезпечення його спеціальної конфіскації дає підстави для висновку, що накладення арешту відбулося на підставах, визначених законом, та для виконання завдань кримінального провадження.
3.7.5.Посилання заявниці на укладення 01.02.2019 договорів про розірвання раніше укладених договорів купівлі-продажу майна, на яке накладений арешт, визнаються слідчим суддею безпідставними, оскільки лише факт укладання таких договорів не є підставою для скасування арешту майна. А навпаки, свідчить про необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 06.02.2020 власником майна, про скасування арешту з якого просить представник, є ОСОБА_1 . В свою чергу, представник в судовому засіданні пояснила, що після розірвання цих договорів купівлі-продажу майна, сторони фактично повернулися в первісний стан - ОСОБА_1 отримала сплачені грошові кошти, а ОСОБА_3 - нерухоме майно.
3.7.6.За таких обставин подальша потреба в арешті, щодо скасування якого просить представник, продовжує існувати, оскільки цей захід забезпечення дозволяє перешкодити безконтрольному обігу і використанню майна, відносно якого існують обґрунтовані підстави, що воно може підлягати спеціальній конфіскації.
4. За таких обставин клопотання не підлягає задоволенню внаслідок відсутності умов, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає представник. Тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
1. У задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
3. Повний текст ухвали оголошений 04.08.2020.
Слідчий суддя В.В. Михайленко