Документ № 90820845

Справа № 991/6413/20

Провадження1-кс/991/6601/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,

детектива Кальки І.З.,

захисників адвокатів Богданової Я.О., Фоміна І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки Івана Зіновійовича про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2014 року; правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кальки І. З. про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014.

1.1.В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014 за підозрою колишнього Голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368, КК України та його дружини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.

1.2.Детектив посилається на встановлені в ході досудового розслідування обставини та стверджує, що Голова Державного агентства лісових ресурсів ОСОБА_1 , будучи представником влади, службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину, у період з лютого 2011 року по лютий 2014 року, з корисливих мотивів, умисно, шляхом вимагання від іноземних компаній «GRUP AGAC ITHALAT IHRACAT SAN. VE TIC. LTD. STI.» (Турецька Республіка), «UNILES S.R.O.» (Словацька Республіка), «BALTIC WOOD SPУЈKA AKCYJNA» (Польська Республіка) та «CONFANA INDUSTRIES SRL» (Румунія) одержав неправомірну вигоду на загальну суму 3 695 201, 56 доларів США та 10 829 159 Євро, що за курсом Національного банку України на відповідні дати одержання неправомірної вигоди становить 141 306 174, 22 грн., які легалізував (відмив), тобто вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209КК України.

1.3.У клопотанні детектив просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що останній переховується від органу досудового розслідування та оголошений у міжнародний розшук.

1.4.В обґрунтування спеціального досудового розслідування детектив наводить такі підстави.

1.4.1.23.05.2016 було складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 209КК України. У зв`язку з не встановленням його місця перебування, що позбавило орган досудового розслідування можливості особисто вручити йому це повідомлення про підозру у день його складання, воно відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень шляхом відправлення поштою на останню відому адресу його проживання. Також повідомлення про підозру ОСОБА_1 12.07.2016 вручено одному із його захисників - адвокату Фоміну І.Ю., про що ним зроблено відповідну відмітку у вигляді розпису про отримання.

1.4.2.30.05.2016 ОСОБА_1 оголошено у розшук, проведення якого доручено Головному управлінню контррозвідувального захисту економіки Служби безпеки України. За час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 ухилявся від явки до органів слідства, у місцях свого проживання та реєстрації був відсутнім. Окрім цього, відповідно до отриманої оперативної інформації Служби безпеки України, з метою подальшого ухилення від органів досудового розслідування, у лютому-березні 2014 року ОСОБА_1 через тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим виїхав на територію Російської Федерації, де, можливо, проживає на даний час.

1.4.3.З метою перевірки інформації щодо можливого перебування ОСОБА_1 на території Російської Федерації, куди він міг виїхати задля уникнення кримінальної відповідальності за українським законодавством, 22.06.2016 на адресу компетентних органів зазначеної країни скеровано запит про надання міжнародної правової допомоги, в якому українська сторона просила провести слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 . У відповідь на цей запит Генеральної прокуратури України, яка надійшла на адресу органу досудового розслідування від російської сторони лише 27.06.2017, вказано, що по відповідним облікам міграції Головного управління МВС РФ ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до долучених додатків документований паспортом громадянина РФ від 16.11.2000, який змінив 10.09.2015 у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

1.4.4.Національне центральне бюро Інтерполу в Російській Федерації підтвердило, що 31.01.2017 місце перебування ОСОБА_1 було встановлено в м. Москві Російської Федерації. Того ж дня ОСОБА_1 було доправлено до Тверського районного відділку поліції, де останній пред`явив свій паспорт громадянина Російської Федерації. Оскільки ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, його не було заарештовано для подальшої видачі відповідно до законодавства Російської Федерації.

1.4.5.Крім цього, 30.03.2017 Генеральною прокуратурою України до Генеральної прокуратури Російської Федерації скеровано запит про надання міжнародної правової допомоги в зазначеному кримінальному провадженні з метою встановлення місця знаходження на території Російської Федерації підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також вручення їм в установленому законом порядку повідомлень про підозру, пам`яток про процесуальні права та обов`язки підозрюваних, а також повісток про виклик до слідчого. У відповідь від Генеральної прокуратури Російської Федерації отримано матеріали від 14.02.2018 № 82/1-2329-2017. Згідно з наданою Слідчим комітетом Російської Федерації інформацією ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по вказаних в запиті адресах фактично не проживають. Встановити їх місце знаходження проведеними заходами не вдалось.

1.4.6.За таких умов детектив робить висновок, що ОСОБА_1 переховується від органу досудового розслідування за кордоном.

1.4.7.Також детектив стверджує, що 06.08.2018 постановою детектива НАБУ оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_1 та скеровано відповідні матеріали до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

1.4.8.22.04.2019 ухвалою Київського апеляційного суду щодо підозрюваного ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

1.5.Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 209та ст. 368 КК України, щодо яких передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також оголошений у міжнародний розшук, то детектив стверджує, що наявні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування.

2.В судовому засіданні детектив клопотання підтримав, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що підозрювані у цьому провадженні обізнані про наявність і обставини кримінального провадження, вони умисно переховуються від кримінальної відповідальності; станом на час вручення повідомлення про підозру не було даних про перетин підозрюваними державного кордону.

Захисник Богданова Я.О. проти задоволення заперечувала, посилаючись на те, що підозрюваний є громадянином іншої держави, проживає разом з сім`єю на території Російської Федерації, він не набув статусу підозрюваного, а сама підозра є необґрунтованою, не перебуває в обліках даних Інтерполу. Захисник Фомін І.Ю. висловив таку ж позицію.

3.Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1.Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

3.1.1.Відповідно до ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

3.1.2.Можливість досудового розслідування без участі особи, яка притягається до кримінальної відповідальністю обумовлена сукупністю встановлених законом умов. Так, відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється:

-на підставі ухвали слідчого судді;

-у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України;

-стосовно підозрюваного (крім неповнолітнього),

-який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності

-та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

3.1.3.Згідно з ч. 2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення.

3.1.4.Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 1 ст. 297-4 КПК України).

3.2.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що під час розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування слідчий суддя повинен встановити:

-чи передбачає КПК України можливість спеціального досудового розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження;

-чи набула особа у кримінальному провадженні, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, процесуального статусу підозрюваного;

-чи наявні достатні докази для підозри особи, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, у вчиненні нею кримінального правопорушення;

-чи переховується особа від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

-чи оголошена особа у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Отже, при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування слідчому судді належить дослідити ці критерії.

3.3.Щодо кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні.

3.3.1.Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.07.2020, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014 здійснюється в тому числі за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.

3.3.2.За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 як Голова Державного агентства лісових ресурсів, будучи представником влади, службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину, у період з лютого 2011 року по лютий 2014 року, з корисливих мотивів, умисно, шляхом вимагання від іноземних компаній одержав неправомірну вигоду на загальну суму 3 695 201, 56 доларів США та 10 829 159 Євро, які легалізував (відмив), тобто вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209КК України.

3.3.3.КПК України передбачає здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочинів, передбачених ст. 209, 368 КК України (ч. 2 ст. 297-1 КПК України).

3.3.4.За таких обставин в цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування є законодавчо обумовленим.

3.4.Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні

3.4.1.У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є:

-особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру,

-особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або

-особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

3.4.2.В матеріалах клопотання міститься копія повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складеного 23.05.2016. У цьому повідомленні відсутня відмітка про його отримання ОСОБА_1 або відмітки про відмову від підпису при отриманні повідомлення. Отже, це повідомлення про підозру йому не вручалося.

3.4.3.Детектив у клопотанні посилається на те, що під час складення вказаного повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_1 було невстановлене, що позбавило орган досудового розслідування можливості особисто вручити йому повідомлення про підозру у день його складення. Тому детектив стверджує, що воно було направлене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом відправлення поштою на останню відому адресу його проживання. Також детектив стверджує, що повідомлення про підозру вручене одному із захисників Сівця В. М., адвокату Фоміну І. Ю., про що останнім зроблена відмітка про отримання.

3.4.4.Стаття 278 КПК України врегульовує порядок вручення письмового повідомлення про підозру, у відповідності до якої воно вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Такий порядок встановлений статтями 135-136 КПК України. Так, ст. 135 КПК України передбачає можливість надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3.4.5.В повідомленні про підозру ОСОБА_1 від 23.05.2016 зазначена адреса його зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 .

3.4.6.В підтвердження направлення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 детектив надає копію фіскального чеку поштового відділення (а.с. 59). Дослідивши вказаний фіскальний чек з точки зору підтвердження направлення повідомлення про підозру, слідчий суддя встановила, що у ньому в графі «Куди» зазначено «01011, Київ», дата направлення - 24.05.2016. В розділі «Кому» міститься нерозбірливий напис, який перекреслений і рукописним текстом здійснений напис «Сівець» з підписом невстановленої особи та штампом поштового відділення від 24.05.2016. Разом з тим, відомостей про вкладення у поштове відправлення, яке було оплачене згідно із вказаним фіскальним чеком, його копія не містить. Отже, із наданої детективом копії фіскального чеку слідчий суддя не може дійти висновку про те, що за цим чеком було відправлене саме письмове повідомлення про підозру від 23.05.2016, за якою адресою і кому воно відправлене.

3.4.7.Водночас слідчий суддя зауважує, що із вказаної копії чеку вбачається факт направлення невідомого поштового відправлення 24.05.2016, тобто на наступний день від складення повідомлення про підозру (23.05.2016). Цим спростовується посилання детектива, що повідомлення про підозру було направлене у встановленому порядку, тобто в день складення, як того вимагають приписи ст. 278, 135 КПК України.

3.4.8.Інших доказів направлення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 та його отримання останнім детектив до матеріалів клопотання не надав.

3.4.9.Крім того, в матеріалах клопотання містяться відомості про те, що до складення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , органу досудового розслідування було відомо, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не проживав. А також були відомі ще дві адреси його можливого місця перебування, а саме: АДРЕСА_3 . Так, згідно з листом Служби безпеки України від 20.05.2016 № 8/2/4-6326 (а.с. 89) слідчому групи слідчих Управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ Генеральної прокуратури України було повідомлено, що за останніми адресами був здійснений виїзд і встановлено, що ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 там не проживають; за місцем реєстрації ОСОБА_1 та його дружини за адресою: АДРЕСА_2 також ніхто не проживає. Більш того, СБУ повідомило, що за оперативними даними ОСОБА_1 разом з сім`єю перебуває на території Російської Федерації, куди виїхав через тимчасово окуповану територію Автономної республіки Крим в лютому - березні 2014 року: а дружина ОСОБА_2 ще 28.02.2014 забрала зі школи документи доньки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та повідомила, що донька навчатиметься у Російській Федерації.

3.4.10.Отже слідчим суддею встановлено, що станом на дату складення письмового повідомлення про підозру 23.05.2016 органу досудового розслідування вже було відомо про те, що ОСОБА_1 не проживає за адресою реєстрації та взагалі не перебуває в Україні, а виїхав до Російської Федерації ще в 2014 році. Тому направлення цього повідомлення на адресу місця реєстрації було формальним і не може свідчити про вжиття органом досудового розслідування всіх можливих заходів для вручення такого повідомлення у спосіб, передбачений КПК України. Також в матеріалах клопотання відсутні докази того, що крім такого направлення, вживалися інші заходи для належного вручення повідомлення, як це передбачено ст. 135 КПК України, а саме вручення під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка разом проживає (чи хоча б встановлення цього факту чи таких осіб), житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3.4.11.Частиною 7 ст. 135 КПК України також передбачено, що у випадку проживання особи за кордоном, відповідне повідомлення вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

3.4.12.Згідно з наявними матеріалами клопотання, перший запит до Генеральної прокуратури Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги та встановлення місця перебування ОСОБА_1 разом з врученням йому повідомлення про підозру, був направлений тільки 30.03.2017 (тобто майже через рік після складення письмового повідомлення про підозру, а.с. 75-83). У клопотанні детектив посилається на те, що відповідний запит про надання міжнародної правової допомоги на адресу компетентних органів зазначеної країни направлявся 22.06.2016, однак до матеріалів клопотання такий запит не наданий.

3.5.Слідчий суддя відхиляє доводи детектива про вручення повідомлення про підозру захиснику ОСОБА_1 адвокату Фоміну І. Ю., оскільки КПК України не пов`язує набуття особою статусу підозрюваного з фактом вручення повідомлення про підозру його захиснику. Також слідчий суддя відхиляє аргументи сторони обвинувачення про обізнаність підозрюваного щодо здійснення кримінального провадження. З огляду на те, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування на території України представлений захисниками, очевидним є те, що йому відомо як про факт кримінального провадження, так і про обставини, на яких ґрунтується складена підозра. Однак чинний Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття особою статусу підозрюваного не з її обізнаністю про складену підозру, а з вчиненням комплексу процесуальних дій представниками сторони обвинувачення - слідчим та/або прокурором.

3.6.Слідчий суддя також відхиляє доводи детектива про встановлення раніше судом статусу підозрюваного у ОСОБА_1 з посиланням на ухвалу Київського апеляційного суду від 22.04.2019 з огляду на таке. Як слідує із змісту ухвали Київського апеляційного суду від 22.04.2019 у справі № 760/30799/18 колегія суддів безпосередньо не досліджувала обставин вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 та відповідності вжитих заходів вимогам ст. 42, 278, 135 КПК України. У цій ухвалі міститься загальний висновок про те, що складене повідомлення про підозру «було направлене поштовим відправленням за останнім відомим місцем його проживання, а також отримане його захисником». Однак слідчий суддя у цій справі дослідила надані детективом докази в підтвердження цих висновків, які видаються слідчому судді непереконливими. Крім того, під час дослідження матеріалів клопотання, що розглядається, встановлено обізнаність органу досудового розслідування про ймовірні інші місця перебування ОСОБА_1 , а також про його від`їзд до Російської Федерації ще в 2014 році.

Водночас, поряд з зазначеною детективом ухвалою Апеляційного суду від 22.04.2019 в матеріалах клопотання містяться й інші ухвали слідчих суддів, в яких наявні протилежні висновки - про недоведеність наявності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, це ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва:

- від 06.03.2017, якою залишено без задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

- від 19.07.2017 про повернення прокурору клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, в якій зазначено, що до клопотання не долучено документів на підтвердження набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного;

- від 31.07.2017 про повернення прокурору аналогічного клопотання з посиланням на те, що не надано доказів про належне вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Слідчий суддя критично оцінює посилання детектива на висновки, викладені в інших ухвалах суду у цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що в кожному окремому випадку слідчий суддя/суд розглядає подане клопотання в межах заявлених в ньому вимог та досліджує надані учасниками докази, обсяг і зміст яких може відрізнятися від тих, які містяться у матеріалах інших клопотань.

3.7.Тому за результатами дослідження наданих матеріалів клопотання в їх сукупності, з урахуванням норм процесуального закону в частині дотримання органом досудового розслідування відповідних процедур, слідчий суддя доходить власного висновку у цій справі - органом досудового розслідування не підтверджено вжиття заходів для вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру, отже ОСОБА_1 не може вважатися таким, що набув процесуального статусу підозрюваного.

3.8.В свою чергу відсутність у особи, щодо якої подано клопотання, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні унеможливлює застосування спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.9.У зв`язку з висновком слідчого судді про відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, інші критерії, які обумовлюють застосування кримінального провадження in absentia (обґрунтованість підозри, переховування від органу досудового розслідування та оголошення особи у міжнародний розшук), не досліджуються. Такий висновок сам по собі призводить до відмови у задоволенні клопотання.

З огляду на вище викладене, керуючись ст. 2 ,7, 297-1 - 297-4, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.У задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки Івана Зіновійовича про здійснення спеціального досудового розслідування відмовити.

2.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 05.08.2020

Слідчий суддя В.В. Михайленко