- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
- Суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С., Чорна В.В.
- Секретар : Євфіменко К.М.
Справа № 991/5146/20
Провадження №11-сс/991/667/20
Слідчий суддя: Біцюк А.В.
Доповідач: Павлишин О.Ф.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Павлишина О.Ф.,
суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Євфіменко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2020 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.07.2020 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 17.07.2020. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 17.07.2020 зазначають, що ОСОБА_1 отримав ухвалу від 17.07.2020 лише 28.07.2020, а ОСОБА_2 взагалі не отримував.
В апеляційній скарзі стверджують, що ухвала слідчого судді від 17.07.2020 є незаконною у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому посилаються на такі обставини.
Детективом не проведено жодні слідчі дії, зокрема не допитано свідків, заявників, не витребувано та не вилучено документи, тощо. Також не досліджено доводів заявників, зареєстрованих в ЄРДР, не вчинено слідчих дій на їх підтвердження або спростування.
Детектив допитав тільки заявника ОСОБА_1 , і лише з цих показань дійшов висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ст.ст. 364, 368 КК України.
Під час досудового розслідування детектив обмежився лише частковим вивченням обставин стосовно дій, вчинених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак з інших обставин, викладених в заяві питання не досліджено. Серед іншого не досліджено питання спричинення матеріальної і моральної шкоди заявникам.
Детективом не допитано як свідків суддів, які ухвалювали рішення, а також начальника ТУ ДСА Запорізької області - ОСОБА_6 , голови Запорізької ОДА ОСОБА_5 .
Детективом не досліджено питання стосовно того, що службові особи - голова апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3 , начальник ТУ ДСА в Запорізькій області ОСОБА_4 , голова Запорізької ОДА ОСОБА_5 та окремі судді Запорізької області при виконанні своїх службових повноважень зловживали своїм службовим становищем і саме їх дії були спрямовані на змушення ОСОБА_1 сплатити хабар ОСОБА_3 та позбавити ОСОБА_2 права власності на житловий будинок.
Суд, при тому що детектив не допитав ОСОБА_2 , не взяв до уваги, що діями ОСОБА_3 та інших осіб ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода в розмірі 26 000 000,00 грн.
Суд безпідставно залишив поза увагою грубе порушення детективом вимог КПК, який відмовився допитати заявника, якому завдано матеріальну шкоду в розмірі 26 000 000,00 грн.
Судом не коректно вказано, що повідомлення про кримінальне правопорушення подане тільки ОСОБА_1 , а тому нема необхідності допитувати ОСОБА_2 .
Висновки суду про відсутність необхідності допиту службових осіб, на яких вказали заявники є неправильними, так як ґрунтується на формальному підході до вивчення вказаних заявниками обставин, а саме того, що за результатами винесених рішень ОСОБА_2 позбавили права власності на житловий будинок вартістю 26 000 000,00 грн., а вивчення детективом мотивувальних частин рішень є непереконливим з огляду на обізнаність детектива в цивільному та земельному законодавстві та наявною можливістю детектива усвідомити використані суддями засоби позбавлення ОСОБА_2 майна.
Сумнівним та таким, що не відповідає критеріям об`єктивності і вимогам КПК України є вказівка суду, що детектив дійшов правильного висновку про відсутність в діях суддів ознак злочину, передбаченого ст. 375 КК України шляхом аналізу змісту рішень по справах. Після допиту ОСОБА_1 впевнився , що у детектива відсутні знання в цивільному та земельному законодавстві.
Формальним є посилання суду на те, що відсутній склад злочину, передбачений ст. 376 КК України, оскільки не встановлено складу злочину передбаченого ст. 375 КК України, при тому що детективом допитано лише одного заявника та свідка, а тому вказівки суду про обґрунтованість висновку детектива про відсутність складу кримінального правопорушення при відсутності слідчих дій є надуманою.
Просять поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 17.07.2020, скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17.07.2020 та постанову детектива НАБУ від 25.05.2020 і зобов`язати детектива НАБУ відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000700 від 10.08.2019.
Прокурор, детектив та інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності. Оскільки учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому клопотання про поновлення строку та апеляційна скарга розглядається без їх участі та без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 17.07.2020 підлягає до задоволення, та що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів з дня її оголошення.
В апеляційній скарзі зазначено дату отримання ОСОБА_1 оскаржуваної ухвали слідчого судді засобами поштового зв`язку - 28.07.2020.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді ОСОБА_1. та ОСОБА_2. подали засобами поштового зв`язку 31.07.2020, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останнім днем оскарження було 22.07.2020.
Разом з тим, необізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з мотивами постановленої слідчим суддею ухвали від 17.07.2020, з урахуванням обставин конкретного провадження, враховується колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Таким чином, без повного тексту ухвали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені можливості викласти обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, що стверджує наявність поважних причин пропуску строку.
А тому, оскільки обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти, рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства», та враховуючи наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що строк на оскарження ухвали слідчого судді слід поновити.
Слідчим суддею встановлено такі обставини.
Детективом НАБУ здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками:
- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за відомостями про вимагання ОСОБА_3 , який займав посаду голови Апеляційного суду Запорізької області, грошових коштів у сумі 100 000,00 доларів США від ОСОБА_1 за сприяння у призначенні останнього на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області;
- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за відомостями про прийняття 19.05.2015 головою Запорізької Обласної державної адміністрації ОСОБА_5 розпорядження № 168 «Про надання територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (Токмацького районного суду Запорізької області), яким передано ТУ ДСА в Запорізькій області земельну ділянку разом із будинком, збудованим ОСОБА_2 ;
- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, за відомостями про постановлення суддями Васильківського районного суду Запорізької області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суддями Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_12 , ОСОБА_20. завідомо неправосудних рішень;
- кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України, за відомостями про втручання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в діяльність судді з метою винесення неправосудного рішення.
Відомості про вказані кримінальні правопорушення, що були викладені у заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.05.2019, зареєстровано в ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31.07.2019 (справа № 760/18417/19). (а.с.38-40)
Постановою детектива НАБУ від 25.05.2020 кримінальне провадження, відомості про які зареєстровані в ЄРДР за № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях зазначених осіб складу кримінального правопорушення.
З оскаржуваної постанови детектива про закриття кримінального провадження вбачається, що останнім допитано як свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , надано аналіз судовим рішенням та оцінку розпорядженню Запорізької ОДА про передачу земельної ділянки. (а.с.5-10)
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що постанова детектива НАБУ від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 винесена внаслідок вжиття усіх необхідних заходів, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне дослідження та з`ясування всіх обставин справи, внаслідок проведення належних слідчих та процесуальних дій на підтвердження чи на спростування викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, за наявності належної оцінки детективом доказів, які стосуються кримінального провадження. З огляду на викладене, слідчий суддя вважав, що детектив НАБУ, виносячи постанову від 25.05.2020 дотримався принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, обов`язку всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, і що зміст його процесуального рішення відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
Вказаний висновок слідчого судді відповідає положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Так, доводи апеляційної скарги про те, що детективом не допитано заявників, допитано лише заявника ОСОБА_1 , не допитано ОСОБА_2 та відмовлено в допиті останнього не відповідають встановленим обставинам.
Матеріалами скарги стверджується, що свідок ОСОБА_1 при допиті детективом пояснив, що більш детальну інформацію щодо відомостей, викладених в заяві, може дати ОСОБА_13 . Тобто з показів цього свідка слідує, що інформацією щодо кримінальних правопорушень володіє не заявник ОСОБА_2 а саме ОСОБА_13 (а.с.50)
З пояснень свідка ОСОБА_13 слідує, що заявником у провадженні є її батько ОСОБА_2 , однак усіма справами, що досліджуються в цьому кримінальному провадженні займалась вона особисто і володіє всією інформацією, а тому, враховуючи те, що її батько інвалід і нічого додатково повідомити не може, вважає за можливе не викликати його на допит. (а.с.46)
Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про подання клопотання про допит свідка ОСОБА_2 та відмову детектива у проведенні допиту.
За таких обставин нема підстав для висновку, що не проведення допиту свідка ОСОБА_2 унеможливило всебічне, повне та об`єктивне дослідження та з`ясування всіх обставин справи.
Також неспроможними є посилання в апеляційній скарзі на те, що детективом не допитано як свідків суддів, які ухвалювали рішення, а також начальника ТУ ДСА Запорізької області - ОСОБА_6 , голову Запорізької ОДА ОСОБА_5 , що неправильними є висновки суду про відсутність необхідності допиту службових осіб.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з положеннями ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім`ї кримінального правопорушення.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 09 червня 2016 року № 5-360кс15 суд зобов`язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод діяння з отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий, прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення в ЄРДР були зареєстровані не по факту кримінального правопорушення, а щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368 КК України, голови Запорізької Обласної державної адміністрації ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 КК України, суддів Васильківського районного суду Запорізької області ОСОБА_7., ОСОБА_8 , ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., суддів Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_12 , ОСОБА_14 за ч. 1 ст. 375 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 376 КК України.
А тому допит службових осіб як свідків, які можуть нести кримінальну відповідальність за ст.ст. 364, 368, 376 КК України у кримінальному провадженні, в якому допитувані по суті підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності і проти правосуддя, та допит суддів, як свідків, які можуть нести відповідальність за ст. 375 КК України у кримінальному провадженні, в якому допитувані по суті підозрюються у винесенні завідомо неправдивого рішення порушує гарантії, передбачені ст. 62 Конституції України, ст. 18 КПК України.
Безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про те, що під час досудового розслідування детектив обмежився лише частковим вивченням обставин стосовно дій, вчинених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак з інших обставин, викладених в заяві питання не досліджено, що серед іншого не досліджено питання спричинення матеріальної і моральної шкоди заявникам, не витребувано та не вилучено документи, а також, що детективом не досліджено питання стосовно того, що службові особи - голова апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3 , начальник ТУ ДСА в Запорізькій області ОСОБА_4 та голова Запорізької ОДА ОСОБА_5 та окремі судді Запорізької області при виконанні своїх службових повноважень зловживали своїм службовим становищем і саме їх дії були спрямовані на змушення ОСОБА_1 сплатити хабар ОСОБА_3 та позбавити ОСОБА_2 права власності на житловий будинок.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з положеннями ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
З заяви-повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 29.05.2019, направленої до НАБУ, вбачається, що останні послались на такі обставини.
ОСОБА_1 з 2000 по 2018 рік працював суддею Токмацького районного суду Запорізької області. У 2003 та 2008 роках ОСОБА_1 займав посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області. Приблизно з 2011 року ОСОБА_3 , який займав посаду голови апеляційного суду Запорізької області почав вимагати з ОСОБА_1 хабар у сумі 100 000,00 доларів США за сприяння у призначенні на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області. Після відмови ОСОБА_1 надати кошти, ОСОБА_3 , зловживаючи службовим становищем, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 - начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та ОСОБА_5 - головою Запорізької облдержадміністрації. Щоб змусити ОСОБА_1 передати кошти, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розробили план позбавлення родича ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нерухомості у будинку у м. Токмак Запорізької області, з використанням суддів Запорізької області а також повноважень голови Запорізької ОДА. Злочинне угрупування у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вдалося до злочинних заходів - «рейдерства», які полягали в наступному. Начальник ТУ ДСА в Запорізькій області ОСОБА_6 ініціювала позов до ОСОБА_15 , власника земельної ділянки, на який був збудований житловий будинок ОСОБА_2 , про захист права землекористування, скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту про право власності на землю - справа № 311/1226/13. 13.06.2014 ОСОБА_16 - суддя Василівського районного суду Запорізької області повністю задовольнив позов. 07.10.2014 колегія суддів апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_7., ОСОБА_17 , ОСОБА_9 залишила рішення без змін. ОСОБА_6 ініціювала позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (знос будинку) - справа № 328/3490/14. 18.05.2016 ОСОБА_18 - суддя Василівського районного суду Запорізької області задовольнила позов повністю. 18.04.2017 колегія суддів апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишила рішення без змін. ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_15 про визнання забудовником та визнання права власності - справа № 328/4429/14. 17.02.2016 ОСОБА_18 - суддя Василівського районного суду Запорізької області у задоволенні позову відмовила повністю. У листопаді 2017 колегія суддів апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_9., ОСОБА_22., ОСОБА_19 залишила рішення без змін. ОСОБА_6 ініціювала позов про зобов`язання відповідача скасувати Декларацію про початок виконання будівельних робіт на будівництво житлового будинку у районі будівлі № 28 - справа № 0840/3583/18. 31.08.2018 ОСОБА_12 - суддя Запорізького окружного адміністративного суду відкрив по вказаній справі провадження. Справа потім була передана в провадження ОСОБА_20 . Вищевказаними рішеннями - злочинними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та судді Запорізької області з 2013 вилучено із власності та користування ОСОБА_2 будинок, збудований на його кошти та створено умови для його наступного оформлення на їх користь. 19.05.2015 голова Запорізької облдержадміністрації - ОСОБА_5 прийняв розпорядження № 168, яким передав ТУ ДСА в Запорізький області земельну ділянку разом із будинком збудованим ОСОБА_2 . Злочинними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та суддів Запорізької області ОСОБА_2 спричинена майнова шкода у розмірі 26 000 000,00 гривень. (а.с.33-35)
Однак з вказаної заяви-повідомлення, з протоколів допитів свідків вбачається, що в таких відсутні посилання на докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як і відсутнє посилання на необхідність витребування та вилучення конкретних документів, на завдання моральної шкоди і на підстави визначення розміру матеріальної шкоди.
Також помилковим є посилання в апеляційній скарзі на те, що за результатами винесених рішень ОСОБА_2 позбавили права власності на житловий будинок вартістю 26 000 000,00 грн.
Так, з розпорядження голови Запорізької Обласної державної адміністрації ОСОБА_5 від 19.05.2015 № 168 «Про надання територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (Токмацького районного суду Запорізької області)» вбачається, що таким лише надано ТУ ДСА в Запорізькій області земельну ділянку в постійне користування, і що цим розпорядженням питання щодо будинку, збудованого ОСОБА_2 , не вирішувалось. (а.с.51-52)
Крім того, безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про те, що вивчення детективом мотивувальних частин рішень є непереконливим з огляду на обізнаність детектива в цивільному та земельному законодавстві та наявною можливістю детектива усвідомити використані суддями засоби позбавлення ОСОБА_2 , та, що сумнівним і таким, що не відповідає критеріям об`єктивності та вимогам КПК України вказівка суду, що детектив дійшов правильного висновку про відсутність в діях суддів ознак злочину, передбаченого ст. 375 КК України шляхом аналізу змісту рішень по справах.
Так, частиною 1 статті 375 КК України встановлено кримінальну відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Загальноприйнятим є те, що методика розслідування вказаних злочинів включає в себе аналіз змісту рішень по таких справах.
Враховуючи, що аналіз детективом змісту рішень відповідає методиці розслідування, а також те, що оцінка рівня обізнаності детектива в цивільному та земельному законодавстві в апеляційній скарзі ґрунтується лише на суб`єктивній оцінці, колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді щодо цих обставин.
Також помилковим вважає колегія суддів твердження в апеляційній скарзі про те, що формальним є посилання суду на те, що відсутній склад злочину, передбачений ст. 376 КК України, оскільки не встановлено складу злочину передбаченого ст. 375 КК України, при тому що детективом допитано лише одного заявника та свідка, а тому вказівки суду про обґрунтованість висновку детектива про відсутність складу кримінального правопорушення при відсутності слідчих дій є надуманою.
Так, відповідно до заяви-повідомлення про злочин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 втручались в діяльність суддів з метою винесення неправосудного рішення, а останні постановляли завідомо неправосудні рішення.
Інших даних, які б свідчили про втручання в діяльність суддів, крім посилання на постановлення суддям завідомо неправосудних рішень в заяві-повідомленні про злочин та в протоколах допитів свідків, не наведено та органом досудового розслідування не здобуто.
А тому правильним є висновок про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 376 КК України у зв`язку з невстановленням складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України.
Крім того, на спростування висновків про відсутність складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 368 КК України, в апеляційній скарзі доводів не наведено. Заперечення вказаних висновків зводяться лише до посилання на не проведення слідчих дій, однак без вказівки яких саме слідчих дій і на здобуття яких доказів. А тому колегія суддів вважає зазначені заперечення необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі, що судом не коректно вказано, що повідомлення про кримінальні правопорушення подане тільки ОСОБА_1 , а тому нема необхідності допитувати ОСОБА_2 є таким, що не відповідає обставинам, викладеним в оскаржуваній ухвалі, так як слідчий суддя виходив не тільки з оцінки заяви-повідомлення про злочин, а й з обізнаності ОСОБА_2 щодо обставин кримінального правопорушення, та обізнаності представника ОСОБА_15 - ОСОБА_13 , а також не зазначення скарзі обставин, які б міг повідомити ОСОБА_21 (а.с.121)
В зв`язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді від 17.07.2020 та вважає, що відсутні підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги, а тому ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 376, 392, 404, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження. Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Хлистуна Володимира Валерійовича від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000700 від 10.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О. Ф. Павлишин
Судді: А.С. Никифоров
В.В. Чорна