Документ № 90983853

справа № 991/6203/20

провадження №11-сс/991/666/20

слідчий суддя: Хамзін Т.Р.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Сухова Ю.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сухова Юрія Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.07.2020 р. про відмову у відкритті провадження за скаргою, -

ВСТАНОВИЛА:

05 серпня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 06.08.2020 р. призначена до апеляційного розгляду (а.с. 159).

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника Сухова Ю.М. у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. щодо незаконності затримання в порядку ст. 208 КПК України підозрюваного ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою визнати незаконним затримання ОСОБА_1 , здійснене відповідно до протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.06.2020 р. Вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що слідчий суддя незаконно відмовив у відкритті провадження, порушивши право затриманого у будь-який час оскаржити своє затримання в суді, що є конституційною гарантією, закріпленою також КПК України та передбаченою Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що на час затримання ОСОБА_1 у сторони обвинувачення були відсутні процесуальні підстави для твердження про факт надання ним неправомірної вигоди та про можливість втечі останнього, що стали підставами для його затримання, оскільки предмет неправомірної вигоди був процесуально отриманий стороною обвинувачення вже після затримання ОСОБА_1 . Крім того, захисник посилається на невідповідність складеного детективами НАБУ протоколу затримання вимогам ст. 104, ч. 5 ст. 208 КПК України щодо належного фіксування ходу процесуальної дії.

Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги (а.с. 165-166), в судове засідання не з`явився, надавши письмові заперечення проти апеляційної скарги захисника, в яких просив здійснювати апеляційний розгляд без його участі (а.с. 185).

У запереченнях прокурор зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою захисника Сухова Ю.М. на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 , поданої ним в порядку ст. 303 КПК України, оскільки цією нормою не передбачено можливості такого оскарження. Натомість, право на оскарження особою свого затримання передбачено ст. 206 КПК України, яке сторона захисту не реалізувала, в тому числі і при розгляді слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За викладених обставин, апеляційну скаргу захисника розглянуто без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у частині першій статті 303 КПК України.

Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя вправі відмовити у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Отже, кримінальний процесуальний закон визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування.

Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки статтею 303 КПК України прямо передбачено, що всі інші скарги розглядаються судом на іншій стадії кримінального провадження (зокрема, під час підготовчого засідання) та в іншому порядку (за правилами ст.ст. 314-316 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.06.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

12.06.2020 року в рамках даного кримінального провадження Ільяшенко М.В. був затриманий з підстав, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Затримання ОСОБА_1 оформлено протоколом затримання від 12.06.2020 р., складеним в період з 20 год. 20 хв. до 22 год. 07 хв. у приміщенні НАБУ старшим детективом НАБУ Пісним В.І. та підписаним прокурором у кримінальному провадженні САП Семаком І.А.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2020 р. у справі № 991/4801/20 (провадження № 1-кс/991/4953/20) задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком І.А. у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з дня його фактичного затримання, тобто до 10 серпня 2020 року включно, та визначено розмір застави.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.06.2020 р. зазначену ухвалу слідчого судді залишено без змін.

23 липня 2020 року адвокат Сухов Ю.М. звернувся до Вищого антикорупційного суду в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 із скаргою щодо незаконності затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України.

Підставою для відмови у відкритті провадження за вказаною скаргою слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі зазначено, що п.п. 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачено можливості оскарження дій органу досудового розслідування, пов`язаних із затриманням особи, оформленим стороною обвинувачення протоколом затримання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.

Так, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого ст.ст. 303-308 КПК, стаття 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Так, відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 206 КПК, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Водночас, якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Отже, ст. 206 КПК України наділяє слідчого суддю специфічними повноваженнями щодо перевірки наявності підстав для позбавлення особи свободи (зокрема, наявності судового рішення), та звільнення такої особи, якщо за результатами цієї перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.

При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК, postfactum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 27.05.2019 р. у справі № 766/22242/17, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За викладених обставин та враховуючи, що скаргу на незаконність затримання ОСОБА_1 захисником Суховим Ю.М. було подано до Вищого антикорупційного суду вже після вирішення питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, тобто postfactum, у слідчого судді не було підстав для її розгляду в порядку ст. 303 КПК України, а тому оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження є обґрунтованою.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали проігноровано положення ч. 5 ст. 29 Конституції України та п. 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 29 Конституції України дійсно передбачено загальне право особи в будь-який час оскаржити своє затримання в суді. Дане положення Конституції України повністю узгоджується з п. 4 ст. 5 Конвенції, якою встановлено, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Вказані положення, які гарантують особі право на свободу та особисту недоторканість, знайшли своє відображення і у нормах КПК України. Як вже зазначалося вище, законність затримання особи у перші 72 години може бути перевірена на підставі ст.ст. 206, 208 КПК України, або під час обрання запобіжного заходу слідчим суддею. Крім того, ст. 201 КПК України передбачено право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, ініціювати питання про зміну запобіжного заходу. Також, він наділений правом перевірки законності застосованого запобіжного заходу (зокрема, у вигляді тримання під вартою) в апеляційному порядку.

В даному випадку, стороною захисту відповідне право реалізовано шляхом ініціювання апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 991/4801/20 (провадження № 1-кс/991/4953/20). Водночас, своїм правом на звернення до слідчого судді з відповідною скаргою в порядку ст. 206 КПК України після затримання ОСОБА_1 сторона захисту не скористалась.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та задоволення вимог апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 369-372, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Сухова Юрія Миколайовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.07.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді

А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин