Документ № 91013647

Справа № 991/6249/20

Провадження №11-сс/991/653/20

Слідчий суддя: Хамзін Т.Р.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Глотова М.С.,

Павлишина О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

прокурора - Щура І.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників - Долженка Ю.В., Титаренка М.М., Мар`яна І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ апеляційні скарги захисників Долженка Юрія Валерійовича, Титаренка Миколи Миколайовича та Мар`яна Івана Степановича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 про продовження строку відсторонення від посади у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України, стосовно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опришени Глибоцького району Чернівецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , обіймає посаду Голови Чернівецької обласної ради,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щура І.В. та продовжено підозрюваному ОСОБА_1 строк відсторонення від посади голови Чернівецької обласної ради на два місяці, тобто до 29 вересня 2020 року включно.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 обґрунтована наступним.

Наведені прокурором у клопотанні докази у сукупності з іншими документами, доданими до клопотання, сформували у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності ОСОБА_1 до ймовірного вчинення кримінального правопорушення, а тому підозра відносно останнього є обґрунтованою.

Більшість свідків у кримінальному провадженні № 52019000000000684 є депутатами Чернівецької обласної ради, членами постійних комісій, які забезпечували підготовку проектів з передачі в оренду БС «Брусниця» та працівниками апарату Чернівецької обласної ради, що у тій чи іншій мірі перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_1 як голови цієї ради. Тому, на переконання слідчого судді, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження необхідне для перешкоджання ризику незаконного впливу на зазначених свідків шляхом тимчасового недопущення підозрюваного до виконання своїх функціональних обов`язків через ймовірність використання організаційно-розпорядчих функцій голови Чернівецької обласної ради у власних цілях.

При цьому, продовження відсторонення ОСОБА_1 від посади не має на меті обмежити його спілкування із можливими свідками у кримінальному провадженні, а лише спрямоване на позбавлення можливості використовувати своє службове становище, авторитет та адміністративний вплив на цих осіб. Обмеження спілкування як частина покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків під час застосування запобіжного заходу не вирішує цієї проблеми.

Неможливість завершення досудового розслідування на даному етапі досудового розслідування пов`язана, у тому числі, із необхідністю допиту ряду свідків, зокрема - депутатів та працівників апарату Чернівецької обласної ради та проведення експертних досліджень.

Застосування процедури допиту свідків в порядку ст. 225 КПК України здійснюється у виняткових випадках та відноситься до дискреційних повноважень детектива, який, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Отже, за переконанням слідчого судді, наведені обставини у своїй сукупності виправдовують необхідність продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Чернівецької обласної ради та виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020, захисники Долженко Ю.В., Титаренко М.М. та Мар`ян І.С. 03.08.2020 подали апеляційні скарги, в яких ставлять вимогу про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Долженко Ю.В. зазначає наступне.

Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду 30.07.2020 підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Слідчим суддею не враховано фактичні обставини обрання ОСОБА_1 головою обласної ради, визнання його як об`єктивного «арбітра» та довіру з боку депутатів до його організаторських здібностей.

Позиція слідчого судді, що перший заступник голови обласної ради може автоматично виконувати обов`язки голови - є помилковим, оскільки не базується на реаліях політичного життя області і ґрунтується на певному стереотипі діяльності службових осіб органів виконавчої влади.

Слідчим суддею не враховані подальші негативні наслідки відсторонення ОСОБА_1 від посади. Фактично із дня його відсторонення обласна рада жодного разу не зібралася і не прийняла жодного рішення, не зважаючи на критичну необхідність, в том числі високий рівень захворюваності на COVID-19 та повені. 02.07.2020 заступник голови ради скликав позачергову сесію, але вона вчергове не відбулась. Тому, позиція слідчого судді щодо можливості виконання обов`язків ОСОБА_1 його першим заступником є безпідставною.

Крім того, повноваження голови ради неможливо використати з метою впливу на роботу комісії та на діяльність депутатів взагалі.

Слідчим суддею не надано належної оцінки і тому, що голова обласної ради не приймає самостійних рішень щодо передання майна в оренду, в тому числі БС «Брусниця». За таке рішення голосують депутати ради. А доводи прокурора щодо можливості впливу ОСОБА_1 на свідків у кримінальному провадженні засновані на припущеннях та не надано доказів на їх підтвердження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Титаренко М.М. зазначив наступне.

Оскаржувана ухвала слідчого судді від 30.07.2020 прийнята внаслідок неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Підозра оголошена ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підтвердженою доказами. Прокурором не доведено, що на момент розгляду клопотання про продовження відсторонення ОСОБА_1 від посади продовжують існувати обставини, які стали передумовою для його відсторонення. Крім того, усі зазначені прокурором ризики були враховані слідчим суддею під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Слідчим суддею не враховано невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 225 КПК України, тобто не вчинені дії, які можуть усунути гіпотетичний ризик впливу ОСОБА_1 на свідків та не будуть потребувати застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади.

Продовження відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади, за переконанням захисника, є непропорційним втручанням у його право на працю. Крім того, сторона обвинувачення затягує здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000684, постійно продовжуючи його строки при цьому не здійснюючи відповідних процесуальних дій.

Враховуючи положення Глави 14 КПК України, вимога ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» не може носити імперативний характер.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Мар`ян І.С. послався на аргументи, аналогічні апеляційним скаргам інших захисників. Додатково вказав, що в жовтні 2020 року відбудуться чергові місцеві вибори, а тому питання, які повинні були вирішені Чернівецькою обласною радою цього скликання, так і залишаться не вирішеними.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Мар`ян І.С. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг, прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні їх тексту.

Захисник Долженко Ю.В. також підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та доводи інших захисників. Прохав скасувати ухвалу слідчого судді від 30.07.2020.

Захисник Титаренко М.М. у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав. Пояснення надав аналогічні її тексту. Додатково пояснив, що підозра необґрунтована, а клопотання прокурора про продовження відсторонення від посади дослівно повторює аналогічні клопотання з моменту відсторонення вперше. Прокурор не вчиняє необхідних процесуальних дій, зокрема які передбачені ст. 225 КПК України, чим штучно створюються умови для продовження відсторонення від посади.

Підозрюваний ОСОБА_1 погодився із позиціями захисників, апеляційні скарги підтримав, які прохав задовольнити.

Прокурор Щур І.В. у судовому засіданні заперечував проти доводів захисників, викладених в апеляційних скаргах, прохав відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що слідчий суддя повно оцінив матеріали клопотання та додатки до нього. Зазначив, що у даному випадку відсутні виключні підстави для допиту свідків в порядку ст. 225 КПК України. Послався на невідповідність посилання захисником Титаренком М.М. на інші судові рішення по аналогічним категоріям справ, в тому числі на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2019 року. Відзначив, що таке посилання є недоречним, оскільки винесене в іншій справі та за інших обставин.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами цього права, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, а також гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У зв`язку з цим будь-які обмеження щодо реалізації вказаного права, у тому числі відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинні мати обмежений, тимчасовий характер, здійснюватись виключно з підстав та в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

В силу вимог ч. 2 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді, суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 158 КПК України, прокурор, а щодо Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 158 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що:

1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

В обґрунтування необхідності продовження відсторонення підозрюваного від займаної посади прокурор послався на наявність ризику можливого впливу з боку підозрюваного на свідків та інших учасників кримінального провадження, в тому числі і на тих, що ще не допитані стороною обвинувачення. Актуальність зазначеного ризику була встановлена слідчим суддею під час розгляду клопотання.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг в спростування наведеного ризику, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів кримінального провадження, перебування ОСОБА_1 на посаді голови Чернівецької обласної ради було основною передумовою для вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. В той же час здійснення адміністративних повноважень ОСОБА_1 передбачає можливість особистого або опосередкованого спілкування з підлеглими йому особами та депутатами, частина з яких є свідками у кримінальному провадженні, та не виключає можливість здійснення впливу на зазначених осіб з метою уникнення відповідальності.

Займана підозрюваним посада голови Чернівецької обласної ради вимагає від ОСОБА_1 комунікації (особистої або опосередкованої) з працівниками ради, які є його підлеглими, та депутатами, які дотепер не допитані в якості свідків. Втім зміст і характер такого спілкування не може бути предметом контролю з боку органу досудового розслідування. Вказане, на переконання колегії суддів, свідчить про актуальність наведеного прокурором та підтвердженого слідчим суддею ризику здійснення можливого впливу з боку підозрюваного на зазначених осіб з метою уникнення відповідальності або викривлення їх показань.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Титаренко М.М. в спростування наведеного ризику та можливості допиту свідків в порядку ст. 225 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Вимога ч. 1 ст. 225 КПК України передбачає, що зазначений порядок допиту свідків у суді може бути реалізований лише у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. При цьому для необхідності застосування такого механізму допиту свідків сторона кримінального провадження, яка звернулась із клопотанням про допит свідка у судовому засіданні, має довести наявність таких виняткових випадків, які б виправдовували доцільність на певній стадії досудового розслідування допитувати свідків саме на підставі такої норми, зокрема, через загрозу їх життю і здоров`ю, тяжкої хвороби або через наявність інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань.

В даному випадку, за переконанням колегії суддів, повноваження сторони обвинувачення на звернення із клопотанням про допит свідків під час досудового розслідування у судовому засіданні є дискреційними, а тому не можна втручатись у діяльність детектива та прокурора із вказівками про обов`язковість вчинення певної процесуальної дії. Водночас, не застосування такої процесуальної можливості органом досудового розслідування не може бути обов`язковою підставою для відмови слідчим суддею у продовженні відсторонення підозрюваного від посади.

Відсторонення від займаної посади є заходом забезпечення кримінального провадження. В той час як визначений ч. 1 ст. 225 КПК України порядок допиту, зокрема, свідків є різновидом слідчої дії, що спрямований на забезпечення повноти та достовірності досудового розслідування. Тому колегія суддів погоджується із позицією прокурора, що для доцільності допиту свідків під час досудового розслідування у судовому засіданні необхідно, щоб такі умови вже існували, а ризики - були наявними. В той же час, всупереч твердженню захисника Титаренка М.М., поширення у Чернівецькій області COVID-19 та підтоплення не можна вважати такими обставинами.

Зазначене цілком узгоджується із положеннями ст. 23 КПК України, відповідно до якої суд має безпосередньо сприймати показання свідків у судовому засіданні.

Суд відхиляє твердження захисника Титаренка М.М. щодо необґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, оскільки дане питання не є предметом дослідження слідчого судді відповідно до вимог ст. 158 КПК України. При цьому Суд зауважує, що оцінка обґрунтованості підозри вже була надана під час обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 та вирішення питання про його відсторонення від займаної посади вперше.

Суд вважає недоречними заперечення захисника Мар`яна І.С. щодо неможливості консолідувати обласну раду за відсутності ОСОБА_1 на займаній посаді для прийняття важливих для Чернівецької області рішень.

Зазначене спростовується ч. 6 ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено, що у разі неможливості виконання головою ради своїх обов`язків з інших причин такі повноваження здійснює перший заступник голови обласної ради. А неможливість проведення сесій Чернівецької обласної ради жодним чином не можна пов`язувати із відстороненням ОСОБА_1 від посади голови обласної ради.

Як було встановлено під час апеляційного перегляду, застосований обмежувальний захід у вигляді відсторонення від посади жодним чином не перешкоджає реалізації підозрюваним ОСОБА_1 своїх повноважень як депутата та роботі Чернівецької обласної ради в цілому. Так у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що 06.08.2020 він як депутат брав участь у Пленарному засіданні 38 сесії Чернівецької обласної ради VІІ скликання, що була скликана за ініціативи першого заступника голови обласної ради ОСОБА_2 . Зазначене спростовує доводи сторони захисту щодо негативного впливу відсторонення ОСОБА_1 від посади голови обласної ради на роботу органу та на стан вирішення поточних питань життєдіяльності громади.

Щодо доводів апеляційних скарг про неможливість обов`язкового застосування норм ч. 5 ст. 65 Закону «Про запобігання корупції» Суд звертає увагу на наступне.

Частина 5 ст. 65 Закону «Про запобігання корупції» передбачає відсторонення від виконання повноважень особи: 1) якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності; 2) щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Як вже неодноразово звертав увагу Суд, дана норма сформульована таким чином, що відсторонення від виконання повноважень у першому випадку є обов`язком відповідних суб`єктів, а в другому випадку, за загальним правилом, - правом відповідного керівника. А тому застосування такої норми не може мати вибірковий характер, а є обов`язковим додатковим обмеженням для підозрюваного.

Враховуючи відсилання до положень Глави 14 КПК України, у разі встановлення прямого зв`язку між займаною посадою та вчиненням корупційного злочину, Суд, перевіривши відповідність клопотання вимогам ст.ст. 155, 158 КПК України, має відсторонити таку особу від займаної посади, перебування на якій сприяло вчиненню відповідного корупційного злочину.

Щодо посилань захисника Титаренка М.М. на практику, зокрема, Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на обґрунтування доводів апеляційної скарги, Суд такі доводи захисника відхиляє, як такі, що не узгоджуються із діючим процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 90 КПК України, преюдиціальне значення для суду має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу приписів ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», під час розгляду справ суди мають застосовувати у якості джерела права положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини.

Із наведених норм вбачається, що жодне інше судове рішення, крім наведених вище, не мають жодного преюдиціального значення для Суду при вирішенні ним питань у конкретному кримінальному провадженні. Тому, посилання захисника Титаренка М.М. на судову практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та інших судів першої та апеляційної інстанцій не можуть враховані.

При вирішенні Судом питання про наявність у сторони обвинувачення можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали, Суд погоджується із висновками слідчого судді, що досудове слідство не могло бути закінченим з об`єктивних підстав. В той же час, метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади є унеможливлення здійснення адміністративного впливу з боку підозрюваного на низку свідків до їх безпосередньо допиту судом у судовому засіданні. Зазначене виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного та узгоджує відсутність у органу досудового розслідування протягом строку попередньої ухвали про відсторонення від посади об`єктивної можливості у інший спосіб забезпечити досягнення цілей заради яких застосовувався цей захід забезпечення кримінального провадження.

Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

На підставі викладеного, на переконання Суду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду при розгляді клопотання прокурора повно та всебічно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження відсторонення особи від посади, доцільність продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку відсторонення від займаної посади до 29 вересня 2020 року, а тому апеляційні скарги захисників слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 131, 132, 154, 158, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Долженка Юрія Валерійовича, Титаренка Миколи Миколайовича та Мар`яна Івана Степановича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 про продовження строку відсторонення від посади - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: М.С. Глотов

О.Ф. Павлишин