Документ № 91021842

справа № 991/5155/20

провадження №11-сс/991/607/20

слідчий суддя: Михайленко В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Стороженка Д.О.,

захисника Сухова Ю.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Семака І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стороженка Дмитра Олександровича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялти, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_2 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. про арешт майна, -

в с т а н о в и л а:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 04 серпня 2020 року призначена до розгляду.

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення, апеляційної скарги та заперечення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Горохівського Богдана Тарасовича, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семаком І.А. у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме:

- 1/2 квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 60,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34504740);

- 1/2 групи приміщень № 104 (в літ. А) загальною площею 518 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34929579);

- 1/2 нежилих приміщень № № 103, 103 а, МСК (в літ. А) загальною площею 300,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34942763);

- 1/2 гаража № НОМЕР_1 , машиномісце у підземному паркінгу, загальною площею 19,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31172937);

- 1/2 нежилих приміщень № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 125) (в літ. А) загальною площею 33,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33590596);

- 1/2 нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 282) (в літ. А) загальною площею 183,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36725091);

- 1/2 нежилих приміщень № № 1, 2 (групи приміщень № 154) (в літ. А) загальною площею 99,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32989554);

- 1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень № 156) (в літ. А) загальною площею 56,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32700807)

шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі захисник Стороженко Д.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива. В обґрунтування такої позиції посилається на допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду, невідповідність викладених в ухвалі висновків фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, зазначив, що слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином не встановлена наявність обґрунтованої підозри, а також повторно накладено арешт на майно, на яке вже було накладено арешт ухвалою слідчого судді від 16.06.2020 р. Крім того, стверджує, що накладення арешту на майно підозрюваного фактично унеможливлює його відчуження або закладення задля внесення застави у розмірі 84 080 000 грн., визначеної ухвалою слідчого судді від 15.06.2020 р., чим фактично робить безальтернативним подальше утримання під вартою його підзахисного. Також, вважає, що слідчим суддею безпідставно не вжито заходи для забезпечення участі підозрюваного та його дружини ОСОБА_2 при розгляді клопотання про арешт майна, чим позбавлено сторону захисту можливості в судовому засіданні надати пояснення та докази на спростування доводів сторони обвинувачення, тобто допущено однобічність судового розгляду.

Прокурором у кримінальному провадженні Семаком І.А. подані заперечення проти апеляційної скарги, в яких він просить залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін та наводить доводи на підтвердження необґрунтованості позиції захисника, викладеної в апеляційній скарзі. Зокрема, вказує на те, що потреба підозрюваного у використанні майна для внесення застави не є процесуальною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Крім того, зазначає, що питання обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення розглядалось слідчим суддею під час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, звертає увагу на те, що підставою для повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, стало те, що в ухвалі слідчого судді від 16.06.2020 р. не було зазначено прізвище дружини ОСОБА_1 , вказане у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно на момент набуття нею права власності на майно - ОСОБА_2 , що створило технічні труднощі для відображення обтяження відповідного майна в реєстрі.

2. Узагальнений виклад позицій сторін та інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник Стороженко Д.О. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у скарзі.

Захисник Сухов Ю.М. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу захисника Стороженка Д.О. та просили її задовольнити.

Прокурор Семак І.А. просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, посилаючись на обставини, зазначені ним у запереченнях проти апеляційної скарги.

Власниця майна, щодо якого вирішується питання про арешт - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилась. У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, розгляд апеляційної скарги проведено без її участі, за участі її представника адвоката Стороженка Д.О.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.06.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

12 червня 2020 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, що виразилось у пособництві у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, та вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

22 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Горохівського Б.Т., погоджене з прокурором САП Семаком І.А., про накладення арешту на майно, набуте ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 (з 03.09.1997 року по теперішній час), що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 60,7 кв.м; групу приміщень № 104 (в літ. А) загальною площею 518 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення № № 103, 103 а, МСК (в літ. А) загальною площею 300,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; гараж № НОМЕР_1 , машиномісце у підземному паркінгу, загальною площею 19,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення № № 1 , 2, 3, 4 (групи приміщень № 125) (в літ. А) загальною площею 33,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 282) (в літ. А) загальною площею 183,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення № № 1, 2 (групи приміщень № 154) (в літ. А) загальною площею 99,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 156) (в літ. А) загальною площею 56,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 .

Клопотання про арешт майна обґрунтовується тим, що у випадку визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, до нього судом може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна.

Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення в клопотанні посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В клопотанні сторона обвинувачення поставила питання про його розгляд без повідомлення власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт, у зв`язку з наявним ризиком його відчуження з метою уникнення арешту та подальшої конфіскації.

3.2 Узагальнені мотиви слідчого судді.

З метою запобігання можливості відчуження майна, слідчим суддею визначено здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим їх повідомленням про постановлене рішення.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчим суддею зазначено, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а також визнано достатніми підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_1 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.

Посилаючись на вказані обставини, в оскаржуваній ухвалі зроблено висновок про те, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду щодо його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Водночас, клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт не на все зазначене у клопотанні майно ОСОБА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_2 , а лише на Ѕ його частину. Таке рішення, з посиланням на положення ст. 70 СК України, мотивоване тим, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому ОСОБА_1 належить Ѕ зазначених у клопотанні об`єктів нерухомості.

4. Встановлені обставини та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. від 15.06.2020 р. у справі № 991/4801/20 за клопотанням сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 84 080 000 грн.

У зазначеній ухвалі, яку ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.06.2020 р. залишено без змін, слідчий суддя на підставі наданих стороною обвинувачення доказів дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Зокрема, зазначивши, що на даному етапі кримінального провадження факти і зміст спілкування підозрюваного з іншими особами з питання закриття кримінального провадження № 42014000000001590, а також його участь у передачі грошових коштів, відшукання певної суми грошових коштів у його службовому автомобілі, тощо, вбачаються такими, що могли мати місце, і вони в достатній мірі пов`язуються з подією інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, до постановлення оскаржуваної ухвали від 24.06.2020 р. про накладення арешту на майно підозрюваного, питання обґрунтованості підозри ОСОБА_1 вже було вирішено тим самим слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи захисника про те, що слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином не встановлено наявності обґрунтованої підозри.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачає конфіскацію майна як вид покарання, та ризики відчуження цього майна з метою уникнення його арешту та подальшої конфіскації є цілком реальними.

При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді арешт накладено на майно, на яке вже накладено арешт ухвалою слідчого судді від 16.06.2020 р., не є слушними.

Дійсно, ухвалою слідчого судді від 16.06.2020 р. у справі № 991/4852/20 за клопотанням детектива НАБУ Бондарчука, погодженим з прокурором САП Семаком І.А., накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 у спільній сумісні власності подружжя з ОСОБА_2 , яке зареєстровано за останньою, за переліком, який частково співпадає з переліком майна, зазначеним в оскаржуваній ухвалі.

Проте, як слідує з матеріалів провадження та заперечень прокурора, зважаючи на те, що частина нерухомого майна, на яке накладено арешт ухвалою від 16.06.2020 р., зареєстрована на дошлюбне прізвище ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , а в ухвалі слідчого судді від 16.06.2020 р. зазначено прізвище ОСОБА_2 , виникли технічні труднощі реєстрації накладеного слідчим суддею арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини стали підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з повторним клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного у спільній сумісні власності подружжя, та постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, в якій зазначено також дошлюбне прізвище ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , як особи, на яку зареєстроване вказане майно.

Викладене свідчить про відсутність факту подвійного накладання арешту на майно, а вказує на повторний розгляд слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення стосовно арешту одного і того ж майна, яке на час розгляду такого клопотання не перебуває під обтяженням, що не є порушенням кримінального процесуального законодавства.

Доводи захисника про те, що накладення арешту на майно підозрюваного фактично унеможливлює його відчуження або закладення задля внесення застави колегія суддів не приймає, оскільки обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , свідчать про отримання підозрюваним значних неофіційних доходів.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою слідчого судді Михайленко В.В. від 16.06.2020 р. у справі № 991/4852/20 було відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках підозрюваного ОСОБА_1 та на рахунках його дружини ОСОБА_7 (на яких, відповідно до встановлених у справі № 991/4801/20 обставин, розміщені кошти на суму близько 24 млн. грн.), а також на нерухоме майно, яке не перебуває у спільній сумісній власності подружжя та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Зазначена ухвала в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти у вказаному розмірі стороною обвинувачення не оскаржувалась, з повторним клопотанням про їх арешт до суду орган досудового розслідування також не звертався.

Зазначене свідчить про неспроможність доводів сторони захисту про те, що накладення арешту на майно за оскаржуваною ухвалою унеможливлює внесення застави підозрюваним ОСОБА_1 та фактично робить безальтернативним його тримання під вартою.

Не є слушними і доводи захисника щодо однобічності розгляду клопотання слідчим суддею без врахування позиції сторони захисту. Так, процесуальна можливість розгляду клопотання слідчого, прокурора без повідомлення підозрюваного, його захисника, іншого власника майна та його представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, прямо передбачена у ч. 2 ст. 172 КПК України. При цьому, право сторони захисту викласти слідчому судді свою позицію з цих питань закріплене у ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до якої підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

В даному випадку, за відповідною заявою сторони обвинувачення, з метою запобігання можливості його відчуження, клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим їх повідомленням про постановлене рішення. Проте, сторона захисту не скористалась своїм правом на звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України. У зв`язку з чим, ненадання слідчим суддею оцінки доводам сторони захисту з приводу накладеного арешту на майно не може вважатись однобічністю, допущеною за результатами розгляду клопотання.

Отже, апеляційна скарга захисника в межах наведених у ній доводів задоволенню не підлягає.

Разом з цим, колегія суддів знаходить необхідним зауважити на неправильне застосування слідчим суддею положень ст. 70 Сімейного кодексу України при накладенні арешту на Ѕ частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Приймаючи таке рішення, слідчим суддею зазначено, що наведене в ухвалі майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте під час шлюбу, а тому підозрюваний ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 володіють ним у рівних частках.

Проте, на момент прийняття слідчим суддею такого рішення поділ майна подружжя в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України, не проводився, та частки у ньому, відповідно до ст. 364 ЦК України, в натурі не виділялись. У зв`язку з чим, арешт мав бути застосований до майна подружжя без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19 (провадження 51-5641км19).

Натомість, слідчий суддя фактично з власної ініціативи, всупереч нормам чинного цивільного та сімейного законодавства України, у кримінальному провадженні поділив майно подружжя з виділенням часток, що є неприпустимим. При цьому, посилання слідчого судді на положення ст. 70 Сімейного кодексу України є неприйнятними, оскільки зазначена норма регламентує порядок визначення часток під час поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Водночас, з огляду на те, що апеляція прокурором з цього приводу не подана, а вказані обставини та неправильне посилання слідчого судді на ст. 70 Сімейного кодексу не впливають на суть прийнятого рішення про накладення арешту на майно та можливість його виконання, підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали в цій частині не вбачається.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції, згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а отже, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні апеляційної скарги захисника Стороженка Дмитра Олександровича - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді

А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин