Документ № 91310004

Справа № 991/4163/20

1-кп/991/45/20

У Х В А Л А

28 серпня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Бикова К.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 32013110110000482 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор Подгорець С.В.,

сторона захисту захисники Алієв В.В., Левковець А.Ю.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Вищого антикорупційного суду (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні захисник Алієв В.В. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 заявив відвід головуючій судді Федорак Л.М.

В обґрунтування заявленого відводу захисник послався на те, що ухвала суду від 07 липня 2020 року (фактично мотиви стосуються ухвали від 03 липня 2020 року) про доручення Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити захисника є незаконною з огляду на ст. 49 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», оскільки обвинуваченою ОСОБА_2 вже був залучений захисник. А тому захисник Алієв В.В. вважає, що таким чином існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді Федорак Л.М.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Левковець А.Ю. підтримав заявлений відвід, додавши при цьому, що в ухвалі суду, відповідно до якої видано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату Алієву В.В., було зазначено, що підставою для залучення захисника є неприбуття без поважних причин іншого захисника, проте, відповідно до ст. 53 КПК України це є підставою для залучення захисника для окремої процесуальної дії. Неявка захисника без поважних причин, який вже є у справі не є підставою для залучення захисника за призначенням. Решта доводів на підтримку відводу зводяться до обставин, з приводу яких захисник уже заявляв відвід, у задоволенні якого відмовлено.

Також захисник Левковець А.Ю. заявив відвід колегії суддів у складі Федорак Л.М., Маслова В.В., Строгого І.Л., посилаючись на те, що судове засідання на 27 серпня 2020 року судом було призначено у позаробочий час, що свідчить, на його погляд, про особисту зацікавленість суддів у розгляді вказаної справи.

Вирішуючи заявлені відводи, суд виходить із наступного.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений ст. 75, 76 КПК України, це зокрема, й наявність сумніву у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

Щодо призначення судового засідання у позаробочий час, то відповідно до рішення зборів суддів ВАКС № 6 від 16 липня 2020 року судді першої інстанції ВАКС працюють у режимі ненормованого робочого дня.

А тому наведене не може породжувати жодних сумнівів у неупередженості суддів.

Також, ЄСПЛ у рішенні по справі «Проніна проти України» (від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00) вказує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на позицію ЄСПЛ, беручи до уваги положення статей 75, 80 КПК України, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на кожен аргумент заявлених відводів, беручи до уваги, що всі решта доводів зводяться до незгоди з постановленою судом 03 липня 2020 року ухвалою. Водночас зазначене судове рішення містить мотиви його прийняття з посиланням на положення законодавства, набрало законної сили, окремому оскарженню не підлягає, а заперечення проти нього можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1 ст. 392 КПК України.

До того ж, такі ж обставини були предметом розгляду суду за заявою захисника Маркевича В.Я. про відвід суддів Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М., у задоволенні якого ухвалою від 10 липня 2020 року відмовлено. Крім того, під час розгляду зазначеної заяви захисник Алієв В.В. її не підтримав.

З цього приводу, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що захисники не навели обставин істотного і незаперечного характеру для перегляду остаточного судового рішення, колегія суддів, відповідно до принципу юридичної визначеності, не вбачає підстав для перегляду власного рішення, яке набрало законної сили.

Відтак, незгода захисників Алієва В.В. та Левковця А.Ю. із ухваленими судом рішеннями не є підставою для відводу суддів.

З огляду на зазначене, заяви захисників Алієва В.В. та Левковця А.Ю. є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 82, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви захисника Алієва В.В. про відвід судді Федорак Лесі Миколаївни відмовити.

У задоволенні заяви захисника Левковця А.Ю. про відвід суддів Маслова Віктора Васильовича, Строгого Ігоря Леонідовича, Федорак Лесі Миколаївни відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак