Документ № 91367510

Справа № 991/6716/20

Провадження №11-сс/991/718/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

прокурора Беспалова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника Іванця Андрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволені його скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року, відмовлено у задоволені скарги Іванця Андрія Юрійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник Іванець А.Ю. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року та постановити нову, якою повністю задовольнити подану захисником скаргу та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, тобто такою, що не відповідає вимогам КПК України та фактичним обставинам кримінального провадження, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. На думку захисника, кримінальне правопорушення, скоєння якого інкримінується підозрюваному ОСОБА_1 і яке є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України віднесене до виключної підслідності Національного антикорупційного бюро України, однак з нез`ясованих і незрозумілих підстав та причин здійснення нагляду за дотриманням законності у даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва доручено прокурору другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області Беспалову О.С., за погодженням якого 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. А тому, як зазначає в апеляційній скарзі захисник, відповідно до вимог КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року підлягає скасуванню як таке, що не відповідає і суперечить вимогам закону, тобто є незаконним.

01 вересня 2020 року на електронну пошту суду надійшов лист, у якому зазначається, що адвокат Іванець А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд відкласти судовий розгляд його скарги на іншу дату та час, оскільки він не зможе взяти участь у даному судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю та наполягає на тому, щоб розгляд скарги відбувся за його обов`язкової участі. Однак, вказаний лист надійшов на електронну пошту суду без електронного цифрового підпису, що в свою чергу позбавляє суд можливості переконатися, що саме захисник Іванець А.Ю. звернуся з зазначеним листом до суду. Крім того, з зазначеного листа не вбачається в чому полягає зайнятість захисника та не надано належних доказів на підтвердження зазначеної обставини.

В судове засідання з`явився прокурор Беспалов О.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, підозрюваний ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 62020100000000091, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В межах даного кримінального провадження 05 лютого 2020 року о 16 годині 56 хвилин ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

11 серпня 2020 року адвокат Іванець А.Ю. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В обґрунтування скарги захисник зазначив, що вказана підозра від 05 лютого 2020 року підлягає скасуванню, оскільки є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. На підтвердження зазначених обставин захисник в поданій ним скарзі посилається на відсутність події кримінального правопорушення, неправильну правову кваліфікація кримінального правопорушення, порушення вимог КПК України щодо виключної предметної підслідності, відсутність у прокурора Беспалова О.С. повноважень на здійснення процесуального керівництва даного кримінального провадження у зв`язку з порушенням засад територіальності та функціонального (предметного) принципу діяльності прокуратури,

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року у задоволені зазначеної скарги відмовлено. Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшла висновку, що кримінальне провадження № 62020100000000091 від 11.01.2020 стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, підсудне Вищому антикорупційному суду, так як наявна умова, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме розмір предмета кримінального правопорушення в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення та кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу. Водночас, слідчий суддя відхиляє доводи захисника про незаконність повідомлення ОСОБА_1 про підозру у зв`язку із його складенням та погодженням некомпетентними органами, оскільки на момент розгляду скарги в діях слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Гасанова Д.В. та прокурора відділу прокуратури Київської області Беспалова О.С. не вбачається порушення норм Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, як зазначає слідчий суддя, стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. У зв`язку із цим слідча суддя зазначає, що під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину. На переконання слідчого судді докази, які містяться у матеріалах провадження у сукупності відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються:

а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК.

Умовами передбаченими ч. 5 ст. 216 КПК України є:

1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, стосовно одержання ОСОБА_1 як службовою особою неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

За версією органу досудового розслідування дії ОСОБА_1 були спрямовані на одержання неправомірної вигоди в розмірі 100 000 доларів США, що в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Відповідно до примітки ст. 45 КК України кримінальне правопорушення передбачене ст. 368 КК України є корупційним злочином. На момент вчинення злочину підозрюваний ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КПК України був службовою особою державного органу.

Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється стосовно корупційного злочину, передбаченого в примітці статті 45 КК України за наявності умови передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. А тому, на переконання колегії суддів, висновок слідчого судді про підсудність даного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є правильним.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 331 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Таким чином, згідно положень ст. ст. 331, 306 КПК України, виключно слідчі судді Вищого антикорупційного суду уповноважені здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до їх підсудності.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про необхідність скасування зазначеного повідомлення про підозру від 05 лютого 2020 року, у зв`язку із його складенням та погодженням неуповноваженими органами, виходячи з наступного.

Як вбачається з поданої захисником апеляційної скарги, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, всупереч вимогам ст. 216 КПК України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року. На переконання захисника вказане кримінального провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України, а процесуальне керівництво, відповідно, має здійснюватися Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. А тому вважає, що повідомлення слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Гасановим Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області Беспаловим О.В., про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року підлягає скасуванню як таке, що не відповідає і суперечить вимогам закону, тобто є незаконним.

Відповідно до заяви про вчинення злочину від 10 січня 2020 року (а.с. 26-27) представник ТОВ «Спектрум Девелопмент» ОСОБА_2 зазначає, що начальник Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 під час телефонної розмови, яка відбулась 09 грудня 2019 року в категоричній формі висунув незаконну вимогу передати йому грошові кошти в сумі 100 000 гривень, за остаточне підписання актів виконаних робіт та вказав, що в разі відмови у сплаті вказаних грошових коштів у товариства виникнуть проблеми. На думку ОСОБА_2 , вимога про сплату вказаних грошових коштів є незаконною, а тому просив вжити відповідних заходів та притягнути винних до відповідальності.

15 січня 2020 року під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 підтвердив відомості зазначені ним в заяві про вчинення злочину від 10 січня 2020 року (а.с. 29-32).

На підставі зазначеної заяви 11 січня 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091.

Відповідно до оскаржуваної ухвали суду від 14.08.2020, слідчим суддею під час розгляду скарги захисника за клопотанням сторони обвинувачення було оглянуто постанову прокурора Київської області від 21.01.2020 про зміну групи прокурорів, відповідно до якої прокурор Беспалов О.С. зазначений у групі прокурорів, які здійснюють процесуальний нагляд у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11.01.2020, яке першочергово було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 368 КК України.

Як пояснив суду під час розгляду апеляційної скарги прокурор Беспалов О.С., відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносились уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. На момент внесення зазначених відомостей та під час здійснення досудового розслідування були відсутні підстави для визначення підслідності зазначеного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України, оскільки з заяви про вчинення злочину та пояснень, які надав заявник ОСОБА_2 під час допиту в якості свідка вбачалось, що предметом неправомірної вигоди були грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Таким чином, в даному випадку були відсутні умови передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України для визначення підслідності даного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України. Зазначив, що органу досудового розслідування стало відомо про вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди саме в сумі 100 000 тис. дол. США лише 04 лютого 2020 року, тобто безпосередньо в день передачі грошових коштів. Пояснив, що до зазначеної дати заявник ОСОБА_2 безпосередньо з ОСОБА_1 не спілкувався, однак 04 лютого 2020 року останній зателефонував заявнику на мобільний додаток «WhatsApp» та вказав спосіб передачі грошових коштів та суму яку необхідно надати.

Згідно ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що поняття «розслідування», в розумінні ч. 2 ст. 218 КПК України, включає в себе увесь обсяг дій і рішень, передбачених Розділом ІІІ «Досудове розслідування», до якого входить і повідомлення про підозру.

Крім того, як вбачається зі скарги захисника (а.с. 1-15) та пояснень прокурора, 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 було затримано на підставі ст. 208 КПК України. У відповідності до ч. 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

05 лютого 2020 року слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Гасановим Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області Беспаловим О.В., у межах кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року було складено та вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (а.с. 21-25).

На переконання колегії суддів, вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Гасановим Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області Беспаловим О.В., відповідає вимогам закону, є обґрунтованим та зумовлене невідкладністю здійснення такої процесуальної дії після затримання особи на підставі ст. 208 КПК України. Разом з тим, кримінальний процесуальний закон не визначає строку протягом якого прокурор, в разі виявлення обставин які свідчать про здійснення досудового розслідування кримінального провадження органом до компетенції якого таке не віднесене, зобов`язаний визначити іншу підслідність такого кримінального провадження.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. в листі № 16/1/5-165вих-20 від 27.03.2020 зазначив, що підстав для визначення підслідності у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11.01.2020 за детективами НАБУ не встановлено (а.с. 61-62).

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність в діях слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Гасанова Д.В. та прокурора відділу прокуратури Київської області Беспалова О.С. порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, що можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 331, 216, 218, 276-278, 309, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду 14 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволені скаргиІванця Андрія Юрійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Іванця Андрія Юрійовича - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич