Документ № 91490543

Справа № 991/2519/20

Провадження №11-кп/991/49/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.,

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

прокурора - Демківа Д.М., Лучківа Ю.В.,

захисника - Тимошина В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука Максима Олександровича на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2020 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52017000000000144 від 27 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України повернуто прокурору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що стороною обвинувачення не доведено наявність у керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. повноважень на підписання та затвердження обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52017000000000144 від 27 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні колегією суддів встановлено, що до 06 лютого 2020 року ЄРДР не містив відомостей про Грищука М.О. , як про прокурора у вказаному кримінальному провадженні. Постанова про зміну групи прокурорів від 06 лютого 2020 року була прийнята після прийняття постанови про закриття кримінального провадження від 16 грудня 2019 року та до прийняття постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 17 лютого 2020 року, тобто поза межами досудового розслідування. Отже, враховуючи відсутність у прокурора Грищука М.О. повноважень на затвердження та підписання обвинувального акту у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, передбаченим ч.1, п.4 ч.2, ч.3 ст. 291 КПК України.

Вапеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Зазначає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, а підстава повернення обвинувального акту прокурору, зазначена в оскаржуваній ухвалі, не може бути такою, що вказує на порушення вимог КПК України. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення сторони обвинувачення про те, що кримінальне провадження №52017000000000144 від 27 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито 16 грудня 2019 року, однак розслідування у даному провадженні продовжувалося за фактом надання неправомірної вигоди працівникам поліції.

Захисник подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначив, що рішення колегії суддів ВАКС від 29.07.2020 р. є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, які апеляційну скаргу підтримали, обвинуваченого та його захисника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Передбачені законом вимоги до обвинувального акту містять, зокрема відомості щодо дати, посадової особи, яка його склала та затвердила (п.п. 4, 9 ч.2 ст.291 КПК України).

Як вбачається з матеріалів провадження, в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 369 КК України вказані вище вимоги закону прокурором дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Згідно з частинами 1, 3 ст. 110 КПК, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Належним чином оформлена постанова про призначення прокурора, якою надаються повноваження конкретному прокурору на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у конкретному кримінальному провадженні, є обов`язковою. Разом з тим, постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не визначена як така, що долучається до обвинувального акту, який передається до суду. Згідно ст.291 КПК надання суду інших документів, аніж передбачених ч.4 вказаної статті, до початку судового розгляду заборонено.

Суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокурору, вищенаведеного не врахував. Висновок суду, з огляду на визначений законом перелік документів, що додається до обвинувального акту, не підтверджується наявними матеріалами провадження, які, зокрема містять затверджений прокурором обвинувальний акт. Посилання суду на відомості реєстру досудового розслідування не ґрунтуються на вимогах ст.ст.37, 110, 291 КПК України і, фактично, є припущеннями про відсутність повноважень прокурора без оцінки всіх наявних у кримінальному провадженні процесуальних рішень. Тому такий висновок суду є передчасним, адже здійснений за межами повноважень на стадії підготовчого провадження. Повноваження прокурора можуть бути предметом перевірки й оцінки під час розгляду кримінального провадження по суті з прийняттям судом відповідного процесуального рішення за результатами такого розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника і вважає, що доводи апеляційної скарги про безпідставність повернення обвинувального акту прокурору є слушними. Рішення суду не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, а отже підлягає скасуванню з поверненням матеріалів провадження до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2020 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №52017000000000144 від 27 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України - скасувати, а матеріали провадження повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич