Документ № 91513642

Справа № 369/10079/17

1-кп/991/106/19

У Х В А Л А

09 вересня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Галабала М.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Бикова К.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 42016000000001067 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радивилів Рівненської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.369, ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення - прокурор Макар О.І.,

сторона захисту - обвинувачений ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - суд) перебуває вказане кримінальне провадження.

У судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року о 09 год 00 хв, не з`явились свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 19 червня 2020 року, зважаючи на повторне неприбуття у судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , невиконання ухвал суду від 17 березня 2020 року про здійснення приводу останнього та від 09 червня 2020 року про здійснення приводу обох зазначених свідків, було постановлено здійснити їх повторні приводи у судове засідання, призначене на 26 червня 2020 року, які, однак, виконані не були. Зокрема, відповідно до повідомлення детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Шмітька В.В. за адресами проживання свідків здійснювались виїзди та вживались заходи щодо здійснення їх приводу, у тому числі виклики телефоном, за результатами чого, у зв`язку із невстановленням місцезнаходження зазначених осіб та невихід їх на зв`язок по телефону, здійснити їх привід не вдалось.

У наступне судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року, судом було здійснено виклики свідків. Крім того, заходи щодо вручення повісток вживались прокурором у кримінальному провадженні.

08 вересня 2020 року судом було отримано повідомлення керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів НАБУ Павлущика В.В. про неможливість вручення повістки свідку ОСОБА_2 , оскільки за даними відповідної бази даних про перетинання державного кордону встановлено, що свідок ОСОБА_2 покинув територію України 01 травня 2020 року та з того часу на територію України не повертався.

Крім того, 08 вересня 2020 року судом отримано листи від заступника начальника Управління Служби безпеки України в Рівненській області (далі - УСБУ в Рівненській області), якими повідомляється про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є працівниками УСБУ в Рівненській області, у судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року прибути не зможуть, у зв`язку із службовою необхідністю - залученням до проведення оперативно-розшукових заходів.

У судовому засіданні прокурор Макар О.І. повідомив, що свідок ОСОБА_7 не з`явився у судове засідання у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, однак належного підтвердження зазначеному не надав та зазначив, що відповідна інформація не є офіційною.

Стосовно свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , прокурор Макар О.І. повідомив, що за наявною у нього інформацією, повістки про їх виклик у судове засідання були вручені належним чином.

Зважаючи на неприбуття свідків у судове засідання, прокурор Макар О.І. заявив клопотання про їх привід, яке обвинувачений підтримав.

Обвинувачений також заявив клопотання про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_3 .

Заслухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання також захисників, з огляду на ч. 2 ст. 318 КПК України з урахуванням позиції обвинуваченого про необхідність участі у судовому засіданні захисників, суд вважає за необхідне відкласти проведення судового засідання на іншу заздалегідь узгоджену з учасниками судового провадження дату та час - 14 год 00 хв 21 жовтня 2020 року.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про привід свідків, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження повістки про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року, направлялись за місцем їх роботи - до УСБУ в Рівненській області, та були доставлені 06 липня 2020 року /а.с. 168 т. 12/.

За змістом ст. 139 КПК України, якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний, не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, до нього може бути застосовано привід.

Власне, поважні причини нез`явлення на виклик до суду встановлено ст. 138 КПК України, серед яких: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.

При цьому, поважними причинами неприбуття особи на виклик є виключно обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи.

Натомість, жодної із цих обставин, на підставі наявних у суду документів, стосовно свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 колегією суддів встановлено не було.

Відповідно, неможливість прибути у судове засідання у зв`язку із службовою необхідністю, на переконання суду не є поважною причиною нез`явлення на виклик суду. Адже, кримінальні процесуальні норми, зокрема, ст. ст. 133-140 КПК України, зобов`язують особу прибути за викликом відповідного органу в зазначений ним день і час, тому в разі виклику працівника до суду роботодавець зобов`язаний звільнити його від роботи в цей час. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 червня 2018 року у справі № 601/148/17.

Вирішуючи питання стосовно застосування приводу до свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , судом встановлено, що зазначені свідки були повідомлені належним чином про дату та час судового засідання. Зокрема, повістки про виклик таких свідків направлялись за адресою, наданою прокурором за місцем їх роботи, та були доставлені за відповідними адресами, про що в матеріалах кримінального провадження міститься підтвердження /а.с. 165 т. 12; а.с. 168 т. 12/.

Однак на виклики суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не з`явились. При цьому, про причини своєї неявки свідки не повідомили, з огляду на що, суд позбавлений можливості встановити поважність причин їх неявки. Така поведінка свідків свідчить про невиконання ними обов`язку, покладеного на них ст. 66 КПК України, зокрема, прибувати за викликом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Зважаючи на викладене, оскільки причини неявки свідків у судове засідання є неповажні, суд доходить висновку, що в силу положень ст. ст. 139, 142 КПК України, наявні підстави для застосування до свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як привід.

Щодо вирішення клопотання прокурора в частині приводу свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд виходить з такого.

На переконання суду, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були обізнані із правами та обов`язками свідка, зокрема щодо обов`язку прибувати за викликом до суду (п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України). Адже, згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_2 був допитаним на досудовому розслідуванні в якості свідка. Щодо ОСОБА_3 , то він був допитаний безпосередньо у суді, а його виклики та привід здійснювались для його повторного допиту у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту.

При цьому повістки про виклик свідка ОСОБА_2 у попередні судові засідання направлялися за п`ятьма відомими адресами, зокрема і тією, яку зазначив сам ОСОБА_2 у своїй заяві до суду від 28 січня 2020 року. Проте, жодна з зазначених повісток ним не була отримана. При цьому у наведеній заяві свідок вказав про неможливість прибути у судове засідання 28 січня 2020 року через хворобу, підтвердження чому не надав, проте зобов`язався прибути у наступне судове засідання. У цій же заяві ним зазначено адресу проживання ( АДРЕСА_3 ) та контактний телефон. Таким чином, подальші судові виклики направлялись ОСОБА_2 саме за відповідною адресою, та, окрім того, за усіма іншими відомими суду адресами. За наслідками повідомлення секретарем судового засідання свідка ОСОБА_2 , за вказаним ним номером телефону, з`ясовано що останній недійсний.

Для забезпечення прибуття свідка ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року, детективами НАБУ також вживалися відповідні заходи. Так, за інформацією НАБУ, свідок ОСОБА_2 покинув територію України 01 травня 2020 року. Водночас, як зазначалось вище, свідок ОСОБА_2 був обізнаний про необхідність здійснення його допиту судом, проте свій відповідний обов`язок з`явитися до суду не виконав і покинув територію України.

Свідок ОСОБА_3 , на переконання суду був достовірно обізнаним про виклики до суду для здійснення його повторного допиту. Так, свідок неодноразово звертався до суду із заявами про неможливість прибути до суду, у яких, зокрема, посилався на карантинні обмеження. Проте, як встановив суд, зазначені обставини не є поважними причинами неприбуття особи на виклик. Тим більше, для забезпечення участі свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, призначеному на 09 червня 2020 року, судом було забезпечено проведення судового засідання у режимі відеоконференції із суду, найближчого до місця проживання свідка ОСОБА_3 , однак, останній наданою йому можливістю виконати свій процесуальний обов`язок не скористався.

Також для забезпечення прибуття свідка у судове засідання 19 червня 2020 року, на виконання ухвали про привід ОСОБА_3 , детективом НАБУ вживались заходи для забезпечення його явки, зокрема детектив безуспішно намагався віднайти свідка ОСОБА_3 за усіма відомими йому адресами та неодноразово телефонував свідку, однак останній на жоден із дзвінків детектива не відповідав. За цих же обставин також не видалось можливим здійснити привід свідка ОСОБА_3 у судове засідання 26 червня 2020 року за відповідною ухвалою суду від 19 червня 2020 року.

Задля забезпечення прибуття свідка ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 09 вересня 2020 року, судом було скеровано повістку, поштове відправлення з якою повернулось у зв`язку із відсутністю адресата /а.с. 177 т. 12/.

Такі дії свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у сукупності із обставинами щодо неможливості виконання приводів, дають суду підстави вважати, що свідки ухиляються як від отримання повісток про виклик, так і від явки до суду.

Слід зазначити, що КПК України, встановлюючи наслідки неприбуття на виклик за наявності підтвердження отримання свідком повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (ст. 139 КПК України), не регулює порядок кримінального провадження у випадку ухилення свідка від отримання повістки про виклик та явки до суду.

Водночас, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Зокрема, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки … (ч. 1 ст. 21 КПК України). При цьому, такі строки під час судового провадження забезпечує суд (ч. 2 ст. 28 КПК України), який відповідно до засади диспозитивності вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Перед судом заявлено клопотання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як привід, що згідно з ч. 2 ст. 142 КПК України розглядається негайно. А тому суд зобов`язаний його вирішити, користуючись своїми повноваженнями відповідно до вимог КПК України.

Також, засада безпосередності дослідження показань встановлює, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона: 1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу; 2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання; 3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку; 4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

КПК України не передбачає правових підстав проведення розшукових заходів щодо свідка, окрім як в рамках виконання ухвали про привід.

При цьому, порядок проведення розшукових заходів в Україні регулюється Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII від 18 лютого 1992 року. Відповідно до ст. 6 цього Закону підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від суду. При цьому, такі підстави можуть міститися, зокрема, в ухвалах суду.

Аналіз вищенаведених положень вказує на те, що свідок повинен бути допитаним безпосередньо судом. Однак суд вправі відступити від цієї імперативної вимоги у випадку визнання неможливим його допиту, зокрема, при сукупності таких умов як не прибуття на виклик до суду свідка та невстановлення його місцезнаходження шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

А тому, забезпечуючи розумні строки, у випадку неприбуття свідка на виклик, за наявності клопотання учасника кримінального провадження, суд зобов`язаний вжити заходів до встановлення місцезнаходження свідка шляхом забезпечення проведення необхідних заходів розшуку, що стосовно свідка можливе виключно в рамках постановлення ухвали про здійснення приводу.

При цьому, привід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).

Водночас, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, КПК України не встановлює обмежень щодо застосування приводу відносно ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Застосування приводу до особи є втручанням у її право на вільне пересування. На переконання суду, потреби кримінального провадження виправдовують таке втручання у права свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). При цьому, такі завдання можуть бути забезпечені тільки шляхом, зокрема, безпосереднього допиту свідків або встановлення неможливості їх допиту тільки після неприбуття на виклик та проведення необхідних заходів розшуку. Свідки викликались у встановленому КПК України порядку у попередні судові засідання, до нього не прибули, ухиляються від отримання повістки про виклик, неодноразові приводи не вдалось виконати. Таким чином, завдання забезпечення безпосереднього допиту свідків судом або встановлення підстав для неможливості зазначеного, а звідси і завдання кримінального провадження можуть бути забезпечені, наразі, шляхом проведення розшукових заходів щодо свідків та їх примусового супроводження в судове засідання. Інших процесуальних можливостей досягнення зазначеного КПК України не передбачає.

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що обставини, якими керувався суд при ухваленні попередніх рішень про здійснення приводу свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відпали, суд вважає за можливе повторно застосувати привід до останніх.

При цьому перебування свідка ОСОБА_2 за кордоном, на момент постановлення цієї ухвали, не є перешкодою для ухвалення відповідного рішення судом, оскільки забезпечить можливість здійснення його приводу у разі, якщо до наступного судового засідання він повернеться на територію України. Адже судовий виклик не буде достатнім дієвим заходом забезпечення кримінального провадження з огляду на попередню поведінку свідка.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань. З огляду на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні завершувало Національне антикорупційне бюро України, суд доручає здійснення приводу відповідному органу.

Стосовно клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 КПК України грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов`язків, до яких, відповідно до ст. 66 КПК України, належить, серед інших, прибувати за викликом до суду. Згідно із ч. 1 ст. 139 КПК України, якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.

Таким чином, ч. 1 ст. 144 КПК України встановлює можливість накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обов`язків, до яких, відповідно до ст. 66 КПК України, належить, серед інших, прибувати за викликом до суду, а ч. 1 ст. 139 КПК України - тільки за не з`явлення без поважних причин або не повідомлення про причини свого неприбуття.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, зокрема щодо безпосередності дослідження показань, які суд, відповідно до ст. 23 КПК України отримує усно, а також диспозитивності - суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень (ст. 26 КПК України).

Таким чином, обвинувачений виніс на розгляд суду питання про застосування до свідка ОСОБА_3 грошового стягнення, а ст. 144 КПК України надає суду такі повноваження, тому суд зобов`язаний розглянути відповідне клопотання обвинуваченого.

За змістом ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. Вище судом було встановлено факти ухилення свідка ОСОБА_3 від явки до суду, застосування приводу виявилось недостатнім заходом для забезпечення дієвості кримінального провадження. Відповідно, неналежна процесуальна поведінка свідка не може залишатись без відповідного реагування.

Відтак, колегія суддів доходить висновку про необхідність накладення на свідка ОСОБА_3 грошового стягнення у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 21, 23, 26, 28, 66, 97, 131, 132, 138-147, 327, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відкласти проведення судового засідання до 14 год 00 хв 21 жовтня 2020 року.

Задовольнити клопотання прокурора про застосування приводу до свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Здійснити привід свідків:

- ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 );

- ОСОБА_3 (фактичне місце проживання АДРЕСА_8 );

- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (місце роботи - Управління СБ України в Рівненській області, вул. Відінська, 4, м. Рівне);

- ОСОБА_7 (місце роботи - Департамент захисту національної державності СБ України, вул. Золотоворітська, 7, м. Київ)

в судове засідання, яке відбудеться 21 жовтня 2020 року о 14 год 00 хв.

Здійснення приводу доручити Національному антикорупційному бюро України.

Задовольнити клопотання обвинуваченого про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_3 .

Накласти на свідка ОСОБА_3 грошове стягнення у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Макара Олега Ігоровича.

Копію ухвали негайно направити для виконання Національному антикорупційному бюро України для організації виконання.

Роз`яснити ОСОБА_3 його право подати клопотання про скасування ухвали в частині накладання на нього грошового стягнення.

В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

М.В. Галабала І.Л. Строгий Л.М. Федорак