- Головуючий суддя (ВАКС): Крук Є.В.
- Суддя (ВАКС): Білоус І.О., Кравчук О.О.
- Секретар : Демченко Л.О.
- Захисник/адвокат : Сініченка І.С., Янголь О.В.
- Прокурор : Симків Р.Я., Перов А.В.
Справа № 757/20661/18-к
Провадження1-кп/991/200/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2020 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10
представника цивільного позивача
ПАТ «Укргазовидобування» ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000602 від 7 вересня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Київ, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одружений, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Суми, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 209 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
16 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Печерського районного суду м. Києва надійшли вищезазначені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2020 року кримінальне провадження № 757/20661/18-к за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України передано колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_12, судді ОСОБА_13, ОСОБА_14 для вирішення питання про його об`єднання з кримінальним провадженням № 760/9481/17 за обвинуваченням ОСОБА_15, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України; ОСОБА_16, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_17 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України; ОСОБА_18, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України; ОСОБА_19, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України; ОСОБА_20, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_21, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_22, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року колегією у складі головуючого судді ОСОБА_12, судді ОСОБА_13, ОСОБА_14 відмовлено в об`єднанні матеріалів кримінального провадження №52017000000000602 від 07 вересня 2017 року (№757/20661/18-к) з матеріалами кримінального провадження за №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року (№760/9481/17).
2. Заявлені клопотання та позиції учасників судового провадження
2.1. Клопотання про закриття кримінального провадження в частині
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив усне клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Українищодо ОСОБА_10, в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, яку виключено зКК Українина підставіЗакону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 101-ІХ від 18.09.2019. Після технічної перерви в судовому засіданні відбулась заміна прокурора на ОСОБА_6, який підтримав позицію ОСОБА_5 та наполягав на закритті кримінального провадження в частині щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 заст. 205 КК України.
Захисник ОСОБА_7 надав суду письмове аналогічне за змістом клопотання та просив його задовольнити шляхом закриття кримінального провадження в частині обвинувачення його підзахисного ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК Україниу зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким зКК Українивиключеност. 205 цього Кодексу.
Захисник ОСОБА_8 підтримала клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття провадження в частині стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Представник цивільного позивача ПАТ «Укргазовидобування» ОСОБА_11 не заперечувала про закриття кримінального провадження в частині стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_23 та ОСОБА_9 подані стороною обвинувачення та захисту клопотання про закриття кримінального провадження в частині підтримали у повному обсязі, підстави закриття провадження в частині зрозуміли, проти закриття кримінального провадження в цій частині не заперечували.
2.2. Клопотання про повернення обвинувального акту
Захисник ОСОБА_8 надала суду клопотання про повернення обвинувального акта до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, як такого, що не відповідає положенням КПК України. В обґрунтування заявленого клопотання зазначила наступне:
1) в обвинувальному акті не зазначена подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) чим порушені положення ч. 1.ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України;
2) в обвинувальному акті не розкритий і повністю не описаний механізм та характер дій обвинувачених, які інкримінуються їм як злочини. Замість цього йде посилання на невстановлених слідством осіб та на здійснення певних дій в невстановлених слідством місцях, що вказує на неповноту слідства та невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України;
3) висновки обвинувального акту та констатація певних подій не повинні порушувати презумпції невинуватості обвинувачених осіб, зокрема обвинувальний акт не має містити тверджень про встановлення фактів вчинення злочину обвинуваченими;
4) формулювання у обвинувальному акті не містять повного викладу, відповідно до зазначеної кваліфікації інкримінованих діянь відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, у наслідок чого до відома обвинувачених не доведена повна і детальна інформація щодо пред`явленого обвинувачення;
5) у обвинувальному акті, поряд з іншим, висувається обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених положеннями ст. 205 КПК України, при тому, що зазначені діяння були декриміналізовані до моменту направлення обвинувального акта до суду.
6) у матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов, поданий пізніше ніж був складений та затверджений обвинувальний акт, про що відсутні відомості в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Прокурор ОСОБА_6 проти повернення обвинувального акта до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, як такого, що не відповідає положенням КПК України, заперечував, з огляду на наступне:
1) щодо розкриття і повноти описання механізму та характеру дій обвинувачених, які інкримінуються їм як злочини в обвинувальному акті
Пункт 5 частини 2 статті 292 КПК України передбачає виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також прокурор зазначив, що це пряма вимога КПК, а не порушення презумпції невинуватості, оскільки сторона обвинувачення формує свою позицію, яка в подальшому на основі ст. 22 КПК України, буде доводитись і визначатись судом на підставі позиції сторін, а отже виконання вимог обвинувального акта щодо викладу встановлених обставин не може бути підставою для повернення обвинувального акту, оскільки це виключно дотримання вимог процесуального кодексу.
2) щодо відсутності в обвинувальному акті формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Прокурор зазначив, що формулювання обвинувачення сформовано ОСОБА_10 в обвинувальному акті від 25 квітня 2018 року на сторінці 161, ОСОБА_9 на сторінці 180, а отже позиція захисника ОСОБА_8, що в обвинувальному акті повинно бути зазначено повне формулювання обвинувачення, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не відповідає дійсності та не може бути підставою для повернення обвинувального акта.
3) щодо відображення у обвинувальному акті обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених положеннями ст. 205 КПК України, які на даний час декриміналізовані.
Прокурор зазначив, що у зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», статтю 205 КК Українивиключено. Оскільки кожна процесуальна дія вчиняється і процесуальне рішення приймається у відповідності до процесуального кодексу, який діє на час прийняття такого рішення, станом на момент складання обвинувального акту 25 квітня 2018 року в КК була відповідна кримінальна правова кваліфікація, а саме стаття 205 КК України, отже в даному випадку підстави для повернення обвинувального акта відсутні.
4) щодо наявності у матеріалах кримінального провадження цивільного позову та відсутність відповідних відомостей у реєстрі матеріалів досудового розслідування
Прокурор зазначив, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні був складений 25 квітня 2018 року та направлений до суду 27 квітня 2018 року. Натомість цивільний позов в даному кримінальному провадженні датований 24 травня 2018 року, а отже вочевидь не міг бути зазначений в обвинувальному акті від 25 квітня 2018 року. В процесуальному кодексі встановлено, що цивільний позов може бути заявлений до початку судового розгляду, а отже в даному випадку підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
Представник цивільного позивача ПАТ «Укргазовидобування» ОСОБА_11, питання стосовно повернення обвинувального акту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, як такий, що не відповідає положенням КПК України залишила на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 .
Обвинувачені ОСОБА_23 та ОСОБА_9 подане захисником ОСОБА_8 клопотання підтримали у повному обсязі.
3. Оцінки та мотиви суду
3.1. Клопотання про закриття кримінального провадження в частині
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК України, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст.284КПК України виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 3ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається у разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У ч. 2, 3ст. 4 КК Українизазначено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч. 1ст. 5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Аналогічні вимоги обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться уст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенції), яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд).
Так, у рішенні у справіScoppola v. Italy № 2 (2009)Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої ст. 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на ч. 1 ст. 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м`яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справіSilvio Berlusconi and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом`якшує покарання, а закон, що насправді скасовував злочинність. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша ст. 49 Хартії передбачає й обов`язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справіScoppola v. Italy (№ 2) (2009)про те, що ч. 1 ст. 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов`язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями8,9 КПК України.
Правовий висновок з аналогічним обґрунтуванням щодо дії кримінального закону у часі викладено у постанові Верховного Суду України від 27.10.2016 № 5-99кс16.
Вищим антикорупційним судом встановлено, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 крім інших злочинів, обвинувачуються за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9, крім інших злочинів, обвинувачується за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України.
На час вчинення інкримінованого вказаним особам кримінального правопорушення, а також повідомлення їм про підозру та вручення обвинувального акта чинною буласт. 205 КК Українив редакціїЗакону України від 15.11.2011 № 4025-VI.
У подальшомуЗаконом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 101-ІХ від 18.09.2019, який набрав чинності 25.09.2019, виключено вказану норму з Особливої частиниКримінального кодексу України.
Тобто, дії, інкриміновані ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_9, за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, на даний час перестали бути кримінально караними.
Виходячи із змісту ч. 2, 3 ст.4, ч. 1 ст.5 КК України, а також, п. 2 ч. 3 ст.314, п. 4 ч. 1 ст.284 КПК Україникримінальне провадження в цій частині може бути закрито у підготовчому судовому засіданні у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження в частині, та закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК України, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
3.2. Клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту
Відповідно до ч. 4ст. 110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. З огляду на положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим КПК України, не обмежуючись виключно положеннями ст. 291 КПК України.
Зокрема змістобвинувального актумає відповідатиу томучислі положеннямст.9,17,314,337КПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до вимогп.п. 2, 3, 3-1, 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості виключно щодо таких осіб як обвинувачений, потерпілий, викривач, слідчий та прокурор у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
На відповідному системному підході до тлумачення норм права з врахуванням обставин конкретного кримінального провадження для дотримання засад законності у своїй практиці наполягає Верховний Суд.
Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к прямо зазначено, що «наслідком ігнорування певних способів тлумачення норм, зокрема, функціонального, системного, порівняльного, може стати також превалювання формального підходу (форми) до розуміння над змістом (суттю) обставин кримінального провадження, які мають бути досліджені всебічно, повно та неупереджено для дотримання засади законності, передбаченої статтею 9 КПК України».
Наведена позиція свідчить, що до оцінки дотримання принципу законності необхідно підходити системно, а не формально.
3.2.1. Щодо порушення презумпції невинуватості осіб, що не є учасниками провадження, та невідповідності обвинувального акту положенням ст. 17 КПК України
Як вбачається із змісту обвинувального акту ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Одночасно в обвинувальному акті містяться також прізвища та ініціали інших співучасників (на думку сторони обвинувачення) вказаних кримінальних правопорушень, з якого вбачається наступне:
- ОСОБА_24 був організатором злочинної організації, який її створив та керував нею, організовував скоєння злочинів та керував їх підготовкою і вчиненням, забезпечував фінансування та організовував приховування злочинної діяльності злочинної організації, об`єднав дії інших співучасників і спрямував їх на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та координував дії вказаних осіб, розподілив обов`язки між членами злочинної організації;
- ОСОБА_15 був організатором злочинної організації, організовував скоєння злочинів та керував їх підготовкою і вчиненням, забезпечував фінансування та організовував приховування злочинної діяльності, координував поведінку інших співучасників і спрямовував їх на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, безпосередньо виконував заплановані злочини у складі злочинної організації та був довіреною особою керівника злочинної організації ОСОБА_24 ;
- ОСОБА_25 була пособником злочинної організації, у скоєнні злочинів та їх підготовці і вчиненні, приховування злочинної діяльності, координувала поведінку інших співучасників і спрямовувала їх на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, була безпосереднім виконавцем запланованих злочинів у складі злочинної організації та, будучи пов`язаною тісними родинними зв`язками з керівником злочинної організації ОСОБА_24 (є його матір`ю);
- ОСОБА_20 обіймав посаду Першого заступника Голови Правління ПАТ «Укргазвидобування» був виконавцем у складі злочинної організації;
- ОСОБА_22 обіймав посаду заступника Голови Правління ПАТ «Укргазвидобування» був виконавцем у складі злочинної організації.
- ОСОБА_21 обіймала на протязі 2013 року і до 16.06.2014 посаду начальника управління корпоративних прав та майнових відносин Департаменту зовнішньоекономічної, інвестиційної діяльності та корпоративних прав ПАТ «Укргазвидобування», а також з 17.06.2014 посаду начальника управління корпоративних прав та майнових відносин ПАТ «Укргазвидобування», була виконавцем у складі злочинної організації;
- ОСОБА_18 був виконавцем у складі злочинної організації та довіреною особою ОСОБА_24 ;
- ОСОБА_26 був виконавцем у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.
- ОСОБА_27, ОСОБА_16, ОСОБА_28, ОСОБА_17, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 були виконавцями у складі злочинної організації.
При цьому, докази про ухвалення відносно зазначених вище осіб обвинувальних вироків та набрання ними законної сили, в матеріалах справи відсутні.
Частина 1 ст. 255 КК України визначає відповідний склад злочину наступним чином. «Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об`єднань злочинних організацій або організованих груп».
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України злочинна організація це внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання п`яти і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Таким чином для кваліфікації злочину за ст. 255 КК України потрібно, щоб до складу об`єднання входили щонайменше п`ять осіб, які відповідають ознакам суб`єкта злочину, в той час як в рамках кримінального провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року обвинувачення висунуто тільки двом особам.
Суд критично ставиться до твердження сторони обвинувачення, що для кваліфікації дій обвинувачених за ст. 255 КК України достатньо пред`явити обвинувачення лише двом особам, у той час як права інших зазначених у обвинувальному акті осіб, жодним чином не будуть порушені.
Також не може бути прийнята судом позиція сторони обвинувачення про те, що для кваліфікації злочину по ст. 255 КК України окрім даних самих обвинувачених, у обвинувальному акті обов`язково необхідно зазначати ще й данні (П.І.Б.) інших осіб, з викладенням ролі таких осіб, та детальним описом злочинних дій таких осіб у процесі створення злочинної організації або їх участі у складі злочинної організації.
У іншому випадку суд мав би здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, згідно якого конкретно визначені особи - організатори та члени злочинної організації (що не є обвинуваченими по справі, і вина яких не встановлена іншим вироком суду), вже беззаперечно вважаються винуватими у межах даного кримінального провадження.
Суд також звертає увагу, що у даному випадку за наявності конкретних відомостей про дії відповідних осіб, об`єктивний розгляд кримінального провадження з огляду на висунені ОСОБА_10 і ОСОБА_9 обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених положеннями ст. 255 КК України є неможливим, без встановлення певних фактів щодо таких осіб (зокрема щодо доведеності або спростування доведеності фактів вчинення зазначеними особами спільних дій разом з обвинуваченими).
Суд наголошує, що положеннями ст. 291 КПК України прямо передбачена можливість зазначення у обвинувальному акті анкетних даних обвинувачених, потерпілих і викривачів. Можливість обвинувачення в обвинувальному акті осіб, які не зазначені в якості обвинувачених, не передбачена ст. 291 КПК України або іншими нормами КПК України.
При цьому саме по собі направлення до суду обвинувального акту з описом злочинної діяльності осіб, які не підлягають притягненню до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року суд вважає порушенням презумпції невинуватості цих осіб, що є порушенням ст. 17 КПК України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому цим кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 40 КПК України за результатами попереднього слідчий має право складати обвинувальний акт, який за своїм змістом має відповідати положенням ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченомустаттею 291цього Кодексу.
За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Тобто не може бути переданим до суду обвинувальний акт відносно осіб, яким у встановленому порядку не висунуте обвинувачення.
Як було зазначено вище, незважаючи на те, що обвинувальний акт складений лише відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9, втім його зміст стосується обвинувачення й інших осіб у скоєнні цих же самих та інших злочинів.
Вказане є суттєвим порушенням як правових гарантій, передбачених національним законодавством, так і міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Наведена позиція послідовно відображена у практиці Верховного Суду (зокрема у постановах від 3 травня 2018 року у справі № 522/116/14-к, від 19 червня 2018 року у справі № 757/26602/15-к), у тому числі з прямим посиланням на конкретну практику ЕСПЛ з вказаного питання.
Аналогічної позиції притримується Апеляційна плата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 5 грудня 2019 року по справі №761/11248/17, де зокрема зазначено, що «колегія суддів в погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи прокурора, оскільки в обвинувальному акті мають зазначатися анкетні відомості обвинувачених, яким висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні. Стверджувати про вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті особами із зазначенням їх анкетних даних, яким обвинувачення не висунуто, або висунуто в іншому кримінальному провадженні, є порушенням вимог кримінално-процесуального права. Такий обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України».
Зокрема,як зазначеноу постановіВерховного судувід 19червня 2018року усправі №757/26602/15-к «…відповідно до практики Європейського суду з прав людини порушення принципу презумпції невинуватості може також статися в разі певних процесуальних припущень, через які особа вважається винною без установлення її вини в загальному процесі та відповідно до певного стандарту доведення («Клуві проти Франції», п. 42 - 54)...»
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.2008 року в справі «Хужин та інші проти Росії», Європейський суд з прав людини «нагадує, що положення §2 статті 6 Конвенції спрямоване на те, щоби убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді. Презумпція невинуватості, закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції (Allenet de Ribemontv. France, §35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону (Minelli v. Switzerland). Суд чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону (Bohmer v. Germany, §§54, 56; Nestak v. Slovakia, §§88-89)...».
Крім того, аналогічне трактування поняття презумпції невинуватості міститься в Рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року (остаточне 10.03.2010 року) в справі «Шагін проти України»: «…Суд повторює, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6. Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, … стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які … визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють …, або ж обвинувачують у вчиненні злочину, … та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (див. рішення у справі «Ісмоїлов та інші проти Росії» (Ismoilov and Others v. Russia), N 2947/06, п. 166, від 24 квітня 2008 року)...».
Даний перелік рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення презумпції невинуватості не є вичерпним і свідчить про те, що дотримання презумпції невинуватості є вкрай важливим і недотримання якої є наслідком порушення п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
3.2.2. Щодо завідомої упередженості поданого обвинувального акту по відношенню інших осіб в порушення вимог ч. 2 ст. 13 КПК України
Частина 2 ст.13 КПК України встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У даному контексті неупередженість процесуальних рішень передбачає, що органи досудового розслідування та прокурор ухвалюють процесуальні рішення лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних доказів, виключаючи обвинувальний ухил і особисту зацікавленість у вирішенні справи.
У той же час, викладаючи у обвинувальному акті відповідно до положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, сторона обвинувачення заздалегідь упереджено по відношенню до інших осіб визначає певні обставини, які не можуть бути належним чином перевірені в межах провадження №52017000000000106 (зокрема сам факт створення третіми особами злочинної організації, факт свідомого відведення обвинуваченим саме третіми особами певної ролі у діяльності злочинної організації, та інші обставини, обумовлені взаємодією обвинувачених з вказаними у обвинувальному акті третіми особами).
Констатація в обвинувальному акті факту вчинення злочинів певними особами спільно з обвинуваченими на думку суду є упередженим твердженням сторони обвинувачення ще й тому, що обвинувачені та інші учасники кримінального провадження завідомо не мають належної можливості спростовувати зазначені твердження відносно злочинних намірів та злочинної діяльності цих осіб.
За таких обставин суд вважає, що процесуальні рішення у вигляді складання та у вигляді направлення до суду стороною обвинувачення обвинувального акту від 24 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року є упередженими в частині зазначення виникнення злочину іншими особами, з урахуванням, того що ст. 337 КПК України передбачає можливість судового розгляду виключно до осіб, які є обвинуваченими.
3.2.3. Щодо невизначеності меж висунутого обвинувачення
Невизначеність правового статусу осіб, вказаних як співучасники у скоєнні злочину, на переконання суду, також є неконкретним викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9, і про які у будь-якому разі вони повинні бути чітко обізнаними та обрати власну правову позицію для захисту.
Всупереч вимогам закону, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 викладені таким чином, що дають підстави вважати, що обвинувальний акт стосується обвинувачення не тільки самого ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а й інших, прямо зазначених в ньому осіб, що є неприпустимим, не тільки з точки зору порушення презумпції невинуватості третіх осіб, так і з точки зору меж судового розгляду, який повинен проводитися лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Згідно змісту обвинувального акту співучасть ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення виражалася у пособництві та у безпосередньому виконанні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмивання) доходів, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, вчиненими в особливо великих розмірах у складі злочинної організації та ОСОБА_9 у пособництві вчиненню фінансових операцій та безпосередньому вчиненню правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також у безпосередньому вчиненні дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, вчиненими в особливо великих розмірах у складі злочинної організації, обвинувачення останніх повинно обмежуватись лише тими обставинами, які стосувалися їх ролі та ступеня участі у спільних діях співучасників, направлених на заволодіння чужим майном та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Не втручаючись до процесуальних дискреційних повноважень прокурора, суд зазначає, що в формулюванні обвинувачення, на думку суду, мають бути викладені лише діяння, в яких обвинувачується кожен обвинувачений для того, що би він мав можливість чітко розуміти, у чому його обвинувачують.
Тому, в разі якщо йдеться про обвинувачення у вчиненні злочину у співучасті, в формулюванні обвинувачення конкретному обвинуваченому не допускається просте копіювання з розділу «фактичні обставини». У формулюванні має бути наявний виключно опис діянь, в яких обвинувачується саме ця конкретна особа. Наведене необхідно для того, щоб обвинувачений мав достатньо інформації щоб повністю розуміти обвинувачення проти нього, щоб належним чином підготувати свій захист, задля дотримання права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).
Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).
3.2.4. Щодо інших аргументів сторони захисту, викладених у клопотанні про повернення обвинувального акту
Суд не погоджується з іншими доводами сторони захисту, викладеними у клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору, та надає їм наступну оцінку.
В обвинувальному акті від 25 квітня 2018 року належним чином зазначена подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) окремо по відношенню до кожного обвинуваченого.
Щодо ОСОБА_10 у обвинувальному акті зазначається, що вказаній особі відводилося виконувати зокрема наступне: «підпорядковуватися організатору злочинної організації», «виконувати роль засновника та керівника підконтрольного злочинній організації ТОВ «Газ Транс Груп», «як директор ТОВ «Газ Транс Груп» приймати участь та перемагати на фіктивних аукціонах», «при підписанні договорів купівлі продажу природного газу… підпорядковуватися учасникам злочинної організації», «створити, (придбати) підприємство (підприємства) або передати під контроль учасників злочинної організації вже створені», «підписувати документи удаваних (фіктивних) фінансових операцій підконтрольного злочинній організації підприємства ТОВ «Газ Транс Груп», «підписувати документи удаваних (фіктивних) фінансових операцій підконтрольного злочинній організації підприємства ТОВ «Вербен-Н», «дотримуватись встановлених правил поведінки і дисципліни з метою забезпечення конспірації»; по кожному з висунутих обвинувачень вказується час, місце, спосіб, інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також описаний механізм та характер дій ОСОБА_10 (Том №1, а.с. 163 - 180).
Щодо ОСОБА_9 у обвинувальному акті зазначається, що вказаній особі відводилося виконувати зокрема наступне: «підпорядковуватися організатору злочинної організації», «виконувати роль засновника та керівника підконтрольного злочинній організації ТОВ «Нафтогаз Трейд», яке діяло з метою прикриття незаконної діяльності злочинної організації», «при підписанні договорів купівлі продажу природного газу… підпорядковуватися учасникам злочинної організації», «підписувати документи безтоварних (фіктивних) фінансових операцій підконтрольного злочинній організації підприємства ТОВ «Нафтогаз Трейд», «виконувати роль керівника ТОВ «Фірма «ХАС», «виконувати роль постійного учасника (члену) Комітету управління спільною діяльністю», «здійснювати з іншими учасниками злочинної діяльності приховування злочинної діяльності», «маскувати злочинну діяльність, що полягало в частковому перерахуванні … коштів під виглядом прибутків», «виступати представником підконтрольного учасникам злочинної організації підприємства-нерезидента «Квікпейс Лімітед», «дотримуватись встановлених правил поведінки і дисципліни з метою забезпечення конспірації»; по кожному з висунутих обвинувачень вказується час, місце, спосіб, інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також описаний механізм та характер дій ОСОБА_9 (Том №1, а.с.183 224).
На вказаних сторінках обвинувального акту від 25 квітня 2018 року належним чином відображений виклад обставин відповідно до зазначеної кваліфікації інкримінованих діянь і інформація щодо пред`явленого обвинувачення по відношенню до кожного з обвинувачених відповідно до вимог КК України.
Таким чиномсуд вважає,що безврахування ранішезазначених порушень,в іншійчастині обвинувальнийакт 24травня 2018року в кримінальному провадженні № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року в іншому відповідає положенням ст. 291 КПК України.
Суд не вважає порушенням презумпції невинуватості обвинувачених твердження сторони обвинувачення про доведеність їх вини, оскільки сторона обвинувачення формує свою позицію, яка в подальшому на основі ст. 22 КПК України, буде доводитись і визначатись судом на підставі позиції сторін, а отже виконання вимог обвинувального акту щодо викладу встановлених обставин не може бути підставою для повернення обвинувального акту.
Суд також не вважає належною підставою для повернення обвинувального акту відображення у обвинувальному акті обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених положеннями ст. 205 КПК України, які на даний час декриміналізовані. У зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», статтю 205 КК України виключено. Оскільки кожна процесуальна дія вчиняється і процесуальне рішення приймається у відповідності до процесуального кодексу, який діє на час прийняття такого рішення, на час складання обвинувального акту від 25 квітня 2018 року була відповідна кримінальна правова кваліфікація, а саме стаття 205 КК України, а отже в даному випадку це не є підставою для повернення обвинувального акту. Дане не спростовує висновків, викладених в попередніх пунктах, про злочин вчинений у співучасті або у складі злочинної організації.
Наявність у матеріалах кримінального провадження цивільного позову та відсутність відповідних відомостей у реєстрі матеріалів досудового розслідування також не впливає на відповідність обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України. З наданих матеріалів убачається, що цивільний позов був заявлений 24 травня 2018 року (Том 3 а.с. 29), тобто вже після дати складення обвинувального акту (25 квітня 2018 року), що не впливає на дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 291 КПК України.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Судовий розгляд по даній справі не розпочато, тому у потерпілих залишається можливість пред`явлення цивільного позову.
4. Висновки
Таким чином суд констатує, що в, направленому до суду, обвинувальному акті від 25 квітня 2018 року в рамках кримінального провадження № 52017000000000602 всупереч положень ст. 9 та ст. 291 КПК України стверджує про вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті особами із зазначенням їх анкетних даних, яким обвинувачення не висунуто, або висунуто в іншому кримінальному провадженні. Поряд з цим в обвинувальному акті надана оцінка і правова кваліфікація діям осіб, які не мають можливості здійснювати захист власних інтересів в даному провадженні.
Зокрема в обвинувальному акті міститься звинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень наступних осіб: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_32, ОСОБА_27, ОСОБА_40, ОСОБА_30, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36, ОСОБА_26, ОСОБА_41, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_42, ОСОБА_33, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 .
За змістом обвинувального акта, перераховані вище, особи вчинили злочини у формі співучасті разом із обвинуваченими ОСОБА_23 та ОСОБА_9, а також інші злочини, які ОСОБА_23 та ОСОБА_9 не вчиняли. В якості обвинувачених такі особи в обвинувальному акті не зазначені. Анкетні дані таких осіб, якщо вони є обвинуваченими, всупереч п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначені.
З урахуванням наведених порушень ст. 9, 291 КПК та змісту ст. 337 КПК України в частині того, що судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Тобто не може бути переданим до суду обвинувальний акт відносно осіб, яким у встановленому порядку не висунуте обвинувачення; наведене порушення безумовно призводить до порушення презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками даного кримінального провадження № 52017000000000602, що є порушенням вимог КПК, про які йдеться мова в п.3 ч. 3 ст. 314 КПК, що унеможливлює призначення розгляду справи по суті.
Одночасно, таким чином, здійснюється порушення встановленого ст. 9 КПК України принципу законності по відношенню до осіб, що є обвинуваченими у справі рамках кримінального провадження № 52017000000000602. Також щодо обвинувачених таким чином порушується принцип визначеності меж пред`явленого обвинувачення, викладений у ст. 337 КПК України.
Суд оцінює наведені порушення ст. 9, 17, 314, 337 КПК України як суттєві і такі, що не підлягають самостійному усуненю судом на стадії підготовчого засідання і унеможливлює призначення до судового розгляду. При цьому сторона обвинувачення наполягала саме на направленій до суду формі обвинувального акту, і на залишенні змісту обвинувального акту в даній частині без змін.
З огляду на невідповідності обвинувального акту положенням ст.ст. 9, 17, 291, 314, 337 КПК України, кримінально-процесуальне законодавство не передбачає іншої можливості, ніж повернення судом обвинувального акту прокурору.
Керуючись статтями284, 291,314,315,369,372 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження в частині та захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження в частині задовольнити.
Кримінальне провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року, за обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України закрити в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Кримінальне провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України закрити в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
2.Клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України повернути до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, як такий, що не відповідає положенням КПК України.
3.Відповідно до ст. 395 КПК України, ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3