Документ № 91670169

справа № 991/7317/20

провадження №11-сс/991/761/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

за участю захисника підозрюваної ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2020 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52019000000000415від 21 травня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2020 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, із покладенням на підозрювану відповідних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, врахував наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрювана ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, встановлений розмір застави здатен забезпечити виконання належної процесуальної поведінки та не є непомірним для підозрюваної, проте застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 08 вересня 2020 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, допустився помилки щодо визнання набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної, у зв`язку з порушенням порядку вручення їй письмового повідомлення про підозру.

Також захисник вказує на необґрунтованість висновків слідчого судді в частині наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7, оскільки під час судового розгляду слідчий суддя встановлював не наявність обґрунтованої підозри, а з`ясовував причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину та досліджував протоколи допитів свідків, чим також порушив презумпцію невинуватості.

Крім того, захисник наводить доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків переховування від органів досудового розслідування чи суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

До того ж, на переконання захисника, клопотання про застосування запобіжного заходу від 31 серпня 2020 року детективом подано поза межами строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

У зв`язку з викладеним, захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 за апеляційною скаргою просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового провадження.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.182 КПК застава як запобіжний захід полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_7 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові пояснення з додатками сторони захисту, викладені у клопотанні про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7, відомості про її особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (далі - КК), а саме - одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо можливості вчинення ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Так, під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення та дотримання порядку її вручення підозрюваній.

При вирішенні питання щодо встановлення обґрунтованої підозри слід застосувати стандарт доказування «обґрунтована підозра», який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, 30 August 1990, §32). При цьому, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Merabishvili v. Georgia, 28 November 2017, §184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість на час розгляду клопотання підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

При цьому, неприйнятним є посилання захисника на порушення принципу презумпції невинуватості через дослідження слідчим суддею протоколів допиту свідків, оскільки жодних ознак порушення даної презумпції не порушено, проте дослідження наданих в порядку ч.5 ст.131 КПК матеріалів здійснено слідчим суддею виключно з метою встановлення обставин для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу.

У зв`язку з чим, посилання захисника на необґрунтованість підозри, в тому числі на недослідження самої письмової підозри, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду скарги та спростовуються матеріалами судового провадження, в тому числі обставинами можливого вчинення підозрюваною дій за повідомленою підозрою.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про порушення порядку вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 та набуття нею процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 п.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч.1 ст.277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч.1 ст.278 КПК України.

У ч.2 ст.111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

За змістом оскаржуваної ухвали 12 грудня 2020 року заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК

При цьому, як було встановлено слідчим суддею та підтверджено прокурором під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_7 за місцем проживання та відсутністю відомостей про її місцезнаходження, письмове повідомлення про підозру від 12 грудня 2019 року вручено представнику житлово-експлуатаційної організації - КП «Жилкомсервіс» за місцем проживання ОСОБА_7, представнику господарського суду Харківської області за місцем роботи ОСОБА_7 та надіслано засобами поштового зв`язку Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою за адресою місця проживання ОСОБА_7 . При цьому прокурором зазначено про направлення особі примірників повідомлення про підозру «з мокрою печаткою установи», проте не її копії, як помилково зазначено у деяких супровідних документах.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, у зв`язку з чим посилання в апеляційній скарзі на недотримання порядку вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 та набуття нею статусу підозрюваної не є такими, що відповідають фактичним обставинам провадження.

Відтак, слідчим суддею правомірно встановлено, що при врученні ОСОБА_7 повідомлення про підозру сторона обвинувачення дотрималася порядку, встановленого КПК, ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а тому щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК, який згідно з положеннями ст.12 КК є тяжким злочином, та за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Крім того, за приміткою ст.45 КК злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК, є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не може бути застосовано звільнення від покарання, застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, тощо.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів при цьому зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При оцінці цього ризику слідчий суддя врахував той факт, що ОСОБА_7 у період з червня 2019 року по березень 2020 року неодноразово викликалась до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій за її участю, проте жодного разу за викликом так і не з`явилась, надання захисником підозрюваної медичної документації щодо лікування особи цього ризику не спростовує.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із майновим станом та процесуальною поведінкою підозрюваної, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім цього, слідчим суддею також правомірно враховано ту обставину, що органом досудового розслідування розслідуються факти можливого вжиття ОСОБА_7 заходів із підкупу свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яка брала участь у проведенні обшуку, що проводився за місцем проживання ОСОБА_7, у якості понятої, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі.

З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_7 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ризику можливості перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено відсутність даного ризику, який не знайшов підтвердження під час розгляду клопотання та не був врахований при застосуванні запобіжного заходу.

Також не заслуговують на увагу доводи захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 стосовно подання стороною обвинувачення клопотання про обрання запобіжного заходу після закінчення строку досудового розслідування, оскільки наявною в матеріалах судової справи постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 21 серпня 2020 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 26 вересня 2020 року, у зв`язку з чим подання клопотання та його розгляд здійснено в межах даного строку.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК, яке є тяжким злочином, характер та обставини справи, поведінку підозрюваної під час досудового розслідування, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості обрання запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано поведінку підозрюваної під час досудового розслідування, відомості щодо стану здоров`я, її сімейний стан та майновий стан, характер кримінального правопорушення, у зв`язку з чим застава визначна у меншому, ніж заявлено у клопотанні сторони обвинувачення, розмірі,який на думку колегії суддів, не є непомірним для підозрюваної.

Таким чином колегія суддів констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваної ОСОБА_7 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваної в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2020 року про застосування допідозрюваної ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 травня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000415, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3