Документ № 91734979

Справа № 760/10894/18

Провадження №1-кп/4910/6/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18 вересня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

сторін:

з боку обвинувачення: прокурора - Кравця В.В.,

з боку захисту: захисників - Кругляка Р.Є., Грицишена К.П.,

у кримінальному провадженні №52017000000000016 від 04 січня 2017 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Москва Російської Федерації, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Грицишена К.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та здійснення дистанційного судового провадження, та клопотання про здійснення судового провадження згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Грицишеним К.П. у судовому засіданні заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та здійснення дистанційного судового провадження з Софійським районним судом Республіки Болгарія. Своє клопотання обґрунтовує положеннями ст.ст.336, 566 КПК України, міжнародними договорами (ст.10 Конвенції про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу від 29.05.2000, ст.9 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 08.11.2001, ст.6 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07.10.2002 та Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959), якими врегульовано питання проведення судового засідання в режимі відеоконференції з особами, які перебувають на території іноземної держави. Зазначив, що за медичними документами стан здоров`я ОСОБА_1 наразі є незадовільним, його переміщення на далекі відстані без шкоди його життю та здоров`ю неможливе. Проте, з метою реалізації права ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді справи в контексті права на справедливий судовий розгляд, принципу змагальності, дотримання обмежувальних заходів, сторона захисту вважає необхідною участь ОСОБА_1 у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Крім того, адвокатом Грицишеним К.П. заявлено клопотання про здійснення подальшого судового розгляду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 згідно з загальними правилами, передбаченими КПК України. На думку сторони захисту, на даний час перестали існувати підстави для здійснення судового розгляду у формі спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України). ОСОБА_1 перебуває поза межами України не з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він не може прийняти безпосередню участь у судовому засіданні через поважні причини (погіршення стану здоров`я). Крім того, ОСОБА_1 належним чином проінформований про судове засідання 18 вересня 2020 року у Вищому антикорупційному суді та загалом про судове провадження, яке здійснюється відносно нього, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою від 20 серпня 2020 року та матеріалами судової справи. Враховуючи це, а також бажання обвинуваченого прийняти участь у кримінальному провадженні, достеменно відоме місце перебування обвинуваченого (яке він повідомив особисто), та поважні причини неможливості його прибуття до суду, причин вважати, що ОСОБА_1 переховується від слідства і суду немає, відтак, підстави для здійснення спеціального судового провадження відсутні.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотань, суд приходить до таких висновків.

Відповідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальним обов`язком обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - обов`язок заздалегідь повідомити про це суд.

Частиною першою статті 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Частина третя цієї статті вказує на те, що застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.

Суд уже зазначав, що для того, щоб суд міг ухвалити рішення проводити судове провадження у режимі відеоконференції, мають бути встановлені випадки, визначені законом, або інші підстави, які суд визнає достатніми.

Статтею 567 КПК України передбачено можливість в порядку міжнародної правової допомоги допиту за запитом компетентного органу України шляхом проведення відео- або телефонної конференції, однак, в ній мова йде саме про проведення допиту особи, а не про проведення таким шляхом всього судового провадження, яке може тривати в часі достатньо довго.

Щодо посилання захисника на міжнародні правові документи, то необхідно зауважити, що Україна не є стороною Конвенції про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу, яку було підписано 29 травня 2000 року; Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну допомогу кримінальних справах, який було ратифіковано Законом України 01 червня 2011 року, передбачено проведення допиту за допомогою відеоконференції осіб, які повинні бути допитані як свідок або експерт судовими органами іншої Сторони у випадках, коли для особи, яка повинна дати показання, особиста явка на її територію для давання показань є не бажаною або не можливою, тобто, у даній конкретній справі, до ОСОБА_1 є обвинуваченим, такі норми міжнародного документу не можуть бути застосованими; Державами-учасниками Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07 жовтня 2002 року є держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав, до яких Республіка Болгарія та Республіка Австрія не входять; а Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, яка набрала чинності для України з 09 червня 1998 року, не передбачає допомоги в організації допитів осіб, які перебувають на території запитуваної Договірної сторони.

Отже, суд приходить до висновку, що не встановлено підстав для проведення судового провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває за межами України, у режимі відеоконференції, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання захисника Грицишена К.П. про здійснення подальшого судового розгляду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України, а не в порядку спеціального судового провадження як було визначено ухвалою суду від 09 червня 2020 року, суд зазначає таке.

За змістом ч.4 ст.323 КПК України якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими КПК. Отже, для того, щоб суд розпочав розгляд справи згідно із загальними правилами судового провадження, необхідно встановити, що перестали існувати підстави для постановлення ухвали про спеціальне судове провадження.

Висновок суду про те, що обвинувачений ОСОБА_1 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, який став однією з підстав для постановлення ухвали суду про здійснення спеціального судового провадження, на даний час не спростовано.

В ухвалі суду від 09 червня 2020 року констатовано, що встановлені судом обставини свідчать на користь того, що обвинувачений ОСОБА_1 обізнаний про розгляд кримінального провадження щодо нього у Вищому антикорупційному суді і що поважні причини неприбуття обвинуваченого до суду відсутні. Те, що представники ОСОБА_1 в Республіці Болгарія та Республіці Австрія отримали в порядку міжнародної правової допомоги виклик до суду на 18 вересня 2020 року, не свідчить про те, що підстави для спеціального судового провадження відпали, а тільки підтверджує, що обвинувачений був належним чином повідомлений про судовий розгляд, а також про час і місце слухань.

З викладеного висновується, що на теперішній час не перестали існувати підстави, які були встановлені під час постановлення Вищим антикорупційним судом 09 червня 2020 року ухвали про спеціальне судове провадження, тому клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.323, 371,372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Грицишена К.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та здійснення дистанційного судового провадження, та в задоволенні клопотання про здійснення судового провадження згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: О.В. Федоров

Я.В. Шкодін