Документ № 91933437

Справа № 991/7869/20

Провадження1-кс/991/8089/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

адвокатів Захарченка Ю.О., Панасюка О.Г.,

детектива Квакуші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу адвоката Захарченка Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення прокурора про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008 від 30.11.2018,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Захарченка Юрія Олександровича, подана на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, в інтересах ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2020 скаргу передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р .

Ухвалою від 23.09.2020 відкрито провадження за скаргою.

1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування

Скаржник зазначає, що 14.09.2020 отримав від детектива Національного антикорупційного бюро України копії постанов прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюка О.М. від 12.12.2018, 13.05.2019, 24.06.2019 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008 від 30.11.2018 щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку із оголошенням його розшуку.

Ці постанови вважає незаконними та необґрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування цього твердження скаржник посилається на такі обставини:

1) не набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Скаржник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів вручення ОСОБА_1 про підозру у спосіб та порядок, передбачений ст. 135, 136, 278 КПК України. Надіслання повідомлення про підозру за допомогою месенджера «What`sApp» на номер телефона ОСОБА_1 , який був отриманий не від самого ОСОБА_1 , а у ході проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_4 не є підтвердженням виконання вимог КПК України із вручення повідомлення про підозру, оскільки вручення його у такий спосіб не передбачено;

2) відсутність підстав для оголошення розшуку ОСОБА_1 . Скаржник зазначає, що за змістом постанови від 29.12.2017 підставою для оголошення розшуку ОСОБА_1 стала його неявка на виклик до слідчого Генеральної прокуратури України. Але повістка про виклик до слідчого надіслана менше, ніж за три дні до дати проведення процесуальної дії, зазначеної у виклику та не у спосіб, передбачений КПК України. На думку скаржника, надіслання повістки за допомогою месенджера «What`sApp» на номер телефона ОСОБА_1 , який був отриманий не від самого ОСОБА_1 , а у ході проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_4 , не може вважатися належним повідомленням про виклик. Таким чином у прокурора не було підстав для оголошення розшуку ОСОБА_1 ;

3) невідповідність оскаржуваних постанов вимогам ст. 110 КПК України.

2. Позиції сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні адвокати Захарченко Ю.О. та Панасюк О.Г. вимоги скарги з підстав, що у ній наведені підтримали. Просили скаргу задовольнити та скасувати постанови прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюка О.М. від 12.12.2018, 13.05.2019, 24.06.2019.

Прокурор у судове засідання не з`явився. 29.09.2020 на електронну пошту суду надіслав письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування заперечень зазначив про безпідставність твердження скаржника щодо не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням виклику особи є будь-які дані, які підтверджують факт її ознайомлення із змістом відповідного документу. Тобто КПК України не містить жодних обмежень для здійснення повідомлення про підозру шляхом надіслання тексту повідомлення про підозру за допомогою мобільного додатку. Крім того статус ОСОБА_1 як підозрюваного неодноразово підтверджувався ухвалами слідчих суддів.

Поряд із цим прокурор зазначив, що процесуальний статус ОСОБА_1 не має значення для оцінки оскаржуваних постанов у цьому кримінальному провадження, так як підставою для зупинення досудового розслідування є факт оголошення розшуку вісьмох підозрюваних. Тобто, навіть якщо допустити, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, то підстави для зупинення досудового розслідування все одно продовжують існувати щодо інших підозрюваних.

Скаргу просив розглянути без його участі.

В обґрунтування доводів, наведених у запереченнях долучив до матеріалів скарги копію витягу з ЄРДР та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 у справі № 991/6951/20.

Детектив НАБУ Квакуша А.С. просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у ній.

В обґрунтування заперечень на скаргу послався на такі обставини:

- обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри;

- безпідставність доводів щодо не набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Детектив зазначає, що у зв`язку із виїздом ОСОБА_1 30.11.2015 на територію Республіки Білорусь, відсутністю відомостей щодо його місцезнаходження, а також у зв`язку із тим, що єдине відоме органу досудового розслідування місце проживання ОСОБА_1 знаходиться на непідконтрольній території України, повідомлення про підозру було надіслано останньому засобами телефонного зв`язку, що узгоджується із ст. 135, 136 КПК України та відповідає умовам набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, передбаченим ст. 42, 278 КПК України;

- обґрунтованість оголошення розшуку ОСОБА_1 та зупинення досудового розслідування. Детектив зазначає, що підставою для оголошення розшуку ОСОБА_1 стала його неявка без поважних причин на виклик до прокурора для здійснення процесуальних дій, у тому числі щодо вручення повідомлення про підозру, отримання інформації про те, що він 30.11.2015 виїхав на територію Республіки Білорусь та на територію України більше не повертався, відсутність відомостей щодо його місцезнаходження, що унеможливлює вчинення будь-яких слідчих (розшукових) та процесуальних дій за його участю;

- відповідність оскаржуваних постанов вимогам, наведених у ст. 110 КПК України. Детектив стверджує, що оскаржувані постанови містять зміст обставин, які стали підставами для їх винесення та мотиви прийняття рішення.

Крім цього зазначив, що питання скасування постанов про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008 від 30.11.2018, але від інших дат вже було предметом судового розгляду. За результатами розгляду скарги слідчий суддя встановив, що ОСОБА_1 набув статус підозрюваного та що рішення про оголошення його розшуку є обґрунтованим. Також питання набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного неодноразово вирішувалося як при розгляді клопотань про надання дозволу на його затримання, так і під час обрання щодо нього запобіжного заходу, де слідчі судді робили висновок, що органом досудового розслідування вжито вичерпних заходів із вручення йому повідомлення про підозру.

На підтвердження доводів, викладених у запереченнях долучив відповідні документи: копії судових рішень за результатами розгляду клопотань про надання дозволу на затримання, обрання запобіжного заходу, скарги на зупинення досудового розслідування, копії витягу з ЄРДР, рапорти слідчого щодо вжиття заходів із вручення ОСОБА_1 повістки про виклик та повідомлення про підозру.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов таких висновків.

3. Обставини, встановлені слідчим суддею

На підставі документів, наявних у матеріалах скарги та пояснень, наданих сторонами слідчий суддя встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008 від 30.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209КК України, що було виділено із кримінального провадження № 42014000000000521.

В свою чергу, кримінальне провадження № 42014000000000521 24.05.2018 було об`єднано із кримінальним провадженням № 42018000000000563, яке до цього було виділено із кримінального провадження № 42016000000003536.

29.12.2017 старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенком В., за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами. Що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Скучинським В. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України.

Повідомлення про підозру надіслано на номер мобільного телефону ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «What`sApp», на підтвердження чого надано копію відповідного рапорту слідчого та копії фотознімків екрану телефону із відмітками про прочитання.

29.12.2017 старший слідчий в ОВС слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенко В.І. виніс постанову про оголошення розшуку ОСОБА_1 . Підставами для оголошення розшуку останнього стали - неявка за викликом слідчого, відсутність відомостей щодо місця перебування, наявність достатніх даних, які вказують про переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Так повістка про виклик до слідчого на 29.12.2017 надсилалася 27.12.2017 на номер мобільного телефону ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «What`sApp», на підтвердження чого надано відповідний фотознімок екрану телефону із відміткою про прочитання адресатом.

Відповідно до рапорту слідчого від 29.12.2017, ОСОБА_1 30.11.2015 виїхав з території України в напрямку м. Мінськ, Республіка Білорусь та у подальшому на територію України не повертався.

21.06.2019 оголошено міжнародний розшук ОСОБА_1

12.12.2018, 13.05.2019, 24.06.2019 прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюком О.М. виносилися постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008, у тому числі, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку із оголошенням її розшуку.

У оскаржуваних постановах прокурор посилається на такі обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення:

- перебування підозрюваних, у тому числі ОСОБА_1 у розшуку, здійснення заходів із встановлення його місцезнаходження;

- виконання усіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе на існуючій стадії досудового розслідування та без участі підозрюваних.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Предметом оскарження є рішення прокурора про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадження № 42018000000003008.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування.

Підстави, порядок та умови зупинення досудового розслідування передбачені Главою 23 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру, зокрема, у разі якщо підозрюваного оголошено у розшук.

Тобто можливість зупинення досудового розслідування, у тому числі, у зв`язку із оголошенням особи у розшук, передбачена лише після повідомлення особі про підозру у порядку, визначеному ст. ст. 276-278 КПК України та набуття нею процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України підозрюваний оголошується у розшук у разі якщо його місцезнаходження невідоме або він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови якщо він був належним чином повідомлений про такий виклик.

Отже зупинення досудового розслідування з підстав, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, передбачає існування формальних підтверджень наведених обставин і обґрунтовану констатацію відповідних фактів посадовими особами органів досудового розслідування. Зокрема, встановлення факту перебування особи за межами України та нез`явлення на виклики слідчого, прокурора. Таке роз`яснення наведено у п. 2 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017).

Також згідно з ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

З огляду на наведені правові норми, враховуючи обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування своїх вимог при розгляді цієї скарги, слідчий суддя має перевірити такі обставини:

- набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;

- наявність підстав для зупинення досудового розслідування у зв`язку із оголошенням розшуку ОСОБА_1 ;

- факт виконання всіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе на момент зупинення досудового розслідування та всіх дій для здійснення розшуку підозрюваного;

- дотримання вимог КПК України щодо процесуального оформлення рішення про зупинення досудового розслідування.

Щодо процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України особа набуває статусу підозрюваного, за наявності однієї з таких умов:

1) особі у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру;

2) особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;

3) щодо особи складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 ст. 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У главі 11, зокрема, в ч. 1 та ч. 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Із рапорту слідчого від 29.12.2017 вбачається, що 27.12.2017 на номер телефону ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «What`sApp» була надіслана повістка про виклик до слідчого на 29.12.2017 для проведення процесуальних дій, у тому числі з вручення повідомлення про підозру. Проте за викликом слідчого ОСОБА_1 не прибув.

У зв`язку із отриманням відомостей про те, що 30.11.2015 ОСОБА_1 виїхав з території України в напрямку м. Мінськ, Республіка Білорусь та у подальшому на територію України не повертався та відсутністю відомостей щодо його місцезнаходження, слідчим застосовано процедуру вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

Так повідомлення про підозру 29.12.2017 було надіслано ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «What`sApp». Відомості щодо номеру ОСОБА_1 отримано під час огляду мобільного телефону іншої особи. У месенджері номер мобільного телефону, куди надіслано повідомлення про підозру визначено як належний саме ОСОБА_1 .

Факт належності цього номеру саме ОСОБА_1 не оспорюється і самим скаржником, який заперечує лише проти способу у який контакти ОСОБА_1 були встановлені.

Надані до матеріалів скарги фотознімки містять відомості про прочитання адресатом надісланого йому повідомлення.

Слідчий суддя відхиляє доводи скаржника про те, що надіслання повідомлення про підозру у такий спосіб суперечить вимогам КПК України та не є належним підтвердженням вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та набуття ним статусу підозрюваного.

Як зазначалося вище, у разі відсутності відомостей щодо місцезнаходження особи, повідомлення про підозру надсилається їй у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Серед способів вручення повідомлення КПК України виділяє здійснення його за допомогою телефону, електронною поштою чи факсимільним зв`язком.

За змістом ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є, зокрема, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Враховуючи встановлення слідчим суддею факту належності номеру мобільного телефону, куди було надіслано повідомлення про підозру саме ОСОБА_1 , факту прочитання ним повідомлення, можна дійти висновку, що слідчий довів до відома ОСОБА_1 зміст повідомлення про підозру.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться за адресою зареєстрованого місця проживання.

Проте доказів про надіслання повідомлення про підозру за місцем реєстрації ОСОБА_1 а саме за адресою: АДРЕСА_1 матеріали скарги не містять. Відповідно до пояснень детектива повідомлення про підозру ОСОБА_1 за цією адресою і не надсилалося.

Втім відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення місто Донецьк відноситься до тимчасово окупованої території, та його віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через проведення антитерористичної операції.

Відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» на тимчасово окуповані території поширюється особливий правовий режим, що стосується перетину тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

У зв`язку із цим оператори поштового зв`язку на цих територіях фактично не функціонують, а органи державної влади не мають змоги реалізовувати свої повноваження, що відповідно унеможливлює проведення будь-яких слідчих (розшукових) та процесуальних дій та надіслання у таку місцевість поштової кореспонденції.

Отже у цьому випадку невжиття органом досудового розслідування заходів із надіслання повідомлення про підозру за місцем реєстрації не свідчить про недотримання вимог КПК України в частині надіслання повідомлень. З огляду на те, що м. Донецьк є непідконтрольною територією України виконання цього обов`язку є неможливим.

З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя переконаний, що орган досудового розслідування вжив вичерпних заходів із вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а отже останній набув процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні.

Щодо наявності підстав для зупинення досудового розслідування у зв`язку із оголошенням особи у розшук

Із змісту оскаржуваних постанов вбачається, що підставою для зупинення досудового розслідування є оголошення розшуку, у тому числі ОСОБА_1 .

Розшук ОСОБА_1 оголошено постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенка В.І. від 29.12.2017.

21.06.2019 оголошено міжнародний розшук ОСОБА_1 .

Підставою для оголошення розшуку ОСОБА_1 стали - неявка за викликом слідчого, відсутність відомостей щодо місця перебування, наявність достатніх даних, які вказують про переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до матеріалів скарги 30.11.2015 ОСОБА_1 виїхав з території України в напрямку м. Мінськ, Республіка Білорусь та у подальшому на територію України не повертався.

Слідчий суддя встановив, що повістка про виклик ОСОБА_1 на 29.12.2017 була надіслана 27.12.2017 на номер його мобільного телефону за допомогою мобільного додатку «What`sApp».

Як зазначалося вище КПК України передбачає здійснення повідомлення у тому числі, за допомогою телефону чи електронної пошти.

Матеріали скарги містять відомості про прочитання повідомлення адресатом. Отже, враховуючи, що повістка на 29.12.2017 була надіслана 27.12.2017 та її зміст доведено до адресата, про що свідчить прочитання повідомлення, то можна дійти висновку, що слідчий завчасно повідомив ОСОБА_1 про необхідність з`явитися до слідчого для проведення процесуальних дій.

Відповідно до матеріалів скарги, 30.11.2015 ОСОБА_1 виїхав з території України в напрямку м. Мінськ, Республіка Білорусь та у подальшому на територію України не повертався.

Матеріали скарги не містять доказів, які дозволяли б встановити конкретне місцезнаходження ОСОБА_1 , у тому числі на момент оголошення його розшуку. У судовому засіданні адвокати ці відомості також не надали. Наведене підтверджує обставину відсутності відомостей щодо місцезнаходження ОСОБА_1 та неможливості його встановлення, а також є свідченням переховування від органів досудового розслідування.

Наведене у сукупності свідчить про обґрунтованість оголошення ОСОБА_1 у розшук та відповідно наявність підстав для зупинення досудового розслідування у зв`язку із існуванням цієї обставини.

Щодо виконання всіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, проведення яких необхідне та можливе на момент зупинення досудового розслідування та всіх дій для здійснення розшуку підозрюваного та дотримання вимог КПК України щодо процесуального оформлення рішення про зупинення досудового розслідування

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний:

- виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе;

- всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з розшуком підозрюваного.

Враховуючи вимоги до змісту та форми процесуального рішення, наведені у ст. 110 КПК України, постанова повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, а також мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Оцінивши зміст оскаржуваних постанов слідчий суддя дійшов висновку, що вони відповідають формальним вимогам, наведеним у ст. 110 КПК України.

Зокрема, у них міститься:

- посилання на кримінальне провадження;

- посилання на оголошення розшуку, у тому числі ОСОБА_1 . Мотиви прийняття такого рішення викладені у окремій постанові, що передбачено ч. 2 ст. 281 КПК України, а тому, на думку слідчого судді, наведення додаткового обґрунтування підстав оголошення розшуку підозрюваного не є обов`язковим;

- посилання на переховування від органів досудового розслідування та відсутність відомостей про місцезнаходження ОСОБА_1

- посилання на виконання усіх можливих слідчих дій на визначеній стадії досудового розслідування. Постанова від 24.06.2019 містить також посилання на про направлення запитів про проведення слідчих дій до інших країн, відповіді на які не надійшли.

Всі ці обставини знайшли підтвердження під час розгляду скарги та підтверджуються відповідними матеріалами.

Враховуючи поведінку осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, встановлення обставин, які свідчать про вжиття ними заходів із переховування від органів досудового розслідування вже протягом тривалого часу, слідчий суддя вважає, що за таких умов прийняття органом досудового розслідування рішень про зупинення досудового розслідування № 42018000000003008 є виправданим та не становить порушення принципу розумності строків провадження.

Отже рішення прокурора від 12.12.2018, 13.05.2019, 24.06.2019 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000003008 є обґрунтованими, а зміст оскаржуваних постанов відповідає формальним вимогам, визначеним у ст. 110 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для їх скасування.

Отже, у задоволенні скарги адвоката Захарченка Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги адвоката Захарченка Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанови прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Литвинюка О.М. від 12.12.2018, 13.05.2019, 24.06.2019 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003008 від 30.11.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін