- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/5491/20
Провадження1-кс/991/5649/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В, за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Бірюкова Р.Г. про відмову у визнанні потерпілим, поданої у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000043 від 17.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Бірюкова Р.Г. про відмову у визнанні потерпілим, подана у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52020000000000043 від 17.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, в якій заявник просить:
- залучити ОСОБА_1 до провадження № 52020000000000043 у якості потерпілого та цивільного позивача;
- визнати незаконними дії детектива НАБУ Бірюкова Р. щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та винесення постанови від 05.06.2020 року;
- внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування;
- визнати ОСОБА_1 потерпілим від кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115, ст. 442, ст. 255, ст. 256, ст. 111, ст. 112, ст. 437, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України;
- письмово повідомити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про початок кримінального провадження та про завершення досудового розслідування.
Скарга мотивована тим, що постанова детектива НАБУ Бірюкова Р.Г. від 05.06.2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000043 від 17.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, є протизаконною, винесеною з порушенням вимог чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2020 року провадження за вказаною скаргою відкрито.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою з метою захисту порушених на його думку законних прав та інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні.
За п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України, потерпілий зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
Таким чином, за змістом вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України у слідчого судді виникає обов`язок здійснювати розгляд скарги за участю особи, яка її подала, а у особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 виникає обов`язок прибути за викликом до суду або повідомити про причини неможливості його прибуття.
Як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, повідомлення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 27.07.2020 року, було отримане адресатом 24.07.2020 року (а.с. 51), повідомлення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 17.09.2020 року, було отримане адресатом 11.09.2020 року (а.с. 81).
Крім того, відповідно до витягу з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с. 86), повідомлення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 01.10.2020 року, було отримане адресатом 22.09.2020 року (поштове відправлення № 0100182779851).
Тобто, будучини належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, беручи до уваги неодноразову неявку ОСОБА_1 в судові засідання, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, яка її подала, - ОСОБА_1 .
Детектив НАБУ Бірюков Р.Г. був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив. Надав письмові заперечення, відповідно до яких 02.06.2020 року до НАБУ надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, тобто легалізації коштів, отриманих внаслідок заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем. Оскільки, правова конструкція норми ст. 209КК України не передбачає такого елементу об`єктивної сторони злочину як шкода чи завданий збиток, зважаючи, що детективом не встановлено який саме вид шкоди завдано ОСОБА_1 можливим вчиненням зазначеного злочину, у чому полягає така шкода та який її розмір, детектив дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 потерпілим у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи вищевикладене, детектив просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
За змістом ч. 3 ст. 306 КПК України, участь особи, рішення якої оскаржується, - детектива НАБУ Бірюкова Р.Г. не є обовязковою.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2020 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальні правопорушення за заявою № 14-ДЗ, поданою 17.12.2019 року народними депутатами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за № 52020000000000043 від 17.01.2020 року та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, за № 52020000000000044 від 17.01.2020 року, які постановою прокурора було об`єднано в одне провадження за № 52020000000000043 від 17.01.2020 року.
02.06.2020 року до НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020 року, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, тобто легалізація коштів, отриманих унаслідок заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, вчинена за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем в тому числі Президентом України, повноваження якого припинено, - ОСОБА_14 та невстановленими особами з його оточення.
Постановою детектива НАБУ Бірюкова Р.Г. від 05.06.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020 року.
З аналізу змісту скарги вбачається, що не погодившись із вказаним процесуальним рішенням детектива, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф № 1, статті 303-308 КПК України.
Пунктами 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, відповідно до ст. 110 КПК України, постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено всі обставини та правові підстави, які виключають можливість визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Так, оскаржувана постанова мотивована тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020, в рамках якого ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання його потерпілим, здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, тобто легалізації коштів, отриманих внаслідок заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем. Зважаючи, що правова конструкція норми ст. 209КК України не передбачає такого елементу об`єктивної сторони злочину як шкода чи завданий збиток, то, виходячи з приписів ст. 55 КПК України, зазначена стаття Кримінального кодексу України не передбачає наявність потерпілого, оскільки цим злочином не може бути завдано шкоди. Враховуючи, що детективом не встановлено який саме вид шкоди завдано ОСОБА_1 можливим вчиненням зазначеного злочину, у чому полягає така шкода та який її розмір, детектив дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000044 від 17.01.2020 внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, за фактом можливого вчинення Президентом України, повноваження якого припинено, - ОСОБА_14 та невстановленими особами з його оточення легалізації коштів, одержаних внаслідок заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, вчиненої за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становище (а.с. 32).
Так, стаття 209КК України встановлює кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Відповідно до Розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України, ст. 209цього Кодексу відноситься до злочинів у сфері господарської діяльності.
Предметом цього злочину є кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння (предикатне діяння), що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на кошти та майно.
Таким чином, легалізації (відмиванню) майна, що кваліфікується за ст. 209КК України, обов`язково повинно передувати вчинення предикатного діяння - кримінального правопорушення, внаслідок якого було здобуто такі кошти чи майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Тобто, правова природа набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язана з наступними обставинами:
- вчиненням кримінального правопорушення;
- завданням фізичній особі моральної, фізичної або майнової шкоди;
- причинно-наслідковим зв`язком між вчиненим кримінальним правопорушенням та завданою шкодою.
Відсутність хоча б однієї із вказаних обставин виключає наявність підстав для визнання особи потерпілою.
Так, ОСОБА_1 у своїй скарзі стверджує, що вказаним кримінальним правопорушенням йому було завдано матеріальної та моральної шкоди внаслідок легалізації коштів, одержаних внаслідок заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, на частину отримання яких він має право як громадянин України, тобто отриманих унаслідок вчинення предикатного кримінального правопорушення.
Однак, ОСОБА_1 не надав слідчому судді жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би факт належності йому вказаних коштів чи права на отримання передбачених законом виплат із них.
Оскільки, відомості до ЄРДР внесено за фактом легалізації коштів, одержаних внаслідок заволодіння саме державними коштами, то у слідчого судді відсутні підстави вважати, що внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 могла бути заподіяна будь-яка шкода, у тому числі матеріальна або моральна.
Зважаючи, що детективом було дотримано принципу законності, передбаченого ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, вимог ст. 55 КПК України щодо правових підстав для відмови у визнанні потерпілим, а зміст процесуального рішення - оскаржуваної постанови від 05.06.2020 року відповідає вимогам ст. 110 КПК України, то доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість зазначеної постанови та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні слідчим суддею відхиляються.
Таким чином, підстави для скасування постанови детектива НАБУ Бірюкова Р.Г. від 05.06.2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020 року відсутні.
Що стосується вимог щодо залучення ОСОБА_1 до об`єднаного кримінального провадження № 52020000000000043 у якості потерпілого та цивільного позивача, визнання його потерпілим від ряду кримінальних правопорушень, визнання незаконними дій детектива, то слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до детектива НАБУ Бірюкова Р.Г. із заявою про визнання його потерпілим саме у кримінальному провадженні № 52020000000000044 від 17.01.2020 року (а.с. 57-80). Питання щодо визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000043 не ставилось, а як наслідок, і не вирішувалось детективом у оскаржуваній постанові.
За такого, слідчий суддя позбавлений можливості надати оцінку доводам ОСОБА_1 щодо необґрунтованості відмови у визнанні його потерпілим у об`єднаному кримінальному провадженні № 52020000000000043.
Разом з тим, ст. 307 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, які можуть бути ухвалені слідчим суддею за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, а саме, - за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування постановляється ухвала слідчого судді, яка може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов`язання припинити дію;
3) зобов`язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, слідчий суддя за результатами розгляду скарг, зокрема, на постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом постановлення однієї з вищезазначених ухвал.
З огляду на зазначене, слідчий суддя, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, не наділений повноваженнями за результатами розгляду скарг, у даному випадку на постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим, визнавати особу потерпілою чи цивільним позивачем у кримінальному провадженні або визнавати дії щодо винесення постанови протиправними.
Крім того, оскільки із наданих слідчому судді доказів вбачається, що ОСОБА_1 не має жодного процесуального статусу ані в кримінальному провадженні № 52020000000000044, ані у об`єднаному кримінальному провадженні № 52020000000000043, то відсутні підстави для задоволення скарги в частині внесення до ЄРДР відомостей про ОСОБА_1 як потерпілого та надання йому будь-якої інформації щодо стану досудового розслідування, зокрема щодо його початку та завершення.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 55, 110, 303, 306, 307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Бірюкова Р.Г. від 05.06.2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, поданої у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000043 від 17.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК