Документ № 91998307

Справа № 991/7839/20

Провадження1-кс/991/8057/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Грабара С.В. про закриття кримінального провадження, подану у рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000266 від 17.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в якій заявник просить:

- скасувати постанову детектива НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року;

- повідомити Державне бюро розслідувань та Службу безпеки України про зловживання повноваженнями та саботаж детектива Грабара С.В .

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що постанова детектива НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року є незаконною та передчасною, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні дійсних обставин кримінального правопорушення, винесена в порушення вимог КПК України, зокрема, перед закриттям кримінального провадження детективом не проведено ряд слідчих та процесуальних дій, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню в судовому порядку.

ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 29.09.2020 р., не з`явився, надіслав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, оскільки вже реалізував своє право щодо надання пояснень по суті справи 28.09.2020 р., а також враховуючи його незадовільний стан здоров`я, в якому також зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Детектив Грабар С.В. в судове засідання, призначене на 29.09.2020 р., не з`явився, під час розгляду скарги по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.09.2020 р., заперечував проти задоволення скарги, а також надав письмові заперечення на скаргу, в яких зазначив, що дана скарга носить маніпулятивний характер та містить твердження, які не відповідають дійсності, в свою чергу, постанова про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року обґрунтована, оскільки внаслідок оцінки доказів, що зібрані в ході досудового розслідування, зокрема, показів Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 як свідка, повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, було встановлено відсутність в діяннях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у зв`язку з чим кримінальне провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року у відповідності до положень закону було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за такого, підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Крім того, в якості додатку надав матеріали кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 р., а також просив розглянути справу без участі уповноваженої особи НАБУ в разі її неприбуття на поточне засідання, з метою недопущення розповсюдження респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи положення статті 306 КПК України, поважність причин неявки особи, яка подала скаргу, та детектива в судове засідання, з урахуванням наданих учасниками кримінального провадження пояснень в судовому засіданні 28.09.2020 р., та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності особи, яка подала скаргу, та особи, бездіяльність якої оскаржується.

Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, враховуючи надані учасниками кримінального провадження пояснення в судовому засіданні 28.09.2020 р., слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено, групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000266 від 17.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом вчинення вказаного злочину працівниками Національного антикорупційного бюро України, зокрема, вчинення Керівником Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 злочину через те, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р. за ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368 КК України протиправно змінено підслідність та не повідомлено про це заявника, тоді як до прийняття такого процесуального рішення процесуальний керівник повинен був вчинити ряд викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення слідчих та процесуальних дій.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі, зокрема, ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2020 р. у справі № 991/2772/20 по заяві ОСОБА_1 вих. № 3858/17 від 17.03.2020 р. (вх. № В-5775) про вчинення кримінального правопорушення працівниками Національного антикорупційного бюро України.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В. від 31.08.2020 року кримінальне провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 р. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленою відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Не погодившись з відповідною постановою, заявник ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з даною скаргою на підставі п. 3) ч.1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18) ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, за приписами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається слідчим, прокурором, при встановленні відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).

З огляду на викладене, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

Відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України, - постанова слідчого, прокурора складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Отже, відповідно до ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленими матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.

Так, оскаржувана постанова мотивована, серед іншого, тим, що під час досудового розслідування з метою уточнення викладених у заяві ОСОБА_1 вих. № 3858/17 від 17.03.2020 р. (вх. № В-5775) про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, Керівником Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 , доводів та з`ясування факту спричинення будь-яких збитків, до НАБУ повістками неодноразово викликався ОСОБА_1 , проте останній жодного разу не з`явився за викликами та про причини своєї неявки не повідомив. Натомість, в ході досудового розслідування був допитаний як свідок Керівник Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 , згідно показів якого вбачається, що детективами НАБУ дійсно здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., однак, ОСОБА_3 до складу групи слідчих у вказаному провадженні не входив і жодних дій процесуального та/або слідчого характеру в провадженні не здійснював, як і не здійснював у ньому повноважень, визначених ст. 39 КПК України, як керівник органу досудового розслідування; при цьому, у кримінальних провадженнях, розпочатих за заявами ОСОБА_1 , досудове розслідування не здійснював, процесуальні та слідчі дії в рамках таких кримінальних проваджень не проводив, оскільки це компетенція детективів НАБУ; в свою чергу, рішення судів, які йому надходили, передавалися до виконання уповноваженим особам НАБУ, які вживали належних заходів до їх виконання; водночас, питання визначення/зміни підслідності у кримінальних провадженнях згідно положень ст.ст. 36, 218 КПК України є виключною компетенцією прокурора та відповідні рішення не підлягають оскарженню; в свою чергу, на думку свідка, його діями жодних збитків або шкоди ОСОБА_1 не спричинено.

Крім того, постанова детектива НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року обґрунтована тим, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України передбачає зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Натомість, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000266 від 17.04.2020 року не встановлено жодних даних про будь-які зловживання (у тому числі з метою отримання неправомірної вигоди) з боку працівників НАБУ під час виконання ними своїх обов`язків з розгляду заяв, прийняття процесуальних рішень, в результаті яких було б спричинено істотну шкоду. В свою чергу, заявником не надано жодних доказів на підтвердження спричинення діяннями працівників НАБУ будь-якої шкоди та/або збитків відносно нього. Водночас, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 не приймались процесуальні рішення і не вчинялись жодні дії в межах повноважень процесуального керівника досудовим розслідуванням, яким може бути лише відповідний прокурор у провадженні, так як це виходить за межі його компетенції як керівника органу досудового розслідування, про що достеменно відомо і заявнику з огляду на зміст його заяви про вчинення кримінального правопорушення; разом з тим, у необхідних випадках в межах компетенції ним вживались адміністративно-розпорядчі заходи щодо доручення виконання рішень судів, розгляду звернень, організації досудового розслідування. За таких обставин, внаслідок повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, було встановлено відсутність в діяннях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у зв`язку з чим кримінальне провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року у відповідності до положень закону було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Стаття 364 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення як зловживання владою або службовим становищем.

При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.

В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

Крім того, суб`єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини.

Отже, виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи (отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

В свою чергу, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000266 від 17.04.2020 року здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, зокрема, за фактом вчинення Керівником Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 злочину через те, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р. протиправно змінено підслідність та не повідомлено про це заявника, тоді як до прийняття такого процесуального рішення процесуальний керівник повинен був вчинити ряд викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, з метою встановлення наявності в діях Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, детективом було проведено лише допит свідка - Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 , який повідомив, що у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., до складу групи слідчих не входив і жодних дій процесуального та/або слідчого характеру в рамках цього провадження не здійснював, як і не здійснював у ньому повноважень, визначених ст. 39 КПК України, як керівник органу досудового розслідування; у кримінальних провадженнях, розпочатих за заявами ОСОБА_1 , досудове розслідування не здійснював, процесуальні та слідчі дії в рамках таких кримінальних проваджень не проводив; водночас, питання визначення/зміни підслідності у кримінальних провадженнях є виключною компетенцією прокурора; ним не приймались процесуальні рішення і не вчинялись жодні дії в межах повноважень процесуального керівника досудовим розслідуванням в зазначеному кримінальному провадженні, так як це виходить за межі його компетенції як керівника органу досудового розслідування, його діями жодних збитків або шкоди ОСОБА_1 не спричинено.

Відповідно до положень ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, виходячи зі змісту даної статті, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом:

1) проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

2) витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;

3) проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Главою 20 Розділу ІІІ КПК України передбачені види слідчих (розшукових) дій, що можуть бути проведені слідчим/прокурором з метою отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Разом з цим, детективом не було проведено ряд слідчих (розшукових)/процесуальних дій в рамках кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року, направлених на отримання (збирання) доказів з метою підтвердження/спростування викладених у заяві ОСОБА_1 вих. № 3858/17 від 17.03.2020 р. обставин; не були проведені слідчі (розшукові)/процесуальні дії з метою перевірки вже отриманих доказів - показів свідка Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 на підтвердження/спростування отриманих від даного свідка пояснень щодо обставин, які є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні.

В свою чергу, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначається, що покази свідка - Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 підтверджуються копіями документів, які отримані відповідно до ст. 93 КПК України в ході досудового розслідування (матеріали кримінального провадження № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., а.с. 40). Проте в матеріалах кримінального провадження, яке закрито окаржуваною постановою, відсутні такі докази, а міститься лише протокол допиту свідка ОСОБА_3 .

З матеріалів кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року вбачається, що детективом не були вжиті заходи на отримання та долучення до матеріалів кримінального провадження належних та допустимих доказів, які б підтверджували/спростовували, що Керівник Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 не визначався у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р. процесуальним керівником досудовим розслідуванням, не входив до складу групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, не здійснював жодних дій процесуального та/або слідчого характеру в рамках цього кримінального провадження, не вирішував питання щодо визначення/зміни підслідності у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р. (в матеріалах кримінального провадження відсутні копії постанови про визначення групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 52017000000000216 від 29.03.2017 р., які б підтверджували/спростовували покази свідка Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 ).

Отже, при винесенні рішення про закриття кримінального провадження слідчий керувався лише показами свідка Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 , при цьому не вжив заходів, направлених на перевірку таких показів, не провів слідчі/процесуальні дії, направлені на отримання інших доказів з метою надання об`єктивної оцінки вже отриманим доказам, у їх сукупності.

Зазначене свідчить про не дотриманість детективом вимог ст. ст. 91-94 КПК України щодо збирання доказів, оцінки вже наявних доказів, не дотриманість вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної оцінки, а за такого має місце невідповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова детектива НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року винесена без перевірки наданих у даному кримінальному провадженні показів свідка - Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_3 , за відсутності доказів на підтвердження вжиття детективом заходів з метою отримання доказів на підтвердження/спростування отриманих від даного свідка пояснень щодо обставин, які є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, що свідчить про те, що постанова винесена без з`ясування усіх обставин, які підлягають встановленню, а тому вона винесена передчасно.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим було порушено принцип законності, передбачений ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення слідчого не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а за такого доводи заявника про необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні заслуговують на увагу, тому скаргу слід задовольнити в цій частині та скасувати постанову детектива НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 року.

Що стосується вимоги скаржника щодо здійснення слідчим суддею повідомлення до Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України про зловживання повноваженнями та саботаж детектива Грабара С.В., то в цій частині скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 307 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, які можуть бути ухвалені слідчим суддею за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, а саме, - за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування постановляється ухвала слідчого судді, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За таких обставин, слідчий суддя за результатами розгляду скарг, зокрема, на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом постановлення однієї з вищезазначених ухвал.

З огляду на зазначене, слідчий суддя відповідно до положень КПК України не наділений повноваженнями за результатами розгляду скарг вчиняти такі дії як повідомляти спеціальні органи про протиправні, на думку заявника, дії слідчого, вчиненні в ході досудового розслідування в рамках певного кримінального провадження.

Відтак, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого чи прокурора.

Керуючись ст.ст. 2-3, 9, 303, 306-307, 309, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 31 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - скасувати.

Матеріали кримінального провадження № 52020000000000266 від 17.04.2020 р. направити детективу Національного антикорупційного бюро України, який здійснює повноваження слідчого у даному кримінальному провадженні, для подальшого здійснення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Біцюк А.В.