- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Павлишин О.Ф.
- Секретар : Гецко І.В.
- Прокурор : Семак І.А.
справа № 991/6803/20
провадження №11-сс/991/717/20
слідчий суддя: Мовчан Н.В.
доповідач: Чорна В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Гецко І.В.,
за участі:
особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Бойка П.А.,
прокурора Семака І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бойка Петра Анатолійовича - захисника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 р. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.08.2020 р. про обрання запобіжного заходу, -
ВСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення, апеляційної скарги та заперечень.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку ухвалою від 09.09.2020 р. призначено до апеляційного розгляду (т. 3 а.с. 21).
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 р., та обрано відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник Бойко П.А. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення. Посилається на те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні через порушення органом досудового розслідування порядку вручення письмового повідомлення про підозру, визначеного щодо особи, яка постійно проживає за кордоном. Стверджує, що сторона обвинувачення на момент винесення постанови про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук володіла відомостями про його точне місцезнаходження, але не здійснила належним чином виклик останнього для участі в проведенні процесуальних дій. Зазначає, що за даними Інтерполу його підзахисний на даний час не перебуває у міжнародному розшуку. Вказує на безпідставність висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки надані органом досудового розслідування докази не підтверджують його безпосередньої чи опосередкованої участі у наданні неправомірної вигоди посадовим особам САП. Крім того, заперечує висновки слідчого судді щодо наявності процесуальних ризиків переховування його підзахисного від слідства та суду, а також здійснення впливу на учасників кримінального провадження, посилаючись на те, що на протязі останніх років він на законних підставах постійно проживає на території Республіки Кіпр.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник Бойко П.А. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній обставини. На підтвердження своєї позиції про постійне проживання ОСОБА_1 на законних підставах на території Республіки Кіпр надав суду засвідчені копії документів, відповідно до яких, останній орендує квартиру у місті Лімасол (Республіки Кіпр), та паспорт громадянина Республіки Кіпр, виданий на ім`я ОСОБА_1 .
Прокурор Семак І.А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін. Зазначив, що офіційних даних про місце перебування ОСОБА_1 на момент вручення йому письмового повідомлення про підозру та звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу орган досудового розслідування не мав. У зв`язку з чим, останнього було оголошено у міжнародний розшук, а повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
У зв`язку з тим, що слідчим суддею клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 розглянуто за правилами ч. 6 ст. 193 КПК України як щодо особи, оголошеної у міжнародний розшук, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу захисника Бойка П.А. за відсутності підозрюваного.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1 Короткий зміст матеріалів та мотиви клопотання про обрання запобіжного заходу.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ Пісного В.І., погоджене з прокурором САП Семаком І.А., про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З клопотання вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.06.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період з 01.06.2020 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебувають з ним у постійній комунікації та підпорядковуються йому у всіх питаннях, що стосуються господарської діяльності, обслуговування та ведення кримінальних проваджень, які зачіпають особисті інтереси ОСОБА_1 , увійшов з ними у злочинну змову з метою організації надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, зокрема, заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 у розмірі 5 мільйонів доларів США за прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження №42014000000001590 від 17.11.2014 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, та внесення до ЄДРДР відомостей про закриття цього провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В подальшому, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинила умисні дії, направлені на надання через особу, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення - ОСОБА_5 , неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 у розмірі 5 мільйонів доларів США за прийняття вищезазначеного рішення та вчинення дій на користь ОСОБА_1
01.07.2020 року старшим детективом НАБУ Пісним В.І. за погодженням з прокурором САП Семаком І.А. у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 в організації надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Під час розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 01.02.2018 року залишив територію України через пункт пропуску «Одеса» в напрямку Французької Республіки (м. Париж). Також, встановлено, що останній може ймовірно перебувати поза межами України на території Об`єднаних Арабських Еміратів чи у Республіці Кіпр.
Отже, через неможливість вручення повідомлення про підозру в день її складання особисто ОСОБА_1 , а також, зважаючи на відсутність достовірних даних про місце його постійного проживання за кордоном, органом досудового розслідування було вжито заходів із вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Зокрема, вказане повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного 01.07.2020 року направлено засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 за останнім відомим місцем його реєстрації - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Колос».
Крім того, в той же день письмове повідомлення про підозру під підпис вручено ОСОБА_6 - матері ОСОБА_1 , а його електронна версія направлена на телефонний номер, яким, за версією органу досудового розслідування, на даний час користується ОСОБА_1
28.07.2020 року старшим детективом НАБУ Пісним В.І. винесено постанову про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, а матеріали щодо вчинення ним вказаного кримінального правопорушення виділено в окреме провадження, якому присвоєно №52020000000000473.
В обґрунтування необхідності обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
3.2 Мотиви слідчого судді.
Приймаючи рішення про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя надав оцінку наявності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні та підстав його оголошення у міжнародний розшук, обґрунтованості підозри та існуванню ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.
З огляду на те, що на момент повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_1 (як в Україні, так і поза її межами) органу досудового розслідування відоме не було, слідчий суддя дійшов висновку про належне повідомлення останнього про підозру в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України для вручення повідомлень.
Крім того, слідчий суддя визнав доведеним стороною обвинувачення факт оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, зважаючи на наявність відповідної постанови та її подальше скерування разом з належними матеріалами до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
За результатами дослідження наданих до клопотання матеріалів, слідчий суддя переконався у тому, що стороною обвинувачення надані достатні докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, та зазначив, що висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими та доводяться стороною обвинувачення в тій мірі, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
За результатами розгляду клопотання визнано підтвердженими доводи сторони обвинувачення щодо існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення та переховується від органів досудового розслідування як у цьому кримінальному провадженні, так і у іншому, де він також має статус підозрюваного. При цьому, надаючи оцінку можливості подальшого переховування ОСОБА_1 поза межами України, слідчим суддею враховано матеріальний стан підозрюваного, зокрема те, що лише протягом 2018 року останнім отримані доходи на суму понад 52 млн. грн.
Крім того, визнано підтвердженим існування ризику незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з огляду на те, що виявлене в ході розслідування листування між ОСОБА_1 та підозрюваною ОСОБА_7 свідчить про її та іншого підозрюваного ОСОБА_3 підпорядкованість ОСОБА_1 . Також, слідчий суддя визнав, що про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить сам факт спроби ОСОБА_1 здійснити підкуп співробітників правоохоронних органів в іншому кримінальному провадження для уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, слідчий суддя під час розгляду клопотання знайшов не підтвердженим ризик знищення, приховання або спотворення підозрюваним будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Однак, враховуючи встановлення інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та підстав застосування запобіжного заходу, визначених частиною другою цієї статті, з метою належного здійснення кримінального провадження та можливого відшукання підозрюваного через канали міжнародного розшуку, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання на даній стадії провадження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
4. Мотиви суду.
4.1 Щодо набуття статусу підозрюваного.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, якими визначено порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні, особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
З матеріалів клопотання вбачається, що починаючи з 01.02.2018 року ОСОБА_1 не перебуває на території України. За даними Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», він перетнув державний кордон в пункті пропуску «Одеса» в напрямку Французької Республіки (м. Париж) та до теперішнього часу на територію України не повернувся.
Крім того, згідно з наявними в матеріалах клопотання копіями процесуальних документів кримінального провадження № 42014000000001590 від 17.11.2014 р., зокрема, копії повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_1 підозри від 14.11.2019 р., вбачається, що фактичне мешкання останнього на той час органом досудового розслідування (слідчим підрозділом центрального апарату ДБР) було встановлено за адресами, які знаходяться на території Об`єднаних Арабських Еміратів та Республіки Кіпр.
Таким чином, на момент складення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., орган досудового розслідування (НАБУ) мав відомості про можливе фактичне перебування ОСОБА_1 на території трьох країни, а саме: Французької Республіки, Об`єднаних Арабських Еміратах та Республіки Кіпр.
Водночас, даних, які б підтверджували отримання органом досудового розслідування станом на 01.07.2020 року документального підтвердження місця постійного проживання ОСОБА_1 на території однієї з цих країн, як підстави для застосування визначеного ч. 7 ст. 135 КПК України порядку вручення повідомлень особі, яка проживає за кордоном, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, не встановлено порушень в тому, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 стороною обвинувачення вручене в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, для вручення повідомлень, а саме: шляхом вручення дорослому члену сім`ї - ОСОБА_6 (матері ОСОБА_1 ), а також його направлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_1 - по АДРЕСА_2 .
Зазначені докази свідчать про обґрунтованість оскаржуваних захистом висновків слідчого судді стосовно належного виконання органом досудового розслідування вимог ст. ст. 278, 135 КПК України при врученні письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , та набуття останнім статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
При цьому, факт направлення тексту повідомлення про підозру в електронному вигляді на номер телефону, яким за версією органу досудового розслідування користувався ОСОБА_1 , в тому числі під час вчинення інкримінованого йому злочину, колегія суддів не приймає як доказ належного вручення повідомлення про підозру, оскільки зазначений спосіб повідомлення не передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України, якою слід керуватися для здійснення виклику у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2018 року постійно проживає на території Республіки Кіпр, у зв`язку з чим, на його думку, порушено порядок вручення повідомлень, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України, колегія суддів оцінює критично, оскільки документальне підтвердження того, що останній має постійне місце проживання за межами України, зокрема, у Республіці Кіпр, не було надано стороні обвинувачення на момент повідомлення ОСОБА_1 про підозру, а також слідчому судді при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
4.2 Щодо міжнародного розшуку підозрюваного.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в розшук, чинний КПК України не визначає, однак регламентує, що про оголошення розшуку органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
З наведеного слідує, що винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань є доказами оголошення міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Як вже зазначалося вище, матеріалами клопотання підтверджено, що ОСОБА_1 01.02.2018 року перетнув державний кордон України в в напрямку Франції (м. Париж), та дотеперішнього часу на територію України не повертався.
Постановою детектива НАБУ від 28.07.2020 р. оголошено його міжнародний розшук.
Зазначена постанова скерована для виконання Робочому апарату Національного центрального бюро Інтерполу із запитом правоохоронного органу про міжнародний розшук громадянина України (т. 1 а.с. 247-249).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наданими до клопотання доказами органом досудового розслідування доведено, що підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.
Доводи сторони захисту про відсутність інформації у організації Інтерпол про розшук ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки долучена захисником до матеріалів клопотання відповідь секретаріату при комісії з контролю за документами Інтерполу, на яку він посилається (т. 2 а.с. 68), датована 17 січня 2020 р., тобто надана до оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук у даному кримінальному провадженні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, підставою для публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи та подальшої видачі (екстрадиції) в України є, в тому числі, ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. В даному випадку, такою ухвалою є оскаржувана ухвала слідчого судді. Водночас, відсутність публікації червоного оповіщення щодо розшуку особи секретаріатом Інтерполу не можна ототожнювати з відсутністю факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, обставини щодо якого колегією суддів досліджені вище.
4.3 Обґрунтованість підозри.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива НАБУ.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки наданих стороною обвинувачення матеріалів клопотання визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з пособництвом у наданні неправомірної вигоди службовій особі САП, яка займає особливо відповідальне становище.
При цьому, колегією суддів не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для продовження проведення розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , а встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що долучені до клопотання докази, що були враховані слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, зібрані органом досудового розслідування та надані слідчому судді з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не приймає, зважаючи на те, що кримінальний процесуальний закон не висуває окремих вимог до того, які саме докази та в якому вигляді сторона обвинувачення має подавати на підтвердження обґрунтованості підозри, а питання їх належності та допустимості на даній стадії судом не вирішуються.
4.4 Наявність ризиків.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності встановленого слідчим суддею ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику переховування підозрюваного від слідства, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину і оголошений у міжнародний розшук, на даний час його місце перебування поза межами України невідоме, він не бере участі у процесуальних діях, систематично не з`являється на виклики та не повідомляє орган досудового розслідування про своє місцезнаходження.
Слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу також обґрунтовано враховано, що корупційні злочини мають високий рівень суспільної небезпеки, з огляду на тяжкість покарання, яке може загрожувати підозрюваному у разі визнання його винним за вироком суду, без можливості застосування пільгових інститутів кримінального закону, а також на наявність достатніх майнових ресурсів для подальшого його ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, колегія суддів погоджується з наявністю ризику незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на встановлені органом досудового розслідування обставини, які підтверджують вплив ОСОБА_1 на інших підозрюваних та свідчать про факт спроби останнього здійснити підкуп співробітників правоохоронних органів в іншому кримінальному провадження для уникнення кримінальної відповідальності.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин та враховуючи, що слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі зроблено правильний висновок про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, постановлення саме такої ухвали, яка по суті є проміжною, є необхідною передумовою для належного здійснення кримінального провадження, можливого відшукання ОСОБА_1 через канали міжнародного зв`язку, тоді як питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або заміну його на більш м`який запобіжний захід буде вирішуватися після затримання підозрюваного та доставлення його до суду.
При цьому, колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи захисника про те, що ОСОБА_1 на законних підставах постійно проживає в Республіці Кіпр, оскільки ці обставини станом на час постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді жодним чином документально не підтверджені.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без змін, а апеляційної скарги захисника Бойка П.А. - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника Бойка Петра Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.08.2020 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді
А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин