Документ № 92107249

Справа № 991/6684/20

Провадження1-кп/991/64/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Кравця В.В.,

захисника Тимошенка А.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

10 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2020 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

11 серпня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду призначено підготовче судове засідання.

05 жовтня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

2.Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Кравець В.В. клопотання підтримав та пояснив, що під час досудового розслідування вжито всіх необхідних та передбачених КПК України заходів для оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, у якому він продовжує перебувати станом на цей час. Зазначене підтверджується, з-поміж іншого, постановами про оголошення розшуку та про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 ; унесенням відомостей про постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань; направленням запитів до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України про внесення клопотання про публікацію повідомлення щодо розшуку ОСОБА_1 , який Робочим апаратом Укрбюро Інтерполу прийнято до виконання; повідомленням Національної поліції України про внесення клопотання до обліків Генерального секретаріату Інтерполу про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_1 та інформацією, отриманою від Комісії з контролю файлів Інтерполу та від Національного бюро Інтерполу в Словенії, про реєстрацію ОСОБА_1 свого проживання в готелях у Республіці Словенія, а згодом - про відсутність інформації про перебування ОСОБА_1 на території Республіки Словенія.

У судовому засіданні прокурор додатково зазначив, що, на думку сторони обвинувачення, наявні достатні докази переховування ОСОБА_1 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зокрема, прокурор обґрунтував свою позицію наявністю відомостей від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про те, що 07 вересня 2017 рокуколегив територію України через пункт пропуску «Краківець», справжньою причиною виїзду ОСОБА_1 , на думку прокурора, було переховування від органів слідства та суду; відсутніми у сторони обвинувачення відомостями про актуальне місцеперебування ОСОБА_1 .

Також прокурор навів доводи, які, на його думку, підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про здійснення щодо нього кримінального переслідування, а саме: проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 участь у якому приймав адвокат Тимошенко А.С.; звернення ОСОБА_1 до Комісій з контролю файлів Інтерполу, яка знаходиться у м. Ліон, Французька Республіка, з метою отримання відомостей стосовно можливого здійснення його розшуку з використанням каналів Інтерполу

Ураховуючи викладене, сторона обвинувачення вбачає достатньо підстав для ухвалення судом рішення про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник Тимошенко А.С. надав суду письмові заперечення проти клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, які в судовому засіданні підтримав та навів наступні доводи безпідставності та необґрунтованості викладених у клопотанні вимог сторони обвинувачення.

Зокрема, на думку сторони захисту, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, а в подальшому - обвинуваченого у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, що виключає можливість здійснення щодо нього спеціального судового провадження. Окрім того, захисник заперечив проти твердження прокурора щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність кримінального провадження щодо нього.

Іншим аргументом захисника щодо необґрунтованості клопотання сторони обвинувачення є недоведеність прокурором факту переховування ОСОБА_1 від слідства і суду. Адвокат зазначив, що ОСОБА_1 жодного разу не був викликаний для участі у слідчих діях у визначеному законом порядку, не отримував і не мав можливості отримати повідомлення про його виклики, а також фізично не мав змоги переховуватись та ухилятись від кримінального переслідування, оскільки воно розпочалось після виїзду ОСОБА_1 за межі України.

Своє заперечення проти клопотання прокурора адвокат Тимошенко А.С. також обґрунтовує непідтвердженістю факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук. Посилаючись на судову практику та Правила Інтерполу, адвокат робить висновок, що оголошенням особи в міжнародний розшук слід вважати публікацію щодо неї картки-оповіщення червоного кольору, яка надає повноваження на встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, здійснення її арешту та екстрадиції.

Клопотання прокурора Кравця В.В., на думку захисника, не підлягає задоволенню також із тієї підстави, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року було зупинено, що, на думку адвоката, унеможливлювало прийняття слідчим суддею Вищого антикорупційного суду рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, та, як наслідок, унеможливлює звернення прокурора до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Додатково сторона захисту на підтвердження власної процесуальної позиції стосовно необґрунтованості вимог прокурора, заявлених у клопотанні, зазначає про неотримання повідомлень про розгляд справи ОСОБА_1 , чим, на думку адвоката, обмежується процесуальне право ОСОБА_1 на участь у розгляді питання щодо здійснення спеціального судового провадження стосовно нього.

На завершення своїх заперечень адвокат Тимошенко А.С. звернув увагу суду на порушення процесуальних норм щодо підслідності злочину у цьому кримінальному провадженні.

3.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд уважає, що клопотання прокурора Кравця В.В. про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 3 ст. 323 КПК України встановлено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Зі змісту процитованої норми випливає, що для здійснення спеціального судового провадження в порядку, визначеному процесуальним законом, необхідно встановити наявність наступних обставин: 1) чи допускає КПК України спеціальне судове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження; 2) чи має особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, статус обвинуваченого у кримінальному провадженні; 3) чи переховується від органів слідства та суду особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 4) чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, у міждержавний та/або міжнародний розшук.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України. Вказаний злочин відноситься до злочинів, що визначені статтею 297-1 КПК України, щодо яких процесуальний закон допускає можливість здійснення спеціального судового провадження.

При вирішенні питання про наявність у ОСОБА_1 статусу обвинуваченого суд керується нормою ч. 2 ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинувачений (підсудний) є особою, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 надійшов до Вищого антикорупційного суду 10 серпня 2020 року, питання про повернення обвинувального акту судом ще не розглядалось, клопотання про повернення обвинувального акту стороною захисту не заявлялось, отже обвинувальний акт надійшов в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів набуття в порядку, визначеному процесуальним законом, ОСОБА_1 статусу підозрюваного, та, як наслідок, не набуття ним статусу обвинуваченого, спростовуються матеріалами провадження.

Із доданих до клопотання документів вбачається, що згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» та на територію України більше не повертався. Зазначене унеможливило вручення йому особисто повідомлення про підозру.

У зв`язку із відсутністю у сторони обвинувачення відомостей про місце перебування ОСОБА_1 повідомлення про підозру йому було вручено у порядку ч. 1 ст 42, ч. 2 ст. 135 КПК України, а саме - складене 17 липня 2018 року та того ж дня передане голові правління ОСББ «Родинна Оселя» за останнім відомим місцем його фактичного проживання; а також 18 липня 2018 року вручене директору ЖКП № 3 за місцем реєстрації ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлень регламентований ст. 135 КПК України, відповідно до частини другої якої у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, особі, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування, передбачає створення такій особі можливості дізнатись про існування повідомлення про підозру не лише від органів досудового слідства, але й з інших доступних джерел.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а в подальшому і обвинуваченого, що має значення для вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження щодо нього в порядку, визначеному КПК України.

Наступною обставиною, що уможливлює здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_1 , є доведення факту його переховування від слідства і суду, що нерозривно пов`язане із обізнаністю про здійснення щодо нього кримінального провадження.

Як слідує із доданих до клопотання прокурора документів, 29 травня 2017 року за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 здійснено обшук, в ході якого вилучено докази, що мають значення для цього кримінального провадження. Обшук проводився за участю адвоката ОСОБА_1 - Ткаченка В.І.

Окрім того, згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 05 грудня 2018 року № ІР/13271/18/ G10/43889/ЕС5/R3/1 до вказаного Департаменту надійшло повідомлення Комісії з контролю файлів Інтерполу від 30 листопада 2018 року про те, що на її адресу звернувся ОСОБА_1 з метою отримання інформації, що міститься відносно нього в обліках Генерального секретаріату Інтерполу. Зазначене підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 про можливий його розшук у межах кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2020 року надано дозвіл на здійснення щодо ОСОБА_1 спеціального досудового розслідування. 18 березня 2020 року на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України для виконання вимог ст. 290 КПК України, аналогічного змісту повістка опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» від 21 березня 2020 року № 54 (6668), що є загальнодоступними джерелами інформації.

У судовому засіданні, що відбулось 07 жовтня 2020 року, адвокат Тимошенко А.С. надав суду заяву обвинуваченого ОСОБА_1 , якою останній підтверджує повноваження адвокатів Адвокатського об`єднання «Астерс» здійснювати його захист та представляти його інтереси у цьому кримінальному провадженні, в тому числі в судових засіданнях.

Зазначені обставини, на переконання суду, однозначно та беззаперечно свідчать в достатній мірі про те, що ОСОБА_1 обізнаний про наявність кримінального провадження відносно нього, а тому суд критично оцінює заперечення сторони захисту про таку обізнаність.

Колегія суддів також не враховує докази сторони захисту про перебування ОСОБА_1 на лікуванні, у зв`язку з чим обвинувачений не міг з`являтись до органів досудового розслідування та до суду, оскільки останній документ, який містив інформацію про стан здоров`я ОСОБА_1 , датований 09 лютого 2018 року, що не підтверджує неможливість ОСОБА_1 прибувати за викликом до органів досудового розслідування та суду в 2020 році.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує перебування обвинуваченого за межами України з 07 вересня 2017 року; інтереси ОСОБА_1 як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження представляють захисники, з якими він укладає угоди про правову допомогу у зв`язку з кримінальним провадженням щодо нього, повістки про виклик під час досудового розслідування розміщувались на сайті Національного антикорупційного бюро України та в газеті «Урядовий кур`єр», що дозволяло з ними ознайомитись незалежно від фактичного місця перебування ОСОБА_1 , повістки про виклик до суду направлялись за останнім відомим місцем його проживання в Україні та місцем реєстрації, в текстах повісток зазначались наслідки неявки в судове засідання.

Наступною обставиною, встановлення якої є необхідним для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_1 , є оголошення ОСОБА_1 у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Прокурором до клопотання додано документи, які підтверджують, що оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, а саме: постанову від 09 серпня 2018 року про оголошення розшуку підозрюваного та постанову від 20 серпня 2018 року про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного; докази внесення відомостей про постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань; запит від 11 жовтня 2018 року до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України про внесення клопотання про організацію міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1 , яке було прийнято до виконання, та запит від 17 лютого 2020 року про внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до обліків Генерального секретаріату Інтерполу для його арешту та подальшої екстрадиції; повідомлення Національної поліції України про внесення клопотання до обліків Генерального секретаріату Інтерполу про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_1 та лист, отриманий від Комісії з контролю файлів Інтерполу та від Національного бюро Інтерполу в Словенії про реєстрацію ОСОБА_1 свого проживання в готелях у м. Любляна та м. Рогашка Слатина Республіки Словенія, а згодом - про відсутність інформації про перебування ОСОБА_1 на території Республіки Словенія.

Дослідивши та оцінивши докази сторони обвинувачення, ураховуючи заперечення та доводи сторони захисту, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором обставини оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук з огляду на наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 323 КПК України випливає, що під час розгляду питання про спеціальне судове провадження суд повинен з`ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, у міждержавний та/або міжнародний розшук. Із зазначеного випливає, що суд не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.

Інші аргументи, викладені захисником у письмових запереченнях на клопотання про здійснення спеціального судового провадження, зокрема про порушення процесуальних норм щодо підслідності злочину у цьому кримінальному провадженні, звернення детектива до слідчого судді стосовно надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у зупиненому кримінальному провадженні матимуть значення під час судового розгляду, оскільки стосуються оцінки законності здійснення процесуальних дій під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Оцінка таких доводів не може здійснюватися на стадії підготовчого провадження під час вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження, а може бути надана судом за результатами судового розгляду на підставі досліджених судом матеріалів кримінального провадження.

Судом ураховано посилання сторони захисту на судову практику стосовно прийняття рішення про здійснення спеціального досудового розслідування у зупиненому кримінальному провадженні, а саме - ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3010/19, однак суд не може застосувати викладену в зазначеному рішенні правову позицію у зв`язку з її постановленням за інших обставин справи.

Окрім того, Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду за клопотанням захисника Тимошенка А.С. розглядалось питання зміни підсудності у провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року, за результатами якого 29 вересня 2020 року постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання захисника Тимошенка А.С.

Суд також визнає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо неможливості розгляду та вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження у зв`язку з прийняттям слідчим суддею рішення про спеціальне досудове розслідування у зупиненому провадженні, оскільки встановлення вказаних обставин виходить за межі повноважень суду та обсягу дослідження обставин, визначення яких в силу дії ч. 3 ст. 323 КПК України є необхідним для прийняття законного та обґрунтованого рішення про здійснення спеціального судового провадження.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що наведені стороною обвинувачення доводи в обґрунтування підстав для задоволення клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 є достатніми для його задоволення.

Керуючись статтями ч. 5 ст. 139, ч. 3 ст. 323, 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора Кравця В.В. про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

3.Повідомити обвинуваченого про прийняте рішення про здійснення спеціального судового провадження щодо нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

4.Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_1 , а також інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.