Документ № 92299445

Справа № 991/8661/20

Провадження1-кс/991/8888/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Черевач І. І.,

адвоката Сандулєєвої В. В.,

адвоката Корюкіна О. В.,

затриманого ОСОБА_1 ,

прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуна В. В.,

розглянувши заяву (скаргу) адвоката Сандулєєвої В. В., що діє як захисник ОСОБА_1, подану в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) стосовно затримання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018130530000692 від 24.08.2018,

ВСТАНОВИЛА

20 жовтня 2020 року адвокат Сандулєєва В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до слідчої судді із заявою (скаргою) в порядку статті 206 КПК України.

Адвокат Сандулєєва В. В. заявила, що затримання ОСОБА_1 відбулося з порушенням законодавства. Вона зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано 19.10.2020 о 10 годині ранку у його будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Адвокат стверджує, що детективи Національного антикорупційного бюро України під час затримання не пояснили підстав для застосування затримання, а також не пояснили суть та мету затримання. Вона зазначила, що зробила про це відповідну відмітку у протоколі затримання, складеному 19.10.2020 (з 11:00 по 11:15) в приміщенні кабінету 367 у будівлі Національного антикорупційного бюро України (Національного бюро, НАБУ), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3.

Адвокат стверджує, що ОСОБА_1 з 2018 року перебував у статусі свідка у кримінальному провадженні № 12018130530000692 від 24.08.2018, своєчасно з`являвся на виклики, надавав необхідні процесуальні документи, не переховувався від органу досудового слідства. Вона стверджує, що ОСОБА_1 не було відомо про його процесуальний статус, та він не отримав письмового повідомлення про підозру. Також, вона вважає, що відсутні законні підстави для затримання у порядку статті 208 КПК України. Таким чином, вона вважає, що затримання було незаконним і було порушене право ОСОБА_1 на захист. Адвокат також посилається на норми КПК України, Конституції України та на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на свободу та особисту недоторканість.

Цього ж дня, розгляд відбувався у судовому засіданні, в якому брали участь захисники ОСОБА_1, Сандулєєва В. В. та Корюкін О. В., сам ОСОБА_1 , а також прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричун В. В. У судовому засіданні адвокати зазначили, що ОСОБА_1 , фактично, затримали у статусі свідка. ОСОБА_1 , якого затримали, пояснив обставини затримання, яке відбулося після проведення обшуку у його володінні на підставі ухвали про надання дозволу на проведення обшуку. Він зазначив, що його затримали без фізичного впливу, і працівники НАБУ запросили його поїхати з ними. Прокурор Кричун В. В. зазначив, що право на захист не було порушене, оскільки під час затримання був присутній адвокат. Він також пояснив, що протокол про затримання було складено, фактично, одразу після фактичного затримання. Окрім цього, він вказав на підстави для затримання, та зазначив, що затримання було законним.

Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України). Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч. 3 ст. 206 КПК України). Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду (ч. 5 ст. 206 КПК України). Слідча суддя зазначає, що до початку судового розгляду питання про можливе незаконне затримання, ОСОБА_1 доставили до Вищого антикорупційного суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а тому не було необхідності в постановленні окремої ухвали для зобов`язання органу державної влади чи службової особи, під вартою яких тримається особа, доставити її до слідчої судді.

Утримання особи вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке позбавлення волі має бути законним (тобто, ґрунтуватися на нормах законодавства) та/або бути здійсненим на підставі рішення суду.

У цьому випадку було здійснене затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. У протоколі затримання від 19.10.2020 зазначено, що затримання відбулось на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України (п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України).

Слідча суддя, таким чином, критично оцінює доводи адвоката Сандулєєвої В. В. щодо відсутності підстав для затримання під час вчинення злочину або замаху на його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України) та підстав для затримання безпосередньо після вчинення злочину, якщо очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидний ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України). Ці підстави взагалі не застосовуються у цьому випадку, та на них не посилався детектив як на підставу для затримання. У протоколі затримання зазначено, що ОСОБА_1 було негайно повідомлено зрозумілою для нього мовою про підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також було роз`яснено його процесуальні права, передбачені КПК України. Кваліфікація кримінального правопорушення у протоколі про затримання зазначена така: ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, що вказує на підстави вважати, що ОСОБА_1 підозрюють у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, з урахуванням положень про підслідність у ч. 5 ст. 216 КПК України.

Фактично аргументи адвоката щодо незаконного затримання зводяться до ненабуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у вчиненні злочину.

Належну правову оцінку цього питання можна зробити із посиланням на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім деяких і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, що було здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. (стаття 5 Конвенції) Щодо негайного інформування, Європейський суд з прав людини зазначає, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (Рішення Великої Палати у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15 грудня 2016 року, заява № 16483/12, параграф 115). Це положення є невід`ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13 вересня 2011 року). При цьому, підстави для затримання можуть бути повідомлені, або можуть стати явними протягом допиту чи опитування після затримання (Рішення Великої Палати у справі Murray проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 року, заява № 14310/88, параграф 77). Таким чином, цілком очевидно, що повідомити особу про підозру, на підставі якої її було затримано, можна одразу після затримання, у разі, якщо було дотримано вимогу «негайності» повідомлення. При цьому, повідомлення про підозру необов`язково має бути у виді письмового повідомлення про підозру.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що затримання було здійснене на підставі закону, і в органу, що здійснив таке затримання, були правові підстави для позбавлення особи свободи.

Слідча суддя також зазначає, що під час затримання ОСОБА_1 та повідомлення його про підстави затримання й підозру, з його доводів у суді, доводів адвоката, а також протоколу про затримання від 19.10.2020 можна встановити, що ОСОБА_1 був забезпечений захисником. Разом з тим, щодо питання про порушення права ОСОБА_1 на захист, слідча суддя зазначає, що у порядку статті 206 КПК України може розглядатися лише питання законності затримання особи.

Керуючись статтями 206, 208 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відхилити заяву адвоката Сандулєєвої В. В., що діє як захисник ОСОБА_1, подану в порядку статті 206 КПК України стосовно затримання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018130530000692 від 24.08.2018 за невмотивованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Широка К. Ю.