Документ № 92408222

Справа № 761/2940/17

Провадження № 1-кп/991/19/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Бендюжик Ю.А.

прокурора Жовницької А.В.

захисника Трофімова С.С.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника Трофімова С.С. про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 14 грудня 2015 року за № 42015220000001081 за обвинуваченням ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Фастів, Київської області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Трофімов С.С. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання захисника обгрунтоване тим, що:

- обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 368 КК України, яке б узгоджувалося з диспозицією цієї статті; містить штучне збільшення обсягу обвинувачення, що має наслідком неправильну кваліфікацію та неправильне визначення підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду; викладені в обвинувальному акті обставини є незрозумілим для розуміння суті обвинувачення (1);

- обвинувальний акт не містить розміру шкоди та інформації про її спричинення (2);

- обвинувальний акт складений з порушення засад презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оскільки містить дані про фактичне вчинення злочину особою із зазначенням її персональних даних і за відсутності встановленої вини; відсутності обвинувачення ОСОБА_2 , який на думку сторони захисту є співучасником кримінального правопорушення (3);

- реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ч. ч. 1 і 2 ст. 109 КПК України, оскільки містить детальну інформацію про докази, найменування предметів, визначених речовими доказами, результати проведення процесуальних дій тощо (4).

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника Трофімова С.С.

Прокурор Жовницька А.В. проти задоволення клопотання заперечувала з огляду на його необгрунтованість, відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та відсутність підстав для його повернення прокурору.

Суд, розглянувши клопотання захисника Трофімова С.С., заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні, дійшов висновку, що це клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення (1); реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування (2); вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування (3).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акту, а також перелік додатків до нього визначені вимогами ст. 291 КПК України. Будь-яких інших вимог до обвинувального акту норми КПК України не містять. Обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на норму (положення) закону та статті (частини статті) КК України, а також формулювання обвинувачення. Таким чином, обов`язковим є відображення в обвинувальному акті трьох складових частин: фактичних обставин кримінального правопорушення (1); правової кваліфікації (формули обвинувачення) (2) і формулювання обвинувачення (короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі) (3), при цьому фабулою обвинувачення є фактична модель вчиненого злочину, а формулою і формулюванням обвинувачення є правова модель злочину (юридичне формулювання), вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченій.

Публічне обвинувачення висувається обвинуваченому прокурором у процедурі судового розгляду шляхом оголошення останнім короткого викладу обвинувального акту (ч. 2 ст. 347 КПК України), що власне є початком судового розгляду, після чого суд роз`яснює суть обвинувачення, а також з`ясовує у обвинуваченої, чи зрозуміло воно їй (ч. 1 ст. 348 КПК України). Разом з тим, особа набуває статусу обвинуваченого у разі передання до суду обвинувального акту стосовно неї у порядку, встановленому вимогами ст. 291 КПК України (ч. 2 ст. 42 КПК України), у якому міститься офіційна версія сторони обвинувачення, яка сформована ним за наслідком проведеного досудового розслідування про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

З огляду на наведені норми процесуального права, дотримання вимог норми пункту «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у тому числі із застосуванням практики Європейського суду з прав людини як джерела права, яка викладена у низці його рішень, які зазначені у клопотанні захисника («Абрамов проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції» тощо) в аспекті дотримання цієї норми, зокрема, щодо необхідності роз`яснення обвинувачення особі, детального її інформування про причину обвинувачення (матеріальний аспект), його характер та юридичну кваліфікацію тощо, може бути забезпечене судом лише у змагальній процедурі під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Підготовче провадження має завданням процесуальне та організаційне забезпечення судового розгляду, у зв`язку з чим суд у підготовчому судовому засіданні повинен, зокрема, встановити відповідає чи ні вимогам КПК України обвинувальний акт.

Суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, і щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення. В обвинувальному акті зазначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, а наведені у ньому фактичні дані у сукупності дають уявлення про кожний з елементів кримінального правопорушення, що дозволяє порівняти юридичне формулювання з фактичними обставинами (фактичною складовою).

Наявність або відсутність зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди та інформації про її спричинення залежить від результатів досудового розслідування, зокрема, від того була спричинена чи ні така шкода кримінальним правопорушенням, а також встановлений чи ні органом досудового розслідування розмір такої шкоди. Відсутність в обвинувальному акті розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні така шкода відсутня або не встановлена органом досудового розслідування. Відсутність в обвинувальному акті розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Суд вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не суперечить вимогам ч. ч. 1 і 2 ст. 109 КПК України.

На думку суду не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору також і решта доводів клопотання захисника.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Крім того, враховуючи завдання підготовчого провадження, а також права і повноваження суду у цій стадії судового провадження, останній позбавлений можливості здійснити перевірку наведених у клопотаннях захисника обставин та доводів на цій стадії судового провадження, оскільки це є предметом судового розгляду і процесу оцінки доказів, що може здійснюватися судом виключно під час судового розгляду та ухвалення остаточного судового рішення у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що викладені у клопотанні захисника Трофімова С.С. доводи є предметом судового розгляду і процесу оцінки доказів, а тому не можуть бути досліджені та перевірені судом під час підготовчого провадження у цьому кримінальному провадженні, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування відповідають вимогам КПК України, у зв`язку з чим це клопотання про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 314-316 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Трофімова С.С. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений і проголошений учасникам судового провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду 23 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.