- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
- Суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О., Михайленко Д.Г.
- Секретар : Таран Л.В.
- Прокурор : Володін В.Ю.
справа № 991/8461/20
провадження №11-сс/991/902/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,
секретаря судового засідання Таран Л.В.,
за участю представника ТОВ «Екотехнолоджи» адвоката Сарсакова С.О.,
прокурора Володіна В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнолоджи» на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.
10 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 08-09 жовтня 2020 року при проведенні обшуку за адресою м. Одеса, провул.Топольського, буд. 4-А, приміщення 101, кабінет 301.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вилучене при проведенні обшуку майно за вказаною адресою, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник ТОВ « Екотехнолоджи» адвокат Сарсаков С.О. 21 жовтня 2020 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу слідчого судді та постановити нову якою у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Сарсаков С.О. вказує, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучені документи, які не мають ознак речових доказів у кримінальному провадженні №52019000000001050 та щодо яких відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК, порушено п.3 ч.1 ст.169, ч.5 ст.171 та ч.6 ст.173 КПК щодо строків подання клопотання про арешт майна та прийняття слідчим суддею ухвали про арешт цього майна, у зв`язку з чим вилучене майно підлягало негайному поверненню ТОВ « Екотехнолоджи».
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що вилучене при проведені обшуку майно не входить до переліку, відносно якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №991/8125/20, у зв`язку з чим вилучене 08 жовтня 2020 року при проведенні обшуку майно мало набути статус тимчасово вилученого майна. Натомість, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №991/8452/20 отримано дозвіл на проведення обшуку у володінні ТОВ « Екотехнолоджи» та відшукання і вилучення документів згідно з переліком, який дублює перелік вже вилучених документів при проведенні обшуку 08 жовтня 2020 року. Зазначене, на переконання адвоката, свідчить про намагання органу досудового розслідування легалізувати безпідставне вилучення майна, що не має значення для кримінального провадження, та про надання слідчим суддею переваги стороні обвинувачення та звільнення від обов`язку доказування обставин щодо можливості використання вилучених документів як доказів у кримінальному провадженні.
Необґрунтованість клопотання прокурора, а також формальність його розгляду слідчим суддею, на думку адвоката підтверджується тим, що слідчий суддя фактично на підставі одних й тих самих документів встановив доведеність як підстав для надання дозволу на проведення обшуку, так і значення вилучених документів для кримінального провадження та необхідності накладення на них арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Представник ТОВ «Екотехнолоджи» адвокат Сарсаков С.О. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній підстав.
Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін ухвалу слідчого судді.
Мотиви суду.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2018 року. В межах вказаного кримінального провадження 08-09 жовтня 2020 року при проведенні невідкладного обшуку приміщень за місцем знаходження ТОВ «Екотехнолоджи» за адресою: м. Одеса, провул. Топольського, буд. 4-А, приміщення 101, кабінет 301, детективами НАБУ виявлене та вилучене майно, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 16 жовтня 2020 року накладено арешт.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали дають підстави вважати, що заявлена детективом мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52019000000001050.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, та заперечення прокурора, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 16 жовтня 2020 року щодо накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про те, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучені документи, які не мають ознак речових доказів у кримінальному провадженні №52019000000001050 та щодо яких відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, постановою детектива НАБУ від 09 жовтня 2020 року вилучені під час обшуку документи, визнано речовими доказами, оскільки мають значення для кримінального провадження та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме про спосіб вчинення кримінального правопорушення та причетність до нього конкретних осіб, а також зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, отже їх можливо віднести до речових доказів, як те передбачає ст. 98 КПК України.
Крім того, слідчий суддя на цій стадії досудового провадження обґрунтовано дійшов висновку про наявність ризиків передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК, як то можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилучених під час проведеного обшуку документів та накопичувача на жорсткому магнітному диску, адже подальше перебування їх у користуванні і розпорядженні власника може призвести до знищення або спотворення відомостей, що мають значення для провадження.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.
Щодо строків подання клопотання про арешт майна та винесення слідчим суддею ухвали про арешт цього майна суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.171 КПК у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з протоколу обшуку, обшук закінчено 01год 20 хв. 09 жовтня 2020 року
Також, в матеріалах провадження наявний вирізаний фрагмент поштового відправлення в якому матеріали клопотання прокурора надійшли до Вищого антикорупційного суду, на якому мається відмітка про час та дату відправлення, а саме 20 год. 08 хв. 10 жовтня 2020 року.
У зв`язку з чим, посилання адвоката в апеляційній скарзі на те, що прокурором САП пропущений строк встановлений ч.5 ст.171 КПК на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах судової справи фрагментом поштового відправлення на якому зазначена час та дата його відправлення з зазначеним клопотанням прокурора про арешт майна, адресованого до Вищого антикорупційного суду 10 жовтня 2020 року, тобто на наступний день після проведеного обшуку в межах даного кримінального провадження.
Так, слушними є посилання адвоката, про те, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Однак у даному випадку, на переконання колегії суддів, розгляд слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, поза межами строків, визначених ст.172 КПК, обумовлений необхідністю завчасного повідомлення учасників кримінального провадження з урахуванням місця їх знаходження, зокрема представника ТОВ «Екотехнолоджи» адвоката Сарсакова С.О. поза межами м.Києва, про судовий розгляд клопотання про арешт майна з метою недопущення порушення їх прав під час розгляду клопотання.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, однак, враховуючи обставини справи колегія суддів вважає, що ці порушення в даному випадку не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.
Доводи адвоката щодо формальності розгляду клопотання слідчим суддею та про намагання органу досудового розслідування легалізувати безпідставне вилучення майна на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2020 року, яка не підлягає оскарженню не є предметом даного апеляційного розгляду, колегія суддів розцінює як незгоду з прийнятим судом рішенням та відмінну від висловленої судом оцінку обставин справи.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката Сарсакова С.О., стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи адвоката, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними представником ТОВ «Грона Плюс» в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнолоджи» залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.