- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
28 жовтня 2020 року Справа № 991/5810/20
Провадження № 11-сс/991/854/20
ОКРЕМА ДУМКА
судді Павлишина О.Ф.
16.07.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження ним, а саме на: земельну ділянку; автомобіль; корпоративні права в статутному капіталі ТОВ «Перший Дніпровський Телеканал», ТОВ «Перший Львівський Телеканал», ПП «Виробничо - Комерційна Фірма «Любава», ТОВ «Перший Київський Телеканал», ТОВ «Мініфік Груп», ТОВ «Суворовський - Інвест», ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн», ТОВ «Джексонвіль», ТОВ «Перший Харківський Телеканал»; (4) 1/2 корпоративних прав, належних ОСОБА_1 , у статутному капіталі ТОВ «Перший Київський Телеканал».
Вказану ухвалу оскарживпредставник ОСОБА_1 - Положишник Віталій Володимирович . В апеляційній скарзі посилався зокрема на те, що слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_1 не є підозрюваною, а тому на її автомобіль, яким вона володіє на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_3 , не може бути накладено арешт з метою подальшої конфіскації; слідчий суддя в порушення вимог ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК) наклав арешт на корпоративні права ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Перший Дніпровський телеканал», ТОВ «Перший Львівський телеканал», ТОВ «Перший Харківський телеканал», ТОВ «Джексонвіль», ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн», ТОВ «Суворовський-Інвест», ТОВ «Мініфік-Груп», ПП «ВКФ «Любава», оскільки корпоративні права виникли за рахунок майнового внеску ОСОБА_1 в статутний капітал цих товариств, який є спільною сумісною власністю подружжя та включає 1/2 майна ОСОБА_1 , яка не є учасником кримінального провадження.
28 жовтня 2020 рок у колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Положишника Віталія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2020 року в кримінальному провадженні № 42016161010000308 апеляційну скаргу представника задовольнила частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2020 року скасувала в частині накладення арешту на майно із забороною розпоряджатися ним, а саме:
(1) 1/2 частину автомобіля марки Mercedes-Benz Ml 250 Bluetec, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску ;
(2) 1/2 частину корпоративних прав, належних підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у статутному капіталі таких товариств:
(а) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Дніпровський Телеканал», ідентифікаційний код юридичної особи 40896049, з часткою вартістю 50 000,00 грн;
(б) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Львівський Телеканал», ідентифікаційний код юридичної особи 40896300, з часткою вартістю 50 000,00 грн;
(в) Приватного підприємства «Виробничо - Комерційна Фірма «Любава», ідентифікаційний код юридичної особи 24764972, з часткою вартістю 100 250,00 грн;
(г) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський Телеканал», ідентифікаційний код юридичної особи 41208544, з часткою вартістю 25 000,00 грн;
(ґ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініфік Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 38995231, з часткою вартістю 250 000,00 грн;
(д) Товариства з обмеженою відповідальністю «Суворовський - Інвест», ідентифікаційний код юридичної особи 39218527, з часткою вартістю 5 000,00 грн;
(е) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюс Йорк Корпорейшн», ідентифікаційний код юридичної особи 40673824, з часткою вартістю 25 000,00 грн;
(є) Товариства з обмеженою відповідальністю «Джексонвіль», ідентифікаційний код юридичної особи 40563479, з часткою вартістю 25 000,00 грн;
(ж) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Харківський Телеканал», ідентифікаційний код юридичної особи 40896384, з часткою вартістю 50 000,00 грн.
В іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2020 року - без змін.
Категорично не погоджуючись з ухвалою колегії суддів, вважаю за необхідне викласти окрему думку. При розгляді апеляційної скарги колегії суддів слід було врахувати такі норми матеріального права.
Спільна сумісна власність - це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (статті 355, 368 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Таким чином диспозиції ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України визначають рівність часток співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, в тому числі і подружжя, однак гіпотези вказаних статей встановлюють умови за яких така рівність враховується - у разі поділу чи виділу.
Також гіпотези ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України для здійснення їх диспозицій не містять таку умову, як вирішення питання про арешт майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Положишника Віталія Володимировича зводяться до твердження, що накладенням арешту порушено права ОСОБА_1 на частку у спільному майні подружжя, однак доказів про виділ частки зі спільного майна або про поділ спільного майна до апеляційної скарги не долучено і при апеляційному розгляді не подано.
А тому відсутні будь-які правові підстави для захисту прав ОСОБА_1 в кримінальному провадженні на підставі ст. 70 СК України чи ст.ст. 370, 372 ЦК України шляхом фактичного поділу майна та накладенням арешту на Ѕ частку майна співвласника.
При цьому слід також врахувати, що скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно із забороною розпоряджатися - на 1/2 частину автомобіля марки Mercedes-Benz Ml 250 Bluetec, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, на 1/2 частину корпоративних прав, належних підозрюваному ОСОБА_3 , у статутному капіталі цих товариств жодним чином не поновлює та не захищає прав ОСОБА_1 як співвласника майна, оскільки в цьому кримінальному провадженні не визнано право власності останньої на частку в спірному майні.
Вказані висновки повністю узгоджуються з правовими висновками, викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 352/1802/18, провадження № 14-72 цс 20), відповідно до яких особа, яка вважає, що порушено її права користуватися та розпоряджатися часткою у спільному майні подружжя, не позбавлена можливості вирішити за правилами цивільного судочинства питання поділу майна, що є спільній сумісній власності.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства зокрема має право брати участь у розподілі прибутку товариства, отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Виходячи з вказаних положень закону слід дійти висновку, що вклади, внесені під час перебування у шлюбі одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, втім, якщо такий вклад зроблено коштом спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право вимагати виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя чи половини отриманого доходу від діяльності підприємства, оскільки припинення права власності на спільну сумісну власність подружжя призводить до виникнення майнових прав другого подружжя, який є учасником товариства.
Таким чином скасування накладення арешту на 1/2 частину корпоративних прав, належних підозрюваному ОСОБА_3 у статутному капіталі товариств, не є належним способом поновлення прав другого подружжя - ОСОБА_1 , оскільки остання не має корпоративних прав, а має лише право вимоги виплати половину вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя чи половину отриманого доходу від діяльності підприємства.
В зв`язку з викладеним вважаю, що апеляційна скарга підлягала залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - без змін.
Суддя О.Ф. Павлишин