Документ № 92601278

Справа № 991/7706/20

Номер провадження 1-кп/991/73/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г.,

Танасевич О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Скибенка О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Козлова П.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його захисників адвокатів Бойка І.Г., Кузнєцова К.В.,

представника потерпілого Кузьменко Н.І.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатів Бойка І.Г. та Кузнєцова К.В. про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010009784 від 30 жовтня 2014 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

2. 21 вересня 2020 року захисники обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокати Бойко І.Г., Кузнєцов К.В. через канцелярію суду подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору для виконання вимог статей 290, 291, 293 Кримінального процесуального кодексу України.

В обґрунтування свого клопотання захисники Бойко І.Г. та Кузнєцов К.В. зазначили, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України з наступних підстав:

- формулювання обвинувачення ОСОБА_2 стороною обвинувачення викладено з порушенням вимог статей 3 та 4 Кримінального кодексу України, оскільки не відповідає вимогам про дію кримінального закону в часі;

- потерпілою особою у кримінальному провадженні визнано юридичну особу Спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов № 130 (комунальний заклад освіти), а у викладі формулювання обвинувачення містяться посилання, що злочин спричинив матеріальну шкоду територіальній громаді Голосіївського району міста Києва.

3. У підготовчому судовому засіданні 30 жовтня 2020 року прокурор Скибенко О.І. подав заперечення на клопотання захисників Бойка І.Г., Кузнєцова К.В. про повернення обвинувального акта.

Зокрема, в обґрунтування свого заперечення прокурор зазначив, що часом вчинення закінченого злочину з матеріальним складом є час настання суспільно-небезпечних наслідків. Прокурор наголосив, що суспільно-небезпечні наслідки у цьому кримінальному провадженні настали 25 листопада 2014 року і саме ця дата є часом вчинення злочину, а тому кваліфікація дій обвинувачених, кожного окремо, відповідає редакції статті 364 Кримінального кодексу України, чинній станом на 25 листопада 2014 року.

ІІ. Позиція учасників підготовчого судового засідання

4. У підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокати Бойко І.Г. та Кузнєцов К.В. подане ними клопотання підтримали в повному обсязі, просили задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору для виконання вимог статей 290, 291, 293 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання своїх захисників.

Прокурор Скибенко О.І. у задоволенні клопотання захисників Бойка І.Г. та Кузнєцова К.В. просив відмовити та зазначив, що обвинувальний акт відповідає як вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, так і вимогам цього Кодексу в цілому; містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення; до обвинувального акта додані визначені процесуальним законодавством додатки, а тому підстави для прийняття судом рішення про його повернення відсутні.

Представник потерпілого Кузьменко Н.І. підтримала думку прокурора.

Захисник Козлов П.Б. та його підзахисний - обвинувачений ОСОБА_1 підтримали клопотання захисників Бойка І.Г. та Кузнєцова К.В.

ІІІ. Мотиви суду

5. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, проаналізувавши доводи клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатів Бойка І.Г. та Кузнєцова К.В. про повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною четвертою статті 110 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України в підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону.

Процесуальний порядок складання обвинувального акта у кримінальному провадженні, перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт, а також тих процесуальних документів, які в обов`язковому порядку мають бути долучені до нього, наведено у статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

6. Так, захисники у своєму клопотанні посилаються на невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 не відповідає положенням про дію кримінального закону у часі.

Зокрема, захисники зазначають, що злочин, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2 , за версією сторони обвинувачення, був вчинений 30 липня 2013 року.

Редакція частини першої та другої статті 364 Кримінального кодексу України станом на 30 липня 2013 року була наступною:

«Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

В той же час, відповідно до обвинувального акта кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною другою статті 28, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України є такою: зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Тобто, як вказують захисники, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 не відповідає редакції статті 364 Кримінального кодексу України, яка була чинною на момент нібито вчинення інкримінованих дій, а відповідає редакції цієї статті, яка набрала чинності 28 лютого 2014 року у зв`язку із внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» змінами.

В той же час колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації його дій, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення, встановлення можливості призначення справи до судового розгляду.

При цьому судом враховується висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Тобто під час підготовчого судового засідання суд не вправі перевіряти суть обвинувачення та давати оцінку висунутому обвинуваченню з точки зору його обґрунтованості, а так само правильності правової кваліфікації, тому повернення обвинувального акта прокурору за таких підстав та відкладення ухвалення остаточного рішення за результатами його розгляду призвело б до порушення таких основних засад кримінального провадження, передбачених статтями 22 і 28 Кримінального процесуального кодексу України - змагальності сторін та розгляду провадження у розумні строки.

Щодо тверджень захисників про відсутніcть в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення у зв`язку з невірною кваліфікацією, колегія суддів виходить із практики Європейського суду з прав людини, відповідно якої стаття 6 § 3 а) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає за обвинуваченим право бути проінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію фактів, а також те, що така інформація не обов`язково має наводити докази, на яких ґрунтується обвинувачення (Mattoccia v. Italy, пункт 59; Penev v. Bulgaria , пункти 33, 42), тому в даному конкретному випадку суд вважає, що зміст обвинувального акта в достатній мірі інформує обвинуваченого як про причину обвинувачення, так і про його характер.

Також суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного суду, яка викладена в пункті 33 постанови від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к, а саме, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 Кримінального процесуального кодексу України). Відповідне судове рішення, яке передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу (вирок), ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

Поряд із цим, суд наголошує, що у разі наявності відповідних підстав правова кваліфікація кримінального правопорушення може бути змінена під час судового розгляду відповідно до частини третьої статті 337 або статті 338 Кримінального процесуального кодексу України. Вирішення питання правильності застосування тієї чи іншої редакції статті 364 Кримінального кодексу України лежить поза межами підготовчого судового засідання.

7. Також захисники у своєму клопотанні про повернення обвинувального акта зазначають, що потерпілою особою у кримінальному провадженні визнано юридичну особу Спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов № 130 (комунальний заклад освіти), а у формулюванні обвинувачення містяться посилання, що злочин спричинив матеріальну шкоду територіальній громаді Голосіївського району міста Києва.

Захисники наголошують, що відповідно до вимог законодавства земельні ділянки не перебували і не могли перебувати у власності Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов № 130 (комунальний заклад освіти), оскільки такі активи у власності вказаної школи не обліковувалися.

Поряд із цим, матеріальною шкодою є безоплатне вибуття активів у власників у результаті вчинення злочину, а отже, на думку сторони захисту, відсутні підстави стверджувати, що Спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської та італійської мов № 130 (комунальний заклад освіти) спричинена матеріальна шкода.

На думку суду, перевірка вказаної захисниками обставини на стадії підготовчого судового засідання не є можливою, оскільки вона пов`язана з дослідженням кримінального провадження та наданням сторонами суду, окрім обвинувального акта, інших документів, що суперечить вимогам частини четвертої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України. В той же час, суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

8. Також слід звернути увагу, що при дослідженні матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що обвинувальний акт підписано і затверджено прокурором, до обвинувального акта додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, також він містить усі необхідні відомості, які передбачені пунктами 1-9 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення відповідних статей Кримінального кодексу України та формулювання обвинувачення.

При розгляді клопотання захисників судом не встановлено таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. У той же час розгляд судом відповідних доводів захисників можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд, за участю сторін, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та підставу для повернення обвинувального акта прокурору, яка зазначена в пункті 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що вказані захисниками Бойком І.Г. та Кузнєцовим К.В. обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, а тому у задоволенні їх клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатів Бойка І.Г. та Кузнєцова К.В. про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010009784 від 30 жовтня 2014 року, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич