Документ № 92643886

справа № 991/8552/20

провадження №11-сс/991/893/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про повернення скарги,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 08 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №52020000000000396 від 25 червня 2020 року.

Проте, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року скаргу повернуто як таку, що подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 304 КПК, при цьому слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді, просить її скасувати, визнати його статус потерпілого та зобов`язати детектива НАБУ видати пам`ятку про права та обов`язки потерпілого.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що після отримання 12 жовтня 2020 року ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про повернення скарги у зв`язку з її непідсудністю, 13 жовтня 2020 року він звернувся з повторною скаргою до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, тому терміни подачі скарги слідчому судді Вищого антикорупційного суду не порушував.

Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, в апеляційній скарзі просив розглянути її за його відсутності.

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, розгляд якої просив здійснювати без його участі, залишивши оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги проведено без участі учасників судового провадження.

Мотиви суду.

Як визначено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 24 КПК передбачено гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, на досудовому провадженні за п.5 ч.1 ст.303 КПК може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ч.1 ст. 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Стаття 116 КПК передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, а вимоги ст.117 КПК зобов`язують суд поновити за клопотанням заінтересованої особи процесуальний строк, пропущений із поважних причин.

З матеріалів провадження вбачається, що 23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва на постанову детектива НАБУ від 08 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №52020000000000396 від 25 червня 2020 року.

12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року про повернення скарги у зв`язку з її непідсудністю зазначеному суду, після чого 15 жовтня 2020 року звернувся з відповідною скаргою до слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

В обґрунтування причин подачі скарги на постанову детектива від 08 липня 2020 року лише 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 посилався на те, що про факт непідсудності скарги Солом`янському районному суду м. Києва він дізнався лише 12 жовтня 2020 року, отримавши відповідну ухвалу про повернення скарги.

Також матеріали провадження містять ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року про скасування постанови детектива НАБУ від 29 липня 2020 року про закриття кримінального провадження №52020000000000396 від 25 червня 2020 року, з якої вбачається, що 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з відповідною скаргою та 29 липня 2020 року брав участь у судовому засіданні з її розгляду.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені особою обставини не є причинами непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення із скаргою на рішення детектива про відмову у визнанні потерпілим.

Так посилання скаржника на те, що про факт підсудності скарги Вищому антикорупційному суду він дізнався лише 12 жовтня 2020 року, на думку слідчого судді спростовуються наданими скаржником документами, зокрема ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року. Із змісту цієї ухвали вбачається, що 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду оскаржено рішення детектива про закриття кримінального провадження №52020000000000396. Момент отримання ухвали за результатами розгляду його скарги на закриття кримінального провадження №52020000000000396, тобто 04 жовтня 2020 року, також, на думку слідчого судді, не може вважатися датою, від якої має відраховуватися строк на оскарження рішення детектива про відмову у визнанні потерпілим. Ухвала про скасування постанови детектива про закриття кримінального провадження постановлена 29 вересня 2020 року, за змістом ухвали вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні з розгляду скарги, отже про результати її розгляду та рішення про скасування постанови детектива йому стало відомо 29 вересня 2020 року, а не 04 жовтня 2020 року. Тобто на думку слідчого судді, якщо навіть відраховувати строк на звернення із скаргою на рішення детектива про відмову у визнанні потерпілим від моменту скасування рішення про закриття кримінального провадження, то скарга мала б бути подана не пізніше 10 жовтня 2020 року.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення із цією скаргою, що покладено в обґрунтування обрахунку пропущеного строку та мотивів повернення скарги особі.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, приходить до наступного.

Як зазначалось вище, відповідно до правил ч.1 ст. 304 КПК, якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим, слід враховувати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків.

Так, ст.113 КПК визначає, що процесуальними строками визнаються встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Загальні положення щодо перебігу процесуальних строків передбачені в ст.115 КПК, відповідно до ч. ч.2, 3, 5 якої при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години, при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Оскільки ч.1 ст.116 КПК визначено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, то для належного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно встановити момент, з якого починається його перебіг, та чи існує необхідність в поновленні такого строку.

У матеріалах провадження наявна лише копія поштового конверту з печаткою, на якій зазначено дату відправки 15 липня 2020 року. Проте належних доказів, що саме в цьому конверті відправлялась оскаржувана постанова детектива на адресу ОСОБА_1 та точної дати її отримання скаржником немає. У зв`язку з цим, Суд виходить з повідомлених ОСОБА_1 відомостей щодо дати отримання ним копії оскаржуваної постанови детектива НАБУ - 22 липня 2020 року. Таким чином, десятиденний строк для подання скарги на постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим починається з наступного після отримання ОСОБА_1 копії зазначеної постанови детектива та закінчується відповідно 01 серпня 2020 року включно.

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на зазначену постанову детектива від 08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся 15 жовтня 2020 року. Отже, скарга подана з пропущенням встановленого ч.1 ст.304 КПК десятиденного строку на звернення зі скаргою.

Разом з тим, за ч.1 ст.117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

При цьому, поновлення пропущеного строку можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Слід зазначити, що норми КПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін та інших учасників провадження. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Перевіряючи та надаючи оцінку причинам та обставинам, що зумовили пропуск ОСОБА_1 строку на оскарження постанови детектива слідчому судді Вищого антикорупційного суду, колегія суддів враховує наступне.

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м.Києва ухвалою від 10 червня 2020 року частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), та зобов`язав службову особу НАБУ, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, зазначені у заяві №840/2 від 09 травня 2020 року, поданій ОСОБА_1 до НАБУ.

Згідно витягу з ЄРДР та супровідного листа, 25 червня 2020 року детективом НАБУ Сафроняком відповідно до вищевказаної ухвали слідчого судді розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000396 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 УК.

22 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав постанову детектива НАБУ від 08 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №52020000000000396 та наступного дня, 23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва на зазначену постанову детектива НАБУ від 08 липня 2020 року.

12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року про повернення скарги у зв`язку з її непідсудністю зазначеному суду, після чого 15 жовтня 2020 року він звернувся з відповідною скаргою до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ч.7 ст.304 КПК повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На думку колегії суду, сам по собі факт повернення скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення слідчого судді, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Слідчий суддя мав врахувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на оскарження прийнятого детектива рішення у формі постанови.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що оскільки кримінальне провадження №52020000000000396 зареєстровано саме після звернення ОСОБА_1 зі скаргою до слідчого судді саме Солом`янського районного суду м. Києва та на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року, ОСОБА_1 міг розраховувати та добросовісно помилятися щодо підсудності його скарги на постанову детектива від 08 липня 2020 року у цьому ж кримінальному провадженні саме Солом`янському районному суду м. Києва, як наслідок помилково звернувся до слідчого судді неналежного суду.

З цих підстав, враховуючи факт подання ОСОБА_1 скарг в стислі строки, а саме наступного дня після отримання оскаржуваної постанови детектива НАБУ та через три дні після отримання копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду про повернення скарги, що свідчить про його намагання вчасно та якнайшвидше скористатись процесуальним правом на оскарження рішення детектива НАБУ та дотримання принципу правової визначеності, Суд вважає встановлені обставини такими, що зумовили пропуск ОСОБА_1 строку на оскарження постанови детектива слідчому судді Вищого антикорупційного суду, а причини пропуску поважними.

Проте слідчий суддя Вищого антикорупційного суду зазначені обставини не врахував, чим фактично позбавив ОСОБА_1 передбаченого законом права на оскарження рішення детектива НАБУ до належного суду.

За таких обставин висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_1 подав скаргу із пропуском без поважних причин строку на оскарження є передчасним та належним чином в ухвалі не обґрунтованим.

Наведене вказує на те, що слідчим суддею при ухваленні рішення про повернення скарги ОСОБА_1 , допущені порушення вимог п.3 ч.2 ст.304 КПК, які перешкодили судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вони відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

За наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК.

З урахуванням викладеного, оскільки скарга ОСОБА_1 фактично не була предметом розгляду слідчого судді, а суд апеляційної інстанції, прийнявши рішення про скасування ухвали про повернення скарги, не може постановити судове рішення за результатом розгляду скарги по суті, суд частково задовольняє подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу в частині скасування рішення слідчого судді про повернення, матеріали скарги вважає за необхідне повернути до Вищого антикорупційного суду для вирішення питання щодо можливості розгляду скарги по суті з урахуванням викладених у рішенні суду апеляційної інстанції мотивів.

Керуючись ст.ст. 304, 309, 370, 372, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2020 року про повернення скарги на постанову старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Сафроняка Р.В. від 08 липня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №52020000000000396 від 25 червня 2020 року скасувати, матеріали за скаргою ОСОБА_1 повернути до Вищого антикорупційного суду для вирішення питання щодо можливості розгляду скарги по суті.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.