Документ № 92820510

Справа № 760/9748/17

Провадження1-кп/4910/31/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участі:

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

захисників ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_14

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання третьої особи ОСОБА_14, щодо майна якого вирішується питання про скасуванняарешту майна,належного йомуна правівласності у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєструдосудових розслідуваньза №32016100000000003від 13січня 2016року стосовно

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Вінниці, проживає на АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 ККУкраїни,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Москві (Російська Федерація), проживає на АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 ККУкраїни,

ОСОБА_9, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Н.Боровичі Щорського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, оголошеного у міжнародний розшук, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4, зареєстрований на АДРЕСА_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 ККУкраїни,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Тираспіль (Республіка Молдова), проживає на АДРЕСА_6,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Лієпая Латвійської РСР, оголошеного у міжнародний розшук, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_7,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_17, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Донецьк, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

ОСОБА_18, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Алчевськ Луганської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Солом`янського районного суду м. Києва в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ«Перехідні положення»КПК України надійшли вищезазначені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 6 ст. 34 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2019 року у вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, в ході якого за результатами розгляду клопотання прокурора на підставі ухвали цього ж суду від 05 червня 2020 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32016100000000003 від 13.01.2016 стосовно ОСОБА_15, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Після надходження матеріалів кримінального провадження № 52016000000000370 щодо ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 за ч. 1 ст. 205 КК України, переданого іншою колегією суддів Вищого антикорупційного суду, постановлено згідно з ухвалою від 05 червня 2020 року об`єднати їх на підставі ч. 2 ст. 334 КПК України в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер - №760/9748/17, провадження № 1-кп/4910/31/19 та призначити його розгляд у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2020 року за результатами розгляду клопотання прокурора постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52016000000000370 від 17.10.2016 стосовно ОСОБА_16, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 ККУкраїни.

05 листопада 2020 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_14 про скасування арешту майна, належного йому на праві власності.

2. Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження

У клопотанні від 05 листопада 2020 року ОСОБА_14 ставить питання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України через те, що арешт на грошові кошти у сумі 5825 (п`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) доларів Сполучених Штатів Америки (далі 5825 доларів США),на йогодумку,накладено необґрунтовано та з порушенням строків, визначених в ч. 5 ст. 171 КПК України.

В обґрунтування викладених у клопотанні доводів, ОСОБА_14 зазначено про те, що арештовані гроші вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) із належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_10 . Походження цих коштів мотивовано тим, що вони залишились від продажу успадкованої квартири, і тому, належать особисто ОСОБА_14 на праві власності. На підтвердження викладених доводів до клопотання долучено копію договору купівлі-продажу від 01 серпня 2005 року квартири АДРЕСА_11 . У клопотанні також зазначено про відсутність наміру приховувати ці гроші, які ОСОБА_14 особисто видав детективу НАБУ під час обшуку квартири, де вони проживають разом з обвинуваченою ОСОБА_9 .

За цих підстав, ОСОБА_14 вважає, що гроші у сумі5 825 доларів США не можуть бути предметом спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 та інших обвинувачених. При цьому у клопотанні посилається на норми ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 131, 132, 170 КПК України та на практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), викладену у рішеннях «East/West Allians Limited» проти України» та «Смирнов проти Росії», у яких констатовано порушення ст. 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 13 Конвенції через позбавлення на тривалий час права доступу особи-заявника до свого майна.

У підготовчому провадженні ОСОБА_14 підтримав заявлене ним клопотання та наполягав на тому, що у слідчого судді не було підстав накладати арешт на ці кошти, оскільки вони не були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або не були доходами від такого майна у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а належать йому особисто на праві приватної власності. З цих підстав просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року на грошові кошти в сумі 5825 доларів США.

Обвинувачена ОСОБА_9 в суді підтримала клопотання ОСОБА_14 і просила його задовольнити з підстав того, що арештовані грошові кошти в сумі 5825 доларів США їй не належать. Наголошувала на тому, що ці гроші не були здобути внаслідок злочинної діяльності, а тому не можуть бути предметом можливої спеціальної конфіскації у розумінні ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Адвокат ОСОБА_13 захисник обвинуваченої ОСОБА_9 також підтримав заявлене клопотання про скасування арешту майна, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року. В доповнення до викладених у ньому підстав зазначив, що ОСОБА_9 інкриміновано, серед іншого, вчинення закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою службовим становищем в особливо великих розмірах. Згідно з обвинувальним актом шкода від цих дій не настала, тому, вважає, що є підстави стверджувати, що кошти у сумі 5825 доларів США не є набутими злочинним шляхом.

Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтримали доводи клопотання ОСОБА_14 щодо скасування арешту і просили суд його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 також просили задовольнити це клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року є законною. Прокурор також зазначив, що вилучені 14липня 2016 року в ході обшуку в квартирі ОСОБА_14 за місцем фактичного проживання обвинуваченої ОСОБА_9 грошові кошти, відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, є предметом можливої спеціальної конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого уст. 96-1 КК України. Також прокурор звернув увагу суду, що ОСОБА_14 під час підготовчого судового розгляду не надав достатніх доказів того, що арештовані грошові кошти в сумі 5825 доларів США належать йому особисто і не є майном, що набуто злочинним шляхом. За таких обставин, просив суд відхилити подане клопотання, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

3. Релевантне законодавство

Відповідно доч.ч.1,3ст.64-2КПК Українитретьою особою,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,може бутибудь-якафізична абоюридична особи. Ця особа має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Із змісту ч. 3 ст. 309 цього Кодексу вбачається, що скарги на ухвали слідчого судді, які не передбачені в ч. 1 цієї ж норми оскарженню під час досудового розслідування не підлягають, заперечення на них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

В абзаці 2 ч. 1 ст. 174 цього Кодексу зазначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до вимог ст. ст.94,132,173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

За змістом ч. 1ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2ст.170цього Кодексувизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

4. Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст клопотання третьої особи ОСОБА_14 про скасування арешту майна та доданих до нього документів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Cудом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року накладено арешт на грошові кошти у сумі 5 825 доларів США, які вилучені 14 липня 2016 року під час обшуку в квартирі АДРЕСА_10, де спільно проживають обвинувачена ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_14 .

У вищезазначеній ухвалі слідчий суддя правовою підставою прийнятого рішення зазначає ч. 1, 4ст. 170 КПК України. У ході розгляду цього питання слідчий суддя дійшов висновку, що вищевказані грошові кошти є предметом можливої спеціальної конфіскації майна, що передбачена ст. 96-1 КК України, як майно одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна та може бути відчужене з метою приховування злочину. Слідчий суддя визнав наявність ризику відчуження чи передачі на користь третіх осіб зазначених грошових коштів, з метою приховати сліди вчинених кримінальних правопорушень та неможливості в подальшому судом застосувати спеціальну конфіскацію.

Крім цього, судом установлено (і цей факт не оспорюється ОСОБА_14 ), що на час інкримінованих правопорушень і до тепер він перебуває у шлюбі та спільно проживає з обвинуваченою ОСОБА_9 .

ОСОБА_14 з метоюспростування фактутого,що грошовікошти всумі 5825доларів СШАнабуті нимза часшлюбу з ОСОБА_9,і тому,не єспільною сумісноювласністю,надав судукопію договорукупівлі-продажувід 01 серпня 2005 року квартири АДРЕСА_11 . Стверджував, що отримані від продажу гроші є саме тими, які арештував суд. Звертав увагу, що ці гроші є особистою приватною власністю, оскільки набуті ним в результаті продажу успадкованої квартири.

При цьому ОСОБА_14 зазначав, що квартира АДРЕСА_10 у подальшому була куплена за інші кошти, а вищезаначену, арештовану судом суму, він зберігав як особисті заощадження. Це, на його думку, свідчить про те, що арешт на 5825 доларів США накладено необґрунтовано.

Дослідивши надані заявником копії документів, суд дійшов висновку, що вони не свідчать про те, що арештовані гроші є його особистою приватною власністю, оскільки з моменту відчуження майна, набутого ним у порядку спадкування, до моменту накладення арешту минув значний час (понад 10 років). При цьому, слід ураховувати також той факт, що весь цей час він з обвинуваченою ОСОБА_9 проживали спільно однією родиною та перебували у шлюбі. Також, заявником не надано суду будь-яких доказів, що квартиру АДРЕСА_10, придбано за інші кошти, ніж ті, що отримані від продажу успадкованого ним майна.

Крім цього,варто зазначити,що змістнаведених уклопотанні ОСОБА_14 рішеньЄСПЛ узгоджуються з практикою цього ж суду щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу. Адже, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Оцінюючи наскільки потреби досудового розслідування у цій ситуації виправдовували саме такий ступінь втручання у право на мирне володіння нерухомим майном, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, колегія суддів зауважує, що при вирішенні даного питання враховується можливість в інший спосіб, а ніж через накладення арешту досягнути результату, передбаченого першим реченням п. 2 ч. 1ст. 170 КПКУкраїни.

Як вважає колегія суддів, у разі відмови накласти арешт на грошові кошти у сумі 5825 доларів США існував та продовжує існувати ризик їх відчуження. Адже, із наведених заходів забезпечення кримінального провадження лише арешт майна здатен запобігти можливості його відчуження, й в інший спосіб цього зробити неможливо.

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що потреби на стадії досудового розслідування виправдовували такий ступінь втручання у права володіння майном, про яке йдеться у поданому клопотанні.

Крім цього, колегія суд вважає, що слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва в ухвалівід 27липня 2016року правильно надано оцінку того, чи може загальносуспільний інтерес обмежити право власності, з огляду на завдання кримінального провадження та наслідки арешту майна. Зокрема, слідчим суддею правильно враховано тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, а також те, що один із таких злочинів, передбачений ч. 5ст.191КК України, згідно з приміткою дост. 45 ККУкраїни віднесено до категорії корупційних правопорушень у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

За вказаних обставин, певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

Таким чином, на даному етапі розгляду кримінального провадження відсутні підстави вважати, що накладений арешт є нерозумним та неспівмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.

Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про неможливість застосування до неї спеціальної конфіскації майна суд зазначає наступне. Питання можливості застосування спеціальної конфіскації майна до ОСОБА_9, у контексті розгляду поданого заявником клопотання, слід розглядати у нерозривному взаємозв`язку з питанням встановлення належності цих грошових коштів на праві власності заявнику. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження доводів ОСОБА_14, щодо того, що 5825 доларів США є його особистими заощадженнями, питання щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до ОСОБА_9 виходить за межі оцінки судом при розгляді цього клопотання.

Крім цього, суд дійшов висновку про відхилення доводів клопотання ОСОБА_14, щодо накладення арешту слідчим суддею поза межами строку, визначеного в ч. 5 ст.171 КПК України. У цьому аспекті оцінка дотримання процедури розгляду питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не є компетенцією суду першої інстанції під час підготовчого судового засідання, і не призводить до скасування арешту, адже, як уже зазначалося, згідно зіст.174цього Кодексу, арешт може бути скасовано, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, суд, на цій стадії розгляду кримінального провадження, підстав для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 372, 376, ч. 3 ст. 309 КПКУкраїни, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту майна грошових коштів в сумі 5825 (п`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) доларів США у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3