Документ № 92844092

Справа № 757/20661/18-к

Провадження 1-кп/991/80/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9

представника цивільного позивача

ПАТ «Укргазовидобування» ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000602 від 7 вересня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Київ, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одружений, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Суми, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

16 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Печерського районного суду м. Києва надійшли вищезазначені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 7 вересня 2020 року колегією у складі головуючого судді ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження в частині та захисника ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження в частині, та постановлено:

- кримінальне провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року, за обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України закрити в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою закрити в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

- кримінальне провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України закрити в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Одночасно вищезазначеною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 7 вересня 2020 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору, ухвалено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України повернути до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, як такий, що не відповідає положенням КПК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2020 року скасовано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 7 вересня 2020 року в частині п.2 резолютивної частини щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 та повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.ч. 2,5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч.ч. 2,5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч.ч. 2,5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України. Постановлено повернути обвинувальний акт до Вищого антикорупційного суду для нового розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 3 листопада 2020 року вказане кримінальне провадження було передано суддям: головуючий суддя ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

2. Заявлене клопотання та позиції учасників судового провадження

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про відвід колегії суддів на підставі ч. 2 ст. 76 КПК України, з огляду на те, що колегія суддів у цьому ж складі ухвалювала рішення про повернення обвинувального акта прокурору від 7 вересня 2020 року, де вже висловила свою позицію щодо сформульованого прокурором обвинувачення. Тобто, повертаючи обвинувальний акт, судді фактично вже висловили свою думку з приводу того, що висунуте прокурором обвинувачення є неналежним чином сформульованим. У зв`язку з цим, на думку прокурора, відповідна обставина може у подальшому викликати сумнів у неупередженості наявного складу суду. На підтвердження заявленої позиції прокурор послався на наявну практику Верховного суду та Вищого антикорупційного суду з відповідних питань, зокрема, постанову Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 467/1131/16-к та ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2019 року про справі № 991/2519/20.

Представник цивільного позивача ОСОБА_10 подану стороною обвинувачення заяву підтримав та просив її задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 подану стороною обвинувачення заяву підтримали та просили її задовольнити.

3. Оцінки та мотиви суду

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що «кожен ... при встановленні обґрунтованості будь-якого кримiнального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i вiдкритий розгляд ... безстороннiм судом...». Тобто усім учасникам кримінального провадження гарантується, що вони приймають участь у судовому процесі із достатньою впевненістю в безсторонності суду, який вирішує справу.

Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вимога законності у кримінальному провадженні України поширюється не лише на законність суду, який уповноважений здійснювати судовий розгляд у кримінальних справах, а включає в себе й законність складу суду в конкретному судовому провадженні.

Згідно положень ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у новому провадженні після скасування ухвали суду першої інстанції, п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року), зокрема, зазначається, що суддя не має брати участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

У п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій справі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

За змістом Принципу V Рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи про незалежності, ефективності і ролі суддів від 13 жовтня 1994 року судді, у тому числі, зобов`язані неупереджено вести справи в спираючись на власну оцінку фактів та власне витлумачення закону; забезпечити однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін відповідно до положень Конвенції; відмовлятися від справи або відповідних дій тільки тоді, коли для цього є вагомі підстави. Такі причини мають бути визначеними законом, повинні бути вагомими, і такими, що пов`язані з інтересами правосуддя.

Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 9 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв, а саме: з (1) суб єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його особистих переконань (суб єктивний критерій). Але принциповим у будь-якому випадку залишається питання «видимості» справедливого судового розгляду: «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється».

Інститут відводу є одним із головних механізмів, який має забезпечувати законність та обґрунтованість рішень і покликаний гарантувати захист від впливу на суд різних зовнішніх факторів. Він засвідчує намагання законодавця усунути будь-які правомірні сумніви в неупередженості судді і відповідного суду, а також має на меті забезпечити безсторонність, усунувши таким чином підстави для сумнівів. Окрім гарантування відсутності дійсно заангажованого підходу, він має на меті усунути будь-яку видимість упередженості і, відповідно, зміцнити довіру, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати у громадськості.

Особливо важливу роль інститут відводу відіграє саме у кримінальному процесі, де закріплені найбільш жорсткі стандарти з цього питання. Зокрема, перелік підстав для відводу, наведений у КПК України, є найбільш широким по відношенню до інших видів процесу.

Принциповим у даному відношенні є також те, що у КПК України законодавець свідомо закріпив «невичерпний» перелік підстав для відводу, передбачивши у п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України «інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості суддів».

Необхідність прийняття рішення суддею, якому заявлено відвід, коли така заява має під собою вагомі підстави, відповідає стандартам і нормам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.1. Недопустимість повторної участі судді у одному провадженні

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

У питанні недопустимості повторної участі судді в розгляді справи КПК України суттєвим чином відрізняється від інших процесуальних кодексів (КАС, ЦПК, ГПК). У той час, як інші кодекси обмежується випадками скасування попереднього рішення у справі, а також скасування постанови або ухвали про закриття провадження у справі, в КПК України відсутній перелік видів судових ухвал, після скасування яких не допускається повторна участь судді у розгляді справи.

Порушення заборони на повторну участь судді або колегії суддів у розгляді справи (зокрема, у повторному вирішенні суттєвих питань у межах одного провадження) призводить до визнання відповідного складу суду незаконним.

У свою чергу, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, ухвалення рішення незаконним складом суду є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і таке рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, про що свідчить численна практика Верховного Суду з відповідного питання (постанова від 10 вересня 2019 року по справі № 157/2932/17, постанова від 10 жовтня 2018 року по справі № 2035/5763/2012, постанова 13 грудня 2018 року по справі № 552/4932/17, постанова від 26 вересня 2018 року по справі № 404/2584/15-к, ухвала від 17 травня 2017 року по справі № 682/1862/15-к, ухвала від 17 лютого 2016 року по справі № 5-198км16, ухвала від 27 січня 2015 року по справі № 5-39км15).

Вищий спеціалізованийСуд Україниз розглядуцивільних ікримінальних справу листі№ 9-108/0/4-17від 20січня 2017року наоснові узагальненнясудової практикита аналізусудової статистикивисловив правовупозицію щодонедопустимості подальшогорозгляду кримінальногопровадження складомсуду,ухвала якогопро поверненняобвинувального актускасована.Відповідний методологічнийпідхід загаломзастосовується напрактиці такожсудами апеляційнихінстанцій (ухвалиКропивницького апеляційногосуду усправах №398/2345/17від 18червня 2019року,№ 404/8271/13-квід 5березня 2019року,Київського апеляційногосуду усправі №356/1704/16-квід 21травня 2019року). На недопустимість участі судді у справі, який на її попередніх етапах вже висловив свою думку з певного питання, звертає окрему увагу Верховний Суд, визначаючи відповідну обставину у якості беззаперечної підстави для скасування прийнятого рішення.

При цьому Верховний Суд послідовно займає вищевикладену позицію безпосередньо з огляду на випадки повернення обвинувального акта прокурору та подальшого скасування відповідної ухвали судом апеляційної інстанції. Тобто, відповідно до практики Верховного Суду, у випадку скасування ухвали про повернення обвинувального акта констатується наявність об`єктивного критерію для відводу складу суду у такій ситуації. В постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 467/1131/16-к з цього приводу зазначається, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права повторно брати участь у новому провадженні виключно після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, КПК України містить пряму заборону на участь цієї колегії суду в подальшому розгляді кримінального провадження № 52017000000000602, оскільки суд у даному провадженні у цьому ж самому складі має повторно вирішити питання відповідності поданого прокурором обвинувального акта та повторно вирішити питання про можливість призначення судового розгляду.

3.2. Запобігання виникненню будь-яких сумнівів щодо неупередженості складу суду

Відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Очевидно, що у ситуації, коли виникає необхідність розгляду питання, щодо змісту якого суд раніше вже висловив певну позицію у цьому кримінальному провадженні, у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви щодо неупередженості такого складу суду, тобто має місце вищезазначений об`єктивний критерій. Наявність відповідного обґрунтованого сумніву як підстави для відводу не залежить від змісту питання, яке попередньо було вирішено судом та від стадії кримінального провадження, на якій перебуває справа.

В ухвалі від 7 вересня 2020 року колегія суддів зробила висновки щодо порушення у поданому обвинувальному акті презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками провадження, тобто невідповідності обвинувального акта положенням ст. 17 КПК України, щодо завідомої упередженості поданого обвинувального акта по відношенню до третіх осіб, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 КПК України, та щодо невизначеності меж висунутого прокурором обвинувачення.

Зокрема, з огляду на висловлення в ухвалі суду позиції (т. 11, а.с. 169-170), що суд критично ставиться до твердження сторони обвинувачення, що для кваліфікації дій обвинувачених за ст. 255 КК України достатньо пред`явити обвинувачення лише двом особам, може викликати сумніви в неупередженості колегії під час оцінки доведеності обвинувачення в частині кваліфікації діянь обвинувачених за ч. 4 ст. 28, ч.1 ст. 255 КК України. Аналогічним чином може бути розцінена висловлена судом позиція про те, що сторона обвинувачення заздалегідь упереджено по відношенню до інших осіб визначає певні обставини, які не можуть бути належним чином перевірені в межах провадження №52017000000000106 (у тому числі, сам факт створення третіми особами злочинної організації, факт свідомого відведення обвинуваченим саме третіми особами певної ролі у діяльності злочинної організації, та інші обставини, обумовлені взаємодією обвинувачених з вказаними у обвинувальному акті третіми особами). Одночасно висновок про те, що розгляд судом обвинувачення відповідно до чинної редакції обвинувального акта не відповідає положенням ст. 17 КПК України, з огляду на порушення презумпції невинуватості третіх осіб, також може бути розцінений як заздалегідь упереджене ставлення суду по відношенню до сторони обвинувачення. При цьому, спільність думки колегії щодо викладеної в ухвалі від 7 вересня 2020 року позиції дозволяє піддати сумніву безсторонність усього складу суду.

Тому, у даному випадку, коли у стороннього спостерігача виникають достатні підстави вважати, що суд завідомо ставить під сумнів правову позицію, викладену прокурором в обвинувальному акті, розгляд питання про відвід має носити не формальний характер, а вирішуватися з урахуванням конкретних обставин цього провадження, оскільки з наведеного може убачатися наявність суб`єктивного критерію (з огляду на раніше висловлену судом у цьому провадженні правову позицію).

4. Висновки

Таким чином, оскільки ухвала Вищого антикорупційного суду від 7 вересня 2020 року в частині повернення обвинувального акта прокурору була скасована ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2020 року, суд у даному провадженні у цьому ж самому складі має повторно вирішити питання відповідності поданого прокурором обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України та повторно вирішити питання можливості призначення судового розгляду відповідно до положень ст.ст. 314-316 КПК України. У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України, з урахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду по справі № 467/1131/16-к, чинній колегії суддів заборонено повторно брати участь у цьому провадженні та повторно приймати рішення з вказаних питань.

Ураховуючи, що колегією суддів вже висловлено правову позицію у цьому кримінальному провадженні щодо невідповідності сформульованого обвинувачення вимогам кримінального процесуального закону, а також висловлено критичне ставлення до можливості доведення стороною обвинувачення за таких обставин складу злочину за ч. 4 ст. 28, ч.1 ст. 255 КК України, суд уважає, що це може викликати у стороннього спостерігача сумнів у об`єктивності або створити видимість наявності у суддів упередженого ставлення до розгляду цього провадження. У випадку, коли прокурор обґрунтовано вважає, що суд вже сформував певну правову позицію, яка у подальшому суттєвим чином впливатиме на розгляд справи, і у сторони обвинувачення (як і у інших сторін провадження) виникають сумніви щодо можливості подальшого дотримання судом абсолютної безсторонності, заявлений на цій підставі відвід має бути задоволений як належний процесуальний шлях для вирішення ситуації, що склалася.

Приймаючи до уваги, що заява прокурора про відвід була підтримана усіма іншими учасниками кримінального провадження, тобто на цій стадії учасники кримінального провадження одностайно висловилися про неможливість подальшого розгляду справи цією колегією суддів, суд не може формально підходити до вирішення поставленого прокурором питання. Фактично склалася ситуація, коли будь-яке рішення суду у цьому проваджені завжди буде оцінюватися як заздалегідь упереджене всіма учасниками процесу. Окрім того, за таких обставин, вочевидь, буде підірвана не тільки видимість об`єктивності розгляду справи судом, але одночасно буде ставитися під сумнів дотримання цим судом загальних принципів кримінального процесу, у першу чергу принципу верховенства права (ст. 8 КПК України), доступу до правосуддя (ст. 21 КПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вирішальним у даному випадку суд уважає, що відповідні побоювання сторін по справі та сторонніх неупереджених спостерігачів можуть бути розцінені як обґрунтовані. З огляду саме на це, суд зобов`язаний ужити необхідних заходів для того, щоби у підсумку за встановленими об`єктивним і суб`єктивним критеріями у майбутньому не виникали сумніви у неупередженості складу суду під час вирішення справи, як цього вимагає підхід, сформований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 4 лютого 2020 року по справі № 908/137/18.

Враховуючи недопустимість повторної участі в кримінальному провадженні цієї колегії суду, уважаючи, що не в інтересах правосуддя допускати щонайменші сумніви в об`єктивності суду, суд приходить до висновку, про достатність підстав для задоволення поданої прокурором заяви про відвід колегії суддів у повному складі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76, 80-82, 369-372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву прокурора про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3 у справі 757/20661/18 задовольнити.

2.Кримінальне провадження № 52017000000000602 від 7 вересня 2017 року передати до канцелярії Вищого антикорупційного суду для заміни головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 іншим складом суду відповідно до положень ст. 35 КПК України.

3.Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПКУкраїни.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3