Документ № 92844105

Справа № 991/6684/20

Провадження1-кп/991/64/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Кравця В.В.,

захисника Тимошенка А.С.

представника потерпілого Виростка А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката Тимошенка А.В. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2020 року, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

11 серпня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2020 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

2. Зміст клопотання та позиції учасників підготовчого судового засідання

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

В обґрунтуванні зазначив про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині неналежного викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення. На думку захисника, такий виклад фактичних обставин обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України не містить всіх елементів складу інкримінованого правопорушення, що позбавляє сторону захисту можливості зрозуміти суть обвинувачення та захищатись від нього в суді. Захисник у клопотанні також посилається на відсутність у формулюванні обвинувачення визначеного способу дій ОСОБА_1 як організатора, варіанти якого визначено в ч. 3 ст. 27 КК України, а також звертає увагу суду на відсутність обставин, що характеризують суб`єктивну сторону злочину - умислу, мотиву і мети вчинення інкримінованого правопорушення.

Крім цього, захисник зазначає про відсутність в обвинувальному акті переліку службових повноважень ОСОБА_1 , які, за версією сторони обвинувачення, давали йому можливість впливати на господарську діяльність ТОВ «Вог Аеро Джет» або на діяльність службових осіб філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця». Натомість, в обвинувальному акті без будь-якої аргументації стверджується, що ОСОБА_1 був залучений до господарської діяльності ТОВ «Вог Аеро Джет» невстановленими особами з числа представників групи компаній «Вог». Крім цього, в обвинуваченні відсутній час і обставини вчинення цих дій, а лише зазначено, що це сталось у невстановлений на досудовому розслідуванні час і за не встановлених на досудовому розслідуванні обставин. Захисник також вважає, що стороною обвинувачення не зазначено, чи був ОСОБА_1 обізнаним про дії співвиконавців кримінального правопорушення, направлені на порушення інтересів служби. Всі наведені факти, на думку захисника, свідчать про те, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом інкримінованого правопорушення за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, як про це зазначено в обвинувальному акті.

Захисник у клопотанні також звертає увагу суду на суперечності змісту обвинувачення в частині викладення характеру і способу дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за пособництвом з ОСОБА_5 , що були пов`язані із зловживанням службовим становищем, з метою одержання ними неправомірної вигоди для ТОВ «Вог Аеро Джет». Також захисник зазначає про багаторазове згадування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 при викладі фактичних обставин в обвинувальному акті без зазначення їх процесуального статусу, що, на його думку, позбавляє сторону захисту можливості визначити, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, меж судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 .

Крім цього, адвокат Тимошенко А.С. у клопотанні про повернення обвинувального акта наводить ряд інших суперечностей, які в сукупності, на його думку, позбавляють сторону захисту можливості зрозуміти суть обвинувачення, що вважає порушенням права ОСОБА_1 на захист.

Також захисник звертає увагу суду на відсутність в обвинувальному акті юридичної формули обвинувачення із зазначенням кваліфікуючих ознак інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

На підтвердження цієї правової позиції захисник Тимошенко А.С. наводить роз`яснення, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України, а також, норму ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та зміст рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Абрамян проти Росії», «Матоцціа проти Італії» щодо критеріїв і вимог до обвинувачення, пред`явленого особі, задля того, щоб ця особа мала можливість підготуватись до захисту.

Наступною підставою для повернення прокурору обвинувального акта захисник у клопотанні зазначає порушення п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України через безпідставне зазначення стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України).

Також, вважає, що підставою для повернення обвинувального акта є відсутність у ньому посилання на редакцію кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_1 за інкримінованим правопорушенням та при використанні в обвинуваченні інших нормативних актів.

Крім наведеного, захисник зазначає про порушення вимог ст. 291 КПК України через посилання в обвинувальному акті на докази сторони обвинувачення, які на стадії підготовчого провадження не можуть досліджуватись судом. На думку захисника, це порушує ст. 6 Конвенції в аспекті рівності сторін у судовому процесі, про яку йдеться у рішенні ЄСПЛ «Салов проти України» та зазначено, що кожній стороні надається розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Захисник Тимошенко А.С. у клопотанні також стверджує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 не набрав статусу офіційного документа через відсутність на ньому печатки при затвердженні і підписанні процесуальним керівником ОСОБА_6 . На підтвердження цих доводів захисник посилається на постанову Верховного Суду України № 5-50 кс15 від 09 липня 2015 року, яка містить правовий висновок про необхідні реквізити, що надають документу статусу офіційного.

У поданому суду клопотанні, захисник також зазначає про порушення ч. 5 ст. 216 КПК України при визначенні підсудності кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , а також, про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акта вимогам ч. 4 ст. 291 та ст. 109 КПК України.

У доповненнях до клопотання про повернення обвинувального акта прокурору захисник, крім іншого, посилається на порушення вимог ч. 1, 4 ст. 110, ч.ч. 1, 2 ст. 219 КПК України та вважає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 проведено з порушенням двомісячного строку досудового розслідування. Крім цього, зазначає, що згадування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 при викладі фактичних обставин в обвинувальному акті без зазначення їх процесуального статусу є порушенням права на захист через відсутність можливості визначити межі судового розгляду з урахуванням вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.

Захисник у клопотанні стверджує, про те, що наведені ним недоліки не можуть бути усунуті шляхом зміни прокурором обвинувачення у порядку визначеному у ст. 338 КПК України, оскільки це є правом, а не обов`язком прокурора. Тому, вважає єдиним способом привести обвинувальний акт у відповідність до вимог кримінального процесуального закону - повернути його прокурору.

Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 просив задовольнити заявлене ним клопотання. На підтвердження доводів клопотання надав суду для огляду примірник обвинувального акту, врученого йому по закінченню досудового розслідування, звернувши увагу на те, що він не містить печатки і підпису процесуального керівника.

Прокурор Кравець В.В. заперечував проти задоволення заявленого клопотання, оскільки вважав, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає розгляду в судовому провадженні.

Обґрунтовуючи свої заперечення, прокурор послався на норми ст. 291, 110 КПК України, зазначивши, що обвинувальний акт - це процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Прокурор при цьому зазначив, що в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України належним чином викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України, а також сформульовано обвинувачення. Вважав, що при викладенні фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення стороною обвинувачення дотримано критерії і вимоги до обвинувачення, як про це зазначено у рішенні ЄСПЛ «Маттоціа проти Італії».

Крім цього, прокурор наполягав на правильному визначенні обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Доводи клопотання захисника щодо відсутності при кваліфікації дій ОСОБА_1 в обвинувальному акті зазначення редакції статті КК України пояснив тим, що ці норми Законів України використано в редакції, чинній на час вчинення злочину. Тому, окремого зазначення про це в обвинувальному акті, на думку прокурора, не потребують.

Крім цього, прокурор з посиланням на певні дати вчинення процесуальних дій (повідомленням ОСОБА_1 про підозру, закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до Вищого антикорупційного суду та ін.) заперечував проти доводів захисника щодо порушення строків досудового розслідування. При цьому, надав суду копії документів, які, на його думку, підтверджують факт того, що захисник Тимошенко А.С. зволікав з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 .

Водночас, прокурор погодився із зауваженнями захисника, викладеними у клопотанні про повернення обвинувального акту щодо суперечності дат вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення. Пояснив це технічною помилкою.

Прокурор просив відхилити клопотання захисника Тимошенка А.С. про повернення обвинувального акту прокурору та призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Представник потерпілого погодився з доводами прокурора щодо відсутності підстав для повернення обвинувального акту та просив суд його залишити без задоволення.

3. Релевантне законодавство

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення ч. 1 ст. 21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Розумність строків - є однією із засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Частина 2 ст. 113 цього Кодексу передбачає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України (в редакції Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. У ч. 4 цієї ж норми зазначено, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 219 КПК України (в редакції Закону України № 1950- VIІІ від 16 березня 2017 року) строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ст. 293 КПК України (в редакції Закону України № 1689-VIІ від 07 жовтня 2014 року) одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Вимоги до обвинувального акту встановлені у ч. 1 ст. 291 КК України (в редакції Закону України № 720-ІХ від 16 червня 2020 року), згідно з якими: обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

4. Оцінки і мотиви суду

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що клопотання захисника Тимошенка А.С. про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Виходячи із змісту клопотання захисника Тимошенка А.С., його доводи, за своєю суттю, зводяться до неповноти та неконкретності викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, а також, до незгоди із кваліфікацією інкримінованих правопорушень та недоведеності в обвинувальному акті обставин, які становлять предмет доказування.

Дійсно, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання. На думку суду, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати відповідні ознаки складу інкримінованого обвинуваченому злочину, а також, правильність визначення обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання особи, відноситься до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Аналогічні вимоги до обвинувачення містяться у п. 51 рішення ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року де зазначено, що «поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Однак, як визначено в п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.

В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 , хоча і з певними недоліками (технічними помилками в даті вчинення злочину), наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України.

Зокрема, на четвертому аркуші обвинувального акту зазначено про те, що ОСОБА_1 у період з 02 січня 2014 року по 18 травня 2917 року перебував на посаді керівника проектів та програм у сфері матеріального виробництва ТОВ «Вог Рітейл». На тому ж аркуші перелічено обов`язки, покладені на нього у зв`язку із займаною посадою. У подальшому послідовно викладено дії ОСОБА_1 , пов`язані із участю у конкурсних торгах ПАТ «Укрзалізниця» по закупівлі дизельного пального та газу по заниженій вартості з подальшим підвищенням ціни до не співмірної із зростанням її на ринку, що суперечило вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель». Вказаними діями ПАТ «Укрзалізниця» було спричинено шкоду на суму 92 476 978, 69 грн.

На аркуші 21 обвинувального акта викладено правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України із викладенням юридичної формули обвинувачення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Водночас, відсутність посилання на редакцію кримінального закону при кваліфікації дій особи не є підставою для повернення обвинувального акта у розумінні ст. 291, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Суд наголшує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право, але не зобов`язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Крім цього, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Із зазначеного обвинувального акта, незважаючи на наявність певних недоліків, не убачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

Отже, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення при викладенні фактичних обставин в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_1 дотримано вимоги чинного Кримінального процесуального кодексу України. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченого компетентним органом твердження про вчинення ним відповідного злочину, передбаченого КК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору з цих підстав, судом не встановлено.

Щодо доводів клопотання захисника в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 із зазначенням прізвищ його співвиконавців Вищий антикорупційний суд зазначає наступне.

Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року обвинувачення висунуте лише ОСОБА_1 . При цьому обвинувальний акт містить дані про співучасників частково: прізвища, ініціали та займані посади. Тому, підстав вважати, що даним актом висунуто обвинувачення іншим особам, крім як ОСОБА_1 немає, і в якості обвинувачених такі особи в обвинувальному акті не зазначені. Крім цього, на думку суду, презумпція невинуватості може бути порушена судом лише у випадку постановлення судового рішення по суті обвинувачення.

Крім цього, ухвалою від 11 серпня 2020 року про призначення підготовчого засідання колегія суддів першої інстанції призначила підготовче засідання з розгляду обвинувального акту лише в частині обвинувачення щодо ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 56), а тому, навіть, при наявності всіх даних інших співучасників як обвинувачених, без призначення підготовчого засідання з обвинувачення в іншій частині, якщо б воно і було висунуте, суд першої інстанції мав право вирішувати проведення підготовчого засідання саме в межах призначеного засідання.

Щодо тверджень захисника про наявність в обвинувальному акті посилань на висновок експертного товарознавчого дослідження та довідки ДП «Держзовнішінформ» про відсутність коливання цін товару на дизельне паливо, що є фактично посиланням прокурора на зібрані докази, і призводить, на його думку, до нерівного становища сторони захисту, порівняно зі стороною обвинувачення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У ч. 2 ст. 23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що у ньому дійсно містяться посилання на висновки експертиз, але не розкривається зміст цих доказів у розумінні ч. 1 ст. 101 КПК України, а саме, не здійснюється докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Це ж саме можна сказати про посилання в обвинувальному акті на довідки ДП «Держзовнішінформ» щодо відсутності коливання цін товару на дизельне паливо.

Тому, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно неможливості посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, проведених на досудовому слідстві та інші документи, не свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.

За таких обставин доводи захисника щодо порушення змагальності сторін під час підготовчого засідання в частині надання стороною захисту своїх доказів не свідчать про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

У цьому аспекті колегія суддів наголошує, що у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акту.

Щодо доводів адвоката Тимошенка А.С. з приводу відсутності на примірнику обвинувального акта, наданого йому стороною обвинувачення печатки при затвердженні і підписанні процесуальним керівником ОСОБА_6 , суд виходить із наступного.

У томі 1 на аркушах справи 4-54 міститься обвинувальний акт і додатки до нього, який підписано прокурором у кримінальному провадженні Кравцем В.В. (т. 1 а.с. 27) і цим же прокурором його затверджено (т. 1 а.с. 4). На підписі прокурора міститься відбиток печатки Офісу Генерального прокурора України. З урахуванням викладеного, суд вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ч. 3 ст. 291 КПК України в частині підписання та затвердження обвинувального акта. Крім цього, перелічені реквізити підтверджують набуття обвинувальним актом статусу офі­ційного документа з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України № 5-50 кс15 від 09 липня 2015 року.

Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи захисника про непідсудність Вищому антикорупційному суду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 . Зокрема, питання підслідності цього провадження було предметом розгляду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, якою постановлено ухвалу від 29 вересня 2020 року про залишення без задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката Тимошенка А.С. про направлення кримінального провадження №52018000000000810 від 21 серпня 2018 року за підсудністю до іншого суду. Відповідно, питання піщдсудності в цій справі є res judicata.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються, суд відхиляє доводи захисника про повернення обвинувального акта з цих підстав.

Суд також відхиляє доводи про повернення обвинувального акта прокурору через порушення вимог ч. 1, 4 ст. 110, ст. 219 КПК України, якими передбачено двомісячний строку досудового розслідування.

Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), доданого прокурором до обвинувального акта, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені 20 вересня 2016 року під № 52016000000000330, із якого 21 серпня 2018 року виділено кримінальне провадження № 52018000000000810 у зв`язку з розшуком ОСОБА_1 (п.п. 1, 4 Розділу І Реєстру).

Про підозру ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України повідомлено 17 липня 2018 року (п. 169 Розділу І Реєстру).

21 серпня 2018 року зупинено досудове розслідування у зв`язку з оголошеним розшуком ОСОБА_1 (п. І Розділ ІІ Реєстру).

Відновлено досудове розслідування 04 березня 2020 року (п. 46 Розділу ІІ Реєстру).

Повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування 18 березня 2020 року (п. 191 Розділу І Реєстру).

07 вересня 2020 року захисника ОСОБА_8 ознайомлено з матеріалами досудового розслідування (п. 196 Розділу І Реєстру).

В той же день 07.08.2020 складено обвинувальний акт та направлено його до Вищого антикорупційного суду ( п. 48 Розділу ІІ Реєстру).

Суд, вирішуючи питання дотримання двомісячного строку досудового розслідування у кримінальному провадження стосовно ОСОБА_1 , враховує, що відомості до Єдиний реєстру досудового розслідування внесені 20 вересня 2016 року під № 52016000000000330 до набрання чинності Законом України № 2141-VIII від 03.10.2017, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 219 КПК України в частині початку обчислення строку досудового розслідування.

З цих підстав, вирішуючи клопотання захисника в частині порушення, на його думку, строку досудового розслідування, суд керується нормою п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України в редакції Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року, згідно з якою досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 364 КК України не порушено, оскільки тривав 1 місяць і 17 днів, що відповідає п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України в редакції Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року.

Доводи захисника про те, що строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження мав бути зупиненим, у зв`язку з поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не заслуговують на увагу, оскільки норми КПК України не передбачають зупинення досудового розслідування з цих підстав.

За цих обставин, при розгляді клопотання адвоката Тимошенка А.С. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Керуючись статтями ст.ст. 314, 315, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотання адвоката Тимошенка А.В. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 52018000000000810 від 21 серпня 2018 року відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І. О.

Судді: Кравчук О. О.

Крук Є. В.