- Головуючий суддя (ВАКС): Коліуш О.Л.
Справа № 991/1239/20
Провадження № 1-кп/991/21/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2017 року за №52017000000000178, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Севастополь, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться вказане кримінальне провадження.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, як народний депутат України 31.03.2017 о 00 годині 43 хвилині, із застосуванням власного електронного цифрового підпису та із використанням комп`ютерної мережі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік, у якій умисно не зазначив відомості про нерухоме майно, у якому він проживав та яким користувався разом з сім`єю станом на 31.12.2016, а саме 20/100 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартість якого станом на 18.08.2016 складала 3226430,65 грн, та земельну ділянку площею 0,0175 га розташовану за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000009:82:296:0073, вартість якої станом на 18.08.2016 складала 582682,53 грн.
Також, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, як народний депутат України 29.03.2018 о 17 годині 40 хвилині, із застосуванням власного електронного цифрового підпису та із використанням комп`ютерної мережі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2017 рік, у якій умисно повторно не зазначив відомості про нерухоме майно, у якому він проживав та яким користувався разом з сім`єю у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, саме 20/100 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартість якого станом на 18.08.2016 складала 3226430,65 грн, та земельну ділянку площею 0,0175 га розташовану за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер: 8000000009:82:296:0073, вартість якого станом на 18.08.2016 складала 582682,53 грн.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано заст.366-1ККУкраїни за ознаками подання суб`єктом декларування, завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
05.11.2020 та 10.11.2020 до суду надійшли клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження. Клопотання обґрунтовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 визнана такою, що не відповідає Конституції України стаття 366-1 КК України, у зв`язку з чим адвокати просили закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст. 366-1 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У судовомузасіданні прокурор ОСОБА_5 зазначив,що вінне заперечує проти задоволення клопотання сторони захисту, однак просив вирішити питання на розсуд суду. Вказував, що мотиви зазначені у клопотанні, вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.
Обвинувачений та його захисники підтримали клопотання адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7, просили їх задовольнити.
Суд, дослідивши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши кримінальне провадження, дійшов таких висновків.
Стаття 284 КПК України передбачає підстави та порядок закриття кримінального провадження під час судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3ст.314КПКУкраїни у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу.
Тобто для підготовчого судового провадження нормами КПК України прямо передбачена можливість закриття кримінального провадження за підставою набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, однак, виходячи зі змісту ст. 284 та положень глави 28 КПК України, така підстава закриття кримінального провадження на стадії судового розгляду прямо не передбачена.
Разом з тим, рішенням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину в разі, коли злочинність і караність цього діяння усунені новим кримінальним законом, забезпечується реалізація вимоги поширення нового кримінального закону на осіб, які відповідно до статті 62 Конституції України вважаються невинними, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тому позбавлення можливості закриття кримінального провадження лише з тієї підстави, що кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду, свідчило б про порушення такої загальної засади кримінального провадження як верховенство права.
Крім того, чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути це питання на стадії судового розгляду кримінального провадження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.284КПКУкраїни кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Разом з тим, у даному випадку не відбулось скасування норми внаслідок прийняття законодавцем іншої норми закону. Стаття 366-1 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_6, втратила чинність внаслідок визнання її неконституційною, однак ч. 1, 2 ст. 284 КПК України не містить підстави закриття кримінального провадження у зв`язку з визнанням Конституційним Судом України закону (норми закону), таким що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Суд зазначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження (частина 6 статті 9 КПК України).
Рішенням Конституційного Суду від 27.10.2020 за № 13-р/2020 статтю 366-1 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Cтаття 366-1 КК України, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. (частини 1 та 2 статті 152 Конституції України, стаття 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України»).
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Позиції Конституційного Суду України слід розглядати, як загальнообов`язкові правові висновки внаслідок тлумачення ним Конституції України та/або положень законів, інших нормативних актів у межах його компетенції, що мають загальний характер, усувають конституційно-правову невизначеність, слугують підставою для прийняття остаточного рішення, викладені у його акті, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.
Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2000№ 15-рп/2000: «… додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».
Отже, підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України, або визнання їх такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними), єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України. Як у першому так і другому випадку наслідком є фактична втрата нормою чинності.
Розуміння наслідків втрати чинності статтею 366-1 КК України, яку Конституційний Суд України визнав неконституційною, пов`язане з принципом дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, що закладений у положеннях статті 58 Конституції України.
У Рішеннівід 19 .04.2000 року № 6-рп/ 2000 Конституційний Суд України зазначив, що «згідно з частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», «кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Це стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо» (абзац третій пункту 2, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності (частина 1статті 5 КК України).
Отже, з урахуванням таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та законність, у зв`язку з тим, що статтю 366-1 КК України визнано такою, що не відповідає конституції України (є неконституційною), суд вважає за можливе клопотання захисників задовольнити та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 31 530 (тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як убачається з квитанції № 7 від 02.06.2020, заставу в розмірі 31530 гривень внесено ОСОБА_9 .
Враховуючи, що клопотання захисників про закриття кримінального провадження підлягають задоволенню, а провадження у справі закриттю, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді застави слід скасувати, а заставу повернути заставодавцю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 314, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2017 року за № 52017000000000178, за обвинуваченням ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-1 КК України, - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді застави застосований до ОСОБА_6 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 - скасувати, а заставу в сумі 31 530 (тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 16 листопада 2020 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3