- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
- Суддя (ВАКС): Шкодін Я.В., Задорожна Л.І.
- Секретар : Никитюк Н.І.
- Прокурор : Висоцька Н.В.
Справа № 991/7617/20
Провадження 1-кп/991/71/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
18 листопада 2020 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Федорова О. В.,
суддів - Шкодіна Я. В., Задорожної Л. І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Никитюк Н. І.,
прокурора - Висоцької Н. В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000921 від 18 жовтня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон, без постійного місця проживання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366-1 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцької Н.В. про закриття кримінального провадження,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000921 від 18 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366-1 КК України.
У судовому засіданні прокурором Висоцькою Н.В. на розгляд колегії суддів подано клопотання про закриття кримінального провадження.
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 стаття 366-1 КК України визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), у зв`язку з чим просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366-1 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
2. Позиції сторін у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор подане нею клопотання підтримала, просила задовольнити його у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення вказаного клопотання не заперечував, висловив свою згоду на закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому також самостійно заявив про необхідність закриття даного кримінального провадження з тих самих підстав.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши клопотання прокурора та думку інших учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
3.Оцінка та висновки суду.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за трьома фактами подання недостовірних відомостей у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, за 2017 рік та у декларації за період з 01.01.2018 по 30.10.2018.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 , будучи першим заступником Голови Державного агентства рибного господарства України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч вимог п. 9 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції», не зазначав у вказаних деклараціях відомості про наявність у нього, як у поручителя за кредитним договором, фінансового зобов`язання у розмірі 1 831 466,45 грн.
Вказані дії ОСОБА_1 , по кожному з трьох фактів, стороною обвинувачення кваліфіковано як окремий закінчений злочин, передбачений ст. 366-1 КК України.
Водночас, 27 жовтня 2020 року Конституційний суд України у справі № 1?24/2020(393/20) ухвалив рішення № 13-р/2020, яким статтю 366-1 Кримінального кодексу України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Суд також постановив, що вказана стаття втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями КСУ такими, що не відповідають Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (Рішення КСУ від 14 грудня 2000 № 15-рп/2000).
Отже, з дня ухвалення вказаного вище Рішення, діяння, в яких обвинувачувався ОСОБА_1 , перестали бути кримінально караними, оскільки, норма, яка передбачала кримінальну відповідальність за їх вчинення, була визнана неконституційною, а тому втратила чинність і не підлягає застосуванню.
З огляду на це, суду належить вирішити, які наслідки для даного кримінального провадження має відповідне Рішення КСУ.
Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Вказаним вище Рішенням КСУ було в повному обсязі скасовано злочинність діянь, що передбачені ст. 366-1 КК України і у вчинені яких обвинувачувався ОСОБА_1 , а отже воно має зворотню дію у часі і поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до його ухвалення, в тому числі, і на ОСОБА_1 .
Застосовуючи вказану зворотню дію у часі до рішень КСУ, суд керується принципом верховенства права, який у кримінальному проваджені застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).
Так, ЄСПЛ неодноразово вказував, що гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, є істотним елементом верховенства права і посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією (п. 62 Рішення у справі «Вєренцов проти України). При цьому, у своєму рішенні у справі Scoppola v. Italy від 17.09.2009 ЄСПЛ, розкриваючи зміст гарантій, передбачених вказаною статтею Конвенції, зазначив, що заборона надавати зворотну дію в часі більш суворим кримінально-правовим положенням сама собою передбачає ретроспективне застосування більш сприятливих для особи кримінально-правових положень. Це правило дії в часі стосується всіх джерел кримінального права, на підставі яких вирішується питання, що є злочином, та яке покарання можливе за його вчинення.
Таким чином, у випадку, коли нові кримінально-правові положення, на підставі яких вирішується питання, що є злочином, є більш сприятливими для особи, то саме вони і мають застосовуватись.
Враховуючи, що на підставі вказаного вище Рішення КСУ було скасовано кримінальну відповідальність за діяння, передбачені диспозицією статті 366-1 КК України, суд, керуючись принципом верховенства права, має поширити дію цього Рішення і на осіб, які вчинили відповідні діяння до його ухвалення, в тому числі, і на ОСОБА_1 .
На переконання суду, вказані обставини є підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Водночас, у даному випадку скасування кримінальної відповідальності відбулось не внаслідок набрання чинності новим законом, а навпаки - внаслідок втрати чинності законом, яким така кримінальна відповідальність передбачалась. Однак чинний КПК України таку ситуацію чітко не врегульовує.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, до яких належать, зокрема, верховенство права та рівність перед законом та судом.
На переконання колегії суддів, застосування різних наслідків декриміналізації статті виключно в залежності від виду акту, на підставі якого вона відбулась (закону чи рішення КСУ), було б порушенням вказаних засад.
Враховуючи викладене, суд вважає, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366-1 КК України, підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Водночас, можливість закриття кримінального провадження з вказаної вище підстави передбачено лише п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, яка однак регулює повноваження суду на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, якщо підстави, передбачені п. 4-8, 10 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України виникають вже на стадії судового розгляд, суд керуючись відповідними положеннями так само має прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
Правильність такого підходу підтверджується також і Верховним Судом у його постанові від 26 травня 2020 року у справі № 556/1381/18, в якій Суд, відхиляючи доводи прокурора, вказав, що твердження у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті).
Також у своєму клопотанні прокурор просила вирішити питання щодо процесуальних витрат, зокрема віднести на рахунок держави витрати на проведення почеркознавчої експертизи у сумі 5883,84 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки).
Відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу (ст.ст. 124, 284, 368 КПК України) при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження суд повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Враховуючи прийняття рішення про закриття кримінального провадження з вказаних вище підстав, суд приходить до висновку про необхідність віднесення витрат на проведення почеркознавчої експертизи у сумі 5883,84 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) на рахунок держави.
Відповідно до ст. 100 КПК України, документи, які були надані суду, суд вирішує залишити в матеріалах судової справи.
Керуючись статтями 58, 152 Конституції України, статтями 4 та 5 КК України, статтями 8, 9, 100, 124, 284 КПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження - задовольнити.
2.Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000921 від 18 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366?1 КК України - закрити.
3.Документи, які були надані суду, залишити в матеріалах судової справи.
4.Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у розмірі 5 883, 84 грн. (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки), а саме - витрати на проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України почеркознавчої експертизи №147/1 від 27.04.2020. - віднести на рахунок держави.
5.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
6.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: Федоров О. В.
Судді: Задорожна Л. І.
Шкодін Я. В.