Документ № 93032042

Дата засідання: 18/11/2020
Дата винесення рішення: 18/11/2020
Справа №: 757/3156/19-к
Провадження №: 52017000000000282
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Суддя (ВАКС): Коліуш О.Л., Ткаченко О.В.
Секретар : Борух А.С.
Захисник/адвокат : Олійника В.Б.
Прокурор : Касьян А.О.

Справа № 757/3156/19-к

Провадження 1-кп/991/193/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Дубаса В.М., суддів: Коліуша О.Л., Ткаченка О.В., (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Касьяна А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Олійника В.Б.,

розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) 21.04.2017 №52017000000000282 щодо обвинувачення ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Пирятин Полтавської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий опис судового провадження

10.12.2019 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з Печерського районного суду міста Києва відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 надійшов обвинувальний акт з додатками та матеріали судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21.04.2017 за №52017000000000282 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації».

Ухвалою ВАКС від 11.12.2019 призначено підготовче судове засідання на 23.12.2019, з відкладенням на 30.01.2020, 07.02.2020, 02.03.2020. Ухвалою ВАКС від 02.03.2020 призначено судовий розгляд на 11.03.2020 з відкладенням на 02.04.2020, 30.04.2020, 14.05.2020, 22.05.2020, 25.05.2020, 18.06.2020, 02.07.2020, 23.07.2020, 27.07.2020, 10.09.2020, 01.10.2020, 06.10.2020, 15.10.2020, 04.11.2020, 17.11.2020, 18.11.2020.

2.Формулювання обвинувачення.

Згідно з обвинувальним актом, « ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №529-р «Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної екологічної інспекції України» призначений на посаду Голови Державної екологічної інспекції України. До виконання обов`язків приступив із 29.05.2015. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 765- р ОСОБА_1 присвоєно третій ранг державного службовця.

ОСОБА_1 в 1993 році закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Журналістика» та здобув кваліфікацію журналіста, про що 26.06.1993 йому видано відповідний диплом. Крім того, ОСОБА_1 у 2007 році здобув другу вищу освіту в Київському університеті ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація магістр права, про що 13.06.2007 йому видано відповідний диплом.

ОСОБА_1 29.05.2015 прийняв присягу державного службовця відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу» про те, що він, повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, буде вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки.

Крім того, ОСОБА_1 попереджений про обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», а також ознайомився із Загальними правилами поведінки державного службовця, які затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214, та зобов`язався їх дотримуватись. Тексти відповідних документів підписано ОСОБА_1 18.05.2015.

Так, відповідно до п. 2.1 розд. II Загальних правил поведінки державного службовця, які затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214, державний службовець при виконанні службових обов`язків повинен діяти на підставі, в межах та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами України, а також чинними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з п. 4.1 розд. IV Загальних правил державний службовець зобов`язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну службу» та «Про правила етичної поведінки», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. За п. 4.2 цього розділу, державний службовець має дотримуватися спеціальних обмежень, передбачених ст. 12 Закону України «Про державну службу» та Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Таким чином, у силу освітнього рівня, зважуючи на займану посаду та здобутий досвід роботи в Державній екологічній інспекції України, ОСОБА_1 достовірно відомо про його обов`язок як громадянина України та службової особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 6 п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада Голови Державної екологічної інспекції України відноситься до категорії «А» посад державної служби (вищий корпус державної служби).

Будучи Головою Державної екологічної інспекції України, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та який відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов`язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Голова Державної екологічної інспекції України належить до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».

В абз. 3 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що у 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають згідно зі ст. 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов`язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.

Абзацами 2, 3 п. 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону України декларацій приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Підпунктом 1 п. 1 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088, визначено, що для щорічних декларацій за 2015 рік службових осіб, які станом на 1 вересня 2016 року займають згідно зі ст. 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, система подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає свою роботу з 00 годин 00 хвилин 1 вересня 2016 року. Зазначені декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 був зобов`язаний у період з 01.09.2016 по 30.10.2016 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік.

29.10.2016 о 20 годині 6 хвилин 11 секунд, із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні за адресою: вул. Володимирська, 5-б, м. Київ, з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_3 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/), розташованому за адресою: місто Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, 28, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік.

При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта громадянина України, якщо особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган центрального органу виконавчої влади, відповідальний за формування державної податкової політики, і має про це відмітку у паспорті громадянина України) суб`єкта декларування та членів його сім`ї.

У розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_1 вказав членами сім`ї дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_1 не відображено ряд об`єктів, що підлягають декларуванню.

Так, 15.06.2009 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 269621, ЯЗ № 269622 відповідно) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на земельні ділянки, що розташовані в межах Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області. Так, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,1000 га (ринкова вартість на момент набуття 16 013,62 грн.), ОСОБА_2 - 0,2000 га (ринкова вартість на момент набуття 32 027,25 грн.). Таким чином, зазначені об`єкти нерухомого майна перебувають у власності ОСОБА_1 та члена його сім`ї і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про ці земельні ділянки підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Також 14.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,1413 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна договору - 346 830 грн. Згаданий об`єкт нерухомого майна, починаючи з 14.03.2014, перебуває у власності ОСОБА_1 , і за п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», відомості про цю земельну ділянку підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», зазначаються, зокрема, відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» ОСОБА_1 відобразив відомості лише про наявність у нього та членів його сім`ї у власності автомобіля LEXUS RХ300, 2003 року випуску. Проте ним у цьому розділі зазначено не всі об`єкти, що підлягають декларуванню.

Так, ОСОБА_1 достеменно відомо, що станом на 31.12.2015 у власності його дружини ОСОБА_2 перебував транспортний засіб, який відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» підлягав зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», а саме легковий автомобіль марки Мazda 5, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , рік випуску - 2008. Набутий у власність ОСОБА_2 21.12.2011. Ринкова вартість на момент набуття - 148 тис. 215 грн. 03 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», зазначаються, зокрема, цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів.

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік у розділі 7 «Цінні папери» ОСОБА_1 відобразив відомості лише про наявність у нього акцій ПАТ «Фірма «Хозімпекс». Проте у цьому розділі ним вказано не всі акції, якими він володіє.

Так, починаючи з 23.04.2009, ОСОБА_1 володіє акціями ЗАТ «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана» в кількості 149 317 штук номінальною вартістю 1 209 467,7 грн. Разом з тим у вказаній декларації відомості про володіння цими акціями ОСОБА_1 не зазначено.

Крім того, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються доходи суб`єкта декларування та членів його сім`ї, які були отримані або нараховані упродовж звітного періоду. При цьому доходи включають: заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом; гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від зайняття підприємницькою або незалежною професійною діяльністю; дохід від надання майна в оренду (користування); дивіденди; проценти, бонуси, нараховані у грошовій формі; роялті; страхові виплати; виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійну допомогу; пенсію; спадщину; доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав; подарунки; інші доходи. Доходи декларуються незалежно від їх розміру.

Проте ОСОБА_1 не відобразив інформації про дохід у розмірі 449 923,83 грн., отриманий ОСОБА_2 від зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про фінансові зобов`язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти. Відомості щодо фінансових зобов`язань включають дані про вид зобов`язання, його розмір, валюту зобов`язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов`язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов`язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов`язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. У разі якщо розмір зобов`язання не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов`язання.

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» ОСОБА_1 не відобразив відомостей про свої фінансові зобов`язання, які виникли у нього перед ЗАТ «Банк НРБ» за кредитним договором на іпотеку від 27.06.2007 № 10-06-07/ФО. Так, станом на 31.12.2015 залишок фінансових зобов`язань (сума несплачених коштів) ОСОБА_1 за вказаним договором становив 746 135,8 грн., у тому числі проценти - 9 702,04 грн.

Крім цього, у вказаному розділі ОСОБА_1 не зазначив відомостей про фінансові зобов`язання дружини ОСОБА_2 , які виникли у неї перед ЗАТ «Банк НРБ» за кредитним договором на іпотеку від 27.06.2007 № 11-06-07/ФО. Так, станом на 31.12.2015 залишок фінансових зобов`язань (сума несплачених коштів) ОСОБА_2 за вказаним договором становив 746 135,8 грн., у тому числі проценти - 9 702,04 грн.

Відомості про вказані фінансові зобов`язання підлягали внесенню до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що дані про право власності його і членів сім`ї на земельні ділянки, транспортний засіб та цінні папери, а також інформація про доходи та фінансові зобов`язання мали б бути зазначені в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», діючи з прямим умислом, у порушення положень п.п. 2, 3, 4, 7 та 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у поданій ним 29.10.2016 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік не зазначив відомостей стосовно майна на загальну суму 3 694 749,03 грн.

Відповідно до абз. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становив 1 218 грн. Таким чином, дані, подані ОСОБА_1 в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік відрізняються від достовірних на суму понад 3 033 мінімальних заробітних плат.

Отже, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік.

Крім того, ОСОБА_1 , діючи умисно, будучи суб`єктом декларування, повторно подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, пп.пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Згідно пп. 2, п. 5 розд. II Рішення Національного агентства «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29088, декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. За ч. 2 п. 5 вказаного Рішення, декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2017 № 117-р ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи звільненим 22.02.2017, був зобов`язаний не пізніше 22.02.2017 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік.

23.02.2017 о 21 годині 42 хвилини 54 секунди із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні за адресою: вул. Володимирська, 5-б, м. Київ, з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_3 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/), розташованому за адресою: місто Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, 28, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік.

27 лютого 2017 року о 18 годині 51 хвилин 42 секунд, із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні за адресою: вул. Володимирська, 5-б, м. Київ, з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_3 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції ( https://nazk.gov.ua/), розташованому за адресою: місто Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, 28, подав виправлену декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік.

У розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_1 вказав членами сім`ї дружину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_1 не відображено ряд об`єктів, що підлягають декларуванню.

Так, 15.06.2009 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 269621 ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га (ринкова вартість на момент набуття 16 013,62 грн.), що розташована в межах Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області. Таким чином, зазначений об`єкт нерухомого майна перебуває у власності ОСОБА_1 і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про цю земельну ділянку підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Крім цього, 14.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,1413 га, що розташована за адресою,: АДРЕСА_3 . Ціна договору - 346 830 грн. Згаданий обєкт нерухомого майна, починаючи з 14.03.2014, перебуває у власності ОСОБА_1 , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про цю земельну ділянку підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядуванн, передбаченої Законом Украи «Про запобігання корупції».

Також, станом на 31.12.2016 на підставі договору оренди в користуванні ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 перебувала квартира АДРЕСА_4 . Вартість цієї квартири складає 27 026 100 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про неї підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Проте ОСОБА_1 не відобразив інформації про дохід у розмірі 350 000 грн., отриманий ОСОБА_5 26.12.2016 від продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належала їй на праві власності.

Вказані відомості підлягали декларуванню відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» ОСОБА_1 не повідомив даних про свої фінансові зобов`язання, які виникли у нього перед ЗАТ «Банк НРБ» за кредитним договором на іпотеку від 27.06.2007 №10-06-07/ФО. Так, станом на 31.12.2016 залишок фінансових зобов`язань (сума несплачених коштів) ОСОБА_1 за вказаним договором становив 328 565,41 грн., у тому числі проценти - 4 393,15 грн. Відомості про ці фінансові зобов`язання підлягали внесенню до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що дані про право власності на земельні ділянки, право користування майном, а також інформація про доходи та фінансові зобов`язання мають бути зазначені в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», діючи з прямим умислом, у порушення положень п.п. 2, 7 та 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у поданій ним 27.02.2017 виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік не зазначив відомостей стосовно майна на загальну суму 28 067 509,03 грн.

Відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн. Таким чином, дані, які подані ОСОБА_1 в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», відрізняються від достовірних на суму понад 20 368 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, подав завідомо недостовірні відомості у виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, пп.пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Згідно з пп. 2, п. 5 розділу II Рішення Національного агентства «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29088, декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. За ч. 2 п. 5 вказаного Рішення, декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2017 року № 117-р ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.

27.02.2017 о 18 годині 55 хвилин 15 секунд із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні за адресою: вул. Володимирська, 5-б, м. Київ, з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_3 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/), розташованому за адресою: місто Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, 28, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», перед звільненням за період з 01.01.2017 по 27.02.2017.

У розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_1 вказав членам сім`ї дружину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням за період з 01.01.2017 по 27.02.2017 у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_1 не відображено ряд об`єктів, що підлягають декларуванню.

Крім цього 14.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,1413 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна договору - 346 830 грн. Згаданий об`єкт нерухомого майна, починаючи з 14.03.2014, перебуває у власності ОСОБА_1 , і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про вищезазначену земельну ділянку підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Також, станом на 21.02.2017 на підставі договору оренди в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувала квартира АДРЕСА_4 . Вартість цієї квартири складає 27 026 100 грн. Сума орендної плати згідно договору складала 5 000 доларів США щомісячно. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про вищезазначену квартиру підлягали зазначенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що дані про право власності на земельні ділянки та право користування майном мають бути зазначені в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», діючи з прямим умислом, у порушення положень п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у поданій ним 27.02.2017 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», перед звільненням за період з 01.01.2017 по 27.02.2017 не зазначив відомостей стосовно майна на загальну суму 27 963 370,87 грн.

Відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет країни на 2017 рік» розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становив 1600 грн. Таким чином, відомості, які подані ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», відрізняються від достовірних на суму понад 17 477 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 обвинувачується в поданій суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 366-1 КК України».

3. Короткий виклад поданого клопотання та позицій сторін провадження.

03.11.2020 до ВАКС надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , в якому він просив закрити дане кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК, обґрунтовуючи це тим, що Конституційний Суд України ухвалив рішення від 27.10.2020, яким зокрема визнав неконституційною статтю 366-1 КК, тобто ця норма втратила чинність, а також вирішити питання про повернення застави.

18.11.2020 в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Олійник В.Б. підтримали подане клопотання та просили його задовольнити, закривши кримінальне провадження та повернувши заставу і арештовані речові докази. Прокурор Касьян А.О. у судовому засіданні погодився із клопотанням про закриття кримінального провадження та не заперечував проти його задоволення, скасувань запобіжного заходу у вигляді застави та арешту речового доказу, та їх повернення обвинуваченому.

4. Обґрунтування позиції суду.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

При цьому за частиною 7 статті 284 КПК, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Наведеними вище нормами статті 284 КПК не визначено як підстав, так й порядку закриття кримінального провадження внаслідок визнання рішенням КСУ певного закону чи частини закону такими, що не відповідають Конституції України (тобто неконституційними).

За пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 27.10.2020 №13-р/2020 в справі №1-24/2020(393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами;

- статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

За пунктом 2 резолютивної частини цього рішення КСУ, визнані неконституційними норми (зокрема й стаття 3661 КК) втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За статтею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За статтею 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017, юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду.

В пункті 4 рішення КСУ від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення КСУ належить сприймати як загальнообов`язкові правові акти, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.

Разом з тим, у пункті 3 рішення КСУ від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зокрема зазначено, що відповідно до положення частини першої статті 6 Кодексу злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. За змістом частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями статті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

В пункті 4 рішення КСУ від 26.01.2011 №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) зокрема зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що в частині четвертій статті 5 Кримінального кодексу 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив Конституційний Суд України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (частина друга статті 6, частина третя статті 54 Кодексу 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (частина перша статті 5, частина третя статті 74 Кодексу 2001 року).

Аналогічні положення встановлені статтями 4 та 5 чинного КК 2001 року щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

З наведеного вище очевидно, що будь-яке рішення КСУ не може мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування норм КК шляхом прийняття Верховною Радою України певного закону.

В даному випадку не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, а стаття 366-1 КК (за якою обвинувачується ОСОБА_1 ) втратила чинність з 27.10.2020 внаслідок визнання її неконституційною за рішенням КСУ.

Проте підставою для втрати чинності законом у цілому або його частинами є як визнання єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України - такого закону або його окремих положень такими, що втратили чинність, так й визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України.

У обидвох випадках наслідками є втрата законом чи його частиною чинності, а тому втрата чинності законом (чи частини закону) внаслідок визнання їх неконституційними є тотожною набранню чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність.

За частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Статтею 7 КПК визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Частиною 1 статті 8 «Верховенство права» КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За частиною 1 статті 9 «Законність» КПК, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. За частиною 3 статті 9 КПК, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

За статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому щодо невизначеності КПК порядку закриття кримінального провадження за підставою, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 284 цього Кодексу, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має з`ясувати, чи немає підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини 3 статті 314 КПК, зокрема, й щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК.

Тобто для підготовчого судового провадження нормами КПК прямо передбачена можливість закриття кримінального провадження за підставою набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Рішенням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину в разі, коли злочинність і караність цього діяння усунені новим кримінальним законом, забезпечується реалізація вимоги поширення нового кримінального закону на осіб, які відповідно до статті 62 Конституції України вважаються невинними, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тому позбавлення можливості закриття кримінального провадження лише з тієї підстави, що кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду, свідчило б про порушення такої загальної засади кримінального провадження як верховенство права.

Також, за частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №556/1381/18 наведено такий висновок щодо застосування норм права: «Твердження у касаційній скарзі про те, що суд не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті). Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі, не встановлено».

З урахуванням викладеного та загальних засад кримінального провадження (зокрема верховенства права та законності) суд вважає можливим задовольнити клопотання обвинуваченого та закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 внаслідок визнання рішенням КСУ від 27.10.2020 статті 366-1 КК такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною).

5.Інші питання, які вирішуються судом при закритті провадження.

5.1. Ухвалою ВАКС від 22.05.2020 у даній справі зокрема застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040 грн., яка внесена ОСОБА_1 за платіжним дорученням від 26.05.2020.

Згідно із статтею 203 КПК, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 11 статті 182 КПК зокрема визначено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, внаслідок закриття даного кримінального провадження належить скасувати застосований ухвалою ВАКС від 22.05.2020 в даній справі запобіжний захід у вигляді застави до ОСОБА_1 та повернути заставу в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень заставодавцю ОСОБА_1 .

5.2. З матеріалів даного провадження видно, що під час проведення обшуку 30.05.2018 за адресою: АДРЕСА_6 , було вилучено та згодом за постановою детектива НАБУ від 30.05.2018 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні документ під назвою «Акт приема - передачи жилого помещения» від 01 березня 2016 року (приложение №1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.), який знаходиться в матеріалах даної судової справи.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.06.2018 накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_6 , а саме на документ під назвою «Акт приема - передачи жилого помещения» від 01 березня 2016 року (приложение №1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.)

За частиною 1 статті 100 КПК, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (тобто у разі тимчасового доступу до речей і документів та накладення арешту на майно).

Частиною 9 статті 100 КПК зокрема встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно з частиною 4 статті 174 КПК, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, внаслідок закриття даного кримінального провадження належить скасувати накладений ухвалою слідчого судді арешт на речовий доказ, який після набрання цією ухвалою законної сили належить повернути володільцю ОСОБА_1 .

5.3. За статтею 122 КПК, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

За частиною 2 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За змістом наведених норм КПК, процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні завжди здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Враховуючи ці обставини, суд не стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 7-9, 100, 174, 284, 369, 372, 376, 532 КПК суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження.

2. Закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження від 21.04.2017 №52017000000000282 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК.

3. Скасувати застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.05.2020 в даній справі запобіжний захід у вигляді застави до ОСОБА_1 та повернути заставу в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень заставодавцю ОСОБА_1 .

4. Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.06.2018 арешт на майно вилучене під час проведення обшуку 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_6 , а саме на документ під назвою «Акт приема - передачи жилого помещения» від 01 березня 2016 року (приложение №1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.)

5. Після набрання цією ухвалою законної сили повернути володільцю ОСОБА_1 документ під назвою «Акт приема - передачи жилого помещения» від 01 березня 2016 року (приложение №1 к Договору аренды недвижимого имущества от 20 февраля 2016 г.), який вилучено під час проведення обшуку 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_6 , та за постановою детектива НАБУ від 30.05.2018 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні від 21.04.2017 №52017000000000282, й який знаходиться в матеріалах даної судової справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді Коліуш О.Л.

Ткаченко О.В.

Пошук

Документ № 93032042