Документ № 93069647

Справа № 991/2566/19

Провадження 1-о/991/3/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Дубаса В.М., суддів Коліуша О.Л та Ткаченка О.В.(далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Кравченко М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Жукова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Жукова Володимира Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Івано-Франківську, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює заступником директора ТОВ «Грін Енерджі Інвест») про перегляд судового рішення за виключними обставинами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 09.08.2017 №52017000000000540 щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України (далі - КК)

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження

30.10.2020 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшла підписана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Жуковим В.В. - заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами (в порядку ст. ст. 459-467 КПК України) у кримінальному провадженні від 09.08.2017 №52017000000000540 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020, відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для розгляду заяви визначено колегію суддів ВАКС у складі головуючого судді Дубаса В.М., суддів Коліуша О.Л. та Ткаченко О.В.

Ухвалою ВАКС від 02.11.2020 відкрито провадження за заявою захисника Жукова В.В. про перегляд судового рішення за виключними обставинами у кримінальному провадженні від 09.08.2017 №52017000000000540, повідомлено учасників судового провадження про призначення на 19.11.2020 судового засідання щодо розгляду такої заяви, для чого направлено копії ухвали учасникам судового провадження.

2. Короткий виклад поданої заяви та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

В поданій заяві захисник Жуков В.В. зазначав, що вироком ВАКС від 07.05.2020 (не оскаржувався в апеляційному порядку та набрав законної сили 10.06.2020) затверджено угоду про визнання винуватості від 07.05.2020, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52017000000000540 за участі захисника Олешко О.М., обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК та на підставі угоди про визнання винуватості від 07.05.2020 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з управлінням державними підприємствами на строк 3 (три) роки.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), яким зокрема визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 366-1 КК, захисник просив: 1) прийняти до розгляду цю заяву; 2) скасувати вирок від 07.05.2020 по справі №991/2566/19, яким ОСОБА_1 , 1973 р. н., визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК та призначено покарання за ст. 366-1 КК у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн., з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з управлінням державними підприємствами на строк 3 (три) роки; 3) ухвалити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 , 1973 р н., через відсутність в діях останнього ознак кримінального правопорушення, відновити конституційні права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які обмежено вироком від 07.05.2020 по справі №991/2566/19, у вигляді позбавлення права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з управлінням державними підприємствами на строк 3 (три) роки та закрити провадження; 3.1) ухвалити рішення, яким зобов`язати Державну казначейську службу України повернути кошти сплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. за певним рахунком в АТ КБ «Прватбанк» МФО 305299; 4) викликати захисника ОСОБА_1 - адвоката АО «Софіївське» у судове засідання під час розгляду даної справи.

19.11.2020 в судовому засіданні захисник Жуков В.В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану заяву та просили її задовольнити, при цьому неодноразово уточнюючи свої вимоги, які зрештою звелись до прохання скасувати обвинувальний вирок ВАКС від 07.05.2020 та ухвалити новий виправдувальний вирок згідно пункту 1 частини 1 статті 284 та частини 1 статті 373 КПК, й при цьому закрити кримінальне провадження. Також в судовому засіданні ними подана письмова заява про відмову від вимоги щодо повернення штрафу у розмірі 51000 грн., сплаченого відповідно до вироку від 07.05.2020, та ОСОБА_1 усно заявив про відмову від укладеної угоди про визнання винуватості в разі скасування вироку.

Прокурор Кравченко М.М. у судовому засіданні частково погодився із поданою заявою, вважаючи, що вирок ВАКС від 07.05.2020 належить скасувати та закрити дане кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК.

3. Короткий виклад формулювання обвинувачення.

Згідно з обвинувальним актом « ОСОБА_1 на підставі контракту від 02.10.2015 № 25к/15 з 02.10.2015 до 28.08.2018 обіймав посаду директора державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (далі - ДП «ЛБТЗ»), будучи наділеним повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, являючись службовою особою, користуючись повноваженнями діяти без довіреності від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладати договори, видавати довіреності, відкривати поточні та інші рахунки в установах банків та інших кредитних організаціях у порядку, встановленому чинним законодавством України; у межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; призначати на посаду та звільняти з посади працівників підприємства, тобто відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону належав до посадових осіб юридичної особи публічного права, на яких поширюється дія Закону.

Крім того, займана ОСОБА_1 в період з 02.10.2015 до 28.08.2018 посада належить до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, відповідно до переліку, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.06.2016 № 2.

Так, 31.03.2017 о 21:41:14 ОСОБА_1 із застосуванням електронного цифрового підпису з пристрою з ІР-адресою НОМЕР_1 (точне місце знаходження якого досудовим розслідуванням на даний час не встановлено) в порядку, визначеному Законом, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

В той же час ОСОБА_1 умисно, з метою приховання інформації про свої реальні статки, подав завідомо недостовірні відомості у зазначеній декларації.

В порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не вказав відомості про об`єкт нерухомості, що належить на праві власності члену його сім`ї та належав станом на 31.12.2016, а саме про 242/33524 частки у нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_2 під кадастровим номером 944 , кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія, невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_2 , придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011, тобто на дату придбання), які належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружині ОСОБА_1 , з якою останній перебував у шлюбі з 01.10.1994 до 03.05.2002 та перебуває з 14.12.2002 по даний час.

Крім цього, в порушення вимог п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону (в редакції чинній на момент подання декларацій), ОСОБА_1 у вказаній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007, тобто дату придбання ОСОБА_1 статутного капіталу компанії), який повністю належить ОСОБА_1 , тобто кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є та був станом на 31.12.2016.

В подальшому, 31.03.2017 о 22:08:07 ОСОБА_1 із застосуванням електронного цифрового підпису з пристрою з ІР-адресою НОМЕР_1 (точне місце знаходження якого досудовим розслідуванням на даний час не встановлено) шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/ подав виправлену декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, проте недостовірні відомості не виправив та обов`язок щодо подання відповідної декларації з достовірними відомостями не виконав.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 31.03.2017 становив 1600 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначена вище інформація має бути зазначена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, з метою приховання відомостей про об`єкт нерухомості, що належить члену його родини, та про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є, діючи з прямим умислом, у порушення Закону, у поданій ним 31.03.2017 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто на суму понад 400 000 грн, а саме на 4 653 814,66 грн.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, тобто у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік.

Крім того, 23.03.2018 о 19:51:24 ОСОБА_1 із застосуванням електронного цифрового підпису з пристрою з ІР-адресою НОМЕР_4 (точне місце знаходження якого досудовим розслідуванням на даний час не встановлено) в порядку, визначеному Законом, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.

В той же час ОСОБА_1 умисно, повторно з метою приховання інформації про свої реальні статки, подав завідомо недостовірні відомості у зазначеній декларації.

В порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік не вказав відомості про об`єкт нерухомості, що належить на праві власності члену його сім`ї та належав станом на 31.12.2017, а саме про 242/33524 частки у нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_2 під кадастровим номером 944 , кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія, невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_2 , придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011, тобто на дату придбання), які належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В порушення вимог п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у вказаній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007, тобто дату придбання ОСОБА_1 статутного капіталу компанії), який повністю належить ОСОБА_1 , тобто кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є та був станом на 31.12.2017.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 23.03.2018 становив 1762 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначена вище інформація має бути зазначена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, з метою приховання відомостей про об`єкт нерухомості, що належить члену його родини, та про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є, діючи з прямим умислом, у порушення Закону, у поданій ним 23.03.2018 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто на суму понад 400 000 грн, а саме на 4 653 814,66 грн.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у повторному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, тобто у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2017 рік.

Крім того, 20.09.2018 о 12:41:47 ОСОБА_1 із застосуванням електронного цифрового підпису з пристрою з ІР-адресою НОМЕР_5 (точне місце знаходження якого досудовим розслідуванням на даний час не встановлено) в порядку, визначеному Законом, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням за період 01.01.2018 по 28.08.2018.

В той же час ОСОБА_1 умисно, повторно з метою приховання інформації про свої реальні статки, подав завідомо недостовірні відомості у зазначеній декларації.

В порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням за період 01.01.2018 - 28.08.2018 не вказав відомості про об`єкт нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_2 під кадастровим номером 944 , кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія, невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_2 , придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011, тобто на дату придбання), які належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В порушення вимог п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у вказаній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням за період 01.01.2018 - 28.08.2018 не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007, тобто дату придбання ОСОБА_1 статутного капіталу компанії), який повністю належить ОСОБА_1 , тобто кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є та був станом на 28.08.2018.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 20.09.2018 становив 1841 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначена вище інформація має бути зазначена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, з метою приховання відомостей про об`єкт нерухомості, що належить члену його родини, та про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є, діючи з прямим умислом, у порушення Закону, у поданій ним 20.09.2018 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням за період 01.01.2018 - 28.08.2018 зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто на суму понад 400 000 грн, а саме на 4 653 814,66 грн.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у повторному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, тобто у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», перед звільненням за період 01.01.2018 - 28.08.2018.

Крім того, 29.03.2019 о 13:42:25 ОСОБА_1 із застосуванням електронного цифрового підпису з пристрою з ІР-адресою НОМЕР_6 , перебуваючи за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 16, в порядку, визначеному Законом, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua/, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2018 рік.

В той же час ОСОБА_1 умисно, повторно з метою приховання інформації про свої реальні статки, подав завідомо недостовірні відомості у зазначеній декларації.

В порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2018 рік не вказав відомості про об`єкт нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_2 під кадастровим номером 944 , кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія, невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_2 , придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011, тобто на дату придбання), які належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В порушення вимог п. 51 ч. 1 ст. 46 Закону, ОСОБА_1 у вказаній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2018 рік не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007, тобто дату придбання ОСОБА_1 статутного капіталу компанії), який повністю належить ОСОБА_1 , тобто кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є та був станом на 31.12.2018.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 29.03.2019 становив 1921 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначена вище інформація має бути зазначена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, з метою приховання відомостей про об`єкт нерухомості, що належить члену його родини, та про юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої він особисто є, діючи з прямим умислом, у порушення Закону, у поданій ним 29.03.2019 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2018 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто на суму понад 400 000 грн, а саме на 4 653 814,66 грн.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у повторному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, тобто у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», після звільнення за 2018 рік».

Ухвалою ВАКС від 06.05.2020 в даній справі звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за епізодом пред`явленого обвинувачення у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік, що кваліфіковано за ст. 366-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, закрито кримінальне провадження №52017000000000540 стосовно обвинувачення ОСОБА_1 за епізодом пред`явленого обвинувачення у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік, що кваліфіковано за ст. 366-1 КК України, у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. В іншій частині обвинувачення судове провадження продовжувалось у загальному порядку.

4. Обґрунтування позиції суду.

4.1. Статтями 459-467 глави 34 КПК регламентовано підстави та порядок провадження за нововиявленими або виключними обставинами як складової частини розділу V КПК «Судове провадження щодо перегляду судових рішень».

За частиною 1 статті 459 КПК, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 459 КПК, виключними обставинами визнаються встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

За статтею 460 КПК учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

За частиною 1 статті 467 КПК, суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

За пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 27.10.2020 №13-р/2020 в справі №1-24/2020(393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами;

- статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

За пунктом 2 резолютивної частини цього рішення КСУ, визнані неконституційними норми (зокрема й стаття 3661 КК) втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За статтею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За статтею 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 , юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду.

В пункті 4 рішення КСУ від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення КСУ належить сприймати як загальнообов`язкові правові акти, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.

Разом з тим, у пункті 3 рішення КСУ від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зокрема зазначено, що відповідно до положення частини першої статті 6 Кодексу злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. За змістом частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями статті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

В пункті 4 рішення КСУ від 26.01.2011 №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) зокрема зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що в частині четвертій статті 5 Кримінального кодексу 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив Конституційний Суд України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (частина друга статті 6, частина третя статті 54 Кодексу 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (частина перша статті 5, частина третя статті 74 Кодексу 2001 року).

Аналогічні положення встановлені статтями 4 та 5 чинного КК 2001 року щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

З наведеного вище очевидно, що рішення КСУ не може мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування норм КК шляхом прийняття Верховною Радою України певного закону.

В даному випадку не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, а стаття 366-1 КК (за якою обвинувачувався та був засуджений ОСОБА_1 ) втратила чинність з 27.10.2020 внаслідок визнання її неконституційною за рішенням КСУ.

Проте підставою для втрати чинності законом у цілому або його частинами є як визнання єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України - такого закону або його окремих положень такими, що втратили чинність, так й визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України.

У обидвох випадках наслідками є втрата законом чи його частиною чинності, а тому втрата чинності законом (чи частини закону) внаслідок визнання їх неконституційними є тотожною набранню чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність.

За частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Статтею 7 КПК визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Частиною 1 статті 8 «Верховенство права» КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За частиною 1 статті 9 «Законність» КПК, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. За частиною 3 статті 9 КПК, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

За статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Також, відповідно до частини 1 статті 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За частиною 2 статті 74 КК, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

З урахуванням викладеного та загальних засад кримінального провадження (зокрема верховенства права та законності) суд вважає необхідним задовольнити заяву захисника в частині скасування обвинувального вироку ВАКС від 07.05.2020 у даній справі внаслідок визнання за рішенням КСУ від 27.10.2020 статті 366-1 КК такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною), що усуває караність діяння, за яке засуджений ОСОБА_1 , для запобігання впливу призначеного цим вироком покарання на обмеження його прав і свобод.

При цьому суд зазначає, що КПК не передбачає повноважень суду при перегляді за виключними обставинами вирішувати долю укладеної угоди про визнання винуватості в разі скасування вироку, який був ухвалений на підставі такої угоди, а тому суд позбавлений можливості вирішити таке питання.

4.2. Щодо вимог захисника та засудженого ухвалити новий виправдувальний вирок згідно пункту 1 частини 1 статті 284 КПК, частини 1 статті 373 КПК та закрити кримінальне провадження, суд виходить з такого.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

При цьому за частиною 7 статті 284 КПК, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 373 КПК, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №361/4314/16-к зокрема зазначено таке: «відсутність події кримінального правопорушення може визнаватися у випадках, якщо: а) встановлено, що не було самого факту, для розслідування якого почате провадження; б) встановлено, що сама подія мала місце, однак її не можна визнати кримінальним правопорушенням, бо вона була результатом дії стихійного лиха, фізіологічних процесів тощо; в) встановлено, що подія мала місце, проте не була кримінальним правопорушенням, оскільки пов`язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб (самогубство, нещасні випадки на підприємствах), тощо».

В даному випадку караність діяння, передбаченого статтею 366-1 КК та за яке був засуджений ОСОБА_1 , усунута лише з 27.10.2020, що не може бути розцінене як відсутність події кримінального правопорушення, а тому вимоги про ухвалення виправдувального вироку є безпідставними.

4.3. Суд зазначає, що за пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Тобто нормами статті 284 КПК не визначено як підстав, так й порядку закриття кримінального провадження внаслідок визнання рішенням КСУ певного закону чи частини закону такими, що не відповідають Конституції України (тобто неконституційними).

Однак, з урахуванням викладеного та загальних засад кримінального провадження (зокрема верховенства права та законності) суд вважає необхідним закрити таке провадження щодо обвинувачення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК внаслідок визнання за рішенням КСУ від 27.10.2020 статті 366-1 КК такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною), що виключає будь-яку подальшу можливість здійснення кримінального провадження.

При цьому суд зазначає, що у правовій науці та правозастосовній практиці під реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження на так званих реабілітуючих підставах, які передбачають можливість відшкодування завданої підозрюваному, обвинуваченому чи засудженому шкоди за існування належних підстав для цього.

За пунктом 17 частини 3 статті 42 КПК, підозрюваний, обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

За частиною 1 статті 130 КПК, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року №266/94-ВР із наступними змінами.

КПК не містить переліку реабілітуючих чи нереабілітуючих підстав, проте за статтею 2 згаданого Закону України від 01.12.1994 року із наступними змінами, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; .. 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Також в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі №754/2764/17 зокрема зазначено таке: «Крім того, передбачено підстави, за наявності яких суд скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу та закриває кримінальне провадження. Такі обставини визначені у статті 284 КПК, вони є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

До реабілітуючих обставин належить: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення; 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до статті 130 КПК- до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Підстави для закриття кримінального провадження є нереабілітуючими, якщо: 1) набрав чинності закон, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою; 2) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; 3) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлено ухвалу суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню; 4) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу».

Тобто закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК, належить до нереабілітуючих підстав, які не дають права на відшкодування шкоди, оскільки втрата суспільної небезпечності кримінального правопорушення внаслідок скасування закону щодо кримінального відповідальності чи визнання його неконституційним не означає відсутності підстави кримінальної відповідальності за вчинення певного діяння, яке на момент його вчинення містило склад певного кримінального правопорушення.

Керуючись статтями 7-9, 284, 459-467 КПК суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково заяву адвоката Жукова Володимира Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

2. Скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 07.05.2020 у справі №991/2566/19, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, на підставі затвердженої угоди про визнання винуватості від 07.05.2020 року, укладеної між прокурором групи прокурорів - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кимликом Романом Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні від 09.08.2017 № 52017000000000540.

3. Закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження від 09.08.2017 № 52017000000000540 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК.

4. Відмовити у задоволенні інших вимог заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Дубас В.М

Судді Коліуш О.Л.

Ткаченко О.В.