Документ № 93128673

Дата засідання: 24/11/2020
Дата винесення рішення: 24/11/2020
Справа №: 757/28191/18-к
Провадження №: 52017000000000276
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
Суддя (ВАКС) : Коліуш О.Л., Задорожна Л.І.
Секретар : Борух А.С.
Захисник/адвокат : Черненка П.С.
Прокурор : Андронова А.В.

Справа № 757/28191/18-к

Провадження 1-кп/991/4/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді Дубаса В.М., суддів Коліуша О.Л., Задорожної Л.І. (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Андронової А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Черненка П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 14.04.2017 №52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий опис судового провадження.

10.01.2020 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з Печерського районного суду міста Києва відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.12.2019 надійшов обвинувальний акт з додатками та матеріали судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 14.04.2017 №52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК.

Ухвалою ВАКС від 11.01.2020 призначено на 28.01.2020 року підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні, з відкладенням на 13.02.2020, 24.02.2020. Ухвалою ВАКС від 24.02.2020 призначено судовий розгляд на 03.03.2020 з відкладенням на 19.03.2020, 02.04.2020, 28.04.2020, 07.05.2020, 19.05.2020, 17.06.2020, 09.07.2020, 07.09.2020, 28.09.2020, 23.11.2020, 24.11.2020.

2.Формулювання обвинувачення.

Згідно з обвинувальним актом «Указом Президента України від 05.08.1998 № 846/98 ОСОБА_1 призначений суддею Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області. Указом Президента України від 26.11.2001 № 1145/2001 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська в межах п`ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 04.03.2004 № 1591-IV ОСОБА_1 обраний суддею Дніпропетровського апеляційного господарського суду безстроково, постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.10.2012 № 5447-VI - на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

За підпунктом «г» пункту 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», судді належать до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді Вищого адміністративного суду України, був зобов`язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції».

В абзаці третьому пункту 2 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» вказано, що у 2016 році службові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають згідно зі статтею 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов`язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи, а абзацами 2, 3 пункту 2 розділу ХПІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Підпунктом 1 пункту 1 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №958/29088, визначено, що для щорічних декларацій за 2015 рік службових осіб, які станом на 1 вересня 2016 року займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, система подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає свою роботу з 00 годин 00 хвилин 1 вересня 2016 року. Зазначені декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення Національного агентства декларації подаються згідно із Законом України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцем самоврядування.

Враховуючи, що згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» судді відносяться до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 був зобов`язаний у період з 1 вересня 2016 року по 30 жовтня 2016 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, передбачену

Законом України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону від 15.03.2016 № 1022-VIII, чинній станом на вересень - жовтень 2016 року).

При цьому згідно з частиною 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: прізвище, ім`я по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (серії та номер паспорта громадянина України, якщо особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган центрального органу виконавчої влади, відповідальний за формування державної податкової політики, і має про це відмітку у паспорті громадянина України) суб`єкта декларування та членів його сім`ї, зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби), займану посаду тощо.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладання правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду ЄДР юридичних осіб та ФОП.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» термін «члени сім`ї» вживається в цьому Законі у такому значенні - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Згідно з Роз`ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженими рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3, регламентовано, що відповідно до вимог Закону суб`єкт декларування повинен задекларувати усі об`єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації).

Так, 28 жовтня 2016 року о 6 годині 53 хвилини суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус 5, із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, з персонального комп`ютера з IР-адресою 212.26.142.226 шляхом заповнення форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/) подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік, яку розміщено у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання

функцій держави або місцевого самоврядування.

За даними поданої щорічної електронної декларації за 2015 рік, суддя ОСОБА_1 вказав у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» як зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а також як місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку НАЗК може насилати кореспонденцію суб`єкту декларування: АДРЕСА_3 . У цій декларації у розділі 2.2. «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» суддя ОСОБА_1 членами сім`ї зазначив: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У поданій щорічній електронній декларації за 2015 рік зазначено, що ОСОБА_1 , працюючи суддею Вищого адміністративного суду України із місцезнаходженням суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» задекларував у м. Києві лише один об`єкт нерухомості (квартиру), а саме: загальна інформація (вид об`єкта: квартира; дата набуття права: 29.11.2015; загальна площа (м.кв.): 86; декларує: ОСОБА_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; вартість на дату набуття (невідомо); вартість за останньою оцінкою (не відомо); інформація щодо прав на об`єкт (тип права: інше право користування, відсоток, %: (не застосовується), інший тип: безоплатне; при цьому в користуванні як декларанта ОСОБА_1 , так і аналогічно всіх членів сім`ї - дружини ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_4 , сина ОСОБА_5 ); власником цієї квартири вказано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (суддя ОСОБА_1 щодо цієї квартири помилково у згаданій декларації неправильно зазначив номер будинку - 26д замість 26з).

Разом з тим суддя ОСОБА_1 відповідно до підпункту «ґ» пункт частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, у порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбачені загаданим Законом України відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, діючи з прямим умислом, з метою приховання від контролюючих, правоохоронних,

судових та інших державних органів і громадськості свого реального майнового стану й усього наявного у нього та членів його сім`ї у користуванні нерухомого майна, а також з мотивів приховування задля реалізації можливості на той час отримання суддею службового житла у м. Києві (у зв`язку з чим за позовом ОСОБА_1 здійснюється судовий розгляд у відповідній цивільній справі), у подану щорічну електронну декларацію за 2015 рік вніс завідомо недостовірні відомості про наявні у нього та членів його сім`ї (дружини й дітей) в користуванні об`єкти нерухомості (квартири), а саме у розділах 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування», 3 «Об`єкти нерухомості» декларації свідомо не зазначив даних щодо фактичного права користування об`єднаними між собою квартирами, розташованими за адресою: АДРЕСА_4 (загальною площею 62,3 кв.м.) та 107 (загальною площею 70,9 кв.м.) (згідно зі звітом ПП «ЗОЛОТИЙ ЛЕВ» від 06.09.2013 вартістю 756 000 грн. та за звітом ТОВ «Юридична компанія «Кланінг» від 25.10.2013 вартістю 840 369,90 грн. відповідно), які належать на праві власності матері судді ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вищезазначені дві квартири придбані за довіреністю від ОСОБА_7 дружиною судді - ОСОБА_2 (за договором купівлі-продажу від 26.12.2013 за ціною 756 000 грн., що становило 620 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного (2015) року та згідно з договором купівлі-продажу від 22.01.2014 за ціною 860 000 грн., що становило 706 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного (2015) року відповідно). Таким чином, кожна із вказаних квартир як окремо, так і разом мали вартість понад 250 мінімальних заробітних плат, враховуючи, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» установлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня 2015 року - 1218 грн., з 1 вересня 2015 року - 1378 грн., з 1 січня 2016 року - 1378 грн., з 1 травня 2016 року - 1450 грн., з 1 грудня 2016 року - 1600 грн. відповідно.

Насправді, з кінця січня 2015 року (більш точно дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, однак вже після завершення у вказаних квартирах ремонтних робіт, які проводилися за безпосередньою організацією судді ОСОБА_1 ) до 31.12.2015 включно, а також в подальшому у 2016 - 2017 роках суддя ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є членами сім`ї декларанта (судді), фактично постійно спільно проживали як єдині володільці у вказаних об`єднаних між собою квартирах № 108 та АДРЕСА_2 , використовуючи як житло та основне місце фактичного проживання, тож вказані об`єкти нерухомого майна перебували у судді ОСОБА_1 , його дружини та дітей, у т.ч. станом на 31.12.2015, на праві користування та підлягали обов`язковому декларуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції чинній станом на 28.10.2016), що було достеменно відомо судді ОСОБА_1 .

Отже, суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вчинив дії щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік стосовно майна, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК країни (в редакції Закону від 15.03.2016 № 1022-VIII), а саме у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Крім того, суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 , діючи умисно, будучи суб`єктом декларування, повторно подав завідомо недостовірні відомості у Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік за таких обставин.

Так, 31.03.2017 о 8 годині 10 хвилин та 07.04.2017 о 20 годині 00 хвилин жовтня суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус 5, із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби України, з персонального комп`ютера з IР-адресою 212.26.142.226 шляхом заповнення форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції

(https://nazk.gov.ua/) спочатку подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2016 рік, а в подальшому 07.04.2017 аналогічну виправлену щорічну декларацію за 2016 рік, які розміщено в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з поданою виправленою щорічною електронною декларацією 2016 рік суддя ОСОБА_1 вказав у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» як зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а також як місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію суб`єкту декларування: АДРЕСА_3 . У цій декларації у розділі

2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» суддя ОСОБА_1 членами сім`ї зазначив: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У поданій виправленій щорічній електронній декларації за 2016 рік ОСОБА_1 , працюючи суддею Вищого адміністративного суду України із місцезнаходженням суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» задекларував у м. Києві два об`єкти нерухомості, а саме такі квартири:

1) загальна інформація (вид об`єкта: квартира; дата набуття права: 29.11.2015; загальна площа (м.кв.): 86; декларує: ОСОБА_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; вартість на дату набуття (невідомо); вартість за останньою оцінкою (не відомо); вартість за останньою оцінкою (не відомо); інформація щодо прав на об`єкт (тип права: інше право користування, відсоток, %: (не застосовується), інший тип: безоплатне; при цьому в користуванні лише декларанта ОСОБА_1 ; власником цієї квартири вказано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) загальна інформація (вид об`єкта: квартира; дата набуття права: 01.12.2016; загальна площа (м.кв.): 70,90; декларує: ОСОБА_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; вартість на дату набуття (невідомо); вартість за останньою оцінкою (не відомо); вартість за останньою оцінкою (не відомо); інформація щодо прав на об`єкт (тип права: інше право користування, відсоток, %: (не застосовується), інший тип: безоплатне; при цьому в користуванні лише декларанта ОСОБА_1 (не зазначивши дружину та дітей); власником вказаної квартири вказано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Разом з тим, суддя ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 21 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктам, на якого поширюється дія цього Закону, у порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбаченні вказаними Законом України відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, діючи з прямим умислом, з метою приховування від контролюючих, правоохоронних, судових та інших державних органів і громадськості свого реального майнового стану й усього наявного у нього та членів його сім`ї у користуванні нерухомого майна, а також з мотивів приховування задля реалізації можливості на той час отримання суддею службового житла у м. Києві (у зв`язку з чим за позовом ОСОБА_1 здійснюється судовий розгляд у відповідній цивільній справі), у поданих щорічній електронній декларації за 2016 рік та виправленій щорічній електронній декларації за 2016 рік повторно вніс завідомо недостовірні відомості про наявний у нього та членів його сім`ї (дружини й дітей) в користуванні об`єкт нерухомості (квартира), а саме у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування», 3 «Об`єкти нерухомості» декларації за 2016 рік свідомо не зазначив даних щодо фактичного права користування однією із об`єднаних квартир, зокрема розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (згідно зі звітом ПП «ЗОЛОТИЙ ЛЕВ» від 06.09.2013 вартістю 756 000 грн.), яка належать на праві власності матері судді ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , придбана за довіреністю від ОСОБА_7 дружиною судді - ОСОБА_2 (за договором купівлі-продажу від 26.12.2013 за ціною 756 000 грн., що становило 548 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня звітного (2016) року. Таким чином, вказана квартира мала вартість понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 грн., з 1 травня 2016 року - 1450 грн., з 1 грудня 2016 року - 1600 грн.Насправді протягом всього 2016 року, у т.ч. 31.12.2016 включно, і в подальшому у 2017 році суддя ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є членами сім`ї декларанта (судді), фактично постійно спільно проживали як єдині володільці в об`єднаних між собою квартирах № 108 та АДРЕСА_2 , використовуючи як житло та основне місце фактичного проживання, тож об`єкт нерухомого майна (вказана квартира № 108 ) перебував у судді ОСОБА_1 , його дружини та дітей, у т.ч. станом на 31.12.2016, на праві користування та підлягав обов`язковому декларуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», що було достеменно відомо судді ОСОБА_1 .

Отже, суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вчинив дії щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік стосовно майна, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.

3. Позиції сторін провадження у судовому засіданні.

В судових засіданнях 23.11.2020 та 24.11.2020 суд запропонував сторонам даного провадження висловити думки щодо можливості подальшого судового провадження у даній справі внаслідок прийняття Конституційним Судом України (КСУ) рішення від 27.10.2020, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) зокрема статтю 366-1 Кримінального кодексу України (за якою обвинувачується ОСОБА_1 ) та яка втратила чинність з дня ухвалення цього рішення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Кравець Р.Ю., Черненко П.С. повідомили, що не бажають подати заяву про закриття даного провадження, проте не заперечують проти такого закриття на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК, оскільки у суду немає іншого виходу внаслідок неможливості подальшого розгляду справи.

Прокурор Андронова А. В. повідомила, що також не має наміру подати заяву про закриття даного кримінального провадження, проте визнала неможливість подальшого розгляду справи внаслідок прийняття рішення КСУ від 27.10.2020 та не заперечувала проти такого закриття на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК.

4. Обґрунтування позиції суду.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

При цьому за частиною 7 статті 284 КПК, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Наведеними вище нормами статті 284 КПК не визначено як підстав, так й порядку закриття кримінального провадження внаслідок визнання рішенням КСУ певного закону чи частини закону такими, що не відповідають Конституції України (тобто неконституційними).

Також у статті 284 КПК відсутні норми щодо можливості закриття кримінального провадження лише за відсутності заперечень обвинуваченого (окрім випадку закриття у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 2 цієї статті КПК).

За пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 27.10.2020 №13-р/2020 в справі №1-24/2020(393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами;

- статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

За пунктом 2 резолютивної частини цього рішення КСУ, визнані неконституційними норми (зокрема й стаття 3661 КК) втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За статтею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За статтею 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017, юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду.

В пункті 4 рішення КСУ від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення КСУ належить сприймати як загальнообов`язкові правові акти, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.

Разом з тим, у пункті 3 рішення КСУ від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зокрема зазначено, що відповідно до положення частини першої статті 6 Кодексу злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. За змістом частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями статті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

В пункті 4 рішення КСУ від 26.01.2011 №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) зокрема зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що в частині четвертій статті 5 Кримінального кодексу 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив Конституційний Суд України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (частина друга статті 6, частина третя статті 54 Кодексу 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (частина перша статті 5, частина третя статті 74 Кодексу 2001 року).

Аналогічні положення встановлені статтями 4 та 5 чинного КК 2001 року щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

З наведеного вище очевидно, що будь-яке рішення КСУ не може мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування норм КК шляхом прийняття Верховною Радою України певного закону.

В даному випадку не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, а стаття 366-1 КК (за якою обвинувачується ОСОБА_1 ) втратила чинність з 27.10.2020 внаслідок визнання її неконституційною за рішенням КСУ.

Проте підставою для втрати чинності законом у цілому або його частинами є як визнання єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України - такого закону або його окремих положень такими, що втратили чинність, так й визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України.

У обидвох випадках наслідками є втрата законом чи його частиною чинності, а тому втрата чинності законом (чи частини закону) внаслідок визнання їх неконституційними є тотожною набранню чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність.

За частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Статтею 7 КПК визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Частиною 1 статті 8 «Верховенство права» КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За частиною 1 статті 9 «Законність» КПК, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. За частиною 3 статті 9 КПК, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

За статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому щодо невизначеності КПК порядку закриття кримінального провадження за підставою, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 284 цього Кодексу, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має з`ясувати, чи немає підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини 3 статті 314 КПК, зокрема, й щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК.

Тобто для підготовчого судового провадження нормами КПК прямо передбачена можливість закриття кримінального провадження за підставою набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Рішенням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину в разі, коли злочинність і караність цього діяння усунені новим кримінальним законом, забезпечується реалізація вимоги поширення нового кримінального закону на осіб, які відповідно до статті 62 Конституції України вважаються невинними, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тому позбавлення можливості закриття кримінального провадження лише з тієї підстави, що кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду, свідчило б про порушення такої загальної засади кримінального провадження як верховенство права.

Також, за частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №556/1381/18 наведено такий висновок щодо застосування норм права: «Твердження у касаційній скарзі про те, що суд не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті). Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі, не встановлено».

З урахуванням викладеного та загальних засад кримінального провадження (зокрема верховенства права та законності) суд вважає можливим закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_1 внаслідок визнання рішенням КСУ від 27.10.2020 статті 366-1 КК такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною).

5.Інші питання, які вирішуються судом при закритті провадження.

5.1. Згідно з повідомленнями сторін провадження в судовому засіданні, відсутні чинні запобіжні заходи та арешти майна.

5.2. За статтею 122 КПК, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

За частиною 2 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За змістом наведених норм КПК, процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні завжди здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Враховуючи ці обставини, суд не стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні.

5.3. В матеріалах провадження містяться такі процесуальні рішення щодо речових доказів:

- постанова про визнання речовим доказом (документом) та долучення до матеріалів кримінального провадження від 25.07.2017;

- постанова про визнання речовими доказами (документами) та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 09.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 11.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 15.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017;

- постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 15.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 18.08.2017;

- постанова про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 18.08.2017.

Згідно з частиною 1 статті 100 КПК, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (тобто у разі тимчасового доступу до речей і документів та накладення арешту на майно).

Частиною 3 статті 100 КПК зокрема визначено, що документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження.

Частиною 9 статті 100 КПК встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно з нормою пункту 7 частини 9 статті 100 КПК документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Відповідно до наведеного вище, суд вирішує долю речових доказів таким чином: 1) визнані речовими доказами за постановами від 25.07.2017, 09.08.2017 , 09.08.2017 документи повинні бути залишені у матеріалах даного провадження; 2) визнані речовими доказами за постановами від 11.08.2017, 15.08.2017, 15.08.2017, 16.08.2017, 16.08.2017, 16.08.2017 речі, які були передані на відповідальне зберігання, повинні бути залишені їх володільцям; 3) визнані речовими доказами за постановами від 15.08.2017, 18.08.2017, 18.08.2017 речі, які зберігаються у камері схову, повинні бути повернуті володільцям.

При цьому суд вважає необхідним роз`яснити, що відповідно до частини 3 статті 100 КПК, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. За частиною 12 статті 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись статтями 7-9, 100, 284, 369, 372, 376, 532 КПК суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження від 14.04.2017 №52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.

2. Вирішити питання щодо долі речових доказів таким чином:

2.1.Залишити у матеріалах даного кримінального провадження такі речові докази:

2.1.1. визнаний за постановою про визнання речовим доказом (документом) та долучення до матеріалів кримінального провадження від 25.07.2017:

- флеш-накопичувач «Transcend» (4 GB) білого кольору, наданий згідно з листом ФОП ОСОБА_8 від 19.07.2017.

2.1.2 визнані згідно з постановою про визнання речовими доказами (документами) та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 09.08.2017 вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 у об`єднаних квартирах за адресою: АДРЕСА_2 та № 108:

-довіреність від 04.10.2013 на спеціальному бланку серії ВТК № 878091 встановленого зразку на 1 аркуші;

- заява від 04.10.2013 на спеціальному бланку серії ВТК № 878092 встановленого зразку на 1 аркушу;

- договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2013 на спеціальному бланку серії ВТР № 108604 встановленого зразку на 1 аркуші;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2013 (14:45:16) за індексним номером витягу: 15495036 на спеціальному бланку серії ЕАА № 326111 встановленого зразку на 1 аркуші;

- договір про внесення змін від 28.02.2014 до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Назаренко К.В. від 26.12.2013 за реєстровим № 4444, на спеціальному бланку ВТР № 995146 встановленого зразку на 1 аркуші;

- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2013 (14:45:16) за індексним номером витягу: 15495036 на 1 аркуші (формату А4) та копія витягу від 28.02.2014 (12:16:02) за індексним номером витягу: 18413369 на 1 аркуші (формату А4) щодо права приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 62,30 кв.м. за ОСОБА_7 ;

- справа № 137780 по кв. АДРЕСА_4 ;

- договір купівлі-продажу квартири від 22.01.2014 на спеціальних бланках серії ВТО № 839506-839507 встановленого зразку на 2 аркушах;

- справа по кв. АДРЕСА_2 ;

- платіжне доручення № 1 від 26.12.2013 на 1 аркуші з наявними двома відтисками штампів відділення № 38 АТ «БАНК «Фінанси та Кредит»»;

- квитанція № 1 від 27.01.2014 на 1 аркуші з наявними відтиском штампу відділення № 38 АТ «БАНК «Фінанси та Кредит»»;

- платіжне доручення № 2 від 27.01.2014 (Примірник № 1) на 1 аркуші з наявними двома відтисками штампів відділення № 38 АТ «БАНК «Фінанси та Кредит»»;

- платіжне доручення № 2 від 27.01.2014 (Примірник № 2) на 1 аркуші з наявними двома відтисками штампів відділення № 38 АТ «БАНК «Фінанси та Кредит»»;

- розписка на 1 аркуші за підписом ОСОБА_9 датована 28.02.2014;

- розписка на 1 аркуші за підписом ОСОБА_9 датована 22.01.2014;

- заява на 1 аркуші за підписом ОСОБА_9 датована 26.12.2013;

- квитанція № N17LB38630 від 21.01.2014 на 1 аркуші з наявними відтиском штампу «09 260 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- квитанція № N17LB38609 від 21.01.2014 на 1 аркуші з наявними відтиском штампу «09 260 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- банківська виписка « Raiffeisen Bank Aval » по рахунку № НОМЕР_1 клієнта « ОСОБА_1 » датована 27.02.2017;

- рахунок № 39К від 29.03.2015 на 1 аркуші з наявним відтиском штампу «Casa Veli»;

- рахунок № к44 від 06.04.2015 на 1 аркуші з наявним відтиском штампу «Casa Veli»;

- замовлення покупця № 1489-14 С від 22.12.2014 на 1 аркуші з наявним відтиском штампу «WAVE STUDIO»;

-рахунок-фактура № СФ-000000222 від 25.11.2014 на загальну суму 88004 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-000000201 від 29.10.2014 на загальну суму 91252 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-000000222 від 25.11.2014 на загальну суму 88072 грн.;

- рахунок-фактура № СФ-000000223 від 26.11.2014 на загальну суму 88004 грн.;

- аркуш паперу формату А4 на 1 аркуші з наявними лише з однієї сторони чорновими рукописними записами, виконані барвником синього кольору щодо ремонту із зазначенням сум та найменуванням товарів;

- брошурка «Ладні двері» на 1 аркуші;

- рахунок-фактура № СФ-000000222 від 26.11.2014 на загальну суму 88004 грн.;

- товарний чек №2611/14 від 26.11.2014 на 1 аркуші на суму 88004 грн.;

- договір купівлі-продажу № 2511/14 від 26.11.2014 на 1 аркуші на суму 88004 грн.;

- товарний чек № 14/01/2015-2525 від 14.01.2015 на 1 аркуші на суму 38500 грн.;

- замовлення покупця № 216 від 28.02.2016 на 1 аркуші;

- фіскальний чек ПП «СОФІ-ДЕКОР» від 28.02.2016 на суму 1861, 43 грн.;

- видаткова накладна № 793 від 15.10.2015 на суму 41437,44 грн.;

- замовлення покупця № 784 від 18.08.2015 на 1 аркуші на суму 41437,44 грн.;

-договір купівлі-продажу № 285 від 28.08.2015 між директором ОСОБА_11 та ОСОБА_1 ;

- додаток № 4 до Договору № 285 від 28.08.2015;

- тека зеленого кольору з наявними всередині у окремих файлах формату А 4 чорно-білих фотографій;

- товарний чек № 2910/7 від 29.10.2014 на суму 14500 грн.;

- специфікація № 322351 від 14.09.2014 на суму 18485,50 грн.;

- специфікація № 322310 від 14.09.2014 на суму 26087,42 грн.;

- специфікація № 322351 від 14.09.2014 на суму 8958,34 грн.;

- монохроматична ксерокопія лану-креслення ванної кімнати з фотографіями;

- роздруківки електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_9 » щодо листування з такими особами, як: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 » та інші на 4 аркушах;

- рахунок на оплату № 00KG-000044 від 23.09.2014 на суму 10400 грн.;

- звернення ОСОБА_1 від 24.02.2015 на ім`я генерального директора ДП НКММК «Мистецький арсенал»;

-товарний чек № ДТ/218 від 26.08.2015 на суму 7800 грн.;

- товарний чек № ДТ 218 від 26.08.2015 на суму 7800 грн.;

- видаткова накладна № 55 від 30.01.2015 на суму 15354 грн.;

- товарний чек № 14/01/2015-2525 від 14.01.2015 на суму 38500 грн.;

- записка по справі № 820/5225/15 на 1 аркуші;

- копія заяви про виправлення описки в ухвалі ВАСУ від 12.04.2016 по справ № 820/5225/15;

- роздрукована з ЄДРСР ухвала ВАСУ від 12.04.2016 К/800/52550/15;

- роздрукована з ЄДРСР ухвала ВАСУ від 11.04.2016 К/800/52550/15;

- фотокопія ухвали ВАСУ від 05.04.2016 К/800/52550/15;

- роздрукована з ЄРДСР ухвала від 18.11.2016 К/800/28002/16;

- роздрукована з ЄРДСР ухвала від 24.11.2016 К/800/22983/16;

- аркуш паперу формату А4 з наявним лише з однієї сторони аркуша друкованим текстом в таблиці;

- поліс № АЕ/8244782 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановленого зразку, дата укладання 07.05.2016;

- довіреність від 24.12.2013 на спеціальному бланку серії ВТО № 628939, зареєстровано в реєстрі за № 1306;

- заява від 24.12.2013 на спеціальному бланку серії ВТО № 628940 з підписом від імені ОСОБА_14 ;

- аркуш паперу 1 шт. з рукописними чорновими записами (лише з однієї сторони аркуша), виконані барвником синього кольору нерозбірливим почерком. Аркуш закінчується текстом « Сина ОСОБА_7 - ОСОБА_1 »;

- договір купівлі-продажу гаражу від 04.10.2015 на спеціальних бланках серії НАР № 168094-168095 з підписами від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_2 ;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2015 (11:59:29) за індексним номером витягу: 45046750 на спеціальному бланку серії ЕАО № 256436;

- розписка на 1 аркуші з наявними лише з однієї сторони аркуша рукописними записами за підписом ОСОБА_17 ;

- технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 11418) на гараж (машиномісце);

- рахунок-фактура № 0000000163 від 16.03.2016 на суму 51329, 37 грн.;

- рахунок-фактура № 0000000302 від 05.04.2016 на суму 3108, 62 грн.;

- наряд-замовлення № ТО160000099 від 21.04.2016 на суму 161908,50 грн.;

- рахунок-фактура № 0000000163 від 16.03.2016 на суму 161908, 50 грн.;

- наряд-замовлення № ТО160000051 від 24.03.2016 на суму 63436,84 грн.;

- акт № ТО160000051 передання-прийняття дорожньо-транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 05.04.2016 на суму 63436,84 грн.;

- рахунок-фактура № 0000000434 від 23.04.2016 на суму 4122,97 грн.;

- договір купівлі-продажу мотоциклів № ДПрА-111486 від 15.03.2016 на суму 29800 доларів США;

- видаткова накладна № 0000000008 від 23.03.2016 на суму 783700 грн.;

- акт приймання-передачі мотоциклу від 23.03.2016 до Договору купівлі-продажу № ДПрА-111486 від 15.03.2016;

- рахунок-фактура № 0000000150 від 15.03.2016 на суму 747820 грн.;

- розписка від 06.03.2016 на 1 аркуші з наявними лише з однієї сторони аркуша рукописними записами та підписом, виконані барвником синього кольору, за підписом ОСОБА_18 ;

- квитанція АТ «УкрСиббанк» від 18.08.2015, скріпленого відтиском штампу «Відділення № 211 АТ «УкрСиббанк»» на суму 8400 грн.;

- наряд-замовлення № ТО160000301 від 13.09.2016 на суму 2183,57 грн.;

-акт № ТО 160000301 від 13.09.2016 передання-прийняття дорожньо-транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту;

- копія довіреності від 30.09.2015 на спеціальному бланку серії НАО № 383834, зареєстровано в реєстрі № 2556;

- проект касаційної скарги до ВАСУ на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі № 802/158/17-а;

- роздрукована з ЄДРСР постанова від 24.03.2017 у справі № 802/158/17-а;

- роздрукована з ЄДРСР постанова від 25.05.2017 у справі № 802/158/17-а;

- аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом з однієї сторони; «Справа № 826/16056/14 № провадження у ВСУ 21-2289а16»;

- паспорт громадянина України встановленого зразку серії НОМЕР_2 ;

- коробочка червоного кольору від стартового пакету номера НОМЕР_3 ;

- коробочка червоного кольору від стартового пакету номера НОМЕР_4 ;

- пластикова картка від стартового пакету номера НОМЕР_5 ;

- пластикова картка від стартового пакету номера НОМЕР_6 .

2.1.3. визнані згідно з постановою про визнання речовими доказами (документами) та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 09.08.2017 вилучені у службовому кабінеті судді ВАСУ Голяшкіна О.В. приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус , 5:

- пояснення ОСОБА_1 , адресоване начальнику ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська ОСОБА_19 , датоване 27.02.2015;

- проект пояснення ОСОБА_1 , адресоване начальнику ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська ОСОБА_19 ;

- заява від імені ОСОБА_1 із зазначеним адресатом: « АДРЕСА_4 », датована 27.02.2015;

- лист від імені ФОП ОСОБА_20 на 1 аркуші;

- лист від імені ОСОБА_1 із зазначеним адресатом: « АДРЕСА_4 », датована 19.03.2015;

- заява від імені ОСОБА_1 із зазначеним адресатом: « АДРЕСА_4 », датована 26.03.2015;

- акт виконаних робіт № 1260053925 від 24.03.2015;

- рахунки ОСББ «Лавра 28» для оплати внесків на утримання житлового будинку за лютий 2014 року-грудень 2014 року;

- рахунки ОСББ «Лавра 28» для оплати внесків на утримання житлового будинку за січень 2015 року-вересень 2016 року;

-копія рахунку ОСББ «Лавра 28» для оплати внесків на утримання житлового будинку за січень 2015 року-вересень 2016 року;

- повідомлення-квитанція УДСО при ГУМВС України в м. Києві за 03.05.2015;

- квитанція АТ «УкрСиббанк» на суму 514 грн. датована 30.04.2015;

- квитанція АТ «УкрСиббанк» на суму 6 грн. датована 30.04.2015;

- копії чорнових рукописних записів щодо проведення будівельних робіт.

2.2. Залишити володільцям такі речові докази:

2.2.1. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 11.08.2017 вилучений у службовому кабінеті судді ВАСУ Голяшкіна О.В. приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корпус, 5 та переданий на відповідальне зберігання представникам ВАСУ:

- системний блок персонального комп`ютера з наявним НЖМД «Seagate» (s/n Z3T0N74M) 500 GB.

2.2.2. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 15.08.2017 вилучений в ОСОБА_2 та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 :

- мобільний телефон Apple iPhone 6 (А1549), IMEI НОМЕР_7 (s/n: НОМЕР_8 ) із sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» ( НОМЕР_6 , IMЕI: НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_2 .

2.2.3. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 15.08.2017 вилучено в ОСОБА_2 та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 :

- мобільний телефон Nokia 6303 сі, IMEI НОМЕР_10 із sim-картою абонентського номеру НОМЕР_11 оператору мобільного зв`язку «МТС» та флеш-картою Microsd Transcend 4 GB.

2.2.4. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017 вилучений в ОСОБА_3 та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 :

- мобільний телефон Apple iPhone 6s (А1688), IMEI НОМЕР_12 (s/n: НОМЕР_13 ) в чохлі з sim-картою оператора мобільного зв`язку «МТС» ПрАТ «ВФ Україна» ( НОМЕР_4 , IMЕI: НОМЕР_14 , ICCID: НОМЕР_15 ), що належить неповнолітньому ОСОБА_3 .

2.2.5. визнаний згідно постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017 вилучений в ОСОБА_4 та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 :

- мобільний телефон Apple iPhone SE (А1723), IMEI НОМЕР_16 (s/n: НОМЕР_17 ) в чохлі з sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» ( НОМЕР_5 , IMЕI: НОМЕР_18 , ICCID: НОМЕР_19 ), що належить неповнолітній ОСОБА_4 .

2.2.6. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.08.2017 вилучений в ОСОБА_5 та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 :

- мобільний телефон Apple iPhone 5 (А1428), IMEI НОМЕР_20 (s/n: НОМЕР_21 ) в чохлі з sim-картою абонентського номеру мобільного зв`язку «Vodafone» ПрАТ «ВФ Україна» ( НОМЕР_22 , IMЕI: НОМЕР_23 , ICCID: НОМЕР_24 ), що належить неповнолітньому ОСОБА_5 .

2.3. Повернути володільцям такі речові докази:

2.3.1. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 15.08.2017 вилучений у ОСОБА_2 у об`єднаних квартирах за адресою: АДРЕСА_2 та № 108:

- мобільний телефон Nokia Asha 200, IMEI 1: НОМЕР_25 , IMEI 2: НОМЕР_26 (s/n: НОМЕР_27 ) із sim-картою абонентського номеру оператору мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» ( НОМЕР_28 , IMЕI: НОМЕР_29 , ICCID: НОМЕР_30 ), із sim-картою абонентського номеру оператору мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» (Vodafone) ( НОМЕР_31 , IMЕI: НОМЕР_32 , ICCID: НОМЕР_33 ) та флеш-картою MicroSd Transcend 4 GB повернути ОСОБА_2 .

2.3.2. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 18.08.2017 вилучений в ОСОБА_1 :

- планшет Apple Ipad mini (А 1432), MD 529 ZP/A, s/n НОМЕР_34 в чохлі чорного кольору повернути ОСОБА_1 .

2.3.3. визнаний згідно з постановою про визнання речовими доказами, долучення до матеріалів досудового розслідування із подальшою передачею на зберігання до камери схову від 18.08.2017 вилучений в ОСОБА_2

- планшет Apple Ipad mini (А 1432), MD 532 ZP/A, s/n НОМЕР_35 в чохлі синього кольору повернути ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді Коліуш О.Л.

Задорожна Л.І.