- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
- Суддя (АП ВАКС): Глотов М.С., Калугіна І.О., Никифоров А.С., Павлишин О.Ф.
- Секретар : Лисиця Ю.С.
Справа № 991/9494/20
Провадження №11-п/991/47/20
Головуючий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду поданняВищого антикорупційного суду пронаправлення кримінальногопровадження заобвинуваченням ОСОБА_8 за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 17 листопада 2016 року за №42016000000003517, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,
в с т а н о в и л а :
25 листопада 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло подання Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2020 року про направлення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду. Подання обґрунтоване тим, що зазначене кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил предметної підсудності, передбаченої ст.33-1 КПК України та п.20-2 розділу XI «Перехідних положень» КПК України, оскільки обвинувачений не є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, а тому відсутні умови передбачені п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України. Також вказується, що певний проміжок часу існувала невизначеність щодо підслідності вказаного кримінального провадження, а як наслідок, і підсудності, оскільки провадження розглядали різні суди, а самі матеріали містять постанову Генерального прокурора про вирішення спору про підслідність від 05 березня 2020 року.
У судове засідання прокурор, захисник, представник потерпілого, не з`явилися, від обвинуваченого клопотання про участь та його доставку в судове засідання не надходило, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч.4 ст.34 КПК України.
Дослідивши матеріали подання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.33-1 КПК України "Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України".
Частиною третьою цієї статті визначено, що інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
Згідно з приміткою до ст.45 КК України, корупційними злочинами вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України.
Крім того, пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України передбачені наступні умови підсудності злочинів, визначених у статті 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, а саме: наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному у п.1 ч.5 ст.216 КПК України; якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); якщо злочин, передбаченийстаттею 369,частиною першоюстатті 369-2Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної участині четвертійстатті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до п.20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) «підсудність Вищогоантикорупційного суду,передбачена цимКодексом яксуду першоїінстанції,суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження,відомості заякими прокримінальне правопорушеннявнесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань: до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
З обвинувального акту у кримінальному провадженні №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року встановлено, що досудове розслідування здійснювалось детективами Національного антикорупційного бюро України, а обвинувальний акт затверджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується в участі у злочинній організації з метою вчинення особливого тяжкого злочину, а також участі у злочинах, вчинюваних такою організацією: заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації, службовому підробленні, тобто складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів. До вчинення злочину були залучені службові особи з числа керівництва Національного банку України ( далі НБУ), а саме: Голова НБУ Особа 6, заступник Голови НБУ Особа 32 та директор Генерального Департаменту банківського нагляду НБУ Особа 33, а також інші учасники злочинної організації, досудове розслідування щодо яких виділено в окреме провадження, без яких вчинення злочину було неможливим.
Відповідно до п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК при визначенні критеріїв здійснення досудового розслідування детективами НАБ України та подальшого можливого визначення підсудності Вищому антикорупційному суду застосовується поняття «злочин».
Згідно з ч.1 ст.11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
Крім того, КК України допускає вчинення злочину у співучасті, що відображено у Розділі VI КК України, у якому визначено форми такої співучасті.
Отже, умови ст.33-1 КПК України для цілей визначення підсудності Вищим антикорупційним судом будуть дотримані, коли один із злочинів, вказаних у ст.33-1 КПК України, буде вчинений за участю одного із суб`єктів, визначених у п.п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України, при тому, що решта співучасників може не займати посади, визначені у п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, але дії всіх співучасників охоплені єдиним умислом.
Колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 виділене із кримінального провадження №12013220540000400 від 31 січня 2013 року, відносно осіб, які відповідають критеріям п.п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України та підсудного Вищому антикорупційному суду. Зазначені обставини підтверджені текстом обвинувального акту та постанови про вирішення спору про підслідність та доручення здійснення досудового розслідування ( а.с.111-116).
Крім того, досудове розслідування кримінальних проваджень №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року та №12013220540000400 від 31 січня 2013 року стосувалося одних і тих же епізодів кримінальних правопорушень, вчинених за одних і тих же обставин організованою групою, пов`язаних єдиним умислом. Натомість виділення у окремі кримінальні провадження відбулося не у зв`язку з різною правовою природою інкримінованих злочинів, а було здійснено у зв`язку з розшуком інших співучасників та з метою сприяння досудовому розслідуванню і виконанню завдань, передбачених ст.2 КПК України.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 підсудне Вищому антикорупційному суду за критеріями, визначеними у п.п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України та п.20-2 розділу XI «Перехідних положень» КПК України і на даному етапі судового розгляду, без дослідження всіх обставин справи, підстав вважати, що воно підсудне іншому суду немає.
Керуючись ст.ст.33-1, 34, 216, 369-372, 376, п.20-2 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Подання колегії суддівВищого антикорупційного суду пронаправлення кримінального провадження заобвинуваченням ОСОБА_8 за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 17 листопада 2016 року за №42016000000003517, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6