Документ № 93142467

Справа № 991/8878/20

Провадження №11-сс/991/931/20

Слідчий суддя: Олійник О.В.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Євфіменко К.М.,

прокурора - Броневицького С.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисників - Бебеля О.О., Гардецького О.С., Шевченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги захисників Бебеля Олексія Олександровича та Гардецького Олександра Степановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 стосовно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 клопотання старшого детектива - заступника керівника Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Катеринюка В.В. задоволено частково. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів. Встановлено строк дії ухвали про тримання під вартою до 08 год. 11 хв. 26.12.2020.

Визначено ОСОБА_1 розмір застави у 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 21 020 000 (двадцять один мільйон двадцять тисяч) гривень із покладенням низки процесуальних обов`язків.

Зазначена ухвала обґрунтована наступним.

Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000592 від 05.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі - Підприємство, ДП «МТП «Южний») діє як комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_2 від 11.01.2017 ОСОБА_1 прийнято виконуючим обов`язки першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 12.01.2017 по 31.03.2017; наказом від 30.03.2017 ОСОБА_1 продовжено виконання обов`язків першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 01.04.2017; наказом від 05.07.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 05.07.2017. Отже, ОСОБА_1 обіймав на Підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто у відповідності до частини 3 статті 18 КК України був службовою особою.

За версією слідства, учасники організованої групи, яку створив та якою керував ОСОБА_1 , при здійсненні ДП «МТП «Южний» публічних закупівель товарів за завищеними цінами, заволоділи грошовими коштами ДП «МТП «Южний» в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем, чим завдали збитків на загальну суму 47 494 620,40 грн. та ймовірно вчинили злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

27.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

В той же день ОСОБА_1 був затриманий в порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Слідчий суддя прийшла до висновку, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, а зазначені у клопотанні детектива обставини і додані до нього документи кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг організувати, керувати та вчинити за попередньою змовою з іншими особами зазначене вище кримінальне правопорушення.

Прокурором у судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується інкримінованим ОСОБА_1 особливо тяжким злочином, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_1 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, згідно з відомостями системи Державної прикордонної служби України «Аркан», упродовж 2017-2020 років 20 разів виїжджав за кордон, що вказує на звичність виїзду за межі України, а також на наявність відповідних фінансових ресурсів для виїзду і перебування за кордоном. В силу займаної посади першого заступника директора ДП «Южний», на території якого знаходяться пункти прикордонного та митного контролю, на думку слідчого судді, ОСОБА_1 має можливість їх безперешкодно перетнути. Відомості щодо фінансового стану підозрюваного та членів його родини свідчать про те, що фінансові активи, які підконтрольні ОСОБА_1 , дозволяють останньому виїхати за межі України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Внаслідок перебування на посаді першого заступника директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_1 має можливість спілкуватись з будь-яким працівником підприємства, вимагати звіти, у тому числі у осіб, що є свідками у кримінальному провадженні, впливати на кадрові рішення відносно вказаних осіб. А тому ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні знайшов своє підтвердження.

Ризик знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є актуальним через те, що ОСОБА_1 займає керівну посаду, а тому має реальну можливість створювати та вносити зміни у службові документи ДП.

Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що особи, які не були обізнані про деталі вчинення можливого злочину, за вказівкою ОСОБА_1 знищували докази причетності останнього до злочину, а одразу після обшуків, проведених у травні 2018 року, підконтрольні організованій групі товариства були продані іншим особам, змінені директори, бухгалтери та засновники вказаних товариств. Дані обставини, на думку слідчого судді, свідчать, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оскільки прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1-4 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшла висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, який здатен запобігти доведеним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При вирішенні питання щодо розміру застави, слідчий суддя урахувала тяжкість злочину, відведену ОСОБА_1 слідством роль ймовірного організатора злочину, вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим; суму грошових коштів ДП «МТП «Южний», якими імовірно заволодів ОСОБА_1 у складі організованої групи; сімейний стан підозрюваного та наявність у нього та його дружини на праві власності нерухомого майна, офіційний дохід отриманий підозрюваним та його дружиною за період 2017-2020 років в загальній сумі 7 256 678 грн. Внаслідок чого слідчий суддя прийшла до висновку, що застава у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 02 та 03 листопада 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного - адвокатів Бебеля Олексія Олександровича та Гардецького Олександра Степановича .

В своїй апеляційні скарзі захисник Бебель О.О. просив Суд скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ Катеринюка В.В. про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застави.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник Бебель О.О. зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою з наступних підстав.

При обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчим суддею не було взято до уваги питання його незаконного затримання та тривалого порушення права на захист.

Слідчим суддею безпідставно встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею не надано законної оцінки відсутності доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також розміру майнової шкоди та допустимості доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Зазначив, що 27.10.2020 ним було подано до НАБУ клопотання про надання на ознайомлення матеріалів досудового розслідування, що обґрунтовують оголошення підозри ОСОБА_1 , в тому числі і висновків експертів за результатом проведення судових товарознавчих експертиз, які встановили розмір заподіяної шкоди. Втім, станом на день подання апеляційної скарги, відповідь на клопотання не надходила. До матеріалів клопотання слідчому судді такі матеріали також не були долучені. У подальшому слідчий суддя відмовила у задоволенні клопотання захисника про витребування зазначених доказів і в порушення вимог ч. 1 ст. 178 КПК здійснила розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності належних доказів законності призначення та проведення судової економічної експертизи, висновків товарознавчих експертиз, які встановили розмір майнової шкоди.

Ризик переховування від органу досудового розслідування спростовується тим, що протягом 2018-2019 років ОСОБА_1 оскаржував до НАБУ та САП їх бездіяльність у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про обізнаність останнього про здійснення досудового розслідування. Посилання ж слідчого судді на можливість виїзду ОСОБА_1 за кордон суперечить конституційному праву на свободу пересування.

Досудове розслідування триває понад 3 роки, а тому, за бажанням, підозрюваний би мав можливість знищити, спотворити чи приховати будь-які документи.

За своїми посадовими обов`язками ОСОБА_1 не приймає участі у підготовці тендерних закупівель, не був та не є членом тендерного комітету.

Зважаючи на наведене та враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини просив ухвалу слідчого судді скасувати.

Захисник Гардецький О.С. у поданій апеляційній скарзі просив Суд скасувати ухвалу слідчого судді від 29.10.2020 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду внаслідок відхилення клопотання сторони захисту про витребування у сторони обвинувачення та дослідження доказів, а також невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи.

Слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду під час якого залишились недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для прийняття рішення. Так, до матеріалів клопотання не долучено та слідчим суддею не досліджено процесуальне рішення про залучення як спеціаліста аудитора Держаудитслужби та складену ним довідку, в той час як питання щодо підтвердження її висновків ставились на вирішення судово-економічної експертизи.

Висновок слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри є безпідставним. Жодні встановлені слідчим суддею ризики, які б виправдовували застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні. ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботу, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні малолітнього сина, мати та тещу, які потребують догляду та піклування, а тому висновок слідчого судді про наявний ризик переховування не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Обраний слідчим суддею розмір застави є непомірним, так як власних коштів для її внесення родина ОСОБА_1 не має, доводи про наявність готівкових коштів у різних валютах не відповідають дійсності, а для продажу майна потрібен значний час.

Спираючись на наведене, захисник прохав його апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати.

Позиції учасників судового провадження

Захисники у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, прохали їх задовольнити. Пояснення надали аналогічно їх тексту, прохали визнати недопустимим доказом висновки судової економічної експертизи. Додатково захисник Бебель О.О. зазначив, що розмір шкоди, заподіяної злочином, передбаченим ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до примітки до ст. 185 КК України, не може бути визначений, оскільки Кримінальний кодекс України не містить чітко визначеного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а, крім того, законодавство України про кримінальну відповідальність не містить визначення терміну «зловживання службовим становищем» як способу вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2-5 ст. 191 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу. Пояснив, що він в силу своїх повноважень не приймав жодних рішень при здійсненні процедури закупівлі товарів. В силу відсутності у нього повноважень він не причетний до призначення ОСОБА_4 та не впливав на процес укладання та виконання договорів, про які зазначає сторона обвинувачення.

Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність саме обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Слідчий суддя обґрунтовано встановила існування ризиків, які були наведені детективом у клопотанні. Розмір застави, застосований до підозрюваного, є цілком обґрунтованим, оскільки його майновий стан дозволяє її внести.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвал слідчих суддів в межах вимог апеляційної скарги з питань відповідності вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості (ч. 1 ст. 370 КПК України).

Частиною 2 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів повинна перевірити обставини, встановлені слідчим суддею щодо:

1.наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

2.наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує сторона обвинувачення;

3.що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Як встановлено слідчим суддею, детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000592 від 05.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

У вчиненні даного злочину стороною обвинувачення підозрюється ОСОБА_1 , який, за версією органу досудового розслідування, вчинив його за наступних обставин.

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_2 від 11.01.2017 ОСОБА_1 прийнято виконуючим обов`язки першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 12.01.2017 по 31.03.2017; наказом від 30.03.2017 ОСОБА_1 продовжено виконання обов`язків першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 01.04.2017; наказом від 05.07.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника директора ДП «МТП «Южний» з 05.07.2017. Отже, ОСОБА_1 обіймав на Підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто у відповідності до частини 3 статті 18 КК України був службовою особою.

За версією органу досудового розслідування, учасники організованої групи, яку створив та якою керував ОСОБА_1 , всупереч інтересам ДП «МТП «Южний» вживали заходів зі здійснення ДП «МТП «Южний» публічних закупівель товарів за завищеними цінами, внаслідок чого заволоділи грошовими коштами ДП «МТП «Южний» в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем, чим завдали збитків на загальну суму 47 494 620,40 грн.

Обґрунтованість підозри

Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, слідчий суддя встановила, що повідомлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, а зазначені у клопотанні детектива обставини і додані до нього документи кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг організувати, керувати та вчинити за попередньою змовою з іншими особами зазначене вище кримінальне правопорушення.

З приводу доводів захисників щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри колегія суддів зазначає наступне.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Європейський Суд неодноразово підкреслював, що «розумна підозра» передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Достатньо змістовно, на погляд Суду, надано визначення «обгрунтованості» підозри у рішенні Кавала проти Туреччини від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, п. 128, 136. Так, термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об`єктивних елементах, щоб повідомити про "обгрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. Влох проти Польщі, № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).

Так, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 підозрюється в організації та керівництві заволодінням грошовими коштами державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Щодо аргументу сторони захисту з приводу того, що дії, виконання яких спричинило, за версією слідства, проведення закупівель за державні кошти по завищеним цінам, не входило у коло службових обов`язків ОСОБА_1 , зокрема, особисте підписання договорів, Суд зазначає наступне.

Згідно обставин кримінального правопорушення та відведену слідством роль ОСОБА_1 у інкримінованому злочині зводилась до створення умов для реалізації тих дій, що викладені в підозрі, а не у безпосередньому чи одноособовому підписанні договорів всупереч інтересам державного підприємства. Те, що ОСОБА_1 безпосередньо не приймав на роботу працівників, що приймали участь у підготовці документації до проведення тендерів та сам не був членом тендерного комітету не виключає його ролі у сприянні із залучення таких осіб до інкримінованих дій з урахуванням його організаційно-розпорядчих повноважень як першого заступника директора державного підприємства, передбачених посадовою інструкцією (а.с. 8-12 том 2). Координація ж ОСОБА_1 проведення процедури конкурсу та укладення договорів купівлі-продажу товарів за завищеними цінами не мали викликати підозри щодо мети тих дій, які зазначенні у повідомленні про підозру - організації та керівництва заволодіння грошовим коштами ДП «МТП «Южний» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Також Суд відхиляє доводи сторони захисту, яка демонструвалась у судовому засіданні у вигляді таблиці, відносно порядку проведення тендерної закупівлі ДП «МТП «Южний» продукції «Світильники та освітлювальна арматура» у 2017 році. Така таблиця не є офіційним документом та не відповідає критеріям документального доказу, а стороною захисту не було надано іншого належного доказу, який свідчив би про встановлення певної процедури тендерної закупівлі ДП «МТП «Южний» відповідно до внутрішніх нормативних актів підприємства та беззастережно підтверджував саме такий порядок. Такий доказ не був наданий ні під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного перегляду. А тому колегія суддів розцінює зазначені доводи виключно як правову позицію сторони захисту.

В апеляційній скарзі захисники прохали визнати недопустимим доказом Висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7. Зазначене клопотання захисники аргументували тим, що стороною обвинувачення, всупереч положенням КПК України, для проведення судово-економічної експертизи було надано довідку Державної аудиторської служби України від 28.01.2020, а тому висновки експертизи є похідними від неї. Оскільки висновок експертизи базується на зазначеній довідці, що отримана із порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, з урахуванням концепції «плодів отруйного дерева», такий доказ має бути визнаний недопустимим.

Суд, дотримуючись принципу всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, зазначає наступне.

Судом за клопотанням сторони захисту був витребуваний та досліджений у судовому засіданні Висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7. Для проведення зазначеної експертизи експерту, крім довідки Державної аудиторської служби України від 28.01.2020, було надано низку інших документів. Зокрема, первинні документи, які містять відомості про господарські операції (договори, додаткові угоди, видаткові накладні, платіжні доручення), висновки експертів, інші матеріали кримінального провадження (тендерна документація, товаро-транспортні накладні, рахунки на оплату, листи, тощо) (том 7 а.с. 11-13). Тому очевидним є те, що питання визначення загальної вартості закупленого товару вирішувалось не лише на підставі довідки Державної аудиторської служби України, а і за результатом аналізу іншої первинної та бухгалтерської документації, що була у розпорядженні експерта. А тому при вирішенні питання розміру завданої шкоди довідка Державної аудиторської служби України від 28.01.2020 не є вирішальним документальним доказом. Крім того, у випадку якщо зазначену Довідку виключити із переліку документів, наданих для проведення судово-економічної експертизи, її висновки не будуть спростовані в цілому, оскільки вони підтверджуються іншими належними документами, дослідженими судовим експертом.

Одночасно Суд не знаходить підстав для застосування у даному випадку доктрини «плодів отруйного дерева» через ґрунтування судової експертизи на документі, отриманої, на думку захисників, в порушення процесуального закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, оцінка допустимості надається щодо всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно (рішення «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»)

Твердження захисників про невідповідність висновків товарознавчих експертиз, які в тому числі лягли в обґрунтування висновків судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7, Суд не приймає, оскільки стороною захисту не надано жодного належного доказу на їх спростування.

Враховуючи наведене, у Суду немає належних підстав стверджувати про необґрунтованість та незаконність висновку судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7 та визнання такого доказу недопустимим за концепцією «плодів отруйного дерева».

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні було долучено та досліджено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «МТП «Южний» № 05-11/03 від 24.01.2018 за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 (том 8 а.с. 4-84). Вказаний документ було надано захистом у якості доказу відсутності порушень з боку керівництва ДП під час здійснення закупівель протягом 2016 - 2017 років за 9 позиціями із 29, що інкримінуються підозрюваному як спосіб заволодіння майном державного підприємства. Однак колегія суддів відхиляє такі доводи сторони захисту, виходячи із наступного.

Як зазначено в Акті, під час ревізії здійснено перевірку окремих процедур закупівель проведених ДП «МТП «Южний» протягом 2016-2017 років, за якими порушень не виявлено (том 8 а.с. 78, аркуш Акту ревізії 150). Втім Акт не містить даних за якими саме критеріями проведено перевірку процедур закупівель, чи враховувались під час перевірки умови та наслідки підписання цих договорів. Вказане можливо було б дослідити шляхом дослідження матеріалів перевірки питання дотримання законодавства про державні закупівлі, що наведені у Додатку 72 до Акту ревізії (том 8 а.с. 80, аркуш Акту ревізії 154). Але такий додаток стороною захисту Суду наданий не був.

Крім того Суд зважує на довід прокурора, що учасниками кримінального провадження скоординовувались усі злочинні дії таким чином, щоб певний учасник переміг у публічних закупівлях товарів за завищеними цінами, при цьому загальні ознаки процедури торгів не містили формальних порушень, що зовні створювало уяву щодо обґрунтованості таких дій. Дійсно, специфіка та характер інкримінованого ОСОБА_1 корупційного злочину передбачає зовнішню оболонку господарські операції із усіма умовами для реальності укладення правочинів, додаткових угод до них та вчинення інших дій, що можуть мати ознаки дійсних, які стороннім спостерігачем мають сприйматись як законні.

У судовому засіданні за клопотанням захисника Гардецького О.С. було долучено реєстри господарських операцій, які підлягають моніторингу ДП «МТП «Южний» (проекти договорів) (том 8 а.с. 85-134). Дослідивши їх у судовому засідання колегія суддів зазначає наступне.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" віднесено до Переліку суб`єктів господарювання, щодо яких проводиться державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 214 (в редакції на час вчинення інкримінованого злочину).

Так, реєстри господарських операцій надані у копіях, що засвідчені адвокатом Гардецьким О.С. Втім копію кожного реєстру надано у двох екземплярах, зміст та наповнення яких відрізняються. Захисник не зміг у судовому засіданні пояснити наявні розбіжності, зокрема, відсутність підписів на деяких екземплярах. За твердженням адвоката у деяких реєстрах містяться підписи певних осіб, які у певний час працювали в Державній аудиторській службі, що можна перевірити шляхом віднаходження декларацій аудиторів на сайті НАЗК. Також з пояснень захисника Гардецького О.С. стало відомо, що оригінали даних реєстрів, окрім двох, були вилучені органом досудового розслідування. Які саме реєстри були в оригіналі і в наявності у нього пояснити не зміг, в той час як Суд позбавлений процесуальної можливості встановити цю обставину самостійно. Суд зауважує, що захисник реалізував своє професійне право, передбачене п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із посвідчення копій документів у справах, втім здійснив це без наявності оригіналу документа. Внаслідок цього Суд не приймає як доказ зазначені реєстри господарських операцій, оскільки неможливо встановити їх автентичність, усунути розбіжності щодо їх змісту та встановити обставини щодо їх оформлення.

Колегія суддів констатує, що на цій стадії кримінального провадження наявні у судовому провадженні матеріали є достатніми для висновку, що в наслідок інкримінованих ОСОБА_1 дій могла бути заподіяна шкода державним інтересам. Обґрунтованість висунутої ОСОБА_1 підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність, а наявні у матеріалах клопотання докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваного можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Виходячи із наведеного колегія суддів констатує наявність обґрунтованої підозри у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, і яке не обов`язково має закінчитись висуненням обвинуваченням стосовно ОСОБА_1 .

Наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановила наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час захисники не погоджуються із існуванням жодного із них.

Так, захисники, обґрунтовуючи недоведеність прокурором ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, посилались на його обізнаність про кримінальне провадження, яке триває понад трьох років, наявність у власності земельних ділянок виключно на території Одеської області, що може свідчити про відсутність у підозрюваного намір залишити місце свого постійного проживання; перебування на його утриманні дружини, малолітнього сина, матері та тещі.

Втім, дослідивши висновки слідчого судді та доводи захисників у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду існує у тій мірі, щоб зважити на його наявність. Дійсно, прокурором наведено та це підтверджується даними, що відображені у деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що він має у власності готівкові кошти у сумі 1 150 000 доларів США та інше рухоме та нерухоме майно. Зазначене, на думку колегії, може свідчити про наявність сприятливих умов для тривалого переховування як на території України, так і за її межами. В тому числі Судом враховується міра покарання, яка може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винним. У сукупності зазначені обставини переконують Суд у доведеності та актуальності на даному етапі ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що був встановлений слідчим суддею.

При вирішенні питання про існування ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів встановила таке.

Кримінальне провадження № 52017000000000592 за фактом розтрати грошових коштів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" в особливо великих розмірах під час здійснення у 2017-2018 роках закупівлі товарів/робіт/послуг за завищеними цінами, вчиненого службовими особами ДП "Морський торговельний порт "Южний" шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, були внесені до ЄРДР 05.09.2017 (том 1, а.с. 23). Колегія суддів погоджується із захисниками, що за час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення були проведені обшуки, в тому числі у підозрюваного. Втім, беручи до уваги активну стадію досудового розслідування та те, що про підозру ОСОБА_1 повідомлений лише 27.10.2020, а також специфіку вчинення корупційних злочинів, для розслідування яких необхідно проведення низки досліджень на підставі первинної документації та інших документальних доказів. Тому ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, наразі є актуальним.

Також колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо обґрунтованих підстав вважати наявним ризик перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином. Із наданих детективом матеріалів клопотання вбачається, що під час здійснення відведеної слідством ролі, ОСОБА_1 знищував докази своєї причетності до діяльності групи та зобов`язував це робити інших осіб. Так, на зворотьому боці а.с.50, 51, 113 у томі 3 наявне листування ОСОБА_1 у месенджерах щодо обставин вчинення можливого злочину, частина якого за вказівками підозрюваного видалялись іншими учасниками спілкування. Зазначене може свідчити про узгодженість дій, а також намір ОСОБА_1 завуалювати зміст електронного листування з метою уникнення кримінальної відповідальності, а тому ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином також знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя врахувала, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того колегія суддів погоджується із тим, що прокурором доведено можливість використання ОСОБА_1 його адміністративних повноважень як першого заступника директора ДП «МТП «Южний» із метою здійснення незаконного впливу на співробітників та підлеглих осіб, деякі з яких є іншими фігурантами у цьому кримінальному провадженні та свідками. Широкий спектр посадових повноважень ОСОБА_1 , визначений його посадовою інструкцією, дозволяє дійти до висновків про актуальність зазначеного ризику, враховуючи те, що з моменту повідомлення про підозру пройшло відносно небагато часу, а тому на цьому етапі орган досудового розслідування найбільш ефективно зможе забезпечувати повне та неупереджене розслідування, в тому числі шляхом допиту свідків та інших підозрюваних. Крім того суть повідомленої підозри ОСОБА_1 зводиться до організації та керівництва процесом заволодіння грошовими коштами ДП, що обґрунтовано свідчить про наявність у останнього організаторських здібностей та авторитету, за допомогою яких ОСОБА_1 може впливати на оточуючих. Колегія суддів бере до уваги характер взаємовідносин між підозрюваним та іншими фігурантами провадження, сталість таких стосунків, а також враховує те, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції. В той же час, Суд констатує, що наявність такого ризику не свідчить про встановлення судом винуватості зазначених осіб. У даному випадку Суд за своїм внутрішнім переконанням лише оцінює ступінь вірогідності такого ризику та встановлює його існування у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.

Одночасно із цим Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ризики, зазначені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, спростовується обізнаністю ОСОБА_1 про існування даного кримінального провадження, за час якого він був допитаним як свідок, а у 2018 році у нього був проведений обшук, і за цей час він не здійснив спроб переховування чи інших дій, спрямованих на перешкоджання слідству. Суд зважує на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише 27 жовтня 2020 року після його затримання в порядку п.3 ч. 1 ст. 208 КПК України. Така належна процесуальна поведінка у минулому може бути обумовлена відсутністю у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Тому нагальність цих ризиків виникла та стала актуальною лише після його затримання та вручення повідомлення про підозру, а обраний запобіжний захід має на меті саме запобігти спробам втечі, знищення доказів та незаконного впливу на свідків чи перешкоджати провадженню іншим чином.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими зазначені в ухвалі слідчого судді ризики, передбачені п.п. 1-4 ч.1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Обґрунтованість розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У своєму клопотанні, що погоджене із прокурором, детектив прохав при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 183 КПК України визначити заставу в розмірі 14800,20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 000 000 гривень, оскільки, на думку детектива, тільки така сума зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Втім слідчий суддя визначила підозрюваному заставу у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 21 020 000 гривень.

У якості аргументу щодо непомірності розміру застави стороною захисту наведено спростування відомостей щодо наявних у ОСОБА_1 готівкових грошових коштів у сумі 1 150 000 доларів США, зазначених ним у деклараціях за 2016 та 2019 роки. Захисник пояснив, що ОСОБА_1 відображав такі дані у деклараціях через бажання виглядати в очах сторонніх осіб впливовою та багатою людиною, хоча насправді таких грошей не мав та не має.

Надаючи оцінку даному доводу, Суд виходить з наступного.

Відповідно до повідомленої підозри, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки першого заступника директора та першого заступника директора ДП «МТП «Южний», обіймав на Підприємстві посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України ОСОБА_1 був службовою особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі- «Закон»).

Приймаючи на себе спеціальні повноваження, крім прав та основних обов`язків службової особи, ОСОБА_1 свідомо та добровільно прийняв встановлені законодавством антикорупційні обмеження і заборони, що зумовлені специфікою виконуваних ним службових повноважень.

Статтею 22 Закону встановлені обмеження щодо використання службових повноважень чи становища. Зокрема, особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Крім того, на ОСОБА_1 як на службову особу статтею 45 Закону покладений обов`язок щорічного декларування.

Відповідно інформації, що відображена ОСОБА_1 у деклараціях як особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 та 2019 роки, у його власності перебувають готівкові грошові кошті у сумі 1 150 000 доларів США.

До зазначених вище доводів сторони захисту Суд відноситься критично та зазначає, що у даному випадку мова йдеться не про просте вільне декларування майна фізичної особи, а про відображення недостовірних відомостей у декларації спеціальним суб`єктом - службовою особою Державного Підприємства. ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, був обізнаним про свій обов`язок подання декларації із зазначенням у ній достовірних даних. Пояснення ж стороною захисту таких дій як бажання ОСОБА_1 створити в очах своїх знайомих хибного уявлення про нього як багатої особи Судом не приймаються. Колегія суддів бере до уваги, що Рішенням Конституційного Суду України у справі 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року статтю 366-1 Кримінального кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Тому Суд розцінює доводи сторони захисту про відсутність задекларованих готівкових коштів лише як тактику захисту, оскільки відкрите повідомлення про декларування їх підзахисним у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, недостовірної інформації не може нести негативних наслідків для ОСОБА_1 на час розгляду справи.

При вирішенні питання щодо розміру застави, колегія суддів бере до уваги встановлені слідчим суддею обставини щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину, відведену йому слідством роль ймовірного організатора злочину, вид і розмір можливого покарання, розмір імовірної шкоди, сімейний та майновий стан підозрюваного, а також наявність у нього та його дружини задекларованого рухомого та нерухомого майна, готівкових коштів, а також доходів подружжя. З урахуванням усіх наведених обставин, обраний слідчим суддею розмір застави, на переконання Суду, здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів

Беручи до увагу наявність підозри, що обґрунтована тією мірою, що обумовлює подальше розслідування, а також встановлені Судом ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні ним запобігти.

Суд не приймає до уваги заперечення захисника Бебеля О.О., відносно того що розмір шкоди, заподіяної злочином, передбаченим ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до примітки до ст. 185 КК України, не може бути визначений, оскільки Кримінальний кодекс України не містить чітко визначеного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Так, особливо кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є вчинення його у особливо великому розмірі. Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України вчиненим в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 підрозділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу для відповідного року.

Тобто при кваліфікації злочинів з матеріальним складом необхідно виходити з встановленої соціальної пільги з урахуванням часу скоєння злочину, а при розрахунку розміру штрафу, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, - з неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством на день ухвалення рішення (на сьогодні складає 17 гривень).

Застосування приписів інших галузей права, що формалізовані у законах та/або інших

нормативно-правових актах чинним законодавством не забороняється. Тим більше, що застосування у даному випадку бланкетної норми Податкового кодексу України при розрахунку шкоди для визнання певної дії саме злочином, є більш сприятливим для особи, що притягається до кримінальної відповідальності.

Позиція захисника Бебеля О.О., відносно того що законодавство України про кримінальну відповідальність не містить визначення терміну «зловживання службовим становищем» як способу вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2-5 ст. 191 КК України, також не приймається Судом з огляду на таке.

Сталою правозастосовуючою судовою практикою термін «зловживання службовим становищем» визначено як будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних із такою посадою (всупереч меті, задля досягнення якої особа була наділена такими повноваженнями). А тому додаткового тлумачення не потребує.

Суд не приймає до уваги надані захисником Шевченко М.О. копії звітів про фінансові результати, положення про порядок укладання договорів та таблицю організаційної структури (том 8 а.с. 178-186) з наступних підстав.

У судовому засіданні Суд задовольнив клопотання адвоката Шевченко М.О. про долучення до матеріалів справи характеризуючих ОСОБА_1 документів. Втім, окрім тих, які дійсно характеризують особу підозрюваного, адвокатом було надано таблицю, положення та звіти про фінансові результати, які не відносяться до характеризуючих та долучені адвокатом в позапроцесуальний спосіб без відповідного рішення колегії суддів. А тому такі матеріали Судом не приймаються до уваги та не оцінюються.

З аналогічних підстав колегія суддів не приймає до уваги надані адвокатом Гардецьким О. С. роздруківку із сайту нерухомості; витяг з Державного земельного кадастру; «Додаток № 1» - друкований текст із назвами підприємств із продажу підпишників; «Додаток № 2» - кольорова таблиця «Процедура тендерної закупівлі продукції «Світильники та освітлювальна арматура» у 2017 році; «Додаток № 3» - таблиця реєстрів погодження Південним офісом Держаудитслужби України тендерних договорів ДП «МТП «Южний» у 2017-2018 роках. Так, зазначені документи адвокат надав разом із текстом своєї промови у дебатах. Втім такий спосіб долучення документів Суд визнає позапроцесуальним та таким, що фактично позбавляє судовий розгляд елементу змагальності.

Окремо колегія суддів зазначає, що процедура апеляційного перегляду в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду відбувалась через три тижні з моменту вручення стороні захисту матеріалів клопотання, якими обґрунтовувалась необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 . З огляду на наведене, на відміну від обмеженого строку розгляду клопотання у суді першої інстанції, у захисників було достатньо часу для вжиття необхідних дій щодо збирання доказів для їх використання під час апеляційного перегляду та доведеності тих обставин, на які посилались захисники. Відтак посилання на брак часу та неможливість отримання необхідних, на думку захисників, доказів Судом не сприймається.

Висновки суду

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , особу підозрюваного, інші обставини, що мають бути враховані при обранні запобіжного заходу, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 21 020 000 (двадцять один мільйон двадцять тисяч) гривень із покладенням низки процесуальних обов`язків.

Зазначене є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 - без змін.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Бебеля Олексія Олександровича та Гардецького Олександра Степановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 про застосування запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна