Документ № 93216886

Справа № 753/11849/19

Провадження1-кп/991/194/19

У Х В А Л А

25 листопада 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Козачини С.С.,

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представників третіх осіб, щодо майна

яких вирішується питання про арешт адвокат ів Зайцевої В.О., Аксьоненко Т.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника третьої особи - адвоката Зайцевої В.О. (до зміни прізвища - Любич В.О.) в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цвіклівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Рудня Овручанського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Мікрах Ахтинського району Республіки Дагестан, проживає на АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в ст. Арись Південно-Казахстанської області, Казахстан, проживає на АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Чугуївка Чугуївського району Приморського Краю Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника третьої особи - адвоката Зайцевої В.О. (до зміни прізвища - Любич В.О.) в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат Зайцева В.О. подане раніше клопотання підтримала та додатково пояснила, що об`єкт, на який було накладено арешт, а саме: нежитлова будівля літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 , припинив своє існування у 2009 році. Після проведення реконструкції за вказаною адресою знаходився житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-3» загальною площею 908,0 м?.

Шляхом укладення правочинів щодо поділу та відчуження часток житлового будинку з надвірними будівлями літ «А-3» загальною площею 908,0 м?, розташованого по АДРЕСА_4 одноосібним власником житлового будинку став ОСОБА_2 , який 11.12.2010 року продав частину будинку (19/100) ОСОБА_11 . Після поділу будинку в натурі пропорційно своїм часткам у праві власності, ОСОБА_2 став власником житлового будинку площею 713,7 м?, розташованого по АДРЕСА_4 .

На підставі викладеного, адвокат Зайцева В.О. робить висновок, що ні в період, коли відбувались події, розслідувані в кримінальному провадженні, ні на дату внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань чи постановлення ухвали про арешт майна ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_4 не належав ОСОБА_6 , а власником будинку був його брат - ОСОБА_2 .

Окрім того, адвокат Зайцева В.О., зазначаючи про нормативне обґрунтування своїх вимог посилається на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Ураховуючи зміст вказаної норми, адвокат стверджує, що при постановленні рішення про арешт майна суддею було враховано відомості із архівної частини Реєстру прав власності на нерухоме майно, які втратили свою актуальність щодо належності ОСОБА_6 нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 .

На підставі зазначеного адвокат Зайцева В.О. робить висновок, що на момент накладення арешту у слідчого судді були відсутні правові підстави для такого рішення, у зв`язку з чим просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.08.2017 року у справі № 760/15225/17.

Прокурор проти задоволення клопотання адвоката Зайцевої В.О. про скасування арешту заперечував та пояснив, що адвокатом не доведено перед судом безпідставність накладення арешту. На думку сторони обвинувачення, щодо ОСОБА_6 може бути застосовано конфіскацію майна як вид покарання, у зв`язку з чим і накладено арешт на нежитлове приміщення. Вимоги адвоката про скасування арешту з житлової будівлі, на думку прокурора, жодним чином не підтверджують необхідність скасування арешту іншої (нежитлової) будівлі, яка може бути також розташована по АДРЕСА_4 . На підтвердження своєї позиції прокурор також зазначає, що доводи адвоката уже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції під час оскарження ухвали про накладення арешту, за результатами чого в задоволенні вимог про скасування арешту було відмовлено.

2.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд уважає, що клопотання представника третьої особи - адвоката Зайцевої В.О. про скасування арешту майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.08.2017 року у справі № 760/15225/17 накладено арешт на майно ОСОБА_6 , зокрема, й на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 . При накладенні арешту на майно ОСОБА_6 суд ураховував, що йому може бути призначене покарання у виді конфіскації майна.

Як слідує з наданих адвокатом Зайцевою В.О. документів, оригінали яких були оглянуті судом, 20.08.2009 року рішенням Київського районного суду м. Харкова (з урахуванням ухвали від 23.09.2009 року про виправлення описки у рішенні Київського районного суду м. Харкова 20.08.2009 року) визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-3» загальною площею 908,0 м?, розташований по АДРЕСА_4 .

Зі змісту рішення суду вбачається, що після виділення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 частини майна лодочного кооперативу «Парус» у вигляді нежитлових приміщень літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 , за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за власні кошти проведено реконструкцію вказаної будівлі з нежитлової в житлову площею 908,0 м?.

08.10.2009 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права приватної спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних частинах. Підставою реєстрації права власності стало згадане рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2009 року та ухвала Київського районного суду м. Харкова від 23.09.2009 року.

У подальшому, 13.02.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12., зареєстрований в реєстрі за № 220, відповідно до умов якого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 встановили частки у спільному майні 1/50 та 49/50, відповідно, та ОСОБА_6 подарував 1/50 частину житлового будинку, за адресою літ. «А-3» по АДРЕСА_4 , загальною площею 908,0 м?, своєму брату - ОСОБА_2

15.02.2010 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності стали рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2009 року, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 23.09.2009 року та Договір дарування від 13.02.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12. Таким чином, з моменту державної реєстрації права власності ОСОБА_2 став одноосібним власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 площею 908,0 м?.

У подальшому, 11.12.2010 року ОСОБА_2 , будучи єдиним власником вказаного вище майна, продав 19/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 ОСОБА_11 , що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13., зареєстрованим в реєстрі за № 6087.

Висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна, наданим ТОВ «Харківська служба - бюро технічної інвенаризації» від 16.05.2019 року № 249, встановлена можливість виділення належної ОСОБА_2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 площею 713,7 м?, у новоутворений самостійний об`єкт нерухомого майна із адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі зазначеного висновку 22.05.2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А-3», загальною площею 713,7 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2020 року № 223126891.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 1 ст. 357 Цивільного кодексу України встановлено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Керуючись вказаним правом 13.02.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 домовились про визначення часток кожного у спільному майні.

Цивільний кодекс України до підстав припинення права власності відносить відчуження власником свого майна (п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України).

Безумовним правом власника, згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, є здійснення правомочностей щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

ОСОБА_6 реалізував своє право на розпорядження належним йому на праві власності майном та подарував свою частину будинку братові - ОСОБА_2 , котрий в подальшому розпоряджався на власний розсуд належним йому будинком.

На підставі дослідження зазначених вище документів та аналізу норм матеріального права суд дійшов висновку, що станом на 20.08.2009 року нежитлова будівля літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташована по АДРЕСА_4 вже була реконструйована в житловий будинок літ. «А-3» загальною площею 908,0 м?, розташований по АДРЕСА_4 . У подальшому, вказаний житловий будинок, що на праві спільної сумісної власності належав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; в подальшому шляхом вчинення низки правочинів вибув із власності ОСОБА_6 та на момент постановлення слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва ухвали про арешт майна від 14.08.2017 року не перебував у його власності.

Під час судового розгляду не зайшли свого підтвердження доводи сторони обвинувачення стосовно можливої наявності іншої (нежитлової) будівлі, розташованої по АДРЕСА_4 , на яку міг бути накладений арешт ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.08.2017 року у справі № 760/15225/17, хоча судом декілька разів прокуророві за його клопотанням надавався строк для подання доказів на підтвердження своєї процесуальної позиції.

Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України регламентує, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку, що існує дві підстави для скасування арешту майна, а саме: відсутність потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження та необґрунтованість накладення арешту на майно.

Відсутність у розпорядженні суду на момент розгляду даного клопотання матеріалів, на підставі яких суддя Солом`янського районного суду м. Києва 14.08.2017 року прийшов до висновку про наявність підстав для накладення ним арешту, які документально підтверджували на той час належність відповідного об`єкта на праві власності ОСОБА_6 , позбавляє суд можливості оцінити обґрунтованість його накладення за критерієм, передбаченим абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України.

Однак, при розгляді цього клопотання на підставі досліджених документів, судом встановлено, що в 2009-2010 роках зазначена будівля була реконструйована та вибула із власності обвинуваченого ОСОБА_6 .

Частина 1 ст. 131 КПК України встановлює, що метою заходів забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна визначено як тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як слідує з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.08.2017 року у справі № 760/15225/17, арешт майна ОСОБА_6 накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання - конфіскацію майна. Однак, ураховуючи, що нежитлова будівля літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташована по АДРЕСА_4 , на момент постановлення ухвали слідчого судді від 14.08.2017 року юридично та фактично не існувала (відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2009 року та ухвали від 23.09.2009 року про виправлення описки у вказаному рішенні була реконструйована в житлову будівлю площею 908,0 м? за тією ж адресою), та не перебувала у власності обвинуваченого ОСОБА_6 (в результаті вчинення правочинів щодо відчуження частки ОСОБА_6 його брату ОСОБА_2 ), суд приходить до висновку про відсутність потреби в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження в частині вказаного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

При порівнянні відомостей щодо прав на будівлю, розташовану по АДРЕСА_4 , які наявні в реєстрі прав власності на нерухоме майно, та відомостей, що наявні в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії, при співпадінні адреси майна, виявлені наступні розбіжності: щодо площі майна (в реєстрі зазначена площа 929,1 м?, в наданих адвокатом документах - 713,7 м?), щодо характеристики будівлі (в реєстрі зазначена нежитлова будівля, натомість в документах - житлова), суд приходить до переконання, що пріоритетними є характеристики, визначені в документах на будівлю.

Норми абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України визначають процесуальний обов`язок власника майна надати суду докази наявності підстав для скасування арешту.

Водночас, системний аналіз статей 3, 36 КПК України дає підстави для висновку, що прокурор також зобов`язаний довести перед судом обґрунтованість своєї процесуальної позиції.

Звертаючись до суду із клопотанням про скасування арешту майна, адвокат Зайцева В.О. надала суду докази на підтвердження своїх вимог, які не були спростовані доводами прокурора.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Дотримуючись розумного балансу між досягненням дієвості цього кримінального провадження та недопущенням порушення фундаментальних прав людини, одним з яких є право власності; оцінюючи наявність підстав для застосування в майбутньому конфіскації майна та, у зв`язку з цим, застосування заходів забезпечення кримінального провадження у нерозривному зв`язку із реальною можливістю виконання судового рішення про конфіскацію майна обвинуваченого ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування арешту майна, накладеного на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 .

Ураховуючи вищезазначене та керуючись статтями 174, 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника третьої особи - адвоката Зайцевої В.О. (до зміни прізвища - Любич В.О.) в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/15225/17 від 14 серпня 2017 року в частині арешту нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 929,1 м? з частиною пірсу-консолі літ. «А'-п», розташованого по АДРЕСА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.