- Головуючий суддя (ВАКС) : Крикливий В.В.
- Секретар : Чумаченко А.О.
- Захисник/адвокат : Білявського Я.М., Бойка П.А.
- Прокурор : Мусіяка В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/4634/20
Провадження № 1-кп/991/48/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Галабали М.В. та Ногачевського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О., прокурора Мусіяки В.В., захисників: Білявського Я.М., Бойка П.А., обвинуваченого ОСОБА_1 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні № 52018000000000107 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ст. 3661 КК України,
в с т а н о в и в :
05.06.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ст. 3661 КК України.
В судовому засіданні захисник Білявський Я.М., діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , заявив клопотання про закриття кримінального провадження за ст. 3661 КК України.
Вказане клопотання захисник обґрунтовує тим, що Конституційним Судом України винесено рішення № 13-р/2020 від 27.10.2020, яким статтю 3661 КК України визнано неконституційною та такою, що втратила чинність. Тому кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ст. 3661 КК України підлягає закриттю у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Захисник Бойко П.А. та обвинувачений ОСОБА_1 зазначене клопотання підтримали повністю.
Прокурор Мусіяка В.В. проти закриття кримінального провадження з наведених підстав не заперечував.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та надані сторонами матеріали, колегія суддів вважає, що клопотання захисника Білявського Я.М. підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акта, крім епізоду зловживання владою (ч. 2 ст. 364 КК України), ОСОБА_1 обвинувачується, за двома епізодами декларування недостовірної інформації у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2017 роки (ст. 3661 КК України).
1. Так, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України, та усвідомлюючи свій обов`язок щодо подання достовірних даних у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення вимог пунктів 7, 10 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, подав завідомо недостовірні відомості у виправленій електронній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, не зазначивши:
- у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» відомості про користування ним та членами його сім`ї квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 10 905 600 грн, що більш ніж у 250 разів (у 7 914 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року;
- у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» відомості про перебування у його власності та власності членів сім`ї дивану марки «Gamma Arredamenti», моделі «Soho», вартістю 177 087 грн, шафи - бібліотеки марки «Lando», моделі «L115», вартістю 177 029 грн., кухонної гарнітури марки «Ernestomeda», моделі «Icon» загальною вартістю 796 340 грн, загальна вартість яких складає 1 150 456 грн, що більш ніж у 250 (у 834,86 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року;
- у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відомості про отримання доходів на суму 9 704 262 грн, що більш ніж у 250 разів (у 7 042 рази) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року;
- у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування»:
- відомості про вчинений 12.05.2016 правочин та витрати щодо набуття права власності на 483 штуки казначейських зобов`язань серії «В», загальною вартістю 499 721 грн 46 коп, що більш ніж у 250 разів (у 362,6 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року;
- відомості про здійсненні видатки на суму 5 716 668 грн у зв`язку з придбанням квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що більш ніж у 250 разів (у 4 148,5 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року,
- а також видатки на суму 3 954 355 грн у зв`язку з одночасним придбанням 31.05.2016 меблів, побутової техніки, декоративних елементів освітлення та сантехнічних виробів, що більш ніж у 250 разів (у 2 869,6 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2016 року.
2. Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України, та усвідомлюючи свій обов`язок щодо подання достовірних даних у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення вимог пунктів 7, 10 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, подав завідомо недостовірні відомості у виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, передбаченій Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, не зазначивши:
- у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомості про отримання доходів на суму 5 242 037 грн, що більш ніж у 250 разів (у 3 276 разів) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, та
- у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації відомості про здійсненні видатки на суму 5 188 932 грн у зв`язку з придбанням квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що більш ніж у 250 разів (у 3 243 рази) перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 3661 КК України.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, статтю 3661 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) (далі - Рішення).
Згадане рішення є обов`язковим та остаточним (ст. 1512 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 КУ, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою статті 3 КК України визначено, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Отже, з дня ухвалення вказаного вище Рішення, діяння, передбачене ст. 3661 КК України, та в яких обвинувачується ОСОБА_1 , перестали бути кримінально караними, оскільки, норма, яка передбачала кримінальну відповідальність за їх вчинення, була визнана неконституційною, а тому втратила чинність і не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В статті 284 КПК України наведено перелік підстав для закриття кримінального провадження.
Пунктом 4 частини 1 згаданої статті передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Проте, такої підстави як декриміналізація діяння згідно з рішенням органу конституційної юрисдикції, кримінальне процесуальне законодавство України не містить.
Разом із цим, системний аналіз вказаних норм дає суду підстави дійти висновку, що правила, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК та ч. 1 ст. 5 КК, хоча і стосуються закону про кримінальну відповідальність, тобто акта органу законодавчої влади, однак, із урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, підлягають застосуванню в цій справі.
Таким чином, кримінальне провадження № 52018000000000107 підлягає закриттю в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 3661 КК України.
На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 ст. ст. 284, 350 КПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Клопотання захисника Білявського Я.М. - задовольнити.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 1 КК України, - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Вищий антикорупційний суд.
Судді:
В.В. Крикливий М.В. Галабала В.В. Ногачевський