Документ № 93356852

Справа № 991/483/20

Провадження1-кс/991/5738/20

УХВАЛА

02 грудня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Черевач І.І., Чеботаренко А.П., заявника ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Григоріва В.Б., прокурорів Омельченка О.М., Василенкова Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 14.05.2019 про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали скарги ОСОБА_1 , поданої в межах кримінального провадження, внесеного 27.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003060, досудове розслідування в якому здійснювалося за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає, що 14.05.2019 начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченком О.М. прийнято процесуальне рішення у формі постанови про закриття вказаного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення.

Не погоджуюсь з вказаним рішенням ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що постанова від 14.05.2019 прийнята не уповноваженою на те особою, оскільки Генеральним прокурором України, під час визначення підслідності у кримінальному провадженні, були порушенні приписи КПК України і проведення досудового розслідування доручено неналежному на те органу досудового розслідування - відділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, що, в свою чергу, призвело і до неналежного прокурора, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою і з тих підстав, що прокурор, який постановив відповідне процесуальне рішення, входить до групи прокурорів і у кримінальному провадженні, в якому їй повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, а отже у нього могла бути особиста зацікавленість; в той же час - діям прокурора також повинна була бути надана правова оцінка у кримінальному провадженні, щодо наявності в них ознак злочину передбаченого ст. 370 КК України. Також заявниця посилається на невідповідність прийнятого процесуального рішення фактично встановленим обставинам справи та на неповноту досудового розслідування, проведеного у кримінальному провадженні № 42017000000003060 від 27.09.2017, оскільки стороною обвинувачення ніяким чином не перевірялися дії уповноважених осіб Національного бюро на наявність у них складів злочинів під час надання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1800 доларів США, про які говорить ОСОБА_2 під час свого допиту.

У сукупності викладеного заявниця стверджує, що постанова прокурора є незаконною та передчасною, а отже такою, що підлягає скасуванню.

Особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1 , у судових засіданнях подану скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні тексту клопотання та додатково зазначила, що проведені у відношенні неї співробітниками Національного антикорупційного бюро України оперативно-розшукові заходи проводилися, як зазначено у постанові прокурора, на підставі оперативно-розшукової справи та у межах виконання постанови про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації. Втім, як вбачається з матеріалів справи, ніякої злочинної організації або організованої групи детективами не встановлено, їх дії були направлені на спілкування виключно з нею з метою провокації на одержання неправомірної вигоди.

Захисник Григорів В.Б. у судових засіданнях скаргу підтримав та додатково зазначив, що в діях співробітників Національного антикорупційного бюро України вбачаються ознаки складів злочинів, оскільки ними було проведено ряд заходів на встановлення контакту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ще до початку заведення оперативно-розшукової справи. Одночасно з цим факт підбурення ОСОБА_1 до вчинення злочину вбачається і з того, що усі особи та обставини, з приводу яких мало місце спілкування у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , є вигаданими останнім, а отже, у разі відсутності таких розмов, злочин би ніяк не міг бути скоєним. Посилаюсь на зазначене та практику Європейського суду з прав людини, адвокат зазначає, що постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Також адвокатом долучено до матеріалів скарги висновок науково-правничої експертизи, відповідно до якої в діях ОСОБА_2 вбачається сукупне порушення норм Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та наявний склад злочину, передбачений ст. 370 КК України.

Представники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - прокурори Омельченко О.М. та Василенков Б.М., заперечували проти задоволення скарги та пояснили, що усі дії скаржниці ОСОБА_1 - написання заяви про скоєння щодо нею злочину, на підставі якої Генеральною прокуратурою було розпочато кримінальне провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017, так і оскарження процесуального рішення у даній справі є виключно діями з метою дискредитації доказів, зібраних у відношенні останньої у кримінальному провадженні № 52017000000000839, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України.

Так, прокурори зазначили, що результати негласних слідчих (розшукових) дій, проведені у відношенні ОСОБА_2 , під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000003060, не містять жодних доказів на підтвердження провокування ним ОСОБА_1 на надання їй неправомірної вигоди. Також матеріали провадження не містять і жодних відомостей, щодо дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , направлених на відповідну мету. Надані у ході досудового розслідування ОСОБА_1 свідчення, не підтверджуються наявними матеріалами справи. Водночас, матеріали кримінального провадження № 52017000000000839, долучені до кримінального провадження № 42017000000003060, свідчать про першочергове прохання саме ОСОБА_1 надати їй неправомірну вигоду, а вже після отримання нею інформації щодо документування її діяльності детективами Національного бюро, вона змінила свою поведінку та намагалася створити обставини за яких співробітник бюро міг би вчинити дії, які б можна було б розцінити, як провокування заявниці. Однак, детективи НАБУ діяли у межах законодавства та практики ЕСПЛ і не вийшли за межі пасивної поведінки. Розмови, що відбувалися на конспіративній квартирі між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу поведінки ОСОБА_2 у ході зустрічей з ОСОБА_1 , або з приводу звернення до неї з метою уникнення кримінальної відповідальності, мали на меті встановлення довірливих відносин між останніми. Крім того вказані розмови не були реалізовані у ході їх зустрічей.

Також прокурори зазначили, що посилання заявниці на особисту зацікавленість прокурора Омельченка О.М. у прийнятті рішення по справі не має жодного законодавчого підґрунтя, оскільки даний прокурор був включений до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000839 - 26.09.2019, вже після прийняття процесуального рішення у провадженні № 42017000000003060.

На підтвердження своєї правової позиції надали копії матеріалів закритого кримінального провадження, а також саме кримінальне провадження у повному обсязі для дослідження їх судом.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, вислухавши позицію учасників провадження, вивчивши матеріали закритого кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків

Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Абзац 3 ч. 4 ст. 284 КПК України встановлює, що прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Так, закриття кримінального провадження, відповідно до положень Глави 24 КПК України, є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим (детективом), дізнавачем, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим (детективом), дізнавачем або прокурором рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність уповноважених осіб, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий (детектив) зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим (детективом), дізнавачем або прокурором доказів, які стосуються цього провадження в своїй сукупності.

Як вбачається із досліджених під час судового засідання матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 27.09.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003060, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України. Відомості щодо даного провадження внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , поданої до ГУ БКОЗ СБУ, з приводу пропонування їй ОСОБА_2 неправомірної вигоди за вчинення нею, в його інтересах та інтересах третіх осіб, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

29.11.2017 співробітниками ГСУ ГПУ та СБУ, в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_2 за підозрою у скоєні злочину.

30.11.2017 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України та того ж дня останнього звільнено, як особу раніше затриману в порядку ст. 208 КПК України.

05.12.2017 за підписом заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В., ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України.

05.12.2017 за підписом заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В., ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжувалося до 4-х місяців постановою прокурора від 29.01.2018, до 6-ти місяців - постановою від 29.03.2018, до 8-ми місяців - постановою від 29.05..2018 та до 11 місяців - постановою від 19.09.2018.

13.12.2018 постановою Генерального прокурора Луценка Ю.В. здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000003060 від 27.09.2019, доручено підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Постановою прокурора, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченко О.М. від 14.05.2019, кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України, за підозрою ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України та за підозрою ОСОБА_3 у вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 370 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що прокурором відповідне процесуальне рішення прийнято на підставі матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, аналізу та співставлення матеріалів, отриманих у ході проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у своїй сукупності з показами, отриманими в ході проведення допитів заявниці - свідка ОСОБА_1 .

В обґрунтування прийнятої постанови від 14.05.2019 прокурор неодноразово зазначає, що детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 під час спілкування з першим заступником Голови Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , проодилися оперативно-розшукові заходи в рамкам оперативно-розшукової справи № 52цт/2017 від 26.04.2017 на підставі постанови про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації від 26.04.2017, постанови про проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння від 27.06.2017 та ухвал Апеляційного суду Київської області. При цьому, в межах виконання спеціального завдання, ОСОБА_2 працював під вигаданими даними, використовуючи спеціальні (несправжні) імітаційні засоби.

Так, прокурором зазначається, що надані ОСОБА_1 , під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2019, покази спростовуються матеріалами оперативно-розшукових заходів, отриманих в рамках оперативно-розшукової справи (стенограма розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 за 27.08.2017 - додаток до протоколу за результатами проведення ОРЗ № 15/1660 від 20.09.2017), відповідно до якої ОСОБА_2 , виконуючи спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації, висловив ОСОБА_1 бажання проконсультуватися у неї щодо можливості документування громадянина Ірану паспортом громадянина України. На що ОСОБА_1 повідомила, що зможе це зробити за єдиною існуючою схемою, яка коштуватиме мінімум тридцять і завірила, що все зробить.

Також прокурор в оскаржуваній постанові зазначає, що після початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій співробітниками Служби безпеки України у відношенні ОСОБА_2 , чому передувало написання ОСОБА_1 заяви про вчинення злочину, остання змінила свою поведінку під час зустрічей з ОСОБА_2 та вказувала на відсутність у неї інтересів щодо надання допомоги з приводу документування громадянина Ірану паспортом громадянина України. На зазначені висловлювання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 демонстрував своє погодження та спирався на волевиявлення останньої. З огляду на що, прокурором Омельченком О.М. зазначається про відсутність провокаційних дій у поведінці ОСОБА_2 у ході зустрічей з ОСОБА_1 .

Окрім цього, прокурором надано оцінку і іншим матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у відношенні ОСОБА_2 , в яких документувалися зустрічі співробітника НАБУ з першим заступником Голови ДМС України та відбувалося спілкування з приводу діяльності ОСОБА_2 пов`язаної з іноземною компанією, а також питання оформлення документів іноземцям, у тому числі, щодо набуття громадянства України громадянином Ірану за неправомірну вигоду. У ході вивчення зазначених матеріалів, прокурором не встановлено фактів провокування ОСОБА_1 на вчинення злочину.

Крім того, начальник першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - прокурор у кримінальному провадженні, у постанові від 14.05.2019 дає оцінку матеріалам НСРД проведених щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , згідно з протоколами яких, між зазначеними особами та третіми особами, відбувалося неодноразове спілкування з питань пов`язаних з виконанням ОСОБА_2 спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи службових осіб ДМУ України, у тому числі, з приводу легенди, за якою він виконував завдання, виготовлення необхідних для цього спеціальних імітаційних засобів, підготовки ОСОБА_2 до спілкування з ОСОБА_1 . Зі змісту вивчених протоколів, прокурором встановлено відсутність доказів вчинення співробітником НАБУ провокаційних дій стосовно ОСОБА_1 , а також причетність до таких дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Окремим фактом, в оскаржуваній постанові, прокурором зазначається на задокументовані розмови між детективами Національного антикорупційного бюро України, в ході яких неодноразово зазначалося про недопустимість вчинення провокаційних дій у відношенні ОСОБА_1 (протокол про результати НСРД від 02.12.2017, яким задокументовано розмови від 29.11.2017).

У сукупності викладеного та разом з аналізом проведених допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прокурором констатовано про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 провокаційних дій у відношенні ОСОБА_1 , організацію таких дій ОСОБА_4 та пособництва у цьому ОСОБА_3 з належним обгрунтуванням цього у контексті ст. 27 КК України

Таким чином прокурор дійшов висновку про відсутність в діях вказаних осіб суб`єктивної сторони злочину, а отже відсутності складу злочину, як такового.

Наведене разом з вивченими під час судових засідань матеріалами кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017, на переконання слідчого судді, дає підстави для формування обґрунтованості висновку прокурора щодо відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 369, 370 КК України, в діях ОСОБА_2 під час виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації, проведених в рамках оперативно-розшукової справи «Розробка» № 52цт/2017 від 26.04.2017. Відсутність складу злочинів у діях ОСОБА_2 беззаперечно свідчить і про відсутність складу злочинів у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Поряд з цим, вважаю за необхідне звернути увагу на пояснення заявниці щодо виконання детективом спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи та злочинної організації, оскільки ніби дії ОСОБА_2 мали виключний характер та були направлені на спілкування саме з нею, як заступником Голови ДМС України та інших осіб, у ході проведення заходів, детективами встановлено не було, що свідчить про безпідставність та незаконність такого завдання.

Так, вивченими матеріалами досудового розслідування № 42017000000003060 від 27.09.2019 встановлено, що під час спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обговорювалися моменти причетності до діяльності організованої групи (злочинної організації) інших осіб, в тому числі і співробітників Державної міграційної служби України, суддів, осіб, які надають юридичну допомогу тощо та необхідність проведення заходів щодо їх виявлення (Т. 6 а.с. 37-38, 42; Т.18 а.с. 87; Т. 19 с. 78). Однак вказані факти не знайшли будь-якого підтвердження та документування з огляду на затримання ОСОБА_2 співробітниками ГСУ ГПУ та СБУ. Вказане, на переконання суду, свідчить не про безпідставність винесення постанови про виконання спеціального завдання, а виключно про передчасність його завершення.

З приводу твердження заявниці щодо незаконності оскаржуваного процесуального рішення у зв`язку з його прийняттям неналежною особою, через доручення здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003060 від 27.09.2019, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а не слідчим Державного бюро розслідувань, що стало підставою визнання неналежного органу, який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, слідчий суддя зазначає наступне.

Постановою Генерального прокурора Луценка Ю.В. від 13.12.2018, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000003060 від 27.09.2019, доручено підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 КПК України підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України є самостійним органом досудового розслідування нарівні з підрозділами детективів НАБУ, органами Державного бюро розслідувань та іншими.

Частина 5 ст. 36 КПК України надає право Генеральному прокурору своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективності досудового розслідування. Водночас, вказаними нормами не встановлено жодних винятків з права Генерального прокурора доручати здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення такому органу досудового розслідування , як підрозділ внутрішнього контролю НАБУ.

Дійсно, ст. 216 КПК України надає детективам підрозділу внутрішнього контролю НАБУ право у разі встановлення злочинів, передбачених ст.ст. 354, 364-370 КК України, які були вчиненні службовими особами Національного бюро, здійснювати їх розслідування.

Втім, вказане жодним чином не свідчить про неможливість Генерального прокурора доручати цьому органу проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях про інші злочини, у тому числі вчинені службовими особами НАБУ або виявлені іншими органами досудового розслідування.

Крім цього, на теперішній час вказана постанова Генерального прокурора від 13.12.2018 є нескасованою, а тому не може розцінюватися слідчим суддею, як незаконна та винесена поза нормами кримінального процесуального законодавства, оскільки вказане буде виходити за межі повноважень слідчого судді при розгляді скарги на постанову про закриття кримінального провадження. З огляду на що, слідчий суддя відхиляє доводи заявниці про незаконність постанови про закриття кримінального провадження, винесеної прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки саме прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється детективами НАБУ.

З приводу неповноти досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2019, у зв`язку з не проведенням стороною обвинувачення жодних слідчих (розшукових) дій, направлених на перевірку наявності складу злочину у діях ОСОБА_2 під час надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 1800 доларів США, що, на твердження заявниці, є підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя зазначає, що слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та детективами підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України досудове розслідування проводилося за заявою ОСОБА_1 та наданими нею свідченнями щодо пропонування надання їй неправомірної вигоди ОСОБА_2 саме у вигляді 30 000 доларів США. Відомостей, щодо надання їй ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 1800 доларів США, остання не надавала під час досудового розслідування. З оглядку на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що посилання заявниці є безпідставними та досудове розслідування проведено у необхідному обсязі для досягнення завдань кримінального провадження. Обставини на які посилається ОСОБА_1 очевидно виходять за межі розгляду кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2019 та не охоплюються відомостями внесеними в ЄРДР на підставі поданої заяви до ГУ БКОЗ СБУ.

Інші аргументи заявниці та її представника щодо провокативних дій детективів із посиланням на практику ЄСПЛ, у яких констатовано порушення права на справедливий судовий розгляд, були ретельно досліджені слідчим суддею, однак не прийняті до уваги як такі, що не дають обґрунтованих підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження відносно детективів НАБУ, а зводяться, по суті, до спроб визнання доказів неналежними, що отримані під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000839, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 369-372 КПК, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 14.05.2019 про закриття кримінального провадження № 42017000000003060 від 27.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 370 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак