- Головуючий суддя (АП ВАКС): Михайленко Д.Г.
- Суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О., Семенников О.Ю.
- Секретар : Онуфрієнко І.В.
Справа № 991/9150/20
Провадження №11-сс/991/968/20
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2020 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,
учасники судового провадження: не з`явились,
розглянула апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Могильницького Максима Сергійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 про відмову у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання щодо скасування постанови про оголошення у розшук підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015000000000815 від 30.04.2015.
Історія провадження
1.Прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - прокурори) здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 -частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2.06.10.2020 захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Могильницький М. С. подав до прокурора клопотання про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення у розшук підозрюваного.
3.14.10.2020 прокурор своєю постановою відмовив у задоволенні цього клопотання.
4.05.11.2020 захисник подав до слідчого судді Вищого антикорупційного суду скаргу на бездіяльність прокурора на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в якій просив скасувати постанову прокурора від 14.10.2020 та зобов`язати прокурора скасувати постанову слідчого від 15.01.2015 про оголошення розшуку ОСОБА_1 .
5.12.11.2020 слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за цієї скаргою.
6.20.11.2020 на зазначену ухвалу захисник подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст та мотиви оскаржуваної ухвали слідчого судді
7.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 відмовлено у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання щодо скасування постанови про оголошення у розшук підозрюваного.
8.Слідчий суддя обґрунтував своє рішення таким: (1) захисник подав скаргу на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 КПК на бездіяльність прокурора з мотивів безпідставного незадоволення ним клопотання захисту та нездійснення прокурором процесуальної дії, яку він зобов`язаний був вчинити у визначений КПК строк; (2) фактично захисник оскаржує не бездіяльність прокурора, а його рішення, яке було прийняте за результатами розгляду клопотання захисника, про відмову в скасуванні постанови про оголошення в розшук особи; (3) відмова у задоволенні клопотання захисника оформлена постановою, що відповідно до статті 220 КПК не може розцінюватись як бездіяльність прокурора в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК; (4) можливість оскарження до слідчого судді рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про скасування постанови про оголошення підозрюваного в розшук КПК не передбачена.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
9.В апеляційній скарзі захисник висловив прохання скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою його скаргу разом із матеріалами справи направити до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому порядку.
10.В обґрунтування цих вимог захисник зазначив, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що він оскаржує не бездіяльність прокурора, а його рішення, виходячи з таких мотивів: (1) відповідно до статті 220 КПК клопотання захисту про виконання будь-яких процесуальних дій прокурор зобов`язаний задовольнити за наявності відповідних підстав; (2) процесуальною дією є, в тому числі, обов`язок прокурора скасувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; (3) оскільки підстав для відмови в задоволенні клопотання захисника від 06.10.2020 про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення розшуку ОСОБА_1 були відсутні, то прокурор не виконав вимоги статті 220 КПК, яка передбачає необхідність задоволення клопотання при відсутності підстав для відмови в його задоволенні; (4) таким чином прокурор допустив бездіяльність, яка полягає в нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний був вчинити у визначений статтею 220 КПК строк - задоволення клопотання при відсутності підстав для відмови в його задоволенні. (5) при цьому КПК не встановлює обмежень щодо постановлення слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора ухвали про скасування рішення прокурора та зобов`язання його вчинити певну дію.
Позиції учасників провадження
11.Учасники судового провадження в судове засідання не прибули. Захисник та прокурор просили провести апеляційний розгляд без їх участі. Захисник в своїй заяві зазначив, що підтримує апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор в запереченнях на апеляційну скаргу наголосив на законності оскаржуваної ухвали та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
12.Враховуючи наведене, а також те, що учасники провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
13.Для правильного вирішення апеляційної скарги Суд має встановити: чи є бездіяльністю прокурора в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК [яка полягає у невчиненні ним інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк] його відмова, оформлена постановою, в задоволенні клопотання захисту про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення в розшук підозрюваного.
14.На це питання Суд надає негативну відповідь з мотивів, наведених нижче.
15.На досудовому провадженні захисником може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк (пункт 1 частини 1 статті 303 КПК).
16.З наведеного формулювання бездіяльності прокурора, яка може бути оскаржена до слідчого судді, випливає три необхідні умови, які повинні мати місце, щоб була можливість задіяти судовий спосіб оскарження такої бездіяльності на етапі досудового розслідування: (1) клопотання має стосуватись необхідності проведення процесуальної дії; (2) обов`язок вчинити таку дію покладається КПК на прокурора; (3) такий обов`язок має бути виконаний у встановлений КПК строк.
17.У цьому провадженні захисник оскаржує постанову прокурора від 14.10.2020 про відмову в задоволенні клопотання захисника про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення підозрюваного у розшук. При цьому адвокат кваліфікує вказану постанову прокурора не як рішення, а як бездіяльність прокурора, яка полягає у невчиненні дій щодо задоволення його клопотання та відповідно скасування зазначеної вище постанови слідчого від 15.01.2015, яка (бездіяльність), на його думку, може бути оскаржена на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 КПК. З такими доводами Суд не погоджується з огляду на зазначене нижче.
18.Так, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді (частина 1 статті 110 КПК). Рішення прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК, а також коли прокурор визнає це за необхідне (частина 3 статті 110 КПК).
19.Клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій прокурор зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова (стаття 220 КПК).
20.Таким чином, постанова про відмову в задоволенні клопотання про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення підозрюваного у розшук є процесуальним рішенням прокурора.
21.Оскарження як бездіяльності прокурора, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК, можливе лише у випадках, коли клопотання, яке подане в порядку статті 220 КПК (1) залишилося взагалі без будь-якого процесуального реагування або (2) у разі реагування на нього будь-яким іншим чином, ніж шляхом винесення мотивованої постанови, що повинно кваліфікуватись як неналежне процесуальне реагування на клопотання. Винесення за результатами розгляду клопотання вмотивованої постанови, як це передбачено частиною 2 статті 220 КПК, не може вважатися бездіяльністю прокурора, яка підлягає оскарженню до слідчого судді на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 КПК.
22.Отже, оформлена постановою від 14.10.2020 відмова прокурора в задоволенні клопотання захисту про скасування постанови слідчого про оголошення підозрюваного в розшук не є бездіяльністю в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК.Додатковим свідченням на користь цього висновку Суду є те, що законодавець на підставі частини 1 статті 303 КПК допускає оскарження слідчому судді на досудовому розслідуванні (і кваліфікує їх саме як рішення, а не як бездіяльність) вичерпний перелік рішень прокурора про відмову в задоволенні клопотання (скарги): рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (пункт 7), рішення про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування (пункт 9-1), рішення про відмову в визнанні потерпілим (пункт 5), відмова прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини 1 статті 284 КПК (пункт 11).
23.У цьому провадженні захисник оскаржує не бездіяльність прокурора, а його рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання у формі постанови від 14.10.2020, про відмову у його задоволенні. Вказане підтверджується не лише мотивами скарги, а й безпосередньо її вимогою саме про скасування рішення прокурора - постанови від 14.10.2020, інша вимога скарги (про зобов`язання скасувати постанову слідчого) є похідною від згаданої раніше. При цьому сам факт подання захисником клопотання про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 не є безумовною підставою для його задоволення та скасування прокурором оскаржуваного рішення слідчого.
24.Постанова прокурора від 14.10.2020 про відмову в задоволенні клопотання про скасування постанови слідчого від 15.01.2015 про оголошення підозрюваного у розшук не належить до вичерпного переліку рішень прокурора, які можуть бути оскарженні на підставі статті 303 КПК. При цьому КПК не передбачає повноважень слідчого судді оцінювати обсяг чи правильність викладених у постанові прокурора, яка не підлягає згідно зі статтею 303 КПК окремому оскарженню, мотивів відмови чи часткової відмови у задоволенні клопотання. Повноваженнями по перевірці таких постанов у частині їх мотивації КПК наділяє інших суб`єктів [суд (частина 2статті 303 КПК) та керівників органів прокуратури (частина 6 статті 36 КПК)].
25.Фактично у цьому провадженні захисник своє право на оскарження рішення прокурора, яке не оскаржується під час досудового розслідування, намагається безпідставно трансформувати у скаргу на бездіяльність прокурора, яка передбачена пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК.
26.Враховуючи викладене вище, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що постанова від 14.10.2020 про відмову в задоволенні клопотання захисника про скасування постанови слідчого про оголошення підозрюваного у розшук не охоплюється переліком рішень, дій та бездіяльності, який закріплений в частині 1 статті 303 КПК. У зв`язку з чим законно відмовив у відкритті провадження за скаргою захисника.
27.Висновки Суду узгоджуються з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в аналогічних справах (наприклад, ухвала від 09.09.2020 у справі № 991/6409/20, ухвала від 01.06.2020 у справі № 991/3612/20, ухвала від 21.12.2019 у справі № 991/2562/19, ухвала від 24.04.2020 у справі № 991/3079/20, ухвала від 18.03.2020 у справі № 991/1877/20, ухвала від 02.06.2020 у справі № 991/3453/20).
28.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК). Так, в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення у справі Ashingdane v. the United Kingdom від 28.05.1985, заява № 8225/78, § 57).
29.Наведені висновки ЄСПЛ хоча і сформульовані щодо випадків, які відмінні від оскарження судового рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання захисника про скасування постанови слідчого про оголошення підозрюваного у розшук, проте встановлюють деякі загальні вимоги щодо прийнятності скарг і у кримінальному провадженні, зокрема, на етапі досудового розслідування. Так, законодавець у КПК, як це було мотивовано вище, чітко висловився щодо неможливості оскарження постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника про скасування постанови слідчого про оголошення підозрюваного у розшук. При цьому це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на судове оскарження, оскільки доводи, викладені в скарзі, хоча і не можуть бути розглянуті слідчим суддею на етапі досудового розслідування по суті, проте це компенсується тим, що такі скарги (1) можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 (частина 2 статті 303 КПК); (2) можуть бути звернені до прокурора вищого рівня для перевірки та скасування незаконних й необґрунтованих постанов прокурорів нижчого рівня (частина 6 статті 36 КПК).
30.З огляду на зазначене, встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора на досудовому провадженні (шляхом встановлення їх вичерпного переліку) має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через збалансоване регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
31.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частини 3 статті 407 КПК).
32.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу адвоката Могильницького М. С. слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
33.Керуючись статтями 110, 303, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Г. Михайленко
Судді І. О. Калугіна
О. Ю. Семенников