Документ № 93487479

Справа № 991/8877/20

Провадження №11-сс/991/937/20

Слідчий суддя: Біцюк А.В..

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

прокурора - Броневицького С.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Германа О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу захисника Германа Олександра Олександровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 стосовно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у Республіці Узбекистан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Катеринюка В.В., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Подгорцем С.В. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою до 26 грудня 2020 року включно, визначено заставу у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 4 204 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків.

Зазначена ухвала обґрунтована наступним.

Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

В той же день ОСОБА_1 був затриманий в порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_1 не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

ОСОБА_1 володіє житлом на території тимчасово окупованої території АР Крим, що практично унеможливлює розшук підозрюваного, у випадку його втечі та переховування, його мати є бенефіціарним власником компанії у Великобританії. Наведені вище обставини в сукупності надали слідчому судді підстави дійти до висновку щодо наявності ризику ймовірного переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя, окрім принципу безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом, врахував, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «СМ ЛІФТИНГ ПАРТС», ТОВ «СМ АГРОПАРТС», ТОВ «СМ МАРІН ПАРТС» та продовжує спілкуватись з особами, які є працівниками вказаних юридичних осіб, серед яких є свідки та підозрювані у даному кримінальному провадженні. А тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою дачі ними неправдивих показів для уникнення ОСОБА_1 можливої кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що з метою приховання вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 та інші можливі співучасники злочину дотримувались заходів конспірації, слідчим суддею було встановлено наявність ризику знищення або спотворення підозрюваним речей та документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який був заявлений детективом, не знайшов свого підтвердження за результатами розгляду клопотання слідчим суддею.

При вирішенні питання про розмір застави слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його близьких родичів (матері та батька), наявність ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, та встановив, що застава у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 204 000 грн., не є завідомо непомірною для підозрюваного та здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 02 листопада 2020 року поштовим відправленням захисником підозрюваного - адвокатом Германом О.О. до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду направлена апеляційна скарга.

В апеляційні скарзі, із врахуванням змін до неї від 16.11.2020, захисник ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 28.10.2020 та постановлення нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; визнати затримання ОСОБА_1 незаконним.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає наступне.

Ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Через істотні порушення у змісті повідомлення про підозру висунута ОСОБА_1 підозра необґрунтована. Правова кваліфікація злочину, відомості за яким внесені до ЄРДР та кримінальне правопорушення, за яким повідомлено про підозру ОСОБА_1 , відрізняються об`єктивною стороною, зокрема формою скоєння злочину.

Матеріали клопотання не містять доказів розміру заподіяної шкоди, що інкримінується у 47 494 620,40 грн, оскільки із висновку експерта, доданого до клопотання детективом, випливає інша сума - 47 660 311,14 грн.

За переконанням захисника, слідчий суддя фактично забіг наперед та встановив наявність ризику переховування від суду, яким не є слідчий суддя у розумінні ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».

ОСОБА_1 уже притягнуто до кримінальної відповідальності, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення про підозру. А тому слідчий суддя дійшов хибного висновку про існування ризику переховування від органів досудового розслідування.

Наявність же у підозрюваного закордонного паспорту як обґрунтування ризику переховування, на думку захисника, є дискримінаційними. Після допиту ОСОБА_1 як свідка у цьому кримінальному провадженні та проведенні обшуку він не покинув територію України, що спростовує висновок слідчого судді.

Слідчий суддя не надав жодної оцінки тому, що ОСОБА_1 не вчиняє будь-яких спроб переховуватися, що в сукупності вказує на його готовність співпрацювати з органом досудового розслідування.

Посилання у клопотанні на майновий стан родичів та місце їх перебування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Кримінальне провадження зареєстровано більше 3 років тому, у рамках цього провадження ще у 2018 році було проведено низку обшуків та вилучено велику кількість речей і документів. Відтак ризик знищення, схову або спотворення доказів відсутній.

Безпідставними є твердження сторони обвинувачення відносно того, що ОСОБА_1 може використовувати можливості іншого підозрюваного - ОСОБА_2 , оскільки останній на момент подання клопотання про застосування запобіжного заходу був затриманий, а на момент подання апеляційної скарги - тримається під вартою.

Ризик незаконного впливу на свідків спростовується відсутністю письмових заяв свідків про здійснення на них тиску з боку підозрюваного. Матеріали НСРД також не містять таких фактів.

Втім слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Зазначив, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт із покладанням на ОСОБА_3 обов`язків зменшить до мінімуму встановлені слідчим суддею ризики.

Обраний розмір застави є надмірним. А тому у даному випадку він не є альтернативним запобіжним заходом. При визначенні розміру застави слід керуватися майновим станом підозрюваного, а не його батьків, які не мають жодного статусу у кримінальному провадженні.

Затримання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України було незаконним через відсутність у детективів НАБУ будь-яких відомостей про обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, прохав її задовольнити. Пояснення надав аналогічні її тексту. Пояснив, що витяг з ЄРДР не містить уточнення по формі співучасті, яка інкримінується у повідомленні про підозру ОСОБА_1 . Протокол затримання ОСОБА_1 не містить підстав для такого затримання. ОСОБА_1 жодним чином не переховувався від слідства, повістки про виклик до детектива йому не направлялись. З моменту затримання ОСОБА_1 до розгляду апеляційної скарги пройшло близько 40 днів, за які можна було б вчинити всі необхідні процесуальні дії зі збирання доказів у кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу. Пояснив, що під час розгляду клопотання він звертав увагу слідчого судді на відсутність повного тексту висновку експерта № 26/7 від 12.05.2020 року, яким встановлений розмір збитків. Твердження сторони обвинувачення щодо можливості його переховування у Криму спростовується тим, що з 2013 року не виїжджав на територію АР Крим, а у 2020 році їздив на день народження дідуся на один день. У податкових деклараціях як фізичної особи підприємця зазначав відомості про 8000000 гривень як оборотні засоби з метою створення позитивної кредитної історії. Це не є прибутком. Його підприємство приймало участь лише у одній процедурі закупівлі, однак переможцем тендеру воно не стало. Посилання прокурора на переховування спростовуються тим, що він на момент затримання близько тижня перебував у відрядженні у м. Жовті Води, а не з метою ухилення від слідства.

Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Слідчий суддя встановив існування ризиків, що передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Посилаючись на аркуші справи, зазначив, що є достатні докази обізнаності ОСОБА_4 щодо злочинності дій організованої групи та його участі у її діяльності. Розмір застави, застосований до підозрюваного, є співмірним та цілком обґрунтованим.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвал слідчих суддів в межах вимог апеляційної скарги з питань відповідності вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості (ч. 1 ст. 370 КПК України).

Частиною 2 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів повинна перевірити обставини, встановлені слідчим суддею щодо:

1.наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

2.наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує сторона обвинувачення;

3.що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Як встановлено слідчим суддею, детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000592 від 05.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

27.10.2020 року о 06 год. 26 хв. ОСОБА_1 був затриманий за адресою: АДРЕСА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України (том 1 а.с. 221-224).

В той же день ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

У вчиненні даного злочину стороною обвинувачення підозрюється ОСОБА_1 , який, за версією органу досудового розслідування, вчинив його за наступних обставин.

ОСОБА_1 з 13.05.2014 по 23.01.2017 займав посаду керівника ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» (ЄДРПОУ: 39212478), був учасником організованої групи (співорганізатором) та довіреною особою ОСОБА_2 . Відповідно до відведеної йому ролі, ОСОБА_1 виконував наступне: отримував від посадових осіб ДП «МТП «Южний» відомості щодо потреб порту в закупівлі товарів та проекти тендерної документації; вів переговори від імені ДП «МТП «Южний» з реальними постачальниками товарів щодо закупівлі товарів для ДП «МТП «Южний»; здійснював моніторинг цін на товари та після отримання вказаних відомостей завищував їх очікувану вартість та цінову пропозицію; забезпечував підготовку та подання тендерних пропозицій та інших документів, необхідних для участі підприємств, залучених до злочинної схеми, в публічних закупівлях ДП «МТП «Южний»; здійснював підбір та працевлаштування учасників організованої групи та працівників, не обізнаних зі злочинною схемою, на посади у суб`єктах господарювання, залучених до злочинної схеми; був керівником ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» (ЄДРПОУ: 39212478), яке було залучене до злочинної схеми, підписував та забезпечував подання документів, необхідних для участі ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» у публічних закупівлях ДП «МТП «Южний»; контролював діяльність осіб, що забезпечували участь юридичних осіб, залучених до злочинної схеми, у публічних закупівлях ДП «МТП «Южний».

Таким чином, ОСОБА_1 , у відповідності до загального плану, здійснював координацію між підприємствами - учасниками тендерів та представниками ДП «МТП «Южний».

За версією органу досудового розслідування, учасники організованої групи, яку створили та якою керували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вживали заходів зі здійснення ДП «МТП «Южний» публічних закупівель товарів за завищеними цінами, внаслідок чого заволоділи грошовими коштами ДП «МТП «Южний» в особливо великому розмірі, чим завдали збитків на загальну суму 47 494 620,40 грн.

Обґрунтованість підозри

В апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судовому засіданні, захисник Герман О.О. заперечував щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри.

В той же час, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив, що наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_4 не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому, у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Суд повинен оцінити такі докази, надані стороною обвинувачення, щоб зробити висновок про обґрунтованість клопотання про обрання запобіжного заходу та не повинні виникнути сумніви у тому, що дійсно підозра у скоєнні злочину обґрунтована та існують відповідні ризики. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Заперечення захисника щодо невідповідності висунутої ОСОБА_1 підозри правовій кваліфікації злочину, відомості за яким внесені до ЄРДР, Суд спростовує наступним.

Відповідно до витягу ЄРДР від 05.09.2017 кримінальне провадження № 52017000000000592 розпочато на підставі відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до Загальної частини Кримінального кодексу України організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною

ст. 27 КК України і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає вчинений злочин.

Оскільки за версією сторони обвинувачення службові особи ДП «Морський торговельний порт «Южний» вчинили розтрату грошових коштів державного підприємства шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 191 КК України, то інкримінована ОСОБА_4 співучасть у формі організації та керівництві у зазначеному кримінальному правопорушенні, відповідно до відведеної йому слідством ролі, має кваліфікуватись за ч. 3 ст. 27 КК України.

Оскільки відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139 (в редакції на час внесення інформації до ЄРДР), до Реєстру вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а зміст письмового повідомлення про підозру конкретній особі має містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ця особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. А тому зазначення у ЄРДР попередньої кваліфікації суспільно небезпечного діяння, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 191 КК України, за якою і було розпочато кримінальне провадження без посилання на відповідну частину ст. 27 КК України, цілком відповідає вимогам Закону.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні послались на відсутність у матеріалах клопотання детектива доказів розміру заподіяної шкоди, в тому числі через відсутність повного тексту висновку експерта. Втім стороною захисту не надано жодного належного доказу, який би спростовував Висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 12.05.2020 №26/7. Тим більше, в силу ч. 2 ст. 101 КПК України, експерт був повідомлений про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

Інші заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри не приймаються колегією суддів через їх недоведеність. В той же час, наявні матеріали, надані детективом, свідчать, що ОСОБА_1 міг брати участь у діяльності організованої групи і такі дії можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України (том 3 а.с. 8, 14-16, 71, 93, 94-108, том 4 а.с. 19-21).

Виходячи із наведеного колегія суддів приходить до наступних висновків про наявність обґрунтованої підозри у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, і яке не обов`язково має закінчитись висуненням обвинуваченням стосовно ОСОБА_1 .

Наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який був заявлений детективом, не знайшов свого підтвердження за результатами розгляду клопотання слідчим суддею.

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження недостатньо для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною або наявність зв`язків в іншому місці.

За переконанням захисника, слідчий суддя при оцінці ризику переховування фактично забіг наперед та встановив його наявність на стадії судового розгляду, а не на стадії досудового розслідування, оскільки слідчий суддя не є «судом» у розумінні Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Втім колегія суддів не погоджується із такими висновками. Ризик можливого переховування підозрюваного оцінюється не тільки через доведеність обставин, які обумовлюють можливість втечі на цій стадії, а і з метою запобігання такому ризику у майбутньому, що дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку підозрюваного із врахуванням можливого покарання за особливо тяжкий злочин. Оскільки слідчий суддя та колегія суддів позбавлені можливості спрогнозувати хід та результат досудового розслідування, ризик переховування підозрюваного має бути оцінений як від слідства на стадії досудового розслідування, так і від суду під час судового провадження.

А тому ризик переховування підозрюваного на цьому етапі існує у тій мірі, щоб зважити на його наявність. Документальні докази майнового стану підозрюваного, надані детективом, зокрема, перебування у його власності Ѕ частини квартири, що розташована на тимчасово окупованій території АР Крим, а також майна членів його родини у АР Крим, на думку колегії, може свідчити про наявність сприятливих умов для тривалого переховування ОСОБА_1 як на території України, так і за її межами. В тому числі Суд враховує міру покарання, яка може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винним. Серйозність можливого покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У сукупності зазначені обставини переконують Суд у доведеності та актуальності на даному етапі ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що був встановлений слідчим суддею.

Ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вважає прокурором доведеним з огляду на таке.

Як зауважує захисник, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000592 триває з 2017 року, про що ОСОБА_1 був обізнаний, а тому мав можливість знищити докази. Втім, колегія суддів зазначає про те, що увесь цей час ОСОБА_1 не мав процесуального статусу, а ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, стає нагальним саме після повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Крім того колегія суддів приймає до уваги пояснення прокурора та наявні у матеріалах провадження матеріали НСРД, за якими можна відстежити певну ієрархічність структури та методи конспірації учасників групи. Крім того колегія суддів зауважує, що специфіка розслідування інкримінованого корупційного злочину обумовлюється необхідністю здійснення аналізу первинної бухгалтерської документації, паперових та електронних носіїв інформації. А тому існує досить високий ризик того, що не всі речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження № 52017000000000592, були віднайдені та вилучені органом досудового розслідування, а, враховуючи початкову стадію притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, ризик їх знищення або спотворення є актуальним.

Захисник зазначав, що матеріали провадження не містять письмових заяв свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні про здійснення на них тиску з боку ОСОБА_1 . Отже ризик незаконного впливу на таких осіб, на його думку, недоведений.

Розглянувши такі доводи адвоката у сукупності із наявними матеріалами провадження, колегія суддів приходить до протилежного висновку. Із наданих матеріалів НСРД вбачається, що ОСОБА_1 виконував певну керівну роль в діяльності організованої групи (том 3 а.с. 32, 52 зворот, 53, 53 зворот, 56 зворот, 60 зворот), а суть повідомленої йому підозри зводиться до організації та керівництва процесом заволодіння грошовими коштами ДП, що обґрунтовано свідчить про наявність у останнього організаторських здібностей, за допомогою яких ОСОБА_1 може впливати на свідків. При цьому колегія суддів бере до уваги характер взаємовідносин між підозрюваними у кримінальному провадженні, сталість їх стосунків, а також враховує те, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції. В той же час, Суд констатує, що наявність такого ризику не свідчить про встановлення судом винуватості зазначених осіб, а лише оцінює ступінь вірогідності такого ризику та його існування у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Довід сторони захисту про те, що зазначений ризик має бути підтверджений прокурором саме письмовими заявами, колегія суддів відхиляє. На цьому етапі Суд оцінює доводи сторони обвинувачення у їх сукупності через обставини вчиненого злочину та можливість існування такого ризику, а обраний запобіжний захід має на меті саме запобігти спробам здійснення такого тиску у майбутньому.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими зазначені в ухвалі слідчого судді ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Обґрунтованість розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При звернення до слідчого судді детектив прохав при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 2466,80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 000 гривень, як таку, що зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його близьких родичів (матері та батька), наявність ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, визначив підозрюваному заставу у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме - 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 204 000 грн.

Захисник вважає обраний розмір застави надмірним, а посилання слідчого судді на наявність у власності майна батьків підозрюваного, які не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні, безпідставним.

Вирішуючи порушені питання Суд зазначає, що у першу чергу застава виконує забезпечувальну та стримуючу функції. А тому при вирішенні питання про розмір застави, у даному випадку як альтернативного запобіжного заходу, Суд має дотриматись справедливого балансу між визначенням її у розмірі, що буде помірним для підозрюваного, а з іншого боку, щоб вона змогла виконати роль запобіжника негативної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування або обвинуваченого - під час судового розгляду.

Надані матеріали клопотання містять докази перебування у власності підозрюваного об`єктів як рухомого, так і нерухомого майна. Зокрема, відповідно до витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності володіє Ѕ частиною квартири за адресою: АДРЕСА_4 , а інша Ѕ частини цієї квартирі належать його матері ОСОБА_5 (том 1 а.с. 28, зворотній). У користуванні підозрюваного знаходяться автомобілі Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 та LEXUS RX 200T, д.н.з. НОМЕР_2 (належить на праві власності батьку підозрюваного - ОСОБА_6 ). На цих автомобілях ОСОБА_1 неодноразово виїжджав до тимчасово окупованої території АР Крим (том 1 а.с. 26 зворот, 32). Зазначене може свідчити про реєстрацію належного ОСОБА_1 майна на інших осіб лише номінально, з метою приховання його дійсних статків.

Матері підозрюваного - ОСОБА_5 на праві приватної власності, окрім наведеної вище частки квартири у АР Крим, належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 29-30). Крім того Суд зауважує, що інструктивна декларація на цю квартиру була видана 22.12.2017 на ім`я ОСОБА_1 як асоційованого члена кооперативу (том 1 а.с.29).

ОСОБА_1 є засновником низки юридичних осіб. Так, він володіє 100% статутного капіталу ТОВ «СМ ЛІФТИНГ ПАРТС»; 100 % статутного капіталу ТОВ «СМ МАРІН ПАРТС» та 90 % статутного капіталу ТОВ «СМ АГРОПАРТС» (том 1 а.с. 39-127).

Аргумент захисника щодо недоцільності посилання на статки батьків при визначенні розміру застави Суд спростовує тим, що в силу вимог ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). А тому слідчий суддя обґрунтовано надав оцінку майновому стану усіх членів сім`ї ОСОБА_1 з метою об`єктивного визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

З урахуванням усіх наведених обставин, в тому числі щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 злочину, відведену йому слідством роль ймовірного організатора та керівника, вид і розмір можливого покарання, розмір імовірної шкоди, майновий стан підозрюваного та його родини, колегія суддів приходить до висновку, що обраний слідчим суддею розмір застави на даному етапі досудового розслідування є помірним для підозрюваного та здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначав, що цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю буде достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.

Втім, колегія суддів враховує наявність висунутої ОСОБА_1 підозри, що обґрунтована тією мірою, що обумовлює подальше розслідування, а також встановлені слідчим суддею ризики, актуальність яких підтверджено під час апеляційного перегляду, та погоджується із висновком слідчого судді, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні ним запобігти.

Щодо заперечень захисника про незаконність затримання ОСОБА_1 . Суд наводить таке.

Так, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.

У даному випадку ОСОБА_1 був затриманий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України о 06 год. 26 хв. 27.10.2020. В цей же день о 18 год. 55 хв. ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. До слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив звернувся 28.10.2020. В цей же день ОСОБА_1 був доставлений до суду та щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому строк затримання ОСОБА_1 без ухвали слідчого судді, передбачений ч. 2 ст. 211 КПК України, дотриманий у належний спосіб. Аналогічний висновок зробив і слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду скарги сторони захисту щодо незаконного затримання ОСОБА_1 .

Втім, така ухвала слідчого судді щодо скарги в порядку ст. 206 КПК України апеляційному оскарженню не підлягає, що відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленій у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17, на яку посилається захисник Герман О.О.

Відтак зазначені заперечення захисника Суд відхиляє як необґрунтовані.

Висновки суду

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , особу підозрюваного, інші обставини, що мають бути враховані при обранні запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави у 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 4 204 000 грн, є достатнім для забезпечення виконання останнім покладених процесуальних обов`язків та запобіганню встановленим ризикам, визначеним п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги захисника Германа О.О. без задоволення, а ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 - без змін.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Германа Олександра Олександровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2020 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна