- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
- Секретар : Будкової В.О.
- Прокурор : Посвистак О.М.
Справа № 991/9932/20
Провадження1-кс/991/10176/20
У Х В А Л А
іменем України
07 грудня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника власника майна адвоката ОСОБА_3,
прокурора ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015,
ВСТАНОВИЛА:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2014 у справі № 757/31602/14-к.
1.1.Клопотання обґрунтовується тим, що в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки на момент звернення з цим клопотанням строк досудового розслідування складає більше двох років з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З посиланням на приписи ст. 219 КПК України, адвокат стверджує, що прокурором вчиняється бездіяльність у здійсненні дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України. Така тривалість призводить до безпідставного порушення прав ОСОБА_5 на володіння та розпорядження своїм майном, яке перебуває під обтяженням вже більше 6 років.
1.2.Також адвокат зазначає, що йому стало відомо про існування постанови від 21.04.2020 про відновлення досудового розслідування, яке на його думку, відбулося у позапроцесуальний спосіб зі стадії, передбаченої ст. 290 КПК України, та без повідомлення сторони захисту. У подальшому постановою від 29.04.2020 досудове розслідування було зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, тобто у зв`язку із необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Вказані постанови скаржник вважає винесеними з грубим порушенням КПК України та не передбачені процесуальним законодавством. Вважає, що зазначені порушення процесуального законодавства обґрунтовують відсутність потреби у подальшому існуванні арешту, адже він не є співмірним із метою досудового розслідування та порушеними правами ОСОБА_5 на власність.
1.3.Заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2014 у справі № 757/31602/14-к на видаткову частину належних ОСОБА_5 рахунків, а саме у ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № НОМЕР_1, у ПАТ «Укрбізнесбанк» (МФО 334969) № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, у ПАТ «ВБР» (МФО 380719) № НОМЕР_6, у ПАТ «Ощадбанк» № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 .
2.В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, просив його задовольнити. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що потреба в арешті не відпала, а скасування цього ж арешту було предметом розгляду слідчого судді Вищого антикорупційного суду, де в задоволенні аналогічного клопотання відмовлено.
3.Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1.З матеріалів скарги вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України. Це провадження згідно з постановою прокурора САП ОСОБА_7 від 18.05.2015 було виділене з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014, в межах якого 19.05.2014 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
3.2.Постановою Генерального прокурора України від 14.12.2017 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 доручалось детективам Національного антикорупційного бюро України. А відповідно до постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 29.01.2018 була визначена підслідність у цьому кримінальному провадженні за слідчими Генеральної прокуратури України.
3.3.15.01.2019 ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, внаслідок чого він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
3.4. Як підтверджується матеріалами скарги, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6, будучи Головою Національного банку України шляхом зловживання своїм службовим становищем 17.06.2011 незаконно створив телерадіокомпанію Національного банку України у вигляді ТОВ «Банківське телебачення» та впродовж 2011-2013 років розтратив державні кошти Національного банку України в загальній сумі 220000000 грн, тобто в особливо великих розмірах, шляхом їх перерахування до статутного капіталу вказаного товариства.
3.5.Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово зупинялося. 16.01.2019 заступник начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України направив стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування та реалізацію права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42015000000000915 від 18.05.2015 в порядку ст. 290 КПК України.
3.6.Надалі згідно з постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації процесу і процесуального керівництва досудовим розслідуванням ОСОБА_9 від 21.04.2020 було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 з метою проведення процесуальних дій. Як слідує із змісту цієї постанови таке відновлення було обумовлене тим, що внаслідок змін чинного процесуального законодавства, кримінальне правопорушення за фактом вчинення колишнім головою Національного банку України ОСОБА_6 розтрати грошових коштів шляхом зловживання службовим становищем, кваліфіковане за ч. 5 ст. 191 КК України, підслідне детективам Національного антикорупційного бюро України, що обумовлює необхідність порушення перед Генеральним прокурором питання щодо доручення здійснення досудового розслідування іншому органу та можливість прийняття ним відповідних процесуальних рішень.
3.7.Постановою Генерального прокурора ОСОБА_10 від 21.04.2020 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 доручено здійснювати детективам Національного антикорупційному бюро України. Таке рішення мотивовано необхідністю продовження процесуальних дій, передбачених ст. 290-293 КПК України, що з урахуванням підслідності мають проводитися детективами Національного антикорупційного бюро України та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки їх здійснення іншим неуповноваженими на це суб`єктами процесуальної діяльності може призвести до визнання незаконними та недопустимими відповідних дій та постановлених рішень.
3.8.Постановою Генерального прокурора України від 21.04.2020 досудове розслідування кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні доручено здійснювати детективам Національного антикорупційного бюро України.
3.9.У цьому кримінальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2014 у справі № 757/34602/14-к задоволене клопотання слідчого ОВС ГПУ ОСОБА_11 та накладений арешт на видаткову частину належних ОСОБА_5 рахунків у ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № НОМЕР_1, у ПАТ «Укрбізнесбанк» (МФО 334969) № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, у ПАТ «ВБР» (МФО 380719) № НОМЕР_6, у ПАТ «Ощадбанк» № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 .
3.10.Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, …, інший власник або володілець майна, … які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування … за клопотанням підозрюваного, … захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, …якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
3.11.Згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2014 метою арешту було визначено забезпечення можливої конфіскації майна, яка передбачена ч. 5 ст. 191 КПК України, що узгоджується із приписами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.12.Частина 1 ст.170КПК України визначає арештом майна тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
3.13.Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. В ухвалі від 24.11.2014 зазначається, що арешт накладається на спільну сумісну власність ОСОБА_6, тобто на майно підозрюваного.
3.14. Як вбачається із ч. 5ст. 191 КК України, її санкція передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
3.15.Згідно з ч. 2ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 1ст. 368 Цивільного кодексу Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
3.16.Частини 1 та 3ст. 370 Цивільного кодексу Українипередбачають, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленомустаттею 364 цього Кодексу.
3.17.Відповідно до ч. 3ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. В свою чергу слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо виділу майна подружжя в натурі.
3.18.Отже, арешт щодо зазначеного майна, відповідно до вимог ч. 1ст. 170 КПК України, полягає у позбавленні за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування зазначеним майном.Статтею 317 Цивільного кодексу Українивстановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України). В той же час, ч. 7 зазначеної статті встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа ж може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, про що також свідчить ч. 2ст. 321 Цивільного кодексу України.
3.19.За таких умов накладення арешту на вищезазначене майно не є припиненням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на це майно, яке полягає у тимчасовій забороні користуванням і розпорядженням майном, що по своїй суті є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, які позначаться на інтересах власника майна і є цілком розумним та співмірним обмеженням права власності ОСОБА_5 на вказане майно по відношенню до завдань вказаного кримінального провадження.
3.20.За таких умов накладення арешту на спільну сумісну власність ОСОБА_6, є процесуально обумовленим.
3.21.Заявник не надав слідчому судді переконливих доказів, в тому числі нових, які б свідчили про відсутність зазначених у ст. 170 КПК України підстав для арешту на майно, яке перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_6 та спростовували б висновки слідчого судді, покладені в основу рішення про накладення арешту на видаткову частину рахунків ОСОБА_5 .
3.22.Посилання заявника на порушення строків досудового розслідування слідчий суддя відхиляє, як безпідставні. Як підтверджується матеріалами клопотання, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 неодноразово зупинялося і відновлювалося, після завершення досудового розслідування воно було відновлено постановою прокурора від 21.04.2020 з метою проведення процесуальних дій, в цього ж дня постановою Генерального прокурора досудове розслідування доручено здійснювати детективам НАБУ. Правомірність прийняття та обґрунтованість зазначених процесуальних рішення не є предметом дослідження під час розгляду клопотання про скасування арешту, оскільки ст. 174 КПК України не передбачає такої підстави для скасування арешту майна.
3.23.Разом з цим слідчий суддя вважає за необхідне окремо зазначити про таке. Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах.
3.23.1.Реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому. Однак одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями) та засобом зловживання стороною правом на скасування арешту.
3.23.2.В матеріалах клопотання наявні відомості про те, що представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 у 2020 році двічі звертався до слідчих суддів з клопотаннями про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.11.2014 у кримінальному провадженні № 42057000000000915, виділеному з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000359, на видаткову частину банківських рахунків. За результатами розгляду цих клопотань ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2020 та ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.09.2020 адвокату було відмовлено в задоволенні цих клопотань. Підставою для скасування арешту в обох випадках представник також зазначав те, що відпала потреба у арешті.
3.23.3.Однак, вже 02.12.2020 адвокат ОСОБА_3 подав до Вищого антикорупційного суду втретє аналогічне клопотання про скасування того ж арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.11.2014, яке розглядається у цій справі. При цьому клопотання в частині підстав скасування такого арешту знову зазначається відсутність потреби у арешті. Тому слідчий суддя доходить висновку, що подання клопотання про скасування арешту майна у цій справі обумовлене тим, що ОСОБА_5 (в особі її представника) не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, що є несумісним із підставами для скасування арешту майна. Водночас відсутність потреби зазначеного арешту на теперішній час заявником не доведена, а органом досудового розслідування заперечується. Той факт, що минув тривалий час, не може бути підставою для скасування арешту майна накладеного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому триває.
4. За таких обставин клопотання не підлягає задоволенню внаслідок відсутності умов, визначенихстаттею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає захисник. Тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.2,170-174,309,376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
1. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2014, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
3. Повний текст ухвали оголошений 11.12.2020.
Слідчий суддя ОСОБА_1