Документ № 93525606

Справа № 991/9728/20

Провадження №11-сс/991/996/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: захисник Сіліна М. Д.,

розглянула апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Дьоміна Дениса Сергійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2020 про відмову у відкритті провадження за скаргою на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000636 від 13.10.2020.

Історія провадження

1.17.11.2019 в межах кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.03.2013 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 209Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.13.10.2020 з зазначеного кримінального провадження прокурор виділив матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 в окреме провадження, якому присвоєно номер № 52020000000000636.

3.26.11.2020 в межах кримінального провадження № 52020000000000636 захисник ОСОБА_1 адвокат Дьомін Д. С. подав скаргу на повідомлення про підозру від 17.11.2019.

4.27.11.2020 слідчий суддя відмовила у відкритті провадження за скаргою.

5.07.12.2020 на зазначену ухвалу захисник подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст та мотиви оскаржуваної ухвали слідчого судді

6.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2020 відмовлено у відкритті провадження за скаргою на повідомлення про підозру, яка була подана захисником на підставі пункту 10 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

7.Ухвала мотивована тим, що скарга подана в рамках кримінального провадження № 52020000000000636, до якого не застосовується зазначений вище пункт КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017). При цьому слідчий суддя виходила з таких підстав: (1) частину 1 статті 303 КПК було доповнено пунктом 10 щодо оскарження повідомлення про підозру на підставі Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017; (2) зазначене доповнення не має зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цих змін; (3) повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено 17.11.2019 в межах кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.03.2013, з якого виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 в окреме провадження за номером № 52020000000000636; (4) відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 12013220540000400 внесені 31.03.2013, тобто до набуття чинності відповідних змін, які зворотної дії не мають в силу прямої вказівки закону (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017); (5) внесення відомостей до ЄРДР не є тотожним виділенню матеріалів досудового розслідування із зареєстрованого кримінального провадження щодо епізоду, відомості стосовно якого вже внесено до ЄРДР. Отже, згадані зміни КПК не застосовуються в кримінальних провадженнях № 12013220540000400 та № 52020000000000636, тому захисник оскаржує рішення, яке не підлягає оскарженню на стадії досудового розслідування.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

8.В апеляційній скарзі захисник висловив прохання скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та направити його скаргу до Вищого антикорупційного суду для нового розгляду.

9.Захисник зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог статей 303, 5, 8 КПК. В обґрунтування цих доводів захисник посилався на те, що: (1) норма пункту 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 не містить положення про незастосування внесених до КПК змін (щодо оскарження повідомлення про підозру) до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР внаслідок виділення з іншого кримінального провадження; (2) законодавець обумовлює можливість оскарження повідомлення про підозру виключно залежно від дати внесення кримінального провадження до ЄРДР; (3) відомості про виділення матеріалів досудового розслідування прирівнюються до дати реєстрації кримінального провадження; відповідно дата виділення матеріалів досудового розслідування є тотожною даті реєстрації кримінального провадження, що підтверджується нормами Положення про ЄРДР; (4) при виділені матеріалів кримінального провадження в окреме створюється нове кримінальне провадження, відомості про яке вносять до ЄРДР заново; (5) оскільки кримінальне провадження № 52020000000000636 було виділено 13.10.2020, то відомості про це кримінальне провадження внесені 13.10.2020, тому в межах нього може буде оскаржено повідомлення про підозру; (6) у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя відповідно до загального правила статті 5 КПК мала застосувати процесуальний закон, який є чинним на момент звернення із відповідною скаргою до слідчого судді; (7) можливість оскарження повідомлення про підозру підтверджується судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Конституційного Суду України.

10.Крім цього, захисник навів доводи, які на його думку свідчать про очевидні підстави для скасування повідомлення про підозру, що є додатковим аргументом необхідності відкриття провадження за його скаргою.

Позиції учасників провадження

11.Захисник Сіліна М. Д. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

12.Прокурор подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив провести апеляційний розгляд без його участі, наголосив на законності оскаржуваної ухвали та заперечував проти задоволення апеляції.

13.Враховуючи наведене, а також те, що учасники провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

14.Суд має вирішити: (1) чи дотримано захисником строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 27.11.2020; якщо так, то (2) чи може бути оскаржене повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 52020000000000636, яке було виділено після 15.03.2018 з кримінального провадження № 12013220540000400, розпочатого до 15.03.2018.

15.На перше питання Суд надає ствердну відповідь, на друге - негативну з мотивів, наведених нижче.

(1) Чи дотримано захисником строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 27.11.2020?

16.Не зважаючи на призначення апеляційної скарги до розгляду, вказане питання має бути вирішено Судом, оскільки на етапі перевірки прийнятності апеляційної скарги суддя-доповідач не мав можливості перевірити додержання апелянтом строку апеляційного оскарження у зв`язку з відсутністю матеріалів провадження та наданням захисником доказів отримання копії оскаржуваної ухвали неналежної якості, про що зазначено в ухвалі судді-доповідача від 08.12.2020.

17.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК). Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК).

18.З матеріалів провадження вбачається, що: (1) 27.11.2020 слідчий суддя постановила ухвалу за відсутності та без повідомлення адвоката Дьоміна Д. С., який її оскаржує; (2) адвокат отримав копію оскаржуваної ухвали 02.12.2020 (а. с. 115); (3) 07.12.2020 він подав апеляційну скаргу.

19.Отже, захисник Дьомін Д. С. подав апеляційну скаргу у встановлений КПК строк.

(2) Чи може бути оскаржене повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 52020000000000636, яке було виділено після 15.03.2018 з кримінального провадження № 12013220540000400, розпочатого до 15.03.2018?

20.На досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення про підозру відповідно до пункту 10 частини 1 статті 303 КПК. Частина 1 статті 303 КПК була доповнена пунктом 10 на підставі Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 (підпункт 23 пункт 7 параграфу 1 розділу 4 цього Закону). Зазначене доповнення набрало чинності 15.03.2018 та було введено в дію з 16.03.2018, не має зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017).

21.Отже, повідомлення про підозру може бути оскаржене лише в межах кримінальних проваджень, за якими відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР після 15.03.2018.

22.З матеріалів провадження вбачається, що захисник оскаржує повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 52020000000000636, яке 13.10.2020 було виділено з кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013. При цьому захисник вважає, що дата виділення матеріалів кримінального провадження (13.10.2020) є тотожною даті реєстрації кримінального провадження (даті внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР), відповідно кримінальне провадження № 52020000000000636 є новим і до нього застосовуються зміни, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017.

23.Суд не погоджується з цими доводами захисту з таких мотивів.

24.Внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження є різними кримінально-процесуальними поняттями. Нормами КПК передбачені відмінні підстави, умови, суб`єкти, правові наслідки внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, а також різний порядок оскарження цих процесуальних дій [їх невчинення] та рішень (стаття 214, пункт 1 частина 1 статті 303 КПК та відповідно частини 3-6 статті 217, частина 3 статті 280, частина 8 статті 469, стаття 494, 510, частина 2 статті 303 КПК).

25.Так, внаслідок внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення розпочинається досудове розслідування у кримінальному провадженні (пункт 5 частини 1 статті 3, частина 2 статті 214 КПК).

26.При виділенні матеріалів досудового розслідування в окреме провадження до ЄРДР не вносяться відомості про нове кримінальне правопорушення, адже раніше розпочате кримінальне провадження [шляхом виокремлення певної частини матеріалів в інше (новостворене) провадження] продовжується в межах окремого епізоду чи епізодів стосовно однієї особа, яка підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, або двох чи більше осіб, які підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. (частина 3 статті 217 КПК).

27.Тобто єдині нові відомості, які вносяться до ЄРДР при виділенні матеріалів досудового розслідування - це власне відомості про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер (абзац 17 пункту 1 глави 2 розділу І, пункт 12 глави 2, абзац 5 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення). Відповідно обсяг виділеного (новоствореного) кримінального провадження в порівнянні з обсягом первісного кримінального провадження є меншим за кількістю кримінальних правопорушень та/чи осіб. Одночасно внаслідок виділення змінюється і обсяг первісного кримінального провадження.

28.Дата реєстрації кримінального провадження та дата виділення матеріалів провадження не є тотожними. Датою реєстрації кримінального провадження (правопорушення) є дата підтвердження керівником органу прокуратури, досудового розслідування чи дізнання внесених до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення (пункт 2 глави 2 розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення). Датою виділення кримінального провадження є дата внесення прокурором до ЄРДР відомостей про прийняте рішення про виділення матеріалів досудового розслідування (частина 5 статті 217 КПК, абзац 7 пункту 1 глави 3 розділу І зазначеного положення). При цьому законодавець не пов`язує виділення матеріалів досудового розслідування з початком досудового розслідування у кримінальному провадженні (пункт 5 частини 1 статті 3, частина 2 статті 214 КПК). Рішення про виділення приймається в межах вже розпочатого кримінального провадження.

29.Як зазначалось вище, Закон обумовлює можливість оскарження повідомлення про підозру в межах конкретного кримінального провадження із з часом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, тобто часом початку досудового розслідування (а не з часом виділення матеріалів досудового розслідування), а саме кримінальне провадження має бути розпочато після 15.03.2018. З часом виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження, розпочатого до 15.03.2018, у КПК не пов`язується застосування до виділеного провадження положень пункту 10 частини 1 статті 303 КПК.

30.Таким чином, у провадженнях, виділених з кримінальних проваджень, які розпочаті до 15.03.2018, незалежно від дати виділення, повідомлення про підозру оскарженню не підлягає. Правовий режим у кримінальному провадженні є єдиним та незмінним від початку досудового розслідування до його завершення, відповідно правовий режим виділеного кримінального провадження є похідним від правового режиму первісного кримінального провадженняпервісного кримінального провадження, з якого воно було виділено.

31.Кримінальне провадження № 52020000000000636 стосовно підозрюваного ОСОБА_2 було виділено з кримінального провадження № 12013220540000400, яке розпочато 31.03.2013, тобто до набуття чинності відповідних змін, які зворотної дії не мають та не застосовують до таких кримінальних проваджень в силу прямої вказівки закону.

32.Таким чином, сторона захисту подала скаргу в межах кримінального провадження, до якого не застосовується зазначений вище пункт КПК (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017). Саме з цих підстав слідчий суддя відмовила у відкритті провадження за скаргою та з таким висновком погоджується Суд.

33.Суд відхиляє довід захисника про необхідність застосування у цьому провадженні відповідно до статті 5 КПК процесуального закону, який є чинним на момент звернення до слідчого судді із відповідною скаргою. Питання щодо дії в часі норми пункту 10 частини 1 статті 303 КПК визначено шляхом прямої вказівки в Законі України № 2147-VIII від 03.10.2017.

34.Зміст норми, передбаченої пунктом 4 параграфу 2 розділу 4 цього Закону, сформульовано зрозуміло та чітко, що унеможливлює будь-яке двозначне тлумачення щодо його дії в часі та виключає правову невизначеність при застосуванні в частині оскарження повідомлення про підозру, обумовлює повну прогнозованість судової процедури. У зв`язку з чим нерелевантними до цієї ситуації є наведена захисником судова практика ЄСПЛ та Конституційного Суду України щодо правової невизначеності.

35.При цьому посилання захисника на конституційний принцип зворотної дії закону, що поліпшує правове становище особи, не є релевантним, оскільки стосується матеріального закону. Правила дії в часі кримінального матеріального закону та правила дії кримінального процесуального закону є відмінними. На відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе (постанова Верховного Суду України від 17.12.2015 у справі № 5-205кс15).

36.Всі підозрювані в кримінальних провадженнях, розпочатих до 15.03.2018, мають рівні процесуальні права. Законодавче розширення процесуальних прав підозрюваних в рамках кримінальних проваджень, розпочатих після 15.03.2018, в частині можливості оскарження повідомлення на підозру, не є дискримінацією підозрюваних (за будь-якою ознакою) в межах кримінальних проваджень, які розпочаті до 15.03.2018. Зазначеними вище доповненнями не погіршується становище останніх, адже вони не позбавляються жодних процесуальних прав, які мали до змін, зокрема, доводити свою правову позицію щодо необґрунтованості підозри на стадії досудового розслідування при вирішенні питань, які потребують констатації наявності обґрунтованої підозри, чи щодо своєї невинуватості під час судового провадження. Разом з тим у цьому провадженні Суд не аналізує доводи захисту щодо обставин вручення підозри та її суті, оскільки Закон з ними не пов`язує можливість оскарження повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні.

37.Скарга на повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, які виділені після 15.03.2018 із кримінальних проваджень, розпочатих до 15.03.2018, може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК (частина 2 статті 303 КПК). Тобто в цих випадках етап судової перевірки вчинення органом досудового розслідування певних процесуальних дій законодавцем перенесено на стадію судового провадження, що не порушує сутності конституційного права особи на судовий захист. Таким чином, нормами КПК гарантовано підозрюваному механізм судового захисту від необґрунтованого повідомлення про підозру і в наведених вище кримінальних провадженнях.

38.Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК (частина 1 статті 24 КПК). Нормою статті 303 КПК (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) передбачено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, які можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування. Відповідно до цієї норми повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.03.2013 та виділеного з нього провадження № 52020000000000636 від 13.10.2020 не підлягає оскарженню, що не є обмеженням доступу до суду в розмінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

39.Так, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). В ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення ЄСПЛ у справі Ashingdane v. The United Kingdom від 28.05.1985, заява № 8225/78, § 57).

40.Наведені висновки ЄСПЛ хоча і сформульовані щодо випадків, які відмінні від оскарження стороною захисту повідомлення про підозру, проте встановлюють деякі загальні вимоги щодо прийнятності скарг (звернень до суду) і у кримінальному провадженні, зокрема, на етапі досудового розслідування. Так, законодавець у КПК, як це було мотивовано вище, чітко висловився щодо неможливості оскарження повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, які розпочаті до 15.03.2018. При цьому це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на доступ до суду, оскільки доводи, викладені в скарзі та апеляційній скарзі, хоча і не можуть бути розглянуті слідчим суддею по суті, проте це компенсується наявністю права (1) подати скаргу на повідомлення про підозру під час підготовчого провадження (частина 2 статті 303 КПК) та (2) доводити необґрунтованість підозри як на стадії досудового розслідування при вирішенні відповідних процесуальних питань, так і під час розгляду кримінального провадження по суті.

Висновок Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

41.Повідомлення про підозру в провадженні, виділеному з кримінального провадження, яке розпочато до 15.03.2018, незалежно від дати виділення, на стадії досудового розслідування оскарженню не підлягає і це не є порушенням права на доступ до суду.

42.З мотивів, наведених вище, слідчий суддя законно відмовила у відкритті провадження за скаргою захисника на повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 52020000000000636 від 26.11.2020, яке було виділено з провадження № 12013220540000400 від 31.03.2013.

43.Керуючись статтями 217, 303, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2020 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді І. О. Калігуна

О. Ю. Семенников