Документ № 93605483

Справа № 757/15102/20-к

Провадження №11-сс/991/772/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

прокурора Беспалова О.С.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Іванця А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури Беспалова Олексія Сергійовича на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Іванця Андрія Юрійовича подану в інтересах ОСОБА_1 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, задоволено скаргу адвоката Іванця Андрія Юрійовича подану в інтересах ОСОБА_1 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Беспалов О.С. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Іванця А.Ю .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку прокурора кримінальне провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, підсудне Вищому антикорупційному суду, так як наявна умова, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Вказує, що під час розгляду скарги Іванця А.Ю. про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 слідчим суддею було проігноровано позицію сторони обвинувачення про те, що розгляд вказаної скарги не відноситься до підсудності Печерського районного суду міста Києва, а також те, що ідентичну скаргу захисника Іванця А.Ю. вже розглянуто слідчим суддею Вищого антикорупційного суду і відмовлено в її задоволенні.

Крім того, 12 жовтня 2020 року до суду надійшло доповнення прокурора Беспалова О.С. до поданої ним апеляційної скарги.

В судове засідання з`явився прокурор Беспалов О.В, підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Іванець А.Ю.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, думки підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Беспалова О.В. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 62020100000000091, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В межах даного кримінального провадження 05 лютого 2020 року о 16 годині 56 хвилин ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

07 квітня 2020 року адвокат Іванець А.Ю. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою, яка надійшла до суду 09 квітня 2020 року, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В обґрунтування скарги захисник зазначив, що вказана підозра від 05 лютого 2020 року підлягає скасуванню, оскільки є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження. На підтвердження зазначених обставин захисник в поданій ним скарзі посилається на відсутність події кримінального правопорушення, неправильну правову кваліфікація кримінального правопорушення, порушення вимог КПК України щодо виключної предметної підслідності, відсутність у прокурора Беспалова О.С. повноважень на здійснення процесуального керівництва даного кримінального провадження у зв`язку з порушенням засад територіальності та функціонального (предметного) принципу діяльності прокуратури.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року зазначену скаргу захисника було задоволено та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року. Згідно ухвали суду, слідчий суддя дослідивши матеріали скарги та перевіривши її зміст дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, оскільки містить невірну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 . Крім того, слідчий суддя зазначив, що оскаржуване повідомлення про підозру було здійснене не уповноваженим відповідно до вимог законодавства України слідчим та затверджене прокурором, який не володів повноваженнями на вчинення такої дії. На підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування не було дотримано процедуру повідомлення про підозру ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України від 05 лютого 2020 року, оскільки повідомлення про підозру не відповідає фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, призначивши скаргу Іванця А.Ю. до розгляду та розглянувши її по суті слідчий суддя визнав її такою, що підлягає розгляду у Печерському районному суді міста Києва.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються:

а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК.

Умовами передбаченими ч. 5 ст. 216 КПК України є:

1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, стосовно одержання ОСОБА_1 як службовою особою неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

За версією органу досудового розслідування дії ОСОБА_1 були спрямовані на одержання неправомірної вигоди в розмірі 100 000 доларів США, що в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Відповідно до примітки ст. 45 КК України кримінальне правопорушення передбачене ст. 368 КК України є корупційним злочином. На момент вчинення злочину підозрюваний ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою державного органу.

Тобто, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється стосовно корупційного злочину, передбаченого в примітці статті 45 КК України, за наявності умов передбачених п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Відтак, на переконання колегії суддів, вказане кримінальне провадження, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, підсудне Вищому антикорупційному суду.

При цьому слід враховувати, що адвокат Іванець А.Ю. під час розгляду судом апеляційної скарги прокурора також зазначив, що вказане кримінальне провадження формально підсудне Вищому антикорупційному суду.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду здійснюють слідчі судді Вищого антикорупційного суду (ч. 2 ст. 331 КПК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України, інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, повертається якщо не підлягає розгляду у цьому суді.

Таким чином, згідно положень ст. 331, 306 КПК України, виключно слідчі судді Вищого антикорупційного суду уповноважені здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до їх підсудності.

На підставі наведеного та враховуючи, що досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва не наділений повноваженнями з розгляду скарги адвоката Іванця А.Ю. на повідомлення ОСОБА_1 про підозру у даному кримінальному провадженні, а отримавши таку скаргу був зобов`язаний у відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України повернути її особі яка її подала та роз`яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, тобто з дотриманням правил предметної підсудності.

Вирішуючи питання щодо підсудності апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з ч. 2 ст. 33 КПК України, кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють відповідні апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України, суд апеляційної інстанції - відповідний апеляційний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду - стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях.

Згідно абз. 1 п. 202 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України № 100-ІХ від 18.09.2019, який набрав чинності 22 вересня 2019 року), визначено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом, як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду».

Таким чином, враховуючи, що досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року здійснюється щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, а інші суди, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України, не можуть приймати до розгляду та розглядати клопотання і скарги у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду, то розгляд апеляційних скарг, поданих на рішення ухвалені в межах такого кримінального провадження, може здійснюватися виключно Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо підсудності апеляційної скарги прокурора Беспалова О.С. Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду колегія суддів, окрім іншого, враховує висновки викладені в ухвалі Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 757/32221/20. Однак, вказані висновки ґрунтуються на визначені суду апеляційної інстанції, яке міститься лише в п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України та є недостатніми для визначення підсудності. Зокрема, дана норма права має враховуватися в комплексі з вимогами, встановленими ч. 2 ст. 33, ст. 331, ст. 306 КПК України, п. 202 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», за якими інші суди, у тому числі й апеляційні, які визначені КПК України, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одним із основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах. Одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями) та засобом зловживання стороною правами, в тому числі на звернення до суду зі скаргою на повідомлення про підозру.

Так, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява № 65518/01) одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду.

Водночас, як вбачається з матеріалів провадження, адвокат Іванець А.Ю. зі скаргою на повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 05 лютого 2020 року також звертався до Вищого антикорупційного суду, за результатом розгляду якої ухвалою слідчого судді від 14 серпня 2020 року (справа № 991/6716/20, провадження № 1-кс/991/6904/20) у її задоволені було відмовлено. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 вересня 2020 року (справа № 991/6716/20, провадження № 11-сс/991/718/20) вказане рішення слідчого судді було залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника Іванця А.Ю. - без задоволення. Тобто, обґрунтованість повідомлення ОСОБА_1 про підозру вже перевірялась Вищим антикорупційним судом та була підтверджена судом апеляційної інстанції, рішення якого є остаточним та оскарженню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів також враховує, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не було вказано мотивів на підставі яких він дійшов висновків, зазначених в рішенні про скасування повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).

Як вбачається з п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, у разі отримання слідчим суддею скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. При цьому, рішення про повернення такої скарги може бути ухвалене лише під час вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду скарги, що узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18.

Таким чином, враховуючи, що скарга адвоката Іванця Андрія Юрійовича на повідомлення ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, раніше вже призначалась слідчим суддею до розгляду та була розглянута по суті, колегія суддів на даній стадії не уповноважена, за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, вирішувати питання щодо повернення скарги особі, яка її подала.

Водночас, оскільки скаргу адвоката Іванця А.Ю. розглянуто Печерським районним судом міста Києва з порушенням правил предметної підсудності, то колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора не уповноважена вирішувати питання щодо задоволення або відмови у задоволенні скарги адвоката, так як така скарга має бути розглянута судом першої інстанції з дотриманням правил предметної підсудності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року з підстав істотного порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, що виявилось у порушені правил предметної підсудності, та постановити нову ухвалу, якою провадження за скаргою Іванця Андрія Юрійовича на повідомлення ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України закрити.

Закриття провадження за скаргою з наведених підстав не позбавляє особу права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 331, 304, 309, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, п. 202 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури Беспалова Олексія Сергійовича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, якою задоволено скаргу адвоката Іванця Андрія Юрійовича подану в інтересах ОСОБА_1 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 05 лютого 2020 року у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження за скаргою адвоката Іванця Андрія Юрійовича на повідомлення ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України від 05 лютого 2020 року , в рамках кримінального провадження № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, закрити.

В задоволенні апеляційної скарги в іншій частині - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич