Пошук

Документ № 93689554

  • Дата засідання: 15/12/2020
  • Дата винесення рішення: 15/12/2020
  • Справа №: 991/4163/20
  • Провадження №: 32013110110000482
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Ухвала про скасування арешту майна
  • Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
  • Суддя (ВАКС) : Маслов В.В., Строгий І.Л.
  • Секретар : Бикова К.В.

Справа № 991/4163/20

1-кп/991/45/20

УХВАЛА

15 грудня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання представникатретьої особи,щодо майнаякого вирішуєтьсяпитання - адвоката ОСОБА_5 вінтересах ОСОБА_6 про скасуванняарешту майна,у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_11,

а також представник третьої особи,

щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

1.У даному провадженні адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав до Вищого антикорупційного суду (далі суд) клопотання про скасування арешту майна, що накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 10серпня 2017 року у кримінальному провадженні №52017000000000359, а саме, на квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 ; частку статутного капіталу ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» (код ЄДРПОУ 40758284), що складає 50000.00грн; частку статутного капіталу ТОВ «ГІРТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 31385027), що складає 3540.00 грн.

2.В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_5 зазначає, що накладення арешту на таке майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду можливого покарання щодо ОСОБА_8 є безпідставним. Адже, квартира АДРЕСА_6, належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору дарування, а тому не може вважатися спільним сумісним майном подружжя. Також, на переконання представника, на частку у статутному капіталі товариства не може бути накладено арешт як на спільне сумісне майно подружжя. Окремо зауважив, що ОСОБА_6 не є підозрюваним, обвинуваченим або засудженим у кримінальному провадженні №52017000000000359, а тому необхідності у накладенні арешту на його майно, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, немає, інші підстави для накладення арешту судом встановлено не було.

3.У судовому засіданні представник клопотання підтримав, додав, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту неправильно визначив власника відповідного майна.

4.Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що арешт накладено обґрунтовано та в його застосуванні потреба не відпала. Також, прокурор зазначив, що оскільки судом апеляційної інстанції вже було надано оцінку щодо законності накладення арешту, то виходячи з принципу правової визначеності не вбачається можливості для його скасування.

5.Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.

6.Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

7.За змістом відповідних положень, у випадку подання клопотання про скасування арешту майна, суд, насамперед, повинен перевірити, чи суб`єкт, який звернувся із клопотанням, вправі його подавати. І тільки у випадку подання такого клопотання належним суб`єктом, повинен перевірити наявність підстав для скасування арешту.

8.Так, ОСОБА_6 не є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, а так само не є представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, доданих до клопотання, він є власником нерухомого майна, що арештоване, та засновником ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» і ТОВ «ГІРТЕХМАШ», а отже, має право звернутися з відповідним клопотанням.

9.До того ж, судом встановлено, що оскаржуваний арешт накладався у кримінальному провадженні №52017000000000359 від 31 травня 2017 року. Згідно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні, кримінальне провадження №52017000000000359 від 31 травня 2017 року було об`єднано із кримінальним провадженням №32013110110000482 від 25 жовтня 2013 року. А тому, розгляд питання про скасування арешту, на перераховане у клопотанні адвоката ОСОБА_5 майно, повинно бути вирішено судом в рамках даного кримінального провадження.

10.Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

11.Отже, у кримінальному провадженні майно перебуває під арештом до його скасування. При цьому, відповідно до ст. 174 КПК України суд вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано? або у подальшому у його застосуванні відпала потреба. Представник посилався на необґрунтованість арешту, а тому відповідно до засади диспозитивності (ч. 1 ст. 26 КПК України), суд буде перевіряти наявність відповідної підстави.

12.Посилання прокурора на те, що судом апеляційної інстанції вже було надано оцінку законності накладення арешту, тому не вбачається можливості його скасування, є безпідставним. Адже перегляд ухвали слідчого судді судом апеляційної інстанції не позбавляє права особи, права якої обмежуються, звернутися з клопотанням про скасування арешту, у порядку, визначеному КПК України, аргументувавши необґрунтованість накладення арешту чи відсутність у ньому потреби, а суд зобов`язаний перевірити такі обставини. Такий висновок колегії суддів узгоджується з позицією ВП ВС, викладеною у п. 25 постанови від 15 вересня 2020 року у справі №352/1802/18.

13.Відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року у справі № 760/15021/17 арешт накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду можливого призначення покарання ОСОБА_8, зокрема, на майно, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13 листопада 2017 року наведена ухвала, залишена за результатом апеляційного перегляду без змін.

14.Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

15.Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

16.Суд вважає безпідставним посилання представника на підтвердження його позиції на рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у справі №11-сс/796/3491/2017. Адже, таке рішення згідно з чинним законодавством України не має преюдиціального значення. І відповідно, у представника власника майна не можуть бути обґрунтовані очікування з приводу його застосування.

17.Натомість, слідчим суддею арешт було накладено у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який передбачається покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

18.Посилання представника на те, що слідчий суддя при накладенні арешту не встановив кому належить арештоване майно, є безпідставними та спростовуються мотивувальною частиною ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 10 серпня 2017 року у справі № 760/15021/17.

19.Відповідно до зазначеної ухвали при накладенні оскаржуваного арешту слідчим суддею встановлено, що квартира АДРЕСА_5, та квартира АДРЕСА_6, належать на праві власності ОСОБА_6 . Останній є засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб: ТОВ «ТРЕВІЗО АДВАНС» (код ЄДРПОУ 40758284) розмір внеску до статутного фонду, якого складає 50000.00 грн, та ТО«òРТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 31385027) розмір внеску до статутного фонду, якого складає 3540.00 грн.

20.Також, слідчим суддею було враховано, що 28 жовтня 1988 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (дівоче прізвище ОСОБА_12 ) укладено шлюб і, таким чином, майно, набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя.

21.Зазначені обставини відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України представником не спростовані, окрім виду власності на квартиру АДРЕСА_6 .

22.Так, стаття 57 СК України визначає правові підстави набуття та правовий режим майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

23.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

24.Водночас, перераховані норми не містять жодних виключень чи застережень щодо корпоративних прав одного з подружжя в частині спільної сумісної власності подружжя, якщо вони були набуті ним під час шлюбу.

25.Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб`єктом. Тобто, згідно з наведеною позицією підтверджується висновок, що корпоративні права як об`єкт майна не належать до особистої приватної власності одного з подружжя.

26.Факт набуттякорпоративних прав ТОВ «ТРЕВІЗОАДВАНС» та ТО«òРТЕХМАШ» ОСОБА_6 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_8 не оспорюється представником. Таким чином, зазначені корпоративні права є спільною сумісною власністю подружжя.

27.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України).

28.Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

29.Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 СК України).

30.Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

31.Згідно з ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

32.У зв`язкуз тим,що представникомне наданодоказів визначеннячасток умайні,набутому зачас шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8,то воноє їхспільною сумісноювласністю.Презюмується,що часткикожного зподружжя єрівними,але цепитання намомент постановленняухвали слідчогосудді,не вирішеноні самимподружжям,ні судомв порядкупозовного провадження.Перелічені об`єктимайна (квартира АДРЕСА_5 та корпоративніправа ТОВ«ТРЕВІЗО АДВАНС» та ТО«òРТЕХМАШ») не є речами індивідуального користування, тобто не виключені з режиму спільної сумісної власності.

33.Представником власника майна також, не надано доказів придбання ОСОБА_6 зазначених об`єктів майна за рахунок власних особистих коштів. Оскільки частки подружжя у праві спільної власності не визначені, слідчий суддя був позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження.

34.Таким чином,суд погоджуєтьсяз висновкомслідчого судді,що потребидосудового розслідування забезпеченнявиконання можливогопокарання увиді конфіскаціїв майбутньому начас накладенняарешту виправдовувалитакий ступіньвтручання управо власності ОСОБА_6 .Необхідність арештунерухомого майната частоку статутнихкапіталах ТОВ«ТРЕВІЗО АДВАНС» і ТО«òРТЕХМАШ», що є спільною сумісною власністю подружжя, обґрунтовано обумовлено сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання, у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом.

35.Однак, суд вважає необґрунтованим накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6, з огляду на наступне.

36.Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

37.Так, згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, доданими до клопотання представника, квартира АДРЕСА_6, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 17 січня 2011 року, що не заперечувалось і прокурором.

38.У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що таке нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали, не належало ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а тому було піддано арешту, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, необґрунтовано.

39.Відтак, суд вважає, що арешт накладений на квартиру АДРЕСА_6, належить скасувати.

40.З огляду на зазначене, клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174, 369-372, 375, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у справі № 760/15021/17 на квартиру АДРЕСА_6 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремомуоскарженню непідлягає.Заперечення протиухвали можебути включенодо апеляційноїскарги насудове рішення,передбачене частиною1статті 392КПК України.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1